Постановление суда № 140469083, 09.10.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

№ 536/1967/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Кременчуці позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» зазначивши у позовній заяві правильну та достовірну адресу місцезнаходження відповідача - юридичної особи, а також інші необхідні реквізити.

У ході розгляду справи представник відповідача подавав до суду письмові заяви, у яких зазначав інші адресні дані та адресу електронної пошти відповідача, ніж ті, що були вказані позивачем у позові.

У судовому засіданні представник відповідача повідомив суд, що зазначення інших адресних даних та електронної пошти у поданих заявах є технічною опискою (помилкою), яка не впливає на суть викладених у заявах вимог і не свідчить про подання їх від імені іншої особи.

Позивач, у свою чергу, заявив клопотання про повернення вказаних заяв представника відповідача без розгляду на підставі ч.4 ст. 183 ЦПК України, посилаючись на недодержання вимог ч. 1 цієї статті щодо зазначення повного найменування та місцезнаходження юридичної особи та особи, яка подає заяву.

Розглянувши подане клопотання та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Разом з тим, застосування цієї норми не є абсолютним і безумовним - воно повинно здійснюватися з урахуванням принципів цивільного судочинства, зокрема принципу пропорційності та неприпустимості надмірного формалізму.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду справи заявника по суті.

У рішенні у справі «Zubac v. Croatia» (заява № 40160/12, рішення від 05 квітня 2018 року) ЄСПЛ наголосив, що порушення права на доступ до суду має місце тоді, коли процесуальні норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом.

Верховний Суд України також неодноразово зазначав, що під час застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц, формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Суд враховує, що в даному випадку предметом оскарження є не процесуальне рішення, яке перешкоджає руху справи, а технічна неточність у реквізитах поданих представником відповідача заяв. Ініціатором позову є сам позивач, якому достовірно відомі правильні адресні дані відповідача, оскільки він самостійно зазначив їх у позовній заяві. Відтак, зазначення представником відповідача інших адресних даних та електронної пошти у поданих заявах жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача, не створює для нього жодних перешкод у реалізації процесуальних прав, не змінює суті спору та не перешкоджає розгляду справи по суті.

Повернення заяв представника відповідача без розгляду з підстав, які фактично є технічною опискою, не переслідувало б цілей юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя, а навпаки - створило б штучну перепону для реалізації відповідачем права на подання заперечень та клопотань, що суперечило б принципу змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини шостої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Застосування ж надмірного формалізму при вирішенні процесуальних питань, які не впливають на суть справи, суперечить завданням цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про повернення заяв представника відповідача без розгляду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 183 ЦПК України, не підлягає задоволенню, оскільки застосування такої процесуальної санкції за наявності лише технічної описки в реквізитах, яка не впливає на права та обов`язки позивача і не перешкоджає розгляду справи по суті, становило б надмірний формалізм та порушення права на доступ до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 183, 260, 261 ЦПК України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про повернення без розгляду письмових заяв представника відповідача - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

СуддяО. О. Колотієвський