Решение № 140457326, 08.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Справа № 915/690/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» б/н від 24.09.2026 (вх. № 14286/26 від 24.09.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ», вул. Вознесенівська, буд. 4, м. Запоріжжя, 69091,код ЄДРПОУ 30847304

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ», вул. Благовісного Вадима, буд. 23, м. Миколаїв, 54006, код ЄДРПОУ 30083107

про: стягнення 56 740,99 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 08.06.2026 (вх. № 8529/26 від 09.06.2026), в якій просить суд стягнути з ТОВ «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» на користь ТОВ «СЛАВУТИЧ» заборгованість за договором №27/03 купівлі-продажу від 27.03.2026 року у розмірі 56 740,99 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2026, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/690/26 за правилами спрощеного позовного провадження.

За результатами розгляду справи рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2026 у справі № 915/690/26 позовні вимоги було задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» заборгованість у розмірі 56 740,99 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

25.09.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 24.09.2026 (вх. № 14286/26 від 24.09.2026) про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд:

1. В порядку ст. 244 ГПК України ухвалити додаткове рішення про стягнення з Відповідача судових витрат, понесених Позивачем під час розгляду справи з надання послуг на професійну правничу допомогу.

2. Стягнути з ТОВ «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» на користь ТОВ «СЛАВУТИЧ» судові витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» б/н від 24.09.2026 (вх. № 14286/26 від 24.09.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/690/26, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Так, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд також зауважує, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Суд бере до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» при поданні позову було надано суду та направлено відповідачу Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, відповідно до якого попередній розмір суми судових витрат складає 15 000,00 грн.

За результатами розгляду справи позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, що узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, наведеним товариством у першій заяві по суті справи.

Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу позивачу у справі № 915/690/26 надавав адвокат Кузьмінов Дмитро Валерійович, яким підписувались процесуальні документи у справі, зокрема, позовна заява, а також забезпечувалась участь в судовому засіданні 27.08.2026.

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи позивачем долучено копії Договору № ДБ-54 від 27.05.2026 про надання правової допомоги, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» та ордеру (серія АР № 1314667 від 08.06.2026) на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» у Господарському суді Миколаївської області адвокатом Кузьміновим Дмитром Валерійовичем, виданого Адвокатським об`єднанням «ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА».

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 27.05.2026 між Адвокатським об`єднанням «ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА» (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» (Клієнт) було укладено Договір № ДБ-54 від 27.05.2026 про надання правової допомоги (далі Договір), відповідно до предмету якого Клієнт доручає, в Адвокатське об`єднання на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу, юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

За умовами п. 1.4 Договору Клієнт зобов`язується оплатити правову допомогу у порядку та строки обумовлені Договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору за надання правової (правничої) допомоги, що надаються Адвокатським об`єднанням, Клієнт сплачує гонорар та компенсує фактичні витрати, пов`язані наданням правової допомоги, та необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва надання інших видів правової допомоги Клієнту.

Згідно з п. 7.4 в даному договорі встановлений фіксований розмір гонорару та/або погодинна оплата гонорару, розмір якого визначається згідно тарифів зазначених в Додатку 1 до даного Договору.

За змістом п. 7.6 Договору Клієнт сплачує гонорар та фактичні витрати авансом (повністю або частково) або повністю готівкою через касу або безготівковим чином на поточний (банківський) рахунок Адвокатського об`єднання зазначений в даному Договорі, самостійно, на підставі Договору або на підставі рахунку, виставленого Адвокатським об`єднанням.

Умовами п.п. 7.7 та 7.8 Договору передбачено, що остаточний розмір та обсяг наданої правової (правничої) допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правову (правничу) допомогу, а також розмір фактичних витрат, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги, визначається та здійснюється на підставі акту приймання-здачі послуг.

Підписаний сторонами акт приймання-здачі послуг та розрахункові документи підтверджуючі оплату є документами, що підтверджують надання Клієнту професійної правничої допомоги. В разі не завершення виконання доручення або несплати повністю або частково вартості послуг за Договором в акті приймання-здачі сторони зазначають про те, що вартість наданих послуг підлягає сплаті з зазначенням строку сплати, при цьому акт приймання-здачі послуг є документом що підтверджує обсяг наданих послуг та визначає обов`язок Клієнта оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 9.1 Договору термін дії цього Договору становить до 31.12.2027 року, а в частині оплати фактичних витрат, гонорару та додаткового гонорару до повного виконання.

До матеріалів справи надано копію Протоколу узгодження договірної ціни, який є Додатковим № 1 до Договору № ДБ-54 про надання правової допомоги від 27.05.2026.

За змістом Протоколу узгодження договірної ціни передбачено, що керуючись положеннями Договору, тарифами АО «Юридична практика», з якими Клієнт попередньо, до підписання договору ознайомлений, сторони домовилися про повну участь Адвокатського об`єднання у справі, а також про тарифи, якими сторони повинні керуватися у розрахунках оплати гонорару:

Під участю адвоката у справі мається на увазі ведення адвокатом справи в судах всіх юрисдикцій та інстанцій, складання в інтересах клієнта всіх необхідних документів пов`язаних із веденням справи до, під час та після судового розгляду, а також приймання участі в судових засіданнях, отримання результатів судового розгляду. Участь адвоката, якщо інше не передбачено Договором не передбачає реалізацію результатів розгляду справи. Участь адвоката у справі можлива повністю або частково. Під повною участю мається на увазі консультування, розробка правової позиції, вивчення судової практики по аналогічних справах, підготовка запитів, їх подання, надсилання та отримання кореспонденції пов`язаної зі справою, складання позовної заяви, інших заяв, клопотань по суті справи в тому числі з процесуальних питань, підготовка та розмноження документів - додатків для подання позову або заяви, складання скарг та інших видів документів необхідних для ведення справи в суді першої інстанції, в тому числі включаючи час на подання документів та отримання результатів (відповідей, ухвал, рішень, постанов тощо). Повна участь у справі передбачає підготовку до справи. Часткова участь тарифікується почасово або за кожну окрему дію згідно даних тарифів.

Під підготовкою до справи розуміється розмір гонорару адвоката, який визначається за домовленістю сторін, зважаючи на складність справи, кількість дій, кількість та складність документів, які складаються під час ведення справи. Гонорар з підготовки до справи оплачується авансовим платежем з можливим розстроченням до першого судового засідання. В разі оплати узгодженого гонорару підготовки до справи до клієнта не застосовується погодинна оплата, оплата за окремі дії. Підготовка до справи не включає в себе оплату за представництво в судах. Гонорар з підготовки до справи включає всі інші дії стосовно розгляду справи в суді першої інстанції або досудового розслідування та розгляду справи судом першої інстанції.

Протокол містить вказівку про те, що підготовка до ведення господарської справи в суді 1 інстанції за позовом до ТОВ «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» про стягнення суми грошових коштів за договором №27/03 купівлі-продажу від 27.03.2026 року складає 15 000,00 грн.

Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу надано суду такі докази:

1. Рахунок-фактура № ДБ-54/1 від 27.05.2026 на суму 15 000,00 грн, виставлений Адвокатським об`єднанням «Юридична практика» Товариству з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» для оплати підготовки до справи згідно умов Договору про надання правової допомоги № ДБ-54 від 27.05.2026.

2. Платіжна інструкція № 229 від 27.05.2026 на суму 15 000,00 грн (платник: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ», отримувач: ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА АО; призначення платежу: «Оплата підготовки до справи згідно умов Договору про надання правової допомоги № ДБ-54 від 27.05.2026рокуВ тому числі ПДВ 2 500,00 грн.»).

3. Акт приймання-здачі послуг № 1 від 05.06.2026 на суму 15 000,00 грн, складений між Адвокатським об`єднанням «Юридична практика» і ТОВ «Славутич» про те, що Адвокатське об`єднання надало послуги Клієнту у відповідності до Договору про надання правової допомоги № ДБ-54 від 27.05.2026, а саме: Складання та пред`явлення до суду позовної заяви до ТОВ «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» про стягнення суми грошових коштів за договором №27/03 купівлі-продажу від 27.03.2026 року. Підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень акт містить також посилання на те, що послуги надані у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають; розрахунки за Договором проведені у повному обсязі.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо (п.п. 8.39-8.41 постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

При цьому, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем у відзиві наведено заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті, згідно з якими товариством зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 15 000 грн є завищеним і не підлягає задоволенню. На переконання відповідача, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним зі складністю справи, часом, обсягом послуг та значенням справи. Верховний Суд зазначив, що сума відшкодування має бути реалістичною та обґрунтованою. Витрати мають бути фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Відповідач вважає, що розмір витрат у сумі 15 000 грн явно не співрозмірний зі складністю справи та ціною позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу щодо понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За такого, суд частково погоджується з аргументами відповідача, у контексті заперечень щодо заявленого позивачем розміру судових витрат.

Так, суд бере до уваги той факт, що дана справа, з огляду на ціну позову є малозначною в силу закону. При цьому, враховуючи те, що предметом спору в цій справі є тільки одна вимога майнового характеру та справа не є складною за правозастосовчуючим характером, містить лише кілька епізодів спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. З огляду на викладене, суд виснує, що справа не належить до категорії складних.

Судом взяті до уваги критерій розумної необхідності таких витрат, їх пропорційності до складності справи (відносини сторін з поставки не є специфічними та складними, що не потребувало значних затрат часу на формування правової позиції та складання позову), час, об`єктивно необхідний для їх надання, та співмірність заявленої до відшкодування суми з виконаною роботою, з огляду на ціну позову (56 740,99 грн). Крім того, суд також враховує процесуальні особливості руху справи на початковому етапі, зокрема факт необхідності усунення позивачем недоліків позовної заяви після її подання, що в сукупності береться до уваги при визначенні остаточного розміру витрат, які підлягають відшкодуванню.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

З урахуванням наведеного, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, враховуючи заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» щодо заявленого позивачем розміру судових витрат на правову допомогу адвоката, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності, справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, суд констатує, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» витрат на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн не відповідає критерію розумності їх розміру та мають надмірний характер. Отже, їх розмір є завищеним, а тому, з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу та за наявності заперечень відповідача щодо розміру заявлених витрат, суд вважає, що останні підлягають зменшенню до 7 500,00 грн. Така сума, на переконання суду, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданими послугами), і в той же час не є надмірним тягарем для відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 127, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» б/н від 24.09.2026 (вх. № 14286/26 від 24.09.2026) про ухвалення додаткового рішення задовольнити та ухвалити у справі № 915/690/26 додаткове рішення, в якому вирішити питання про судові витрати.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА-ПІВДЕНЬ» (Україна, 54006, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, будинок 23; код ЄДРПОУ 30083107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» (Україна, 69091, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Вознесенівська, будинок 4; код ЄДРПОУ 30847304) витрати на правову допомогу в розмірі 7 500,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 08.10.2026, з урахуванням періоду перебування головуючої у даній справі судді Семенчук Н.О. у відрядженні.

Суддя Н.О. Семенчук