Решение № 140457356, 01.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа № 917/678/26

Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорт-П», 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, корпус В, код ЄДРПОУ 38336495

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс», 36002, м. Полтава, вул. Лесі Українки, 20-А, код ЄДРПОУ 31562181

про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні майном

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерсохем», 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, корпус В, код ЄДРПОУ 42898294

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорт-П» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс», в якому просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» усунути перешкоди у користуванні майном, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Санфорт-П» на праві власності, шляхом забезпечення безперешкодного доступу до нього.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 03.02.2025 між ТОВ «Санфорт-П» (Покупець) та ТОВ «ЕРСОХЕМ» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу обладнання № 1/02. Відповідно до предмету Договору від 03.02.2025р., на умовах, визначених в даному Договорі та всіх додатках до нього Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві виробниче обладнання та його комплектуючі в комплектації та з технічними характеристиками, зазначеними в Специфікації № 1 до Договору (надалі Обладнання), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити таке обладнання на умовах, передбачених цим Договором. Продавець гарантує, що обладнання повністю працездатне, справне, іншим особам не продане, не подароване, не закладене, судові спори щодо обладнання не ведуться, будь-якими правами третіх осіб обладнання не обмежене.

Розділом 2 Договору від 03.02.2025 визначено, що Продавець передає Обладнання Покупцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання цього Договору. Демонтаж Обладнання здійснюється за рахунок та силами Продавця. Завантаження, доставка, розвантаження та встановлення Обладнання здійснюється за рахунок Покупця на склад Покупця за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 127. 14.02.2025 за адресою м. Полтава, вул. Лесі Українки, буд. 20-А між Покупцем та Продавцем підписано Акт приймання-передачі обладнання та видаткову накладну № 1 від 14.02.2025. На виконання умов Договору від 03.02.2025, ТОВ «ЕРСОХЄМ» складено та зареєстровано відповідно до встановлених законодавством вимог Податкову накладну № 1 від 14.02.2025. Проте, станом на 05.04.2026 позивач немає можливості користуватися власним майном, оскільки відповідач - ТОВ «Продсервіс» вчиняє перешкоди у доступі до приміщення за адресою м. Полтава, вул. Лесі Українки, буд.20-А, де за наявною у позивача інформацією знаходиться обладнання, та унеможливлює його демонтаж та вивезення.

Відповідач позов не визнає у повному обсязі, у відзиві на позов просить суд відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорт-П» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» про усунення перешкод в користуванні майном. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерсохем не надала свої пояснення у справі.

Ухвалою від 09.04.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.05.2026 на 09:30.

22.04.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорт-П» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» про усунення перешкод в користуванні майном.

27.04.2026 до суду надійшла заява від представника позивача про забезпечення його участі в судовому засіданні, призначеному на 07.05.2026 р. та в інших судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 28.04.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорт-П» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суд задоволено.

Ухвалою від 07.05.2026 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого судового засідання на 04.06.2026 р. на 09:30.

Протокольною ухвалою від 07.05.2026 року суд ухвалив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерсохем" (вул. Здолбунівська, 7Д, корпус В, м. Київ, 02081, код ЄДРПОУ 42898294); встановити третій особі строк для подання пояснень щодо позову протягом 15 днів з дня отримання позовної заяви з додатками; зобов`язав позивача протягом трьох днів з дня постановлення ухвали направити залученій третій особі копію позовної заяви з додатками (докази направлення надати суду в той же строк).

08.05.2026 до суду надійшла заява позивача про виконання ухвали суду, в якій надано докази направлення копії позовної заяви з додатками третій особі (ТОВ Ерсохєм) засобами електронного зв`язку з використанням КЕП.

У судовому засіданні 04.06.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2026 р. на 09:00.

Судове засідання, призначене на 26.06.2026 р. на 09:00, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою від 22.07.2026 призначено судове засідання у справі на 03.09.2026 на 10:30.

У судовому засіданні 03.09.2026 р. розпочато розгляд справи по суті та оголошено протокольну ухвалу про перерву до 24.09.2026 р. 09:30 год.

У судовому засіданні 24.09.2026 р. розглянуто справу по суті, та призначено дату та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення на 01.10.2026 р. 09:10.

В судовому засіданні 01.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРТ-П» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДСЕРВІС», в якому просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном, що належить позивачу на праві власності, шляхом забезпечення безперешкодного доступу до нього, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.02.2025 між ТОВ «САНФОРТ-П» як покупцем та ТОВ «ЕРСОХЄМ» як продавцем укладено Договір купівлі-продажу обладнання № 1/02.

За твердженням позивача, відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «ЕРСОХЄМ» зобов`язалося передати у власність ТОВ «САНФОРТ-П» виробниче обладнання та його комплектуючі.

Позивач зазначає, що загальна вартість обладнання становила 985 823,52 грн, яку ним було сплачено продавцю.

14.02.2025 між ТОВ «САНФОРТ-П» та ТОВ «ЕРСОХЄМ» підписано акт приймання-передачі обладнання та видаткову накладну № 1 від 14.02.2025. Крім того, продавцем складено та зареєстровано податкову накладну № 1 від 14.02.2025.

Позивач стверджує, що обладнання знаходиться у приміщенні за адресою: м. Полтава, вул. Лесі Українки, буд. 20-А, яке належить на праві власності ТОВ «ПРОДСЕРВІС» та раніше надавалося в оренду ТОВ «ЕРСОХЄМ».

Також позивач посилається на те, що хоча він і володіє (юридично) виробничим обладнанням та комплектуючими, ТОВ «ПРОДСЕРВІС» не допускає представників ТОВ «САНФОРТ-П» до приміщення та тим самим перешкоджає демонтажу і вивезенню належного позивачу майна.

У позовній заяві позивач посилається, зокрема, на положення статей 319, 321, 391 Цивільного кодексу України та просить захистити його право власності шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Відповідач проти позову заперечує.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач не довів протиправності дій ТОВ «ПРОДСЕРВІС», а також звертає увагу суду на те, що акт приймання-передачі та видаткова накладна від 14.02.2025 свідчать про фактичну передачу обладнання покупцеві.

Відповідач також зазначає, що між ТОВ «ПРОДСЕРВІС» та ТОВ «ЕРСОХЄМ» існували договірні відносини щодо оренди приміщень, строк дії яких закінчився 01.02.2025, однак орендоване приміщення, зокрема склад площею 419,2 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Лесі Українки, 20-А, ТОВ «ЕРСОХЄМ» відповідачу не повернуло.

У зв`язку з цим між ТОВ «ПРОДСЕРВІС» та ТОВ «ЕРСОХЄМ» виникли судові спори, у межах яких вирішуються питання, пов`язані з користуванням відповідним нерухомим майном.

Відповідач також вважає, що заявлений позов не відповідає умовам застосування негаторного способу захисту права власності.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та доводи учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав:

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.

Частиною першою статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном є способом захисту, який може бути застосований за наявності встановленого судом порушення права власника, що полягає саме у створенні іншою особою перешкод у здійсненні правомочностей власника.

При цьому відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном позивач повинен довести сукупність юридично значимих обставин, зокрема наявність у нього відповідного речового права на майно, факт створення відповідачем перешкод у здійсненні цього права та протиправність поведінки відповідача.

Саме по собі існування у особи права власності на певне майно не є достатньою підставою для задоволення негаторного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на Договір купівлі-продажу обладнання № 1/02 від 03.02.2025, укладений між ТОВ «САНФОРТ-П» та ТОВ «ЕРСОХЄМ».

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем подано, зокрема, акт приймання-передачі обладнання та видаткову накладну № 1 від 14.02.2025.

Водночас суд звертає увагу на зміст самих документів, на які посилається позивач.

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу обладнання від 03.02.2025 продавець зобов`язувався передати обладнання покупцеві, при цьому демонтаж обладнання здійснюється за рахунок та силами продавця, а завантаження, доставка, розвантаження та встановлення обладнання здійснюється за рахунок покупця на склад покупця за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 127.

Разом із тим позивач стверджує, що після укладення договору та підписання акта приймання-передачі обладнання фактично залишилося у приміщенні за адресою: м. Полтава, вул. Лесі Українки, 20-А.

Таким чином, матеріали справи містять суперечність між визначеним сторонами договору місцем подальшого переміщення обладнання та твердженнями позивача щодо його фактичного місцезнаходження.

При цьому позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б однозначно підтверджували, що саме те обладнання і його комплектуючі, які зазначені в акті приймання-передачі та видатковій накладній від 14.02.2025, на момент звернення з позовом фактично перебувало у володінні або під контролем відповідача.

Сам факт знаходження певного майна у належному відповідачу приміщенні не є достатнім для висновку про те, що відповідач є його фактичним володільцем або здійснює щодо нього дії, спрямовані на позбавлення чи обмеження позивача у здійсненні права власності. Рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

Ключовою обставиною, яка підлягає встановленню у даній справі, є наявність саме протиправних дій ТОВ «ПРОДСЕРВІС», внаслідок яких позивач позбавлений можливості користуватися або розпоряджатися належним йому майном.

Позивач посилається на вимогу від 18.08.2025, вимогу від 25.08.2025 та акт недопуску від 05.09.2025.

Водночас зазначені документи самі по собі не підтверджують усіх необхідних елементів порушення права позивача саме відповідачем.

Зокрема, з матеріалів справи не вбачається належного підтвердження того, що відповідач є особою, яка незаконно утримує обладнання позивача або має самостійний контроль над ним як над чужим майном.

Навпаки, з наданих відповідачем матеріалів вбачається, що приміщення, у якому, за твердженням позивача, знаходиться обладнання, було предметом договірних відносин між ТОВ «ПРОДСЕРВІС» та ТОВ «ЕРСОХЄМ», строк яких закінчився 01.02.2025, а ТОВ «ЕРСОХЄМ» не виконало обов`язок щодо повернення приміщення орендодавцю.

Отже, перебування майна ТОВ «ЕРСОХЄМ» у приміщенні відповідача пов`язане передусім із відносинами між ТОВ «ПРОДСЕРВІС» та ТОВ «ЕРСОХЄМ».

Відповідно до наданих відповідачем відомостей, між зазначеними юридичними особами існує окремий судовий спір щодо користування нерухомим майном - справа № 917/1373/25.

За таких обставин саме по собі звернення позивача до власника приміщення з вимогою надати доступ до приміщення для демонтажу та вивезення майна третьої особи не свідчить безумовно про виникнення у відповідача обов`язку допустити позивача до приміщення незалежно від правовідносин між відповідачем та орендарем.

Позивач також не довів, що ТОВ «ПРОДСЕРВІС» набуло будь-яке речове або зобов`язальне право на обладнання, а також що відповідач здійснює щодо цього обладнання самостійне володіння чи розпорядження ним.

Суд бере до уваги доводи відповідача щодо підписання сторонами договору купівлі-продажу обладнання, акта приймання-передачі та видаткової накладної.

Зазначені документи підтверджують оформлення сторонами господарської операції щодо передачі обладнання покупцю.

Разом з тим суд зазначає, що наявність таких документів сама по собі не є достатньою підставою для висновку про незаконність дій відповідача.

Вирішальним у цій справі є не лише питання виникнення у позивача права на обладнання, а й питання доведеності того, що предметом позову є саме це обладання, а також встановлення того, що саме відповідач протиправно перешкоджає здійсненню позивачем відповідного права.

Такого причинно-наслідкового зв`язку позивач належними та допустимими доказами не довів.

Посилання відповідача на можливі ознаки фіктивності договору купівлі-продажу обладнання суд не бере за основу рішення, оскільки питання дійсності такого договору не є предметом розгляду у цій справі, а відповідна вимога позивачем або відповідачем у межах даної справи не заявлялася.

Водночас суд враховує наведені відповідачем обставини щодо існування спору між ТОВ «ПРОДСЕРВІС» та ТОВ «ЕРСОХЄМ» стосовно користування приміщенням, у якому, за твердженням позивача, знаходиться спірне обладнання.

При цьому суд виходить із того, що права та обов`язки відповідача щодо доступу третіх осіб до належного йому нерухомого майна не можуть визначатися виключно договором купівлі-продажу, стороною якого відповідач не є.

Відповідач не був стороною Договору купівлі-продажу обладнання № 1/02 від 03.02.2025 та не приймав на себе за цим договором будь-яких зобов`язань щодо забезпечення позивачу доступу до обладнання.

Саме по собі виникнення у позивача права власності на обладнання не створює автоматичного обов`язку для будь-якої третьої особи надати йому доступ до приміщення, якщо позивачем не доведено незаконність дій такої особи та наявність у неї обов`язку забезпечити відповідний доступ.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх необхідних умов для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном.

Відтак позовні вимоги ТОВ «САНФОРТ-П» до ТОВ «ПРОДСЕРВІС» задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даному випадку суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач у даній справі, з урахуванням поданих доказів, є менш вірогідними, ніж ті, на яких наголошує відповідач,що дозволяє суду зробити висновок про необгрунтованість позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що втрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом в розмірі 30000,00 грн, які він просить покласти на позивача.

На підтвердження своєї вимоги відповідач надав суду копії наступних документів: Договору про надання правової допомоги від 16.04.2026, ордеру на надання правничої допомоги від 22.04.2026 № 1390130, платіжної інструкції від 21 квітня 2026 р. № 3510 на суму 30000 грн.

За таких обставин, відповідачем доведено належними доказами факт понесення витрат, що пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у даній справі, на загальну суму 30000,00грн.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат, пов`язаних з розглядом справи, не заявлялось.

В контексті викладеного, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до приписів п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорт-П» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7, корпус В, код ЄДРПОУ 38336495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» (36002, м. Полтава, вул. Лесі Українки, 20-А, код ЄДРПОУ 31562181) 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 09.10.2026р.

Суддя Мацко О.С.