Решение № 140464865, 09.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р. Справа № 520/16561/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у звільненні позивача з військової служби та виключенні зі списків особового складу на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 520/1125/26;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини;

- на підставі ст. 371 КАС України звернути судове рішення в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини, оскільки судовим рішенням скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2025 № 1479 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.

Представником відповідача надіслано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що наказ № 301 від 17.10.2025 про зарахування позивача до списків особового складу є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий наказ вичерпав свою дію внаслідок зарахування його списків. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням № 1153/2008. Вказаними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов та про призначення до військової частини. Ці акти індивідуальної дії вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові. Зазначено, що рапорт позивача про звільнення з військової зі служби не містив у собі зазначення жодних підстав для звільнення зі служби. Позивач помилково вважає, що рішення суду у справі №520/1125/26 може автоматично призвести до його звільнення. Позивач не скористався своїм правом на оскарження висновку військово-лікарської комісії від 14.10.2025 № 2025-1014-1455-5534-0 про визнання позивача придатним до військової служби, а також не звертався до військової частини із рапортами чи зверненнями про повторне проходження М(ВЛ)К з врахуванням висновків суду у справі №520/1125/26. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивачем надіслано відповідь на відзив, в якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. Також, позивачем надсилалося до суду ряд додаткових пояснень та документів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

15.10.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1479 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

17.10.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прийнято наказ №301 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та призначення позивача на посаду.

З комп`ютерної програми суду "ДСС" вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив суд:

- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 протиправними в межах мобілізації; скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов позивача;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити позивача зі списків особового складу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року по справі №520/1125/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2025 № 1479 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Рішенням суду відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити позивача зі списків особового складу з викладенням наступних висновків: "Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що "... процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу" (пункт 56).

Отже, правовідносини щодо зарахування до списку особового складу військової частини військовослужбовця не є релевантними щодо правовідносин щодо оскарження призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації".

Суд звертає увагу, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року по справі №520/1125/26 позивачем в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржувалось та набрало законної сили.

Згідно ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 05 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини, оскільки рішенням суду було визнано протиправним та скасовано наказ в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Листом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 12.06.2026 повідомлено на рапорт позивача, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 20206 року у справі №520/1125/26 у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити позивача зі списків особового складу відмовлено. Таким чином, у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відсутні правові підстави для прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 20206 року у справі №520/1125/26. Позивач має право на звільнення з військової служби виключно у випадках, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Оцінюючи спірні правовідносини, в частині позовних вимог щодо обов`язку військової частини звільнити позивача з військової служби, суд звертає увагу, що підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якої військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Суд зазначає, що перелік вказаних підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Проте, позивачем не доведено наявності у нього передбаченої статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстави для звільнення з військової служби. Рапорт позивача про звільнення з військової служби не містив у собі зазначення жодних з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», для звільнення його зі служби.

Матеріали справи та зміст позову свідчать, що позивач вважає, що оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі №520/1125/26 визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2025 №1479 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, отже у відповідача виникає обов`язок у звільненні ОСОБА_1 з військової служби та виключенні зі списків особового складу. Саме ці підстави і були зазначені позивачем в рапорті про звільнення.

Суд звертає увагу, що в межах адміністративної справи №520/1125/26 позивач вже висував позовні вимоги щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу, проте в задоволенні цієї частини позовних судом було відмовлено з посиланням на висновки Верховного Суду у справі №160/2592/23 щодо незворотності процедури призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації. Факт подання рапорту на звільнення з військової служби після набрання законної сили рішенням по справі №520/1125/26 не змінює правового регулювання спірних правовідносин.

Отже, за результатом розгляду даної справи, підстав для зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби судом не встановлено.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Водночас, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

В аспекті оцінки аргументів учасників справи суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.