Решение № 140464477, 09.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/1140/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати незаконною і протиправною відмову відповідача щодо звільнення від оподаткування позивача і не нарахування земельного податку на успадковані позивачем землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5620889800:03:012:0078, площа 1,8132 га, кадастровий номер 5620889800:03:015:0066, площа 0,6404 га, кадастровий номер 5620889800:03:017:0025, площа 0,5867 га), які належать до 3-ї зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зона гарантованого добровільного відселення), а також зобов`язати відповідача звільнити від оподаткування позивача по успадкованих землях сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5620889800:03:012:0078, площа 1,8132 га, кадастровий номер 5620889800:03:015:0066, площа 0,6404 га, кадастровий номер 5620889800:03:017:0025, площа 0,5867 га) і не нараховувати земельний податок на зазначені земельні ділянки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про те, що він успадкував три земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 5620889800:03:012:0078 (площею 1,8132 га), 5620889800:03:015:0066 (площею 0,6404 га) та 5620889800:03:017:0025 (площею 0,5867 га), які перебувають на території села Хиночі, яке віднесено до 3-ї зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зона гарантованого добровільного відселення) та входить до території Володимирецької селищної громади, що, на думку позивача, звільняє його від оподаткування земельним податком. Водночас зазначає, що звернувшись до відповідача з відповідною заявою про звільнення позивача від такого оподаткування земельним податком зазначених земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території зони гарантованого добровільного відселення, позивач отримав відмову, яку він вважає протиправною та незаконною, а тому звернувся до суду з наведеними позовними вимогами та просить їх задовольнити повністю.

Відповідач подав до суду відзив, де заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» №791а від 27.02.1991 (зі змінами та доповненнями, далі Закон № 791а-ХІІ) визначає категорії зон радіоактивно забруднених територій. Зокрема, відповідно до статті 2 Закону №791а-ХІІ третя зона - зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період. Відповідач також зауважує, що відповідно до статті 16 Закону №791а-ХІІ у зоні гарантованого добровільного відселення ведення сільськогосподарської діяльності не заборонено, а відтак звільнення земельних ділянок, які розташовані у населених пунктах, які віднесені до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи в даному випадку не передбачене. Окрім того зауважує, що відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України та доданих позивачем документів до його заяви від 02.09.2025 відповідачем проведено звірку, за результатами якої надано позивачу пільгу на земельну ділянку площею 1,8132 га відповідно до статті 281 ПК України як фізичній особі з інвалідністю другої групи, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 22.01.2026 позивачем у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 22.01.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 02.02.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 19.02.2026 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав 20.02.2026 до суду свою відповідь на відзив, у якій позивачем викладено свої заперечення проти відзиву.

06.10.2026 позивач подав до суду заяву про забезпечення його адміністративного позову у справі №460/1140/26.

Ухвалою від 08.10.2026 суд відмовив у задоволенні вказаної заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.05.2019 ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за кадастровими номерами: 5620889800:03:017:0025 (площею 0,5867 га), 5620889800:03:012:0078 (площею 1,8132 га), 5620889800:03:015:0066 (площею 0,64 га), які знаходяться на території с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області.

06.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо відсутності підстав для нарахування земельного податку на зазначені земельні ділянки, які знаходяться у зоні гарантованого добровільного відселення та власником яких він є з посиланням на приписи підпункту 283.1.1 пункту 283.1 статті 283 ПК України.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача відповідач листом від 20.01.2026 №27/П/17-00-24-03-06 повідомив для позивача, що згідно даних ІКС «Податковий блок» у власності ОСОБА_1 на території Володимирецької селищної громади перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення в тому числі: кадастровий номер 5620889800:03:012:0078 (площею 1,8132 га), кадастровий номер 5620889800:03:015:0066 (площею 0,6404 га) та кадастровий номер 5620889800:03:017:0025 (площею 0,5867 га). Вказані земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , знаходять на території 3 зони (зона гарантованого добровільного відселення). Закон №791a-XII визначає категорії зон радіоактивно забруднених територій, де, зокрема, відповідно до статті 2 Закону №791a-XII третя зона - зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кмІ, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кмІ, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кмІ, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 м3в (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період. Відповідно до статті 16 Закону №791a-XII у зоні гарантованого добровільного відселення ведення сільськогосподарської діяльності не заборонено. Враховуючи вищевикладене, звільнення земельних ділянок, які розташовані у населених пунктах, які віднесені до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в даному випадку не передбачене.

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права та висновки Верховного Суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є:

269.1.1. платники земельного податку:

269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Приписами пункту 270.1 статті 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування платою за землю є: 270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; 270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності; 270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; 270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування платою за землю є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

За змістом приписів пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

При цьому, суд зважає, що у статті 281 ПК України законодавцем перелічені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

Приписами пункту 30.1. статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Згідно з пунктом 30.9. статті 30 ПК України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до пункту 281.1 статті 281 ПК України від сплати податку звільняються: особи з інвалідністю першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

У ході судового розгляду суд встановив, що контролюючим органом щодо земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, 30.06.2025 сформовано податкові повідомлення рішення зі сплати земельного податку, а саме: №673688-2408-1718- НОМЕР_1 щодо земельної ділянки площею 1,8132 га (сума податку 114,05 грн); №673689-2408-1718-UA56020050000087443 щодо земельної ділянки площею 0,6404 га (сума податку 41,39 грн); №673690-2408-1718-UA56020050000087443 щодо земельної ділянки площею 0,5867 га (сума податку 17,01 грн).

Водночас контролюючим органом відповідно до підпункту 286.5 статті 286 ПК України та наданих позивачем документів до заяви від 02.09.2025 проведено звірку, за результатами якої позивачу надано пільгу на земельну ділянку площею 1,8132 га відповідно до статті 281 ПК України як фізичній особі з інвалідністю другої групи та 10.09.2025 податкове повідомлення-рішення № 673688-2408-1718-UA56020050000087443 було відкликано (скасовано). Вказане слідує зі змісту наявного у матеріалах справи листа відповідача від 20.01.2026 №27/П/17-00-24-03-06, а також не заперечується позивачем.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає про те, що він не погоджується з відмовою відповідача щодо звільнення його від сплати податку за земельні ділянки, які знаходяться у зоні гарантованого добровільного відселення та належать йому на праві власності, з підстав, передбачених підпунктом 283.1.1 пункту 283.1 статті 283 ПК України.

Оцінюючи обґрунтованість таких тверджень позивача суд зазначає, що статтею 283 ПК України регулюється питання щодо земельних ділянок, які не підлягають оподаткуванню земельним податком. Зокрема, відповідно до підпункту 283.1.1. пункту 283.1 статті 283 ПК України не сплачується податок за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов`язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства.

Питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах врегульовані Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 року №791а-XII (далі Закон № 91а-XII).

Відповідно до статті 2 Закону №791а-XII залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов`язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров`я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Такими зонами є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов`язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, на основі експертних висновків.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з 2009 року, а також надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесених до цих зон, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення один раз на три роки публікуються в загальнодержавних та регіональних друкованих засобах масової інформації і зберігаються у відповідних центральних та місцевих органах виконавчої влади.

Суд з наявних у матеріалах справи Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.05.2019 встановив, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за кадастровими номерами: 5620889800:03:017:0025 (площею 0,5867 га), 5620889800:03:012:0078 (площею 1,8132 га), 5620889800:03:015:0066 (площею 0,64 га), які знаходяться на території с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 №106 затверджено перелік населенихпунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, згідно з додатком №1. А пунктом 3 додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 №106 визначено населені пункти, які відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, до яких, серед іншого, належить с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області.

Отже, земельні ділянки, які належать на праві власності позивачу та розташовані на території с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області, знаходяться у межах зони гарантованого добровільного відселення.

Водночас, імперативними приписам підпункту 283.1.2 пункту 283.1 статті 283 ПК України також визначено, що звільнення від сплати податку прямо пов`язане із обмеженням щодо ведення сільського господарства на сільськогосподарських угіддях, які знаходяться в зоні радіоактивного забруднення. Зокрема, відповідно до підпункту 283.1.2 пункту 283.1 статті 283 ПК України не сплачується податок за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов`язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства.

Суд зазначає, що у статті 16 Закону №791а-XII визначено вичерпний перелік видів діяльності, заборонених у зоні гарантованого добровільного відселення. Зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення забороняється: 1) будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов`язаних із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці; 2) будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію; 3) природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки; 4) внесення пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища; 5) залучення школярів, учнів і студентів до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров`я.

Отже, аналізуючи вказаний перелік заборонених видів діяльності, суд зауважує, що ведення сільського господарства на земельних ділянках із цільови призначенням для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться у зоні гарантованого добровільного відселення, не заборонене та не обмежене, що свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати земельного податку на підставі підпункту 283.1.2 пункту 283.1 статті 283 ПК України.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві зазначає про ігнорування відповідачем приписів статті 7 Закону №791а-XII, якою передбачено, що не підлягають оподаткуванню земельні ділянки та будинки, розташовані на території зон гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю, що належать громадянам, які проживають поза межами зон радіоактивного забруднення.

При цьому, суд наголошує на тому, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач у позовній заяві оскаржує саме відмову відповідача у звільненні від оподаткування успадкованих позивачем трьох земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що викладена у листі-відповіді відповідача від 30.01.2026 №27/П/17-00-24-03-06 за результатами розгляду заяви позивача від 06.01.2026. Водночас, зі змісту вказаної заяви позивача від 06.01.2026 суд встановив, що звертаючись до відповідача із такою заявою позивач просив звільнити його від сплати земельного податку за належні йому земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства саме на підставі приписів підпункту 283.1.2 пункту 283.1 статті 283 ПК України, водночас вказана заява позивача не містить жодних покликань на приписи статті 7 Закону №791а-XII як на підставу для ініційованого позивачем у заяві звільнення його від сплати земельного податку.

Відповідно і оскаржувана позивачем у позові відмова відповідача від 30.01.2026 №27/П/17-00-24-03-06 стосувалась розгляду ним питання щодо наявності або ж відсутності підстав для застосування щодо земельних ділянок, власником яких є позивач, саме приписів пп. 283.1.2 п. 283.1 ст. 283 ПК України, та не стосується наявності або відсутності передбачених приписами статті 7 Закону №791а-XII підстав для звільнення його від сплати земельного податку, а отже оскаржуваною позивачем відмовою відповідач не відмовляв позивачу у звільненні його від сплати земельного податку з підстав, передбачених приписами статті 7 Закону №791а-XII.

Окрім того, слід звернути увагу на ту обставину, що позивач відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0312618 від 06.05.2014 є особою з інвалідністю 2 групи з 06.05.2014 по довічно.

Як наголошує відповідач, контролюючим органом 02.09.2025 було проведено звірку, за результатами якої позивачу надано пільгу на земельну ділянку площею 1,8132 га відповідно до ст. 281 ПК України як фізичній особі з інвалідністю другої групи.

Так, приписами п. 281.1 ст. 281 ПК України передбачено, що від сплати податку звільняються: особи з інвалідністю першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як суд вже зазначав вище, позивач є власником трьох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства і при цьому, як слідує з матеріалів справи та не заперечується позивачем, його звільнено від оподаткування як особу з інвалідністю другої групи щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5620889800:03:012:0078 площею 1,8132 га.

Слід наголосити, що відповідно до приписів пункту 281.2 статті 281 ПК України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Оскільки належні позивачу на праві власності земельні ділянки призначені саме для ведення особистого селянського господарства, сукупна площа яких перевищує 2 га, відтак дії відповідача щодо звільнення позивача від оподаткування щодо земельної ділянки з найбільшою площею 1,8132 га за кадастровим номером 5620889800:03:012:0078 є правомірними.

З урахуванням наведеного, та оскільки позивачу вже було надано пільгу у вигляді звільнення від оподаткування щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5620889800:03:012:0078 площею 1,8132 га на підставі пункту 281.1 статті 281 ПК України та з урахуванням приписів пункту 281.2 статті 281 ПК України, а саме як особі, яка має інвалідність 2 групи, відтак на переконання суду, відповідач діяв у межах норм чинного законодавства та правомірно відмовив позивачу у звільненні від сплати земельного податку щодо належних йому на праві власності земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на підставі пп. 283.1.2 п. 283.1 ст. 283 ПК України.

Згідно з припсиами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наявні в справі докази та аналізуючи встановлені фактичні обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду довів правомірність своїх дій.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права, суд дійшов до висновку, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Розподіл судових витрат.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 44070166).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК