Решение № 140465780, 28.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1002/26

Категорія 38

2/295/2031/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючої - судді Семенцової Л.М.,

за участі секретарів - Шевчук А.Г., Мотінової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 244801697 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV52DN5. Згідно умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 6000,00 грн. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, в зв`язку з чим загальна сума становить 9400,00 грн. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість на загальну суму 13645,19 грн, яка складається з: 9400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4245,19 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Також, за змістом позову, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено договір факторингу № 28/1118-01. До договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1. Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 30.10.2023 укладено договір факторингу № 30/1023-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному в реєстрі прав вимоги. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників від 14.07.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13645,19 грн.

Тому оскільки відповідачем умови договору не виконані, позивач просить стягнути з нього на свою користь заборгованість за зазначеним кредитним договором у загальному розмірі 13645,19 грн, судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 05.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справ та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, електронна адреса: cancelyaria@privatbank.ua): 1). інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки) маска Картки: НОМЕР_2; про факт зарахування коштів: на платіжну картку НОМЕР_3 з 07.01.2022 по 12.01.2022 в сумі 6000,00 грн; на платіжну картку НОМЕР_2 з 30.01.2022 по 04.02.2022 в сумі 3400,00 грн; чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 2) У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): на платіжну картку НОМЕР_2 з 07.01.2022 по 12.01.2022 в сумі 6000,00 грн; на платіжну картку НОМЕР_2 з 30.01.2022 по 04.02.2022 в сумі 3400,00 грн, надати: інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати згадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника); повний номер рахунка (рахунків), що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): маска картки: НОМЕР_3 ; 3) У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_4 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою НОМЕР_2 - надати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками): маска Картки: НОМЕР_2.

Відзив від відповідача до суду не надходив.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві вказав про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснивши, що право вимоги за кредитним договором було передано не правильно, надані позивачем документи не підтверджують належним чином укладання договорів факторингу, оскільки додатки до них подані лише у вигляді форм, а не самих документів, тому заперечує проти врахування зазначених доказів судом.

Також у наданих до суду представником відповідача 07.07.2026 письмових поясненнях на позовну заяву вказано про невизнання вимог позову та обставин, викладених у позовній заяві, з наступних мотивів. На момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання за кредитним договором від № 244801697 від 07.01.2022 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, на час укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018. На час укладення договору відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Витяг з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, в якому вказано відповідача ОСОБА_1 , датовано 05.05.2022, тобто більш ніж через три роки після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором. Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору. В матеріалах справи відсутні докази передачі права грошової вимоги до відповідача, зокрема, із зазначенням суми заборгованості, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс». Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Всі додатки до договору факторингу 1, договору факторингу 2 та договору факторингу 3 додані до справи у вигляді форм документа, а не реально самого документа. Відповідач ставить під сумнів відповідність копій договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 з додатковими угодами; копію договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023; копію договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025. Тому просить відмовити в задоволенні позову.

09.07.2026 представник позивача подала до суду додаткові пояснення в справі, вказавши між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за п. 4.1 якого право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Відповідно до п. 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього договору закінчується 28.11.2019, а відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, якими продовжено строк дії договору до 31.12.2024. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. 05.05.2022 відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Отже, сторони виконали умови договору факторингу № 28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу № 28/1118-01, уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, за формою, встановленою у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022, тобто після укладання кредитного договору № 244801697 від 07.01.2022. Відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте відповідно до умов договору факторингу передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 та витяг з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу № 28/1118 01 від 28.11.2018. Згідно умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах. Згідно з умовами договору факторингу клієнт (первісний кредитор) зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги. Це підтверджує факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру. Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено кредитний договір № 244801697 від 07.01.2022, укладено 05.05.2022, тобто через чотири місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач. Відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу, в зв`язку з чим позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Предметом даного договору відповідно до його умов є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору. Таким чином, згідно п. 2.1 договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - прийняти їх та передати грошові кошти клієнту на умовах договору. Відповідно до п. 1.3 та п. 1.5 цього договору право вимоги стосується всіх прав клієнта за кредитними договорами і фіксується у реєстрах прав вимоги. Витяг з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 підтверджує, що право вимоги за кредитним договором № 244801697 від 07.01.2022 відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов договору факторингу. Згідно п. 1.2 договору перехід від клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до фактора (позивач) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2. Таким чином, згідно витягу з реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 13645,19 грн. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимог або реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру,то позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Отже, якщо в договорі прямо зазначено, що право вимоги переходить у момент підписання реєстру прав вимоги, а не після здійснення оплати, то цей пункт договору має пріоритет.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 244801697 у формі електронного документа. Згідно умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 6000,00 грн на споживчі цілі, строком на 30 днів. У подальшому сума кредиту була збільшена до 9400,00 грн. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV52DN5 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 6000,00 грн 07.01.2022 та 3400,00 грн 30.01.2022, які були зараховані на рахунок відповідача, підтвердженням чому є виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 18.04.2026 за договором б/н за період 07.01.2022-12.01.2022 та за період 30.01.2022-04.02.2022 щодо інформації зарахування коштів на платіжну картку відповідача, а також повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 18.04.2026, що надійшли до суду на виконання ухвали судді від 05.02.2026 у частині витребування доказів.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати коштів в обумовлений договором строк у рахунок погашення боргу за кредитним договором та сплати відсотків кредитором нараховано йому заборгованість за кредитним договором № 244801697 у сумі 13645,19 грн, з яких: 9400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4245,19 грн - заборгованість за несплаченими відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку за кредитним договором.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, з підписанням реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 244801697.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

Згідно пунктів 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього договору закінчується 28.11.2019. Додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, якими продовжено строк дії договору до 31.12.2024.

05.05.2022 відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

В акті звірки від 31.12.2022, підписаному ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», зазначено підтвердження здійснення повної оплати суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимоги за реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 станом на 31.12.2022.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01 з підписанням реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е та згідно реєстру боржників від 14.07.2025 позивач набув право вимоги до відповідача в сумі 13645,19 грн.

Із платіжних інструкції в національній валюті від 22.12.2023 № 5279, від 12.08.2025 № 317, від 04.0.2025 № 344, від 18.09.2025 № 355, від 19.09.2025 № № 356, 357, 358, від 24.09.2025 № 360 вбачається здійснення ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» оплати фінансування за договорами факторингу від 30.10.2023 та 11.07.2025.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника (ст. 1077 ЦК України).

З умов договорів факторингу вбачається, що сторони визначили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог за формою, встановленою у відповідному додатку до договору. При цьому підписанням такого реєстру сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним реєстром прав вимоги.

Отже, сторонами договорів факторингу було заздалегідь погоджено спосіб документального оформлення конкретних прав вимоги, які передаються фактору. Таким документом визначено саме реєстр прав вимог, форма якого встановлена договором як його додаток. При цьому зазначений реєстр не є окремим самостійним договором про відступлення права вимоги, а є документом, передбаченим та погодженим сторонами на виконання основного договору факторингу, який конкретизує предмет передачі за відповідним договором.

Тобто з умов договору не вбачається необхідності укладення щодо кожного окремого боржника нового самостійного договору про відступлення права вимоги. Навпаки, сторони прямо погодили, що конкретизація прав вимоги та їх передача здійснюються шляхом підписання відповідного реєстру прав вимог, оформленого за погодженою сторонами формою.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25. У зазначеній справі умови договору факторингу також передбачали, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог за формою, встановленою у відповідному додатку, а підписанням реєстру сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі. Верховний Суд визнав юридично значущими саме такі договірні умови та встановлену сторонами процедуру переходу права вимоги.

При цьому необхідно розмежовувати форму документа та правову природу правочину. Встановлена сторонами форма реєстру прав вимог є способом документального оформлення передачі конкретних прав вимоги та їх індивідуалізації, а не самостійним договором про відступлення права вимоги. Правовою підставою переходу права вимоги є договір факторингу, тоді як реєстр прав вимог відповідно до його умов підтверджує, які саме вимоги передані за цим договором та з якого моменту вони вважаються переданими.

Таким чином, відсутність окремого договору відступлення права вимоги щодо кожного боржника сама по собі не може свідчити про неналежне оформлення переходу права вимоги, якщо сторони договору факторингу прямо погодили інший порядок його оформлення - шляхом підписання реєстру прав вимог за визначеною договором формою.

Водночас сам реєстр прав вимог не може розглядатися лише як односторонній внутрішній документ фактора, оскільки відповідно до умов договору його підписання сторонами є юридично значущою дією, з якою сторони пов`язали момент переходу конкретного права вимоги. Отже, за наявності підписаного сторонами реєстру, складеного у погодженій договором формі, та за умови включення до нього конкретної вимоги до відповідного боржника, такий реєстр є належним документальним оформленням передачі відповідного права вимоги.

Особливо це має значення щодо майбутньої грошової вимоги. Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 зазначив, що майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше моменту її виникнення та повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. Водночас частина друга статті 1078 ЦК України прямо передбачає, що майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника, а якщо її передання обумовлено певною подією - з моменту настання такої події; у таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, якщо умовами договору факторингу передбачено, що конкретизація та документальне оформлення переданих прав здійснюється шляхом складання і підписання реєстру прав вимог за погодженою сторонами формою, а спірне право вимоги міститься у відповідному реєстрі, відсутність окремого договору щодо цього права не спростовує факту його переходу.

Посилання представника відповідача на те, що додатки до договорів факторингу надані у вигляді форм документів, а не самих документів, саме по собі не свідчить про їх неналежність чи недопустимість як доказів, оскільки оцінка таких документів має здійснюватися з урахуванням їх змісту, наявних реквізитів та умов відповідних договорів факторингу.

При вирішенні питання про належність позивачу права вимоги необхідно оцінювати не наявність окремого документа, а сукупність документів та договірних умов, які підтверджують виникнення, індивідуалізацію та перехід відповідної вимоги. Якщо договором факторингу встановлено реєстр прав вимог як форму оформлення передачі конкретних вимог, а такий реєстр підписаний уповноваженими представниками сторін і містить спірну вимогу, він є належним документальним підтвердженням реалізації сторонами умов основного договору факторингу щодо передачі відповідного права вимоги.

Суд погоджується із твердженням представника позивача стосовно того, що з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано належним чином грошових зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до позивача згідно укладених договорів факторингу в день підписання сторонами реєстру прав вимог, за формою, встановленою у відповідному додатку, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 13645,19 грн.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплачений позивачем, що підтверджено документально.

При вирішенні питання стягнення з відповідача судових витрат суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, якими визначено, що повинен враховувати суд при розподілі судових витрат. Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, судді ВС зазначають, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (справи «Баришевський проти України», «Гімайдуліна й інші проти України», «Двойних проти України» та «Меріт проти України»). Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з правилами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги представником позивача надано: копію договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Соломко та партнери», копію додаткової угоди № 25770949515 до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2005 на суму 7000,00 грн.

Необхідно відмітити, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, яку не можна віднести до складних, наданих адвокатом об`ємом послуг, через що така сума витрат є необгрунтованою та не відповідає критерію розумності їх розміру. За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 610, 611, 623, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 76-81, 135, 137, 141, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 244801697 від 07.01.2022 у розмірі 13645,19 грн, 2662,40 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги, а всього 19307,59 грн (дев`ятнадцять тисяч триста сім гривень п`ятдесят дев`ять копійок).

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет, 13, код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Л.М. Семенцова