Постановление суда № 140459087, 28.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/24079/26 2-з/760/284/26У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Мироновим Дмитром Андрійовичем, про забезпечення позову в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дент-Фарм», Товариство з обмеженою відповідальністю «Есте-Лайн+» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок надання неякісної медичної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

29.07.2026 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшов вищевказаний позов, у якому позивач просить: стягнути солідарно з ТОВ «Дент-Фарм» та ТОВ «Есте-Лайн+» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, у розмірі 182 828,12 грн та стягнути солідарно з ТОВ «Дент-Фарм» та ТОВ «Есте-Лайн+» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, у розмірі 1 000 000,00 грн, а також судові витрати.

03.09.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову (у новій редакції), в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Дент-Фарм» та ТОВ «Есте-Лайн+» і знаходяться на всіх розрахункових, поточних та інших рахунках у банківських та фінансових установах на території України, у межах ціни позову в розмірі 1 182 828,12 грн, а також шляхом накладення арешту (заборони відчуження) на належне ТОВ «Дент-Фарм» нежитлове приміщення загальною площею 871,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9276980386.

Заяву обґрунтовано тим, що, на думку заявника, існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду у зв`язку з можливим приховуванням майна та виведенням активів відповідачами.

На підтвердження зазначених обставин заявник посилається на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 липня 2026 року у справі № 760/30448/25, зазначаючи, що у вказаній ухвалі зафіксовано обставини щодо зміни керівником відповідачів Караме Салімом найменування пов`язаного ТОВ «Есте-Лайн» (код ЄДРПОУ 40219838) на ТОВ «Молар Дент» та зміни власника/керівника товариства.

Також заявник посилається на лист Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації від 25 серпня 2026 року № 41-8487 та письмові пояснення директора ТОВ «Есте-Лайн+» Караме Саліма, які, на думку заявника, підтверджують допущені відповідачами порушення під час надання медичної допомоги.

Обґрунтовуючи співмірність заявлених заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що арешт грошових коштів просить накласти виключно в межах ціни позову, а накладення арешту на нежитлове приміщення, належне ТОВ «Дент-Фарм», вважає необхідним для забезпечення можливого виконання судового рішення. При цьому заявник зазначає, що вказане приміщення не використовується відповідачами для здійснення профільної медичної діяльності, а його вартість, за твердженням заявника, є достатньою для покриття ціни позову.

Сторони у судове засідання не викликались.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, при цьому такі обставини мають бути підтверджені належними й допустимими доказами. Застосування заходів забезпечення позову має бути дійсно необхідним та спрямованим на створення умов для виконання можливого рішення суду, а не на порушення прав інших учасників процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) також звернула увагу, що конкретний захід забезпечення позову є співмірним із позовною вимогою за умови забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу, а також недопущення безпідставного обмеження прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому у постанові Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 644/1482/22 зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися в існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, з урахуванням, зокрема, вартості майна, на яке заявник просить накласти арешт.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 910/4777/21.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

На вказаному наголошено у постановах Верховного Суду від 21 липня 2025 року у справі № 466/11625/24 (провадження № 61-4756св25) та від 01 грудня 2025 року у справі 752/3128/25 (провадження 61-9286св25).

Вирішуючи питання щодо заявлених заходів забезпечення позову, суд виходить із того, що заявник просить застосувати два самостійні заходи забезпечення позову: накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Дент-Фарм» та ТОВ «Есте-Лайн+», у межах ціни позову 1 182 828,12 грн, а також накласти арешт (заборону відчуження) на належне ТОВ «Дент-Фарм» нежитлове приміщення загальною площею 871,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9276980386.

Щодо вимоги про накладення арешту на грошові кошти суд зазначає, що позивач просить застосувати цей захід у межах повної ціни позову, яка становить 1 182 828,12 грн.

Разом із тим, відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При цьому співмірність заходу забезпечення позову не означає автоматичного застосування такого заходу у розмірі всієї ціни позову, а передбачає оцінку судом необхідності та достатності відповідного заходу з урахуванням конкретних обставин справи.

Суд враховує, що забезпечення позову має на меті гарантувати реальне виконання можливого рішення суду, однак водночас не повинно призводити до надмірного обмеження майнових прав відповідачів. Саме тому суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін та визначити такий обсяг обмежень, який є достатнім для досягнення мети забезпечення позову.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів у межах усієї заявленої ціни позову - 1182828,12 грн - за встановлених у цій справі обставин є надмірним. Водночас суд вважає достатнім та співмірним заходом забезпечення позову накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Дент-Фарм» та ТОВ «Есте-Лайн+» і знаходяться на їхніх рахунках у банківських та фінансових установах на території України, у межах 300 000,00 грн.

Таким чином, заява в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів у межах 300 000,00 грн, а в частині, що перевищує зазначену суму, - задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про накладення арешту (заборони відчуження) на належне ТОВ «Дент-Фарм» нежитлове приміщення загальною площею 871,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9276980386, суд зазначає наступне.

Заявник обґрунтовує необхідність застосування цього заходу тим, що існує ризик відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна, а також зазначає, що вказане нежитлове приміщення, за твердженням заявника, не використовується відповідачами для здійснення профільної медичної діяльності, а його вартість є достатньою для покриття ціни позову.

Разом із тим, з огляду на те, що судом для забезпечення можливого виконання рішення у справі вже визнається достатнім накладення арешту на грошові кошти відповідачів у межах 300000,00 грн, застосування додаткового заходу забезпечення позову у вигляді арешту належного одному з відповідачів нерухомого майна потребує окремого обґрунтування його необхідності.

З матеріалів заяви не вбачається достатніх даних, які б свідчили про те, що саме невжиття заходу у вигляді арешту зазначеного нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду. Саме по собі посилання заявника на можливість відчуження відповідачем майна без наведення конкретних обставин, які б свідчили про реальний намір такого відчуження, не є достатньою підставою для застосування відповідного заходу забезпечення позову.

При цьому суд враховує, що арешт нерухомого майна є заходом, який безпосередньо обмежує право власника на розпорядження належним йому майном, а тому його застосування має бути обумовлене реальною необхідністю та відповідати принципу співмірності із заявленими позовними вимогами.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для накладення арешту (заборони відчуження) на нежитлове приміщення, що належить ТОВ «Дент-Фарм», оскільки заявником не доведено, що саме застосування такого заходу є необхідним для забезпечення можливого виконання рішення суду.

Таким чином, заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 149, 150 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Дент-Фарм" (ЄДРПОУ 32372951) та ТОВ "Есте-Лайн+" (ЄДРПОУ 42157957) у розмірі 300000 грн.

В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.А. Усатова