Решение № 140460838, 09.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №360/1208/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які виявилися у обчисленні, нарахуванні і виплаті основного розміру пенсії за попередні шість місяців з 1 жовтня 2025 року у відсотковому значенні розміру пенсії у 70% відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області на підставі документів, що є у пенсійній справі, провести обчислення, нарахування і виплату пенсії за попередні шість місяців з 1 жовтня 2025 року у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення без застосування визнаного неконституційним і непередбаченого законодавством обмеження максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області і отримує пенсію, призначену за вислугу років відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, який є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.

Пенсію позивачу було призначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області з лютого 2014 року у розмірі 80% від грошового забезпечення за вислугу 40 років.

Позивач вказує, що при виконанні судового рішення від 26.08.2021 у справі № 360/3460/21, відповідачем враховані вимоги статті 13 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до якої максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, що, на думку позивача, свідчить про неправильне застосування відповідачем норм матеріального права.

Отже, позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Вказані обставин стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

Рішенням Вищої ради правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» від 21.05.2026 № 960/0/15-26, зокрема, змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На виконання згаданого рішення Вищої ради правосуддя справу № 360/1208/26 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 прийнято справу до провадження, відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 14.09.2026 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

Відповідач вказує, що з 01.04.2014 змінився відсоток грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії, яка обчислюється відповідно до статті 13 Закону № 2262-XII, та станом на 01.01.2018 момент здійснення перерахунку пенсій в централізованому порядку, такий становив «70».

Обмеження ж щодо застосування зазначених положень до попередньо призначених військовослужбовцям пенсій за вислугу років законодавцем не встановлені ні у самому Законі України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні», ні у Законі № 2262-XII.

Крім того, на думку відповідача, може скластися ситуація, за якої військовослужбовці, які звільненні до 01.04.2014 і займали аналогічну посаду, мали одне і теж військове звання, з аналогічною вислугою років, однаковими додатковими видами грошового забезпечення та розміром премії за оновленими довідками матимуть 80% - 90% сум пенсії від грошового забезпечення, а ті, що звільнені після 01.04.2014 - 70% сум пенсії від грошового забезпечення, що і призведе до дискримінації одних по відношенні до інших.

17.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що позивач вимагає застосувати до його пенсії той відсотковий розмір, який був визначений при її призначенні у лютому 2014 року та право на який уже було підтверджено судовим рішенням.

На думку позивача, відмінність у відсотковому розмірі пенсії між особами, які набули право на пенсію за різних законодавчих умов, сама по собі не свідчить про дискримінацію.

На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2026 продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та долучено його до матеріалів справи разом з доданими до нього документами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , посвідченням серії НОМЕР_3 та матеріалами з пенсійної справи позивача.

ОСОБА_1 призначено пенсію з лютого 2014 року, виходячи з 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується відповідним протокольним рішенням про призначення пенсії за пенсійною справою позивача № 1002040136 - СБУ.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 у справі № 360/3460/21, яке набрало законної сили 07.12.2021:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 23 червня 2021 року № 181 ( ОСОБА_1 ), яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці 3 управлінням Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 16.06.2021 № 78/3/20-41;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці № 78/3/20-41 від 16.06.2021 про розмір грошового забезпечення, виданої 3 управлінням Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях станом на 05 березня 2019 року та фактично сплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду, було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у січні 2022 року з урахуванням нових видів грошового забезпечення, проте виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70% сум грошового забезпечення.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.05.2026 № 28901-26677/К-02/8-1000/26 повідомлено, серед іншого, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області з 01.08.2025 та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. В період з 10.02.2014 по 31.07.2025 ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. Рішенням Київського окружного адміністративного суду (у листі допущено технічну описку у назві суду) від 26.08.2021 у справі № 360/3460/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці про розмір грошового забезпечення, виданої З управлінням Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях станом на 05 березня 2019 року та фактично сплачених сум. Зазначене судове рішення виконано в межах покладених зобов`язань. При виконанні зазначеного судового рішення враховані вимоги ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до якої максимальний розмір пенсії, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Тож відповідач підтверджує, що наразі пенсія позивача також продовжує обчислюватись відповідачем виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Так, пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103).

У рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 у справі № 360/3460/21 суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пенсії, зокрема, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вказаного рішення суду органом пенсійного забезпечення здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, та визначено її основний розмір 70% грошового забезпечення, що не заперечується сторонами.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів (частина друга статті 13 Закону № 2262-ХІІ).

Відповідно до Закону України від 27.03.2014 за № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01.04.2014, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, де число 80 замінили на число 70 (максимальний розмір пенсії), що, на думку відповідача, передбачає необхідність проведення перерахунку пенсії позивача в розмірі 70% від грошового забезпечення.

Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення вказаних норм у їх сукупності, суд дійшов висновку, що положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Адже до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.

Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію з лютого 2014 року.

Всупереч наведеного, при здійснені вищенаведеного перерахунку пенсії позивачу, органом пенсійного забезпечення застосовано норми Закону № 2262-ХІІ у новій редакції, які регулюють питання саме призначення пенсії, що є безпідставним.

Згідно з статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Вказана позиція щодо застосування норм права до спірних правовідносин, міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21-420а13.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосувались порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.

Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Зазначена позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 24.03.2018 у справі № 686/12623/17, від 03.03.2018 у справі № 564/2288/16-а, від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17.

Разом з цим, за приписами частини третьої статті 291 КАС України, суд, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 420/40/20 та у справі № 0940/2383/18 від 18.05.2022.

За таких обставин, пенсійний орган не мав підстав для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача на підставі нової довідки про грошове забезпечення, при здійсненні її перерахунку.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2022 у справі № 380/22040/21.

На підставі викладеного, оскільки у пенсійного органу були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність зменшення відсотку основного розміру пенсії з 80% на 70% при проведені її перерахунку, відповідно, про наявність підстав для проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу, починаючи з жовтня 2025 року (в межах позовних вимог), виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки зазначеною статтею Закону № 2262-ХІІ регулюється порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. Крім того, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ).

Також суд вважає за необхідне зауважити, що під час розгляду справи судом встановлено, що перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого зменшено відсоток основного розміру пенсії з 80% на 70% сум грошового забезпечення, проведено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, оскільки позивач станом на момент відповідного перерахунку пенсії перебував на обліку у згаданому пенсійному органі.

Разом з тим з 01.08.2025 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, яке протягом усього часу перебування позивача на відповідному обліку, не вжило заходів з відновлення порушених прав позивача та не здійснило відповідного перерахунку пенсії позивача, виходячи з 80% сум грошового забезпечення, чим допустило протиправну бездіяльність.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи встановлені обставини справи суд зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% відповідних сум грошового забезпечення, тому з урахуванням предмету розгляду в цій справі, суд дійшов висновку, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде ухвалення рішення про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 жовтня 2025 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим стосовно позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливе їх порушення в майбутньому.

З огляду на викладене, суд вважає передчасними вимоги щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв`язку з вірогідним настанням певних наслідків, та у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Під час розгляду цієї справи судом не встановлено обставин обмеження пенсії позивача максимальним розміром, а отже, наразі у суду відсутні підстави вважати, що при перерахунку пенсії на виконання цього судового рішення, її розмір буде обмежено, а на майбутнє суд не може ухвалювати рішень.

Стосовно вимог про допуск до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії позивачу за один місяць, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Зважаючи на те, що предмет судового розгляду в цій справі стосується перерахунку пенсії, а не стягнення на користь позивача конкретної суми нарахованої пенсії, то відсутні правові підстави для допуску рішення суду до негайного виконання.

З огляду на зазначене, виходячи з системного аналізу встановлених обставин справи та вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2025 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.10.2026.

Суддя О.М. Качанок