Решение № 140465612, 29.09.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/523/24

2/195/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

29.09.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Омеко М.В., за участі секретаря судового засідання Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, Мирівська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області, про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Томаківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Позивач просить суд ухвалити рішення, яким: визнати заповіт складений від імені ОСОБА_3 , посвідчений 21липня 2023 року секретарем Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 недійсним.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є його матір`ю. Після її смерті відкрилась спадщина на належний їй житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що у встановлений законом шестимісячний строк він звернувся до приватного нотаріуса ЗМНО Бахматської Т.М. з заявою про прийняття спадщини.

Після спливу 6 місячного строку він звернувся до приватного нотаріуса ЗМНО Бахмацької Т.М. з приводу оформлення документів на спадщину. Однак йому було повідомлено про те, що його матір`ю за життя було складено заповіт не на його користь. Дані особи на користь якої було складено заповіт не можуть бути йому повідомлені, оскільки ця інформація містить нотаріальну таємницю.

Тому він припускає, що заповіт складено на його брата ОСОБА_2 , у зв`язку з чим залучає його як відповідача.

Як зазначає позивач в позовній заяві, що останні роки життя його мати хворіла, перенесла три інсульти, в неї була порушена мова, вона не могла самостійно пересуватись, була прикута до ліжка, також не могла писати тому за нею доглядала його донька, онука померлої ОСОБА_4 , а з липня 2022 року по день смерті її доглядав його брат ОСОБА_2 . В липні 2022 року його брат зі своєю дружиною приїхали за місцем проживання та реєстрації матері АДРЕСА_1 та запропонували допомогу у здійсненні догляду за матір`ю забравши її до свого місця проживання АДРЕСА_2 на 1 місяць. Мотивували тим, що онуки ОСОБА_4 , яка постійно мешкала з матір`ю та здійснювала цілодобовий догляд потрібно відпочити. Після спливу одного місяця перебування у брата його мати додому так і не повернулась. Брат та його дружина категорично відмовились від повернення ОСОБА_3 додому. Оскільки на той час позивач вже був призваний до лав ЗСУ тому не зміг вплинути на повернення мами додому. З часом він дізнався, що в жовтні 2022 року його брата, відповідача по справі ОСОБА_2 призначено піклувальником над мамою ОСОБА_3 . Відтак, на запит адвоката було повідомлено, що рішенням від 26.10 2022 року № 153 виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області про затвердження висновку Комісії з питань опіки та піклування над повнолітніми недієздатними та обмежено дієздатними особами при виконавчому комітеті Томаківської селищної ради від 26.10.2022 №6 вирішено призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , піклувальником над громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 оскільки вона за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, а також з метою забезпечення необхідних побутових умов, догляду та лікування, захисту цивільних прав та інтересів. Підставою для прийняття відповідного рішення врахована подана заява матері про бажання призначити піклувальника та довідка № 97 від 19.08.2022 р. про те, що мати за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Знаючи в якому незадовільному стані перебувала мама до смерті позивач дуже здивувався, коли після її смерті з`ясувалось, що вона склала заповіт на його брата.

Крім того позивач звертає увагу на те, що аналіз копії амбулаторної хворої ОСОБА_3 отриманий на адвокатський запит свідчить про те, що починаючи з 2020 року остання самостійно себе не обслуговувала та продуктивному контакту була не доступна, а за рік до складання заповіту взагалі була прикута до ліжка.

Тому на думку позивача, воля її матері ОСОБА_3 , викладена в оскаржуваному заповіті не відповідала її дійсному волевиявленню, оскільки вона була дуже хвора, продуктивному контакту не доступна, мала ряд тяжких захворювань таких, як прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія ХУМ 2 стадії ІХС та церебросклероз, атеросклероз сосудів головного мозга, деменція. Зазначенні захворювання пов`язані з порушенням кровообігу та з ураженням судин головного мозгу, пам`ятю.

Зважаючи на похилий вік та стан здоров`я, складення заповіту при свідках було обов`язковим та необхідним, оскільки мати не могла самостійно підписати правочин оскільки мала різке обмеження в правому локтевому суставі та стогнала тільки при розгинанні пальців правої руки не кажучі взагалі про неможливість написання певного тексту та перебуваючи в тяжкому стані не могла прочитати заповіт. Дане твердження ґрунтується на аналізі копій з картки амбулаторної хворої ОСОБА_3 .

Крім вищенаведеного, позивач звертає увагу на те, що як вбачається з тексту заповіту та підтверджується інформацією з Мирівської сільської ради від 25.07.2024 року отриманою на запит адвоката повідомлено, що місце складання та посвідчення заповіту від 21.07.2023 р. є приміщення виконавчого комітету Мирівської сільської ради. Отже виникає питання: « Як ОСОБА_3 , яка не була доступна до продуктивного контакту, з 2022 року прикута до ліжка, яка потребувала стороннього догляду, якій відповідно рішення Томаківської селищної ради призначено піклувальника могла прийняте рішення, щодо складання заповіту за межами СМТ Томаківка, та прибути до Мирівської сільської ради для складання та посвідчення заповіту, ще прочитати його уголос та підписати з врахуванням високого тонусу при розгибані правового локтевого сустава, набряку нижніх кінцівок, різкого обмеження руху в суставах правої кісті та пальців?»

Та зауважує на тому, що заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.1251ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно реєстру нотаріусів України в смт. Томаківка працюють наступні приватні нотаріуси: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_4 . Крім того працює Томаківська державна нотаріальна контора, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, смт. Томаківка, вулиця Лесі Українки, будинок 51. Також орган який має право на посвідчення запиту а саме, Томаківська сільська рада.

Тому позивач стверджує, що дуже дивним є факт того, що його мати ОСОБА_3 , яка прикута до ліжка, потребувала сторнього догляду, хворіла на прогресуючу судинну лейкоенцефалопатію ХУМ 2 стадії ІХС та церебросклероз, атеросклероз сосудов головного мозга, деменцію не скористалась послугами нотаріату за місцем її проживання та реєстрації, а також не скористалась послугами з посвідчення заповіту Томаківською селищною радою до якої вже зверталась з приводу призначення їй піклувальника.

А в свою чергу, заповідач ОСОБА_3 дізнається про наявність Мирівської сільської ради та секретаря Вікторію Ткаченко, яка наділена правом посвідчення заповітів та приймає рішення, щодо поїздки за межі смт. Томаківка за для того, щоб скласти та посвідчити заповіт. Заздалегідь узгоджує час та місце складання заповіту, сплачує усі витрати пов`язані з цим, домовляється про транспортні послуги та після укладання правочину повертається додому. Хоча логічно було б викликати будь-якого нотаріуса додому та скласти заповіт, оскільки були певні вади здоров`я та скористатися послугами рукоприкладника та залучити свідків. Позивач вважає, якщо у матері дійсно було бажання та воля скласти заповіт на відповідача вона скористалась би послугами посвідчення заповіту в межах смт. Томаківка.

Тому він вважає, що на момент складання заповіту мати не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, тому і звернувся до суду з даними позовними вимогами щодо спірного заповіту.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, проте надіслав на адресу суду клопотання в якому вказує, що проти заявлених позовних вимог заперечує, оскільки вони не відповідають дійсності. Просить суд розглянути справу без його участі, крім того вказав, що відмовляється давати покази в якості свідка по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, оскільки вважає їх необґрунтованими,безпідставними та надуманими.

Третя особа Мирівська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились, проте до суду надійшла заява від сільського голови Біленко В., який просить суд розглянути справу без участі їх представника та прийняти рішення на розсуд суду.

Третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилась, проте надіслала до суду заяву в якій просить суд розглянути справу без її участі. Крім того на вимогу суду надіслала до суду належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в якості свідка пояснив, що ще до війни його мати хворіла, у неї був інсульт. Ще на той час вона виявила бажання скласти заповіт, тому він в м. Запоріжжя заїхав до нотаріуса проконсультуватись та розповів їй що його мати після інсульту, що у неї погана річ, і вона не пише. Нотаріус повідомив, що за таку справу ніхто не візьметься. Це було ще до війни, в 2021 році. В березні - квітні 2023 року, він був у відпустці, приїхав до матері, її вдома не було, вона була у брата вдома. Тому він попросив свою доньку щоб вона подзвонила брату, щоб привезли матір додому, тому що хотів її побачити. Привезли матір на руках, руки скрючені, маленька, хвора, зовсім не спілкувалася. З нею балакаєш як з маленькою дитиною, вона просто дивиться і все. Мати сказала, що впізнала його, але вона не розмовляла. Заповіт був написаний за місяць до смерті, а це було за три-чотири місяці до її смерті. І тому у нього великі сумніви, що мати сама підписала цей заповіт. На похоронах позивач не був, невістка з братом вирішили матір поховати в цей же день як вона померла. Щоб бути присутнім на похороні, йому потрібно була довідка про смерть матері, згідно цієї довідки дають відпустку. Близько третьої годити дня хлопці зробили цю довідку, від покровська він швидко їхав, але мати вже була похована. В отриманні цієї довідки могла перешкоджати невістка. На скільки йому відомо, що ці довідки вона і видає. Крім того повідомив, що дружина й брата працює в Томаківській селищній раді, до невістки зверталася його донька, але цю довідку їй надали коли вже мати була похована. Вказав, що дізнався що заповіт було складено в Мирівській сільській раді, чому саме там він не розуміє. Коли він звертався до Запорізького нотаріуса, йому відмовили в зв`язку зі станом здоров`я матері. А звертався він до нотаріуса тому, що мати виявила бажання саме на нього зробити заповіт, це було в 2021 році після першого інсульту, її тільки забрали з лікарні, вона ще розмовляла, двигалася, він працював в Запоріжжі, тому туди звернувся. Він розказав нотаріусу, що його мати після інсульту, погано розмовляє, плутає слова, майже не пише. Нотаріус відповів, що ми за такі справи не беремося. Пояснив, що у його матері було два будинки, один в с. Семенівка, інший цей в Томаківці. Будинок в ОСОБА_7 мати подарувала братові, а цей будинок не встигла відписати йому. Таке рішення було прийнято ще при житті його батька, батько помер в 2003 році. Говорилося що той будинок в ОСОБА_8 , а цей ОСОБА_9 . Брат про це напевно знав. Брату будинок подарували, вони його трішки занедбали а потім продали, за скільки не знаю. Чи брат знав про те, що мати має бажання заповідати цей будинок йому, він не можу сказати. Також вказав, що його донька більше року дивилася за його матір`ю, брат з дружиною завжди приїздили сваритися, доки не забрали її до себе. До нотаріуса віг поїхав наступного дня після похорону. Нотаріус повідомив, що добре що ви перші звернулися, тому тепер, як буде звертатись інша сторона, їм потрібно буде їхати в Запоріжжя, про заповіт не було відомо. А через пів року він пішов знову до нотаріуса, і йому повідомили, що у них є заповіт. Тому він був дуже здивований. Брат та його дружина нічого йому не повідомляли про заповіт, за ці півроку ніяких контактів не було з ними. Заповіт мати склала за місяць до смерті. Та наголосив, що свою матір він бачив перед контрнаступом рік назвати точно не можу. Мати була як овоч та потребувала медичної допомоги. Проте він не звертався щодо надання медичної допомоги матері, зверталася його донька. До якого лікаря він не знає. В період до березня - квітня 2023 року він матір не бачив.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила що з покійною ОСОБА_3 вона була знайома дуже дуже давно, ще по роботі в медичній службі. ОСОБА_3 , знала ще, як медичну сестру ЛОР відділення. Приблизно сім років тому вона її навідувала, вона знаходилася в соціальній службі Крок на зустріч. Вже на той час ОСОБА_3 її вже не впізнала, розмови у них не вдалося. Вона була контактна, вона говорила лише те, що напевне думала, але це не була розмова. Вона пересувалася самостійно, до неї вона вийшла сама. Під час перебування в установі Крок на зустріч у неї стався інсульт, її перевели до лікарні і звідти вона не повернулася в соціальну службу. Вона потребувала догляду, а таких людей в Крок на зустріч не беруть. В лікарні вона її не провідувала, про її стан та про те, хто піклувався про ОСОБА_11 не можу нічого сказати, Коли приходила в Крок на зустріч родичів не бачила, були тільки працівники. Вказала, що їй було дуже шкода ОСОБА_3 , вона дуже хороша жінка, дуже працьовита і при двох синах потрапити в соціальний заклад, вона вважає це не правильно. Крім цього повідомила, що вона працювала медичною сестрою в соціальній службі Крок на зустріч до травня 2025 року. Останній раз бачила ОСОБА_11 в соціальній службі, вона самостійно пересувалася, не розуміла значення своїх дій. Проте їй не відомо, які ліки виписували ОСОБА_12 . Та вказала, що на її думку, ОСОБА_3 свою волю висловлювати вона не могла, оскільки вона ОСОБА_3 запитувала, чи розуміє вона де знаходиться, вона здвинула плечима і все. Коли вона хотіла її ще раз провідати, то дівчата з соціальної служби сказали, що вона в лікарні у неї стався інсульт.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що проживала з бабусею від самого свого народження. Зареєстровані в будинку були бабуся,вона та її тато, але тато з ними не проживав. З 2019 року вона звільнилася з останнього місця роботи і здійснювала догляд за бабусею. Це була така домовленість, що вона звільниться з роботи, буде доглядати бабусю, а їй будуть платити якісь кошти. Потреба в догляді стала тому, що у бабушки почалася дименція, вона губилася в просторі, її не можна було залишити вдома саму. ОСОБА_14 таке, що потрібно йти до магазину, то вона бабусю замикала в будинку, перекривала газ, бо були вже випадки коли вона відкрила газ і лежала в кімнаті. Крім неї за нею ніхто не доглядав. В 2022 році, коли у неї стався останній інсульт і їй паралізувало праву сторону, пересуватися самостійно вона не могла зовсім, права рука неподвижна, то приїхав молодший син і домовилися, що їй в поміч наймуть сиділку. Ініціатива була від дядька про доглядальницю їй в допомогу. Спочатку доглядальниця допомагала, потім приїхала дружина дядька, ОСОБА_15 , ми з нею трішки посварилися, і вона сказала, що доглядальниця відміняється, ніяких сиділок. Після чого подзвонила татові, і вони з ним домовилися, що вони будуть платити доглядальниці і вона буде допомагати надалі, тому що людина зовсім лежача, її потрібно було підняти, помити, для неї це було важко. Спочатку доглядальниці платили сім`я дядька, потім платив її батько. Через деякий приїхав її дядько і сказав, що він іде у відпустку, і на місяць хоче забрати матір до себе, що вони скучили і хочуть з нею побути. Тому вона не перешкоджала, вона його матір. Вони її забрали, виносили з будинку вже на руках, бабуся не ходила. Через місяць бабусю ніхто назад не привіз, вона телефонувала, але завжди вибивало. Додому до них вона не ходила, бо знала, що коли прийде це буде скандал, поліція. В жовтні 2022 року до неї приїхав дільничій і повідомив, що її дядько, ОСОБА_2 оформив опікунство бабусі на себе і щоб вона віддала йому всі бабусині документи. Піклувальником призначили дядька. На що вона повідомила, що документи не віддасть, так як вони ні з ким не домовилися, з її батьком не говорили, на контакт не виходили. Дільничий зателефонував її батькові, на що той сказав, що нічого віддавати вони не будуть. Потім вона дізналася, що вони зробили бабусі новий паспорт. ОСОБА_16 паспорт був у неї, а дядько зробив їй новий, на якій підставі вона не знає. Піклувальник призначався в Томаківській селищній раді. В квітні 2023 року її батькові надали відпустку, він приїхав і хотів зустрітись з матір`ю. Тому вона зателефонувала дядькові, додзвонилася з чужого телефону, повідомила, що приїхав батько і хоче побачитись з матір`ю, на що він сказав добре. Вони думали, що дядько запросить до себе додому, але вони привезли бабусю до них додому. ОСОБА_17 занесли на руках, бабуля була скрючена, рука викручена, сама була худа, суха, як лежача людина. Вона не розмовляла, вона її запитала, чи розуміє вона що приїхала додому, вона головою показала, що ні. Потім зайшов в кімнату її тато, ОСОБА_1 вона його взагалі не впізнала. Вона не говорила тільки якісь звуки видавала. Після першого інсульту вона впізнавала, але губилася, її вона називала різними іменами тільки не ОСОБА_18 . В крок на зустріч бабуся попала ще до цих подій, після першого інсульту. Коли вона зі своїм чоловіком переїхала на квартиру, бабуся вже не добре себе почувала, дядько з дружиною забрали бабусю до себе, але там за нею не було кому доглядати і вони вирішили віддати її в Крок на зустріч. Спочатку вона з татом були проти, потім її тато переговорив з директором цього закладу, і вона його вмовила, щоб попробувати місяць, подивитися як вона там приживеться. ЇЇ туди відвезли, а їй тато сказав, що б я її навідувала кожного дня. Вона працювала на той час в Томаківському ліцеї, кожного дня ходила провідувала бабусю. Вона вже була в підгузках, не могла себе контролювати, але трошки ще пересувалася сама, з паличкою, вона губилася, але щось розуміла, забалакувалася, вона нікого не впізнавала, рідних вона ще впізнавала. Там вона перебувала приблизно два місяці, потім стався другий інсульт, вона потрапила в лікарню. Після цього її в Крок на зустріч не взяли, тому що туди приймають тільки розумово нормальних людей, а бабуся вже була не в тому стані, вона могла тікати, підгузки кидати в унітаз, вона робила їм шкоду, і сказали, що ми за такими людьми не дивимося, забирайте її додому. Дядько забрав її до себе додому, зателефонував їй, вона приїхала, він попросив побути з бабусею, бо йому потрібно було їхати на роботу. Після чого вона переговорила з чоловіком і вони переїхали знову додому до бабусі. На протязі трьох років жила з бабусею, поки з нею не стався третій інсульт в 2022 році. У дядька бабуся проживала до своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Протягом життя, коли бабуся була ще свідома, вона завжди говорила, що цей будинок буде їй з татом, але щоб вони якусь частину сплатили молодшому сину, тому що йому дістався хужий будинок ніж їй. З їх боку заперечень не було. Потім вже коли домовлялися про те, що вона буде доглядати бабусю, сказали, що будинок на двох синів, дядько про це знав. Про заповіт бабуся ніколи не вела мову. Коли бабуся померла її батька на похороні не було. З самого ранку їй зателефонував дядько і сказав, що померла бабуся і що сьогодні її будуть ховати. В цей час вона була на роботі в м. Запоріжжя, дядько просив її приїхати додому тому, що у неї були ключі від будинку. Тому вона швидко приїхала додому, зайшла у двір, нікого немає, стоїть труна посеред двору в ній бабуся і нікого немає. Відкриті ворота, вони її кинули і поїхали вирішувати свої питання. Розповіла, що вона у дружини дядька попросила, що дали їй довідку про смерть, на що їй відповіли, що сьогодні лікар вихідний чи у відпустці, що дадуть з понеділка, тому що далі вихідні були. Та вказала, що її батько не зміг бути на похороні матері через те, що не було довідки про смерть, він приїхав наступного дня. Після похорону брати більше не розмовляли. Коли її тато приїхав наступного дня, йому дали відпустку на 10 днів, вони відбули бабусі дев`ять днів, обід зробили вдома, і наступного дня тато поїхав до нотаріуса написати заяву на вступ в спадщину. У нього заяву прийняли, сказали, що ще нікого не було, в реєстрі нічого не було. А через півроку, коли татові дали знову відпустку, він приїхав до нотаріуса, на що йому повідомили, що з`явився заповіт. Вони були здивовані, копію заповіту вони побачили в спадковій справі. Та наголосила, що бабуся не могла такого написати, бо по-перше права рука була викручена в другу сторону, навіть лівою рукою вона не могла цього написати, а по-друге навіть ще того часу коли ще могла б щось написати, але вона путалася не могла написати той текст слово в слово. Ще коли вона робила бабусі новий паспорт, мабуть за рік до того, як її забрали з комунального закладу, вона не могла підписати паспорт. Та повідомила, що в останнє бачила бабусю в квітні 2023 року, коли її до них привезли, коли був батько у відпустці. Перший у неї мікроінсульт, ми це зрозуміли, бо у неї річ стала не зрозуміло, викликали швидку її поклали в лікарню, другий інсульт стався в закладі Крок на зустріч, а третій вдома в 2023 році, теж викликали швидку, її не забирали, вдома надавали допомогу. Перші два це точно записано, бо вона лежала в неврологічному відділенні, а третій не пам`ятає, не може сказати. Третій раз їм сказали, що забирати не будуть, так як вона у віці, є підозра на повторний інсульт, викликайте сімейного лікаря. Після чого вони викликали сімейного лікаря, вона подивилася, почала лікування. Сімейний лікаря була тільки за викликом.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила,що являється першою дружиною позивача і матір`ю ОСОБА_20 , онучки померлої ОСОБА_21 . Та вказала, що проживала ОСОБА_22 ОСОБА_23 з її донькою, ОСОБА_18 доглядала бабусю. Коли вона приїздила до доньки то бабушка, ОСОБА_3 була завжди чистенька, доглянута. Останній раз в червні 2022 році приїздила в Томаківку до доньки, бабуся її вже не впізнавала, називала зовсім іншим іменем, лежала, не ходила, ОСОБА_18 її водила в туалет. ОСОБА_18 приблизно три роки доглядала бабусю, ОСОБА_18 працювала, а батько з дядьком попросили її доглядати бабусю, ОСОБА_18 постійно там проживала, була там зареєстрована. В 2020 році її донька, ОСОБА_18 звільнилася щоб доглядати бабусю. Після червня 2022 року ОСОБА_11 не бачила.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила, що перебуває дружніх стосунках з ОСОБА_19 , та приїздила разом з нею в гості до ОСОБА_3 , бабуся знаходилася в окремій кімнаті, була чиста,проте вже бабушка була лежача, як дитина, погляд розгублений, вона помахала їй, а ОСОБА_25 не впізнала, запитала хто це. Вказала, що права рука у бабушки була якось вивернута, не здорова рука.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що являється дружиною ОСОБА_2 , відповідача по справі, невісткою покійної ОСОБА_3 . Вказала, що свекруха проживала у них вдома постійно з серпня 2022 року, раніше вона теж проживала у них по два місяці, часто проживала, починаючи з 2018 року. Періодично ОСОБА_3 сама просилася до них пожити, часто приходила до мене на роботу. В серпні 2022 року вони з чоловіком забрали до себе ОСОБА_27 , так як в червні 2022 року подзвонила ОСОБА_28 ввечері, і сказала, що у бабусі стався якийсь припадок. ОСОБА_29 був в нічну зміну, вони поїхали туди, почали запитувати що сталося, на що ОСОБА_4 сказала, що знайшла її вранці, викликала швидку в обід, бабуся відмовилася їхати в лікарню, приблизно о п`ятій подзвонила сімейному лікарю. Розповіла, що бабуся і до цього ходила з паличкою, погано пересувалася, розповіла, що так, як вона та її чоловік, обоє працюють, то вони вирішили щоб була людина, яка буде доглядати за бабушкою. Тому з червня по серпень 2022 року приходила доглядальниця, яка допомагала, потім вони забрали бабушку до себе. Так як її чоловік був обмежено придатний, кожні два місяці проходив медкомісію, потім сказав, що коли йому принесуть повістку він піде на війну, на що вона сказала, а на кому буде мати, він сказав що будеш ти доглядати, на що вона не дала своєї згоди. Тому вона запропонувала оформляти їй догляд, так як вона у них проживає, сама ОСОБА_30 була не проти, щоб ОСОБА_29 за нею доглядав і просила, щоб її нікуди не відвозили. За заповіт вона почала говорити, що їй потрібно написати заповіт десь з зими. 28 квітня 2023 року, на прохання ОСОБА_1 її чоловік ОСОБА_29 вирішив відвести бабусю, з цього приводу вони навіть посварилися. В 13 годині він її відвіз туди, а в 20.30 вечора привіз назад. За заповіт ОСОБА_3 говорила ще з зими, проте не говорила на кого. Вказала, що онука ОСОБА_4 належним чином не здійснювала догляд з бабусею, тому вони з чоловіком забрали її до себе та здійснювати догляд за нею. На той бабуся розмовляла, усвідомлювала, вона фізично не могла ходити, у неї було зігнуте праве коліно, вона не хворіла, ліки вона їй ніякі не давала, вона не ходила. У неї був візочок, вона могла пересісти в туалет. ОСОБА_31 запитала, коли поїдемо робити заповіт, ОСОБА_29 сказав, давай відвеземо її щоб не морочила голову. Вони поїхали на ОСОБА_32 , спочатку ОСОБА_30 просила відвезти її у Вищетарасівку, так як вона сама з ОСОБА_33 , на що вона їй сказала, що там дуже небезпечно, туди їхати не будемо. Вона запропонувала поїхати до нотаріуса в Томаківку, але Рудий був у відпустці, а ОСОБА_34 не ОСОБА_35 , бо у неї були з ним погані стосунки, вона за нього не хотіла чути.

Саме ближче Мирова, тому вони звернулися туди. Разом з чоловіком ОСОБА_29 вони привезли, закотили на візочку в кабінет до секретаря сільської ради ОСОБА_36 , потрібно було оплатити держмито, вони проплатили, і забрали ОСОБА_11 . Заповіт був у неї, вона його не показала, бабушка попросила звозити її на кладовище в с. Семенівка, там похований її чоловік. Через декілька днів вона віддала їй заповіт, він лежав у бабушки під подушкою . Щодо призначення її чоловіка піклувальником, то вона повідомила, що до них приїздила комісія. В серпні вони забрали до себе ОСОБА_11 , а з вересня 2022 року почали збирати документи. Займалися цим питанням разом з чоловіком, подавав заяву ОСОБА_29 , документи збирав ОСОБА_29 , вона йому лише допомагала. Подали заяву в селищну раду, в приймальню, де сказали що коли буде рішення то їх повідомлять, хто це говорив вона не пам`ятає. ОСОБА_30 особисто висловлювала своє бажання про те, щоб ОСОБА_29 був піклувальником на комісії. Та повідомили, що потрібно відібрати заяву у бабусі, а потім сказали, що можемо й самі. Крім того, свідок ОСОБА_26 підтвердила, що заяву писала вона, просто технічно склала, комісія спілкувалась з бабусею у них вдома на Ковальській, 9. Також розповіла, що з січня 2019 року ОСОБА_30 проживала у них вдома, тому вона розповіла ОСОБА_37 , що у них є така установа Крок на зустріч. Вони поспілкувалися з ОСОБА_29 , потрібен був дозвіл ОСОБА_38 та двох її синів. До них додому приїхала директор установи ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , ОСОБА_30 їм надала дозвіл, ОСОБА_29 теж підписав заяву і ОСОБА_41 поспілкувався з ОСОБА_42 це була як альтернатива. І ОСОБА_41 її туди особисто відвіз. ОСОБА_30 надала усну згоду, хто писав заяву вона не може сказати. Медогляд з ОСОБА_43 проходили два дні, перший день ОСОБА_29 і ОСОБА_41 з нею були, а другий день вона особисто допомагала. Цей медогляд потрібен був для оформлення в заклад Крок на зустріч. На обслуговуванні ОСОБА_30 була 24 або 26 днів. Потім їй зателефонували, що у неї піднявся тиск 200 чи 220, її перевезли в реанімація. Коли приїхала до реанімації, їй тиск збили і сказали, що у неї хронічна пневмонія, написали що потрібно, викачали рідину з легень, перевезли в терапію. Після чого вона зателефонувала ОСОБА_37 , позивачу і повідомила, що мати в реанімації і що потрібні кошти. Щодо спірного заповіту повідомила, що ОСОБА_30 про заповіт говорила із зими 2023 року. Вона говорила що хоче скласти заповіт,і щоб її везли до нотаріуса. Місце складання заповіту запропонували вони з чоловіком, ОСОБА_29 за ОСОБА_44 ОСОБА_38 . Повідомила, що їх не цікавило на кого вона його буде складати. В день складання заповіту ОСОБА_30 розмовляла, усвідомлювала свої дії.

Свідок ОСОБА_45 в судовому засіданні пояснив, що є зятем ОСОБА_26 . ОСОБА_3 знав, познайомився з нею в серпні-вересні 2022 року, коли приходив в гості до своєї дівчини додому ОСОБА_26 . З бабусею спілкувався, вона розпитувала де він навчається, який у нього погляд на життя, які плани на наречену. Вказав, що бабуся була нормальна,адекватна, нормально розмовляла, шевелила руками, чула, бачила.

Свідок ОСОБА_46 в судовому засіданні пояснила, що в 2003 році їй подзвонила ОСОБА_15 та повідомила що їм потрібна була доглядальниця. Після чого вона прийшла, познайомилася. Вказала що в будинку була повна антисанітарія, а ОСОБА_30 була 50/50. ОСОБА_30 була полулежача, вона її садила, вони розмовляли, секретнічали, плакали одна одній. В будинку де проживала ОСОБА_30 , там також проживала онучка ОСОБА_4 . Повідомила, що з онукою ОСОБА_4 у них виник конфлікт. Стан ОСОБА_38 був як лежача, полулежача, соображала,вона говорила з нею, підтримувала бесіду. Розповіла, що доглядала ОСОБА_11 червень-липень 2022 року. Надалі продовжувала спілкуватись, потім теж ходила провідувати до ОСОБА_47 . В липні 2023 році вона приходила до неї, було все нормально, ОСОБА_30 впізнавала її. Відвідувала за місяць до смерті її, бачила. Про заповіт їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_48 в судовому засіданні пояснила, що є директором КЗ Центр надання соціальних послуг Крок на зустріч. ОСОБА_49 була знайома давно, оскільки проживали в одному селі, ця сім`я була на виду, спілкувалися в лікарні, вона медичною сестрою працювала. Та повідомила, ОСОБА_30 була на обслуговуванні з 01.04. по 22.04.2019 року. До КЗ Центр надання соціальних послуг Крок на зустріч звернулася її невістка ОСОБА_15 з проханням помістити до них ОСОБА_11 в стаціонарне відділення. Розповіла, що в їхньому закладі є стаціонарне відділення, де проживають особи з інвалідністю, громадяни похилого віку. Оформивши документи, подали заяву і забрали до них ОСОБА_11 . На той час вона була вже така, дуже хвора. ОСОБА_50 зверталася, сама ОСОБА_30 не могла звернутися, вона не говорила. Повідомила, що ОСОБА_30 жила якийсь час вдома у невістки ОСОБА_51 . Розповіла, що в КЗ Центр надання соціальних послуг Крок на зустріч розказували ОСОБА_52 де вона знаходиться, а чи вона розуміла свої дій вона не можу сказати. Вид у неї був нормальний, проте стан здоров`я її погіршився, їй ставало хуже, тому викликали швидку, і ОСОБА_11 забрали. З лікарні вона до закладу не поверталася, і вони зняли її з обслуговування. Супроводжувала ОСОБА_11 та оформляла її у заклад ОСОБА_53 , невістка. Тоді як брали ОСОБА_11 , вона сама щось черкала, особисто. Вона не розмовляла, якісь звуки були, чула, бачила, розуміла. Провідувати приходила ОСОБА_15 , один чи два рази. ОСОБА_30 не пересувалася майже зовсім, посадимо сидить, самостійно не пересувалася, майже не їла, самостійно ложку не могла тримати. Вона себе не обслуговувала, не підпис а карлючку ставила. Вона не розмовляла. На її погляд ОСОБА_3 не могла розуміти свої дії, висловлювати свою думку і волю не могла. На її погляд ОСОБА_3 не була дієздатною. Крім того повідомила, якби ОСОБА_3 була дієздатною жила б сама в своєму будинку, а так вона себе обслуговувати не могла самостійно.

Свідок ОСОБА_54 в судовому засіданні пояснила, що являється свекрухою онуки ОСОБА_20 . Коли її син почав проживати с ОСОБА_18 , років п`ятнадцять тому знала ОСОБА_3 . Вони з нею дуже добре спілкувалися, вона говорила, що ОСОБА_41 це була її надія, що вона буде йому заповідати будинок, і ОСОБА_18 не обіде, а ОСОБА_41 в свою чергу не обідить ОСОБА_29 . Це знала не тільки вона а й всі сусіди, це було ще коли була здорова до 2019-2020 року. Крім того повідомила, що потім з ОСОБА_3 щось сталося, вона могла йти впасти, якісь психози були, все було не так, могла і не впізнати. ОСОБА_55 , що невістка ОСОБА_50 і сини оприділили в хозпіс, а ОСОБА_18 приходила провідувати, бачила бабу і просила свого батька, ОСОБА_56 , забрати її звідти тому, що ОСОБА_22 ОСОБА_23 знаходилася там у великій депресії, вона не могла там знаходитись, їй там не подобалось. Через певний час бабу забрали додому, а доглядала її ОСОБА_4 . Коли приходила, провідувала, бачила не приємні речі, баба стягувала памперс, в коридорі розмазувала, памперс засунула в унітаз. Вважає, що ОСОБА_30 не могла керувати своїми діями, коли вона запитувала в ОСОБА_3 знаєте, мене, вона говорила знаю, а потім запитувала а хто ти. Вказує, що баба, ОСОБА_3 бачила, чула, реагувала, але спілкування не виходило, вона не пам`ятала як її звати, хоча вона її дуже добре знала. Це було до того, доки з нею не стався інсульт вдома. ОСОБА_18 подзвонила і сказала, що з бабусею щось сталося, вона не говорить і руку їй скрутило. ОСОБА_18 її доглядала доки її не забрали ОСОБА_29 з ОСОБА_57 . В цей час вона не говорила, садили на коляску, рука права була не робоча, писати не могла. Останній раз вона бачила ОСОБА_11 в той період коли її забрали з комунального закладу.

Свідок ОСОБА_58 в судовому засіданні пояснила, що працює секретарем Мирівської сільської ради. Підтвердила, що спірний заповіт оформляла саме вона. Пояснила процедуру оформлення заповіту та повідомила, що попереднього запису на складання заповіту не має, і все робиться по факту. Пояснила, що ОСОБА_59 вона пам`ятає, проте не досконало. ОСОБА_3 вона була в інвалідному візочку, її привезли мабуть родичі, точно не знає. Вказала, що ОСОБА_30 на час складання заповіту могла висловлювати свою думку, інакше б не зробила заповіт такій людині. В момент посвідчення заповіту в кабінеті крім ОСОБА_38 і неї нікого не було. Розповіла, що під час складання заповіту, вона перевірила паспорт, ОСОБА_3 назвала своє прізвище, ім`я по батькові, дату народження. Всі дані повідомляються особисто, складається проект заповіту, потім заповідачка з ним ознайомлюється, перечитує і потім вони його підписують. ОСОБА_3 ознайомилась і прочитала, після чого вона оформила заповіт, Біла підписувала заповіт особисто. Якою рукою вона не пам`ятає, держмито сплачували ті особи які її привезли, вона попросила їх це зробити. Саме основне вона говорила що вона заповідає і кому. Все інше їй не потрібно.

Свідок ОСОБА_60 в судовому засіданні пояснив, що працює завідувачем Томаківського відділу ГУ ДМС в Дніпропетровській області. Повідомив , що ОСОБА_3 зверталася, причина була втрата паспорта, двічі отримувала в 2022 році. Білу особисто бачив її двічі, вона з родичами була, оформлялась фотографувалась особисто без всякої сторонньої допомоги, підпис ставила, відповідала за свої вчинки. Вона називала свої анкетні дані, заяву анкету заповнила, Особисто отримувала паспорт бо його треба було верифікувати. Крім того повідомив, що він ще є сусідом ОСОБА_3 , та вказав, що спочатку вона приходила до нього в гості, потім почалися сварки. Коли приходила була нормальна, віталася, психічних відхилень при спілкуванні не помічав, стара людина. Підтвердив, що ОСОБА_3 особисто приходила 04.02.2022 та 13.12.2022 року оформляти паспорт і він був присутній і при оформленні і при отриманні.

Свідок ОСОБА_61 в судовому засіданні пояснила, що працює лікарем-неврологом в Томаківській ЦРЛ . Вказала, що в 2020 році вона останній раз приймала участь у лікуванні ОСОБА_3 . Крім того підтвердила, що дійсно в амбулаторній картці ОСОБА_3 є її виписка з поставленим діагнозом. Після 2020 року в лікуванні ОСОБА_3 участі не приймала.

ОСОБА_62 в судовому засіданні пояснила, що працює сімейним лікарем терапевтом в Центрі первинної медичної допомоги та вказала, що безпосередньо приймала участь у лікуванні ОСОБА_3 так як, остання була її пацієнткою і вона займалась її лікуванням, дивилась на дому. Вказала, що більш активно почала спілкуватися з ОСОБА_3 з 2017 року після першої ішемічної атаки,спочатку вона була на стаціонарі декілька разів, потім була виписана додому. Пояснила, що її дуже часто викликали на дом так як, ОСОБА_3 перебувала то в одного сина дома то в іншого. Як перший раз ОСОБА_3 виписалась з стаціонару, то вона була більш активна, одне що дуже погано ходила, та трошки почала забувати. Потім в 2019 році після повторної ішемічної атаки стан ОСОБА_3 значно погіршився, і вона почала втрачати здатність до самообслуговування. В останнє її бачила коли її викликали до ОСОБА_3 приблизно за два тижні до смерті. На той час ОСОБА_3 була в тяжкому стані, лежача, пролежні, в продуктивному контакті вона була недоступна, коли питання їй задавали то ОСОБА_3 лише відкривала очі. Та зазначила, що ОСОБА_3 читати не могла, нічого не могла, не відповідала на питання, лише відкривала очі. Крім того в судовому засіданні підтвердила, що її записи, як сімейного лікаря, які містяться в виписках амбулаторної картки хворої ОСОБА_3 були виконані саме нею та були підтвердженні скаргами при кожному відвідування хворої ОСОБА_3 . Пояснила, що підстав направлення ОСОБА_3 до психіатра до хвороби не було. Також в судовому засіданні пояснила, що враховуючи всі діагнози хвороб ОСОБА_63 за останні роки, остання не була здатна до самообслуговування, не могла віддавати, контролювати свої дії, читати або підписувати якійсь документи.

Свідок ОСОБА_64 в судовому засіданні пояснила, що працює медсестрою в лікарні. Певний період проживала по сусідству з покійною ОСОБА_3 по АДРЕСА_5 . На прохання внучки ОСОБА_4 та за призначенням лікаря приблизно 3 роки тому, за рік до смерті ОСОБА_3 два дні підряд приходила та робила уколи ОСОБА_3 . Крім того пояснила, що коли приходила до ОСОБА_3 то вона була лежача, не розмовляла, ніяких рухів баба не робила, тому внучка перевертала бабу на бік щоб зробити укол.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 77 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 та лікарським свідоцтвом про смерть № 62. Відповідно до свідоцтв про народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 сторони по справі, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідними братами та синами покійної ОСОБА_3 .

Відповідно декларації № 0001-АХХХ-2900 від 08.09.2020 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та лікарем-терапевтом амбулаторії загальної практики-сімейної медицини в с-щі Томаківка ОСОБА_62 було укладено дану декларацію.

На підставі наказу КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Томаківської селищної ради Дніпропетровської області № 47 від 01.04.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що проживає на АДРЕСА_1 , згідно поданої заяви 01.04.2019 року прийнято на обслуговування відділенням стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання.

Наказом КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Томаківської селищної ради Дніпропетровської області № 53 від 22.04.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 було знято з обслуговування відділенням стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання у зв`язку з госпіталізацією до КЗ «Томаківська ЦРЛ» ДОР з 22.04.2019 року.

Згідно копії довідки № 97 від 19.08.2022 р. З КНП «Томаківський центр первинної медико-санітарної допомоги» ТСР, з якої відомо, що ОСОБА_3 знаходиться га «Д» обліку у лікаря-терапевта. За станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Діагноз: Церебросклероз в поєднанні з гіпертонічною хворобою ІІІ ст. Судинна лейкоенцефалопатія ХУМ 2 ст. ІХС кардіосклероз атеросклеротичний СН ІІ.

З копії довідки № 75 від 01.04.2024 року з КНП «Томаківський центр первинної медико-санітарної допомоги» ТСР відомо, що ОСОБА_3 1946 р.н. перебувала на диспансерному обліку у лікаря-терапевта з діагнозом: ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз , гіпертонічна хвороба серця ІІ ст., церебросклероз судин головного мозку ДЕП І-ІІ ст. На фоні церебросклероза ,ДОА кульшових суглобів

За період з 2018 по серпень 2023 ОСОБА_3 викликала лікаря за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: 19.06.2018, 18.03.2019, 19.05.2019, 15.12.2020, 14.04.2021, 10.11.2021, 04.08.2022, 02.08.2023.

Відповідно висновку № 6 від 26.10.2022 засідання комісії з питань опіки та піклування над неповнолітніми недієздатними та обмежено дієздатними особами при виконавчому комітеті Томаківської селищної ради, гр. ОСОБА_2 призначений піклувальником над гр. ОСОБА_3 .

За життя, 21.07.2023 року, ОСОБА_3 склала заповіт, який був посвідчений

секретарем Мирівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за №15, згідно якого все своє майно, рухоме та нерухоме, де б воно не було та з чого б не складалося і в загалі все те, що буде належить їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право, права та обов`язки, що належать їй на момент складання цього заповіту, а також права та обов`язки, що будуть належати їй на день смерті заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Даний заповіт підписаний ОСОБА_3 , який нею прочитано вголос і власноручно підписаний нею. Особу встановлено, дієздатність перевірено.

Згідно рішення Мирівської сільської ради № 4-1/VІІІ від 13.11.2020 року ОСОБА_58 обрано на посаду секретаря Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на строк повноважень ради.

Відповідно до рішення Мирівської сільської ради № 36-2/VIII від 22.12.2020 року про покладання обов`язків із вчинення нотаріальних дій та ведення погосподарського обліку ОСОБА_58 , секретаря Мирівської сільської ради, як посадову особу органу місцевого самоврядування виконавчого комітету Мирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області уповноважено вчиняти нотаріальні дії, передбачені частиною першої ст. 37 Закону України «Про нотаріат», у порядку та спосіб визначені чинним законодавством.

Згідно копією спадкової справи № 146/2023, відкритої 21 серпня 2023 року після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про прийняття спадщини звернулися: 21.08.2023 року ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 .

Згідно виписки № 4185 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 з 21.12.2017 по 27.12.2017 знаходилася на лікуванні в КЗ «Томаківська ЦРЛ`ДОР з діагнозом: «Пролонгована ішемічна атака на тлі атеросклерозу судин г/м та ГХ 2 ст.

Згідно виписки № 4169 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 з 20.12.2018 по 26.12.2018 знаходилася на лікуванні в КЗ «Томаківська ЦРЛ`ДОР з діагнозом: «Вивих правого плеча».

Згідно виписки № 1267 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 з 21.04.2019 по 25.04.2019 знаходилася на лікуванні в КЗ «Томаківська ЦРЛ`ДОР з діагнозом: «ТІА на фоні ГХ 3 ст., в поєднанні з целебросклерозом. Гострий період. Целебросклероз. Наслідки ГБМ ДЄ ІІІ ст.»

Згідно виписки № 1939 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 з 02.09.2020 по 07.09.2020 знаходилася на лікуванні в КЗ «Томаківська ЦРЛ» ДОР з діагнозом:

«Прогресуюча лейкоенцефолопатія 2 ст. Церебросклероз в поєднанні з ГХ 3 ст., вестибуло атактичний с-м, цефалічний см. ХІМ 2 ст., психоорганічний синдром, стадія декомпенсації. ІХС: дифузний кардіосклероз ГХ 3 ст». Скарги на сильний головний біль, запаморочення, важкість в голові, нестійкість та затруднення при ходьбі , шум в голові, зниження пам`яті, порушення сну. Анамнез захворювання: погіршення стану з 02.09.2020 р. Зі слів рідних близько години тому хвора зблідніла, вкрилась потом, «відключилась» на декілька хвилин, відмічалась мимовільний акт дефекації, КПІД доставлена на приймальне відділення, госпіталізована. Анамнез життя: ТБС, вн.з-ння, вірусний гепатит заперечує, алергії не має, В 2017 р ГПМК. 2019 рік ТІА. Загальний стан середньої ступені важкості , нормостенічної статури, помірного харчування, шкіра та слизові оболонки звичайного кольору, лімфатичні вузли не збільшені, не пальпуються, щ/залоза та молочна/з без особливостей. Улегеннях дихання везикулярне, ЧД 16 в хв. Тони серця приглушені, ритмичні, чсс 88 уд в хв., АТ120/80 мм рт.ст. Язик вологий, без прикусів. Живіт при пальпації м`який, безболісний. Печінка і селезінка не збільшені. Фізвідправлення б/о. Н/С: свідомість не порушена, загальмована, рефлекси середньої лінії тіла, зіниці С=Д міненгальні знаки не викликаються, когнетивні розлади за шкалою ММСЕ24б, СХРД більше С., зниження сили в правих кінцівках до 4.0-4.56, в п Ромберга хиткість, ПНП повзпопадання з 2х сторін. Закінчена курс лікування, виписується з відділення з незначним покращенням-зменшився головний біль, запаморочення, покращився сон, зберігається хиткість при ходьбі, загальна слабкість. В н/с: когнітивні розлади за шкалою ММСЕ 24б СХР Д більше С, зниження сили в правих кінцівках до 4.0-4.5б

Крім того, в медичні картці амбулаторно хворої ОСОБА_3 від 23.05.2023 року мається запис ( найближча дата до складання заповіту).Скарги на загальну слабкість. Різке обмеження руху в правом локтевом суставі кісті, при розгіну (випрямлинні) різькі болі, періодичні головні болі, загальна слабкість. Самостійно не пересувається, прикута до ліжка. Постійно потребує стороннього догляду. Високий тонус при розгибані правового локтевого сустава. Стогне при розгинанні пальців.

Відповідно до запису в медичні картці ОСОБА_3 від 02.08.2023 року (найближча дата після складання заповіту) терапевта на дому. Загальна слабкість, періодичні болі в області серця, постійні чувства невистачання повітря, набряк нижніх кінцівок, різке обмеження руху в суставах. Потребує стороннього догляду. Повністю втрачено здатність до самообслуговування.

Згідно відповіді КП «Томаківська ЦРЛ» Томаківської селищної ради № 190 від 18.03.2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на обліку у лікаря-психіатра не перебувала.

Згідно із статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.

Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту).

Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.

Загальні підстави недійсності правочину визначені ст. 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Заповіт, як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому призначений вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 12 та статті 1234 ЦК України право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд.

Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і право на їх зміну, скасування.

Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Частина 4 ст. 207 ЦК України передбачає, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідно ч. 2 ст. 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У частині другій статті 1257 ЦК України вказано, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За статтею 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9 роз`яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із тих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України: від 28 вересня 2016 року в справі № 6-1531цс16, від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, який був підтриманий у постановах Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року в справі № 359/3849/14-ц, від 16 травня 2022 року в справі № 127/8183/19, від 27 травня 2022 року в справі № 752/5238/16-ц.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За частиною першою статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вищезазначеними процесуальними нормами передбачено, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У частині першій статті 105 ЦПК України зазначено, що призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, у тому числі, психічний стан особи.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 року клопотання представника позивача, адвоката Кляшторного В.С. про призначення (посмертної) судової-психіатричної експертизи було задоволено та призначена експертиза. Виконання якої було доручено КЗ "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" вул. Бехтєрєва 1, м.Дніпро.

Проте, відповідно до висновку експерта № 8-П за результатами судово-психіатричної експертизи визначити психічний стан ОСОБА_3 на момент складання і підписання заповіту від 21.07.2023 року неможливо у зв`язку з недостатністю та суперечливістю відомостей про її психічний стан на той період, які містяться в матеріалах цивільної справи та медичної документації.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Тому, суд приходить до висновку, якщо експертиза неможлива, суд оцінює інші наявні у справі докази в їх сукупності.

Висновок експертизи це лише одне із джерел доказів. Якщо експертна установа повернула ухвалу без виконання із повідомленням про неможливість проведення дослідження, сторона має право просити суд вирішити спір на підставі наявних у справі матеріалів. Суд не може відмовити в правосудді лише через відсутність висновку експерта, якщо інші зібрані докази є належними, допустимими та достатніми у своїй взаємодії .

Враховуючи вищенаведене, особливо покази свідка ОСОБА_64 , котра за рік до смерті ОСОБА_3 за призначенням лікаря робила уколи покійній ОСОБА_3 , та в судовому засіданні підтвердила, що вже на той час ОСОБА_3 була лежача, не розмовляла, не могла робити ніяких рухів, тому внучка перевертала бабу щоб зробити уколи та безпосередньо покази свідка ОСОБА_65 , яка була дільничним лікарем і тривалий час вела медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_3 .. Саме вона була найбільш обізнана про стан здоров`я ОСОБА_3 та підтвердила в суді достовірність усіх зроблених нею записів про критичний стан здоров`я ОСОБА_3 , особливо суд бере до уваги огляд ОСОБА_3 , від 23.05.2023 року, бо це найближча дата до складання спірного заповіту. Та враховуючи пояснення саме ОСОБА_62 , які вона давала в суді, та повідомила, що враховуючи всі діагнози хвороб ОСОБА_3 за останні роки, остання не була здатна до самообслуговування, не могла віддавати, контролювати свої дії, читати або підписувати якійсь документи.

Відповідно до спірного заповіту ОСОБА_66 прочитала його в голос та підписала .

Проте, враховуючи важкий стан здоров`я ОСОБА_63 , суд критично ставиться, що вона самостійно прочитала в голос та підписала спірний заповіт не користуючись допомогою інших осіб, відповідно до ч.4 ст.207 ЦК України .

Тому, суд приходить до висновку, що на момент складання спірного заповіту, ОСОБА_3 не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності за своїм станом здоров`я

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі, з відповідача в користь позивача підлягають стягненню 968 грн.96 копійок сплаченого ним судового збору згідно з квитанцією № 2402-7833-0901-8720.

Щодо відшкодування витрат пов`язаних з розглядом справи, суд виходить з наступного, відповідно до п.п. 1,2 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема: витрати на професійну правничу допомогу ; витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Тому з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати понесені зі сплати судово-психіатричної експертизи у розмірі 46 160 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2,3,13,15,202,203,215,228,234, 1216,1218,1233,1247,1257 ЦК України, ст. ст.13,27, 77-80,141, 263-267, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, Мирівська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області, про визнання заповіту недійсним задовольнити.

Визнати заповіт складений від імені ОСОБА_3 , посвідчений 21 липня 2023 року секретарем Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судово-психіатричної експертизи у розмірі 46 160 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 грн.96 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо або через Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Дата виготовлення повного тексту судового рішення 08.10.2026 року

Суддя: М. В. Омеко