Решение № 140469191, 09.10.2026, Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №538/1632/26

Провадження №2/538/1205/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кунець М.Г.,

секретаря судового засідання Петрової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, м. Київ, ЄДРПОУ 43170298) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

1.1.Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (далі -позивач) звернувся до Лохвицького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 18 червня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5618972.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн.

Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі. В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості.

27 січня 2026 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № С7-270126-1.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Станом на 27.01.2026 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 11183,90 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 3000,00 грн., за відсотками 6383,90 грн., комісія 300,00 грн. та штраф 1500,00 грн.

У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь товариства вказану заборгованість та судові витрати.

1.2.У поданому представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Рясним В.Д., відзиві на позов від 18 вересня 2026 року, останній просить задовольнити позов в частині тіла кредиту у розмірі 3000,00 грн., в решті позовних вимог просив відмовити, оскільки відповідач відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_2 від 12.08.2025 за № 2663, перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_2 з 29.07.2025, а тому позовні вимоги у частині стягнення з нього відсотків у розмірі 6383,90 грн., комісії у розмірі 300,00 грн. та штрафу у розмірі 1500,00 грн. не підлягають до задоволення на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання сторони у справі не викликалися, однак повідомлялися про розгляд вказаної судової справи судом.

Представник позивача просив розгляд справи проводити у їх відсутності, про що вказав у позовній заяві, позовні вимоги підтримав.

18 вересня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Рясним В.Д., подано відзив на позов, в якому останній просить позов задольнити частково, в частині тіла кредиту, оскільки відповідач є військовослужбовцем.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 18 червня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5618972 (а.с. 17-22).

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн. на наступних умовах: строк, на який надається кредит - 360 днів; періодичність платежів кожні 20 днів.

Згідно п.1.2. договору на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п. 2.1. договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п. 2.1. договору.

Відповідно до п.4.1. договору сторони погодили, що повернення (виплата) кредиту та сплата комісії, процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. договору.

Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі. В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості.

27 січня 2026 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № С7-270126-1 (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

На виконання умов зазначеного договору факторингу укладено перелік № 1 (Додаток №2 до договору факторингу №C7-270126-1 від 27.01.2026), згідно з яким відбулось відступлення права вимоги в тому числі за договором № 5618972 від 18.06.2025 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Станом на 27.01.2026 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 11183,90 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 3000,00 грн., за відсотками 6383,90 грн., комісія 300,00 грн. та штраф 1500,00 грн. (а.с. 26-27).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов`язань позичальником за договорами про надання банківських послуг, отже є зобов`язальними і регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідач у поданому відзиві не заперечує наступних юридичних фактів: укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів за кредитним договором та наявності заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 від 12.08.2025 ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

Відповідач перебуває у військовій частині НОМЕР_2 з 29 липня 2025 року, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 12.08.2025 № 2663.

Зазначені документи свідчать, що відповідач отримав кредит до призову на військову службу, тобто 18 червня 2025 року. Строк, на який надано кредит 360 днів.

Як вказує позивач, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв`язку з чим в нього виникла заборгованість.

Із долученого до справи розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 11183,90 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 3000,00 грн., за відсотками 6383,90 грн., комісія 300,00 грн. та штраф 1500,00 грн.

В той же час, відповідач не погоджується із нарахованою сумою відсотків, комісії та пені, оскільки в період їх нарахування був мобілізований і на нього поширюються гарантії передбачені п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року №1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Останніми змінами, які набрали чинності 19 серпня 2022 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Судом встановлено, що на відповідача з 29 липня 2025 року, як на військовослужбовця, поширювалися пільги передбачені п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та на час його перебування на військовій службі не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.

Законодавець не пов`язує надання зазначеної пільги з повідомленням про це кредитора, а також з часом укладення кредитного договору та періодом нарахування відсотків.

За наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 4168,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн., відсотки згідно наданого розрахунку заборгованості у період з 18.06.2025 по 28.07.2025 у розмірі 1168,50 грн. У решті нарахування відсотків, комісії та штрафу, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов задоволено частково, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь товариства судовий збір у розмірі 992,28 грн.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд ,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4168 (чотири тисячі сто шістдесят вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 28 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, м. Київ, ЄДРПОУ 43170298, реквізити рахунку позивача в банку: НОМЕР_5 (Гривня), АТ "ОТП БАНК", Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, Ідент. код за ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2026 року.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ