Постановление суда № 140459084, 07.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/35272/26

Провадження № 1-кс/127/13469/26

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання прокурора у кримінальному провадженні начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор у кримінальному провадженні начальник відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивоване тим, що слідчі слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026020000000155 від 25.09.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України, в ході здійснення якого, з метою збереження речового доказу, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке належить на праві власності АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рікольт» (код ЄДРПОУ 44375835) у розмірі 4/5 частки та директорові цього товариства ОСОБА_4 у розмірі 1/5 частки, а саме на закінчений будівництвом об`єкт будівлю торговельного центру площею 3063 кв. м (РНОНМ 8399832224), що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Гагаріна, 28.

Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.

Власники майна в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з`явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

До заходів забезпечення кримінального провадження віднесено накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).

Згідно з частиною третьою статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною першою статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що слідчі слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026020000000155 від 25.09.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.09.2010 між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Укрполіскорм» укладено кредитний договір № 4706 про відкриття кредитної лінії з лімітом 60,8 млн грн. Того ж дня в якості забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПП «Грін Грей» укладено іпотечний договір № 2210, відповідно до якого в іпотеку банку передано комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Гагаріна, 28.

У подальшому постановою правління НБУ від 24.12.2015 № 934 ПАТ «Український інноваційний банк» (надалі Банк) віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд) № 239 у вказаній фінансовій установі запроваджено тимчасову адміністрацію та делеговано повноваження тимчасовому адміністратору. У подальшому постановою НБУ від 22.03.2016 № 180 банківську ліцензію ПАТ «Український інноваційний банк» відкликано, а рішенням Фонду № 385 від 22.03.2016 банк вирішено ліквідувати та вивести з ринку.

Однак, вищезазначені рішення НБУ та Фонду Банком оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва. Поданий Банком позов задоволено, а відповідне судове рішення залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Надалі, 13.07.2016, незважаючи на те, що чинним законодавством не було передбачено порядку повернення неплатоспроможному банку банківської ліцензії та окремої процедури повернення його на ринок, дирекцією ПАТ «Український інноваційний банк» прийнято рішення про відновлення роботи Банку. Однак, з урахуванням відсутності банківської ліцензії, внесено зміни до Статуту шляхом вилучення з переліку видів діяльності надання банківських послуг (діяльність комерційних банків) та змінено назву на ПАТ «Українська інноваційна компанія» (далі ТОВ «УКРІНКОМ»), яку оголошено правонаступником Банку за зобов`язаннями інших осіб перед банком, однак не за зобов`язаннями Банку перед іншими особами, після чого розпочато процедуру банкрутства, сформовано ліквідаційну масу та висунуто вимогу про повернення коштів не фактичному управителю Банку Фонду, а саме ТОВ «УКРІНКОМ».

У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018000000000303 ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 13.02.2019 визначено порядок зберігання речових доказів та передано в оперативне управління АРМА права вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами.

Надалі, 20.05.2019, через ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги та реалізовано вищезазначені права вимоги за кредитними та іпотечними договорами на користь ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» за 16,5 млн грн.

За результатами проведених торгів 27.05.2019 між АРМА та ТОВ «ФК Горизонт» укладено договір купівлі-продажу зазначених прав вимоги.

ТОВ «ФК Горизонт» 18.06.2019 видано лист усім зацікавленим особам про те, що воно не має претензій до іпотекодавців, відмовляється від своїх прав вимоги на вказане майно та просить зняти заборону обтяження з реєстрів, що і було зроблено.

У подальшому, 01.09.2020, між ТОВ «Меганом Лімітед» та ПП «Грін-Грей» укладено договір іпотеки № 5651 в якості забезпечення існуючого на той час зобов`язання за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 27.12.2006 № 27/12 у розмірі 17,4 млн грн.

Надалі, 03.09.2020, між ТОВ «Меганом Лімітед» та ПП «Грін Грей» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки з метою погашення заборгованості за вищезазначеним договором поворотної фінансової допомоги.

04.02.2022 ТОВ «Меганом Лімітед» внесено до статутного капіталу ТОВ «Пленум» комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Гагаріна, 28.

У подальшому ТОВ «Пленум» демонтовано вказаний комплекс будівель та споруд та збудовано на цій же земельній ділянці торговельний центр.

18.08.2025 ТОВ «Пленум» укладено договір купівлі-продажу № 1940 з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рікольт», предметом якого був новозбудований торговельний комплекс.

27.08.2025 АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рікольт» передало вказаний торговельний центр в оренду ТОВ «Новус Україна».

Однак, 21.09.2026 ПАТ «Українська інноваційна компанія», назвавшись правонаступником банку ПАТ «Український інноваційний банк», подало до Господарського суду Луганської області, у якому розглядається розпочата процедура банкрутства ПАТ «Українська інноваційна компанія», позовну заяву, у якій відповідачем зазначено АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рікольт», про визнання за ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав іпотекодержателя стосовно новозбудованого торговельного комплексу. Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2010 році ТОВ «Грін Грей» передало комплекс будівель та споруд за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Гагаріна, 28, в іпотеку ПАТ «Український інноваційний банк» в якості забезпечення виконання ТОВ «Укрполіскорм» договору кредитної лінії перед банком.

Але згідно з рішеннями Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, від 19.07.2023 у справі № 909/578/17 та від 05.06.2024 у справі № 913/266/20 (826/15260/17) ПАТ «Українська інноваційна компанія» не була та не є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк».

Так, рішенням Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 встановлено, що з урахуванням того, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «УКРІНКОМ», а відтак і ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку, відсутні юридичні підстави набуття ТОВ «ФК «Інвест ресурс» (чи ТОВ «ФК «Афінаж») права відповідної вимоги до ПАТ «Юрія», попри будь-які заявлені ТОВ «ФК «Інвест ресурс» правовідносини факторингу між ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ТОВ «ФК «Інвест ресурс» (чи ТОВ «ФК «Афінаж»), оскільки відповідні правочини не відповідають ч. 1 ст. 203 ЦК України та є нікчемними в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що належним позивачем у справі, тобто особою, якій належить право вимоги за кредитним договором від 05.02.2007 та договором поруки № 2, була та залишається банківська установа ПАТ «Український інноваційний банк», відповідне право якого не переходило ні до ПАТ «Українська інноваційна компанія», ані до ТОВ «ФК «Інвест ресурс».

Будь-які зміни до статуту банку, у тому числі щодо зміни його найменування, незалежно від перебування банку під наглядом НБУ чи в управлінні Фонду, можливі виключно після їх погодження НБУ.

Припинення банком банківської діяльності можливе виключно у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», шляхом:

- ліквідації банку за рішенням власників після надання на це згоди НБУ, за відсутності ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного, або

- виведення неплатоспроможного банку з ринку під контролем Фонду у разі віднесення НБУ такого банку до категорії проблемних або неплатоспроможних.

Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.

Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ.

Після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації повноважний суб`єкт щодо управління банком та представництва банку визначається виключно Фондом відповідно до положень п. 17 ч. 1 ст. 2, ст. ст. 34, 37, 44, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 909/578/17 встановлено, що реорганізація банку в іншу особу або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитися у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин у законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, насамперед спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитися діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства (пункт 221). Ці висновки Великої Палати Верховного Суду вказують на те, що дії колишніх органів управління неплатоспроможного банку (які з дня запровадження тимчасової адміністрації не мали повноважень з управління цією юридичною особою і повноваження яких не були і не могли бути поновлені внаслідок прийняття судових рішень), вчинені одноособово та з порушенням положень банківського законодавства, за жодних обставин не можуть призвести до фактичного продовження господарювання юридичною особою, що не підпорядкована Фонду (який здійснює повноваження з управління такою юридичною особою) та НБУ, однак при цьому отримує права та обов`язки за зобов`язаннями банку.

Рішенням Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 913/266/20 (826/15260/17) зазначено, що у справі № 909/578/17, як і у справі № 913/266/20 (826/15260/17), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду посилається на нову редакцію ч. 5 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон № 4452-VI), зміни до якої внесені Законом № 590-IX, яка регулює механізм продовження Фондом строку управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів. Проте це не змінює правильності висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, та не обґрунтовує наявності виключної правової проблеми у цій справі.

Як зазначено вище, вказаний об`єкт нерухомості передано в оренду ТОВ «Новус Україна», яке належить литовському інвестиційному холдингу BT Invest. З урахуванням того, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» перебуває у стані банкрутства і наразі створюється ліквідаційна маса, це означає, що вказаний об`єкт нерухомості може бути внесений до неї або щодо нього можуть бути внесені певні реєстраційні зміни поза увагою власника.

Крім того, 02.10.2026 до Вінницької обласної прокуратури надійшло клопотання від заявника у кримінальному провадженні власника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рікольт» щодо необхідності накладення арешту на вищезазначений об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Гагаріна, 28.

Наведені обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №42026020000000155 від 25.09.2026 та іншими документами доданими на обґрунтування клопотання.

Постановою прокурора від 02.10.2026 вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Як уже зазначалося, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки закінчений будівництвом об`єкт будівля торговельного центру площею 3063 кв. м (РНОНМ 8399832224), що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Гагаріна, 28 являється об`єктом кримінально протиправних дій, а відтак останнє відповідно до статті 98 КПК України має значення речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.

Таким чином, з метою з`ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рікольт» (код ЄДРПОУ 44375835) у розмірі 4/5 частки та директорові цього товариства ОСОБА_4 у розмірі 1/5 частки, а саме на закінчений будівництвом об`єкт будівлю торговельного центру площею 3063 кв. м (РНОНМ 8399832224), що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Гагаріна, 28, шляхом заборони права відчуження, розпорядження, поділу, перетворення, зміни власника та внесення до державних реєстрів інформації про проведення будь-яких реєстраційних дій стосовно вказаного майна.

Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора у кримінальному провадженні начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Зобов`язати прокурора у кримінальному провадженні начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя