Постановление суда № 140459976, 06.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40078/26

Провадження № 1-м/761/27/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

- прокурора ОСОБА_3 ,

- захисника ОСОБА_4 ,

- особи, стосовно якої подано клопотання, - ОСОБА_5 ,

- перекладача ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про скасування або зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) стосовно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

установив:

Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування або зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) стосовно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивоване тим, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під екстрадиційним арештом в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.08.2026. Перебуваючи в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», стан здоров`я ОСОБА_5 значно погіршився внаслідок хронічних захворювань, а також внаслідок отримання колото-різаних тілесних ушкоджень від одного із сокамерників. Разом з тим ОСОБА_5 має родинні соціальні зв`язки в Україні, а саме в м. Києві легально проживає та працює його син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який орендує житло для свого проживання та проживання свого батька ОСОБА_5 . Оригінал закордонного паспорту ОСОБА_5 при зміні запобіжного заходу може бути переданий прокурору або суду на зберігання під час засідання в залі суду, що є додатковим запобіжником того, що ОСОБА_5 не буде ховатися від суду, органів прокуратури і поліції України, а навпаки він буде намагатися отримати притулок в Україні, так як в Узбекистані ОСОБА_5 очікує сувора кримінальна відповідальність за службу у лавах ЗСУ у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років.

Ураховуючи викладене, захисник просив суд скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований відносно ОСОБА_5 або змінити такий запобіжний захід на інший запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби або особисте зобов`язання, що буде достатнім для забезпечення запобігання втечі останнього.

Захисник у судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Особа, стосовно якої подано клопотання, - ОСОБА_5 підтримав думку захисника, просив задовольнити клопотання.

Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши надані документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Статтею 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження, до яких пунктом 15 цієї статті віднесена змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами своїх правових позицій.

Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, його захисник мають право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Виходячи із зазначених процесуальних норм, на ініціатора клопотання покладається обов`язок доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог та підстав для їх задоволення.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.08.2026 відносно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) строком на 60 днів, тобто до 11.10.2026 включно.

Указану ухвалу мотивовано тим, що ОСОБА_5 надалі перебуває у міжнародному розшуку за вчинення злочинів, які в тому числі у порівнянні з законодавством України про кримінальну відповідальність відповідають особливо тяжким злочинам, ураховуючи тривалий строк відбування покарання на території Республіки Узбекистан, те, що останній не є громадянином України, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту на час розгляду клопотання не має, вказують на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та свідчать про те, що останній може переховуватися від екстрадиції.

Указані обставини, а також те, що ОСОБА_5 розшукується за вчинення злочинів, які у порівнянні з законодавством України про кримінальну відповідальність відповідають особливо тяжкому злочину, не є громадянином України, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту на час розгляду клопотання не набув, а також перебування останнього у міжнародному розшуку вказують на наявність підстав для застосування відносно нього екстрадиційного арешту.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що є підстави для утримання ОСОБА_5 під вартою, оскільки застосування до нього екстрадиційного арешту до вирішення питання про фактичну передачу компетентним органам Республіки Узбекистан є єдиним можливим і достатнім засобом для запобігання спробам ОСОБА_5 уникнути передачі його правоохоронним органам вказаної держави.

Згідно з наданим прокурором листом з ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 05.08.2026 року № 8010.7.3-42056/80.1-26, 29.07.2026 до ЦМУ ДМС надійшло звернення громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_5 , 1979 р. н., який виявив намір бути визнаним біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Вказане звернення розглядається відповідно до Закону України «Про звернення громадян». В установленому Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» порядку заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_5 , 1979 р. н., до розгляду не прийнята.

Разом з цим установлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Станом на цей час відсутня інформація про те, що вищевказана адміністративна справа розглянута та ухвалено судове рішення по суті позовних вимог

З листа філії Державної установи «Центр охорони здоров`я ДКВС України» в м. Києві та Київській області №719-КИ-26 від 12.08.2026 вбачається, що стан здоров`я ОСОБА_5 задовільний, останній може утримуватись в умовах слідчого ізолятора.

Також згідно з відомостями Служби безпеки України інформація, яка буде суперечити інтересам національної безпеки України у разі екстрадиції ОСОБА_5 , відсутня.

Разом з тим з листа командира ВЧ НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_8 вбачається, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 395 від 16.12.2025 ОСОБА_5 було виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та припинено дію контракту у зв`язку з не проходженням останнім випробування терміном два місяці.

Ухвалою слідчого судді від 13.08.2026 надано оцінку ризику ухилення затриманого від органів правопорядку, а тому слідчий суддя звертає увагу, що ймовірність такої поведінки з боку ОСОБА_5 можлива, оскільки останній переховується від компетентних органів Республіки Узбекистан.

Згідно з п. f ч. 1 ст. 5 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

У рішенні «Солдатенко проти України» (п. 109) ЄСПЛ зазначиво, що взяття особи під варту на підставі п. f ч. 1 ст. 5 Конвенції не вимагає наявності підстав вважати, що тримання під вартою особи, стосовно якої вчиняються дії з метою її екстрадиції, потребується наприклад, для того, щоб запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі. У цьому зв`язку пункт 1(f) статті 5 Конвенції передбачає захист на рівні, відмінному від рівня захисту за пунктом 1(c) статті 5: все, що потребується згідно з підпунктом (f), - це здійснювана "процедура депортації або екстрадиції".

Відповідно до ст. 92 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури згідно з міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та кримінальним процесуальним законодавством України здійснюють співробітництво з компетентними органами інших держав з питань проведення процесуальних дій при розслідуванні кримінальних правопорушень, видачі осіб, які їх вчинили, перейнятті кримінального провадження та з інших питань, передбачених такими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або утримуються під вартою не інакше як за вмотивованою постановою суду і тільки на підставі і в порядку встановлених законом.

Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну прийнято Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Конвенція).

Вихід з Конвенції та Протоколу до Конвенції автоматично розриває будь-які правові відносини також і з Республікою Узбекистан.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність договірних відносин із Республікою Узбекистан, процес міжнародної співпраці, у тому числі екстрадиції, здійснюється на умовах взаємності, які передбачені ч. 5 ст. 544 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 585 КПК України слідчий суддя вправі застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з перебуванням особи в умовах несвободи, лише за наявності обставин, які виключають її втечу та гарантують у подальшому її видачу.

У той же час сторона захисту такі відомості слідчому судді не надала.

Оцінюючи ризик ухилення затриманого від органів правопорядку, слідчий суддя звертає увагу, що ймовірність такої поведінки з боку ОСОБА_5 можлива, оскільки останній тривалий час переховується від компетентних органів Республіки Узбекистан.

Однак слідчим суддею не встановлено можливість зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, оскільки стороною захисту не спростовано ризику переховування ОСОБА_5 від компетентних органів державної влади.

У силу ч. 8 ст. 584 КПК під час розгляду клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість особи і не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави.

Вищевикладене свідчить про те, що відсутні підстави для скасування або зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м`який, оскільки такий запобіжний захід не може гарантувати запобіганню його втечі та забезпеченню в подальшому його видачі компетентним органам Республіки Узбекистан.

Доводи сторони захисту щодо неможливості перебування ОСОБА_5 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» мають ґрунтуватися на доказах, які спростували б доводи прокурора та слугували підставою для висновку, що більш м`який запобіжний захід буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього.

Щодо доводів сторони захисту про проходження ОСОБА_5 військової служби в лавах ЗСУ, то вказане спростовується наданим прокурором у судовому засіданні листом командира ВЧ НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_8 , з якого вбачається, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 395 від 16.12.2025 ОСОБА_5 було виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та припинено дію контракту у зв`язку з не проходженням останнім випробування терміном два місяці.

Слідчий суддя також виходить з того, що запобіжний захід має застосовуватися та зберігатися у межах, необхідних та достатніх для забезпечення виконання особою процесуальних обов`язків, при цьому будь-яке його пом`якшення можливе виключно за умови переконливого підтвердження того, що досягнення зазначеної мети є можливим за умов застосування більш м`якого обмеження. Разом з цим у вказаному випадку таких переконливих відомостей матеріали клопотання не містять, а наведені стороною захисту доводи носять оціночний характер та не спростовують висновків слідчих суддів щодо застосування та продовження запобіжного заходу.

Ураховуючи зазначене вище, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника.

Керуючись ст. 2, 22, 26, 201, 309 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про скасування або зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) стосовно ОСОБА_5 - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1