Решение № 140457296, 06.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 Справа № 914/2444/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Дицької С. З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич , Львівська обл.,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Сметанки Миколи Григоровича, м. Трускавець, Львівська обл.,

про стягнення 11 756,51 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Комунальне підприємство Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Сметанки Миколи Григоровича про стягнення 11 837, 49 грн.

Ухвалою від 04.08.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк у 5 (п`ять) календарних днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

13.08.2026 через систему Електронний суд до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків (вх. № 22808/26).

Ухвалою від 17.08.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 22.09.2026.

11.08.2026 на виконання вимог цієї ухвали позивач подав заяву (вих. № 5339), якою надав виправлений текст позовної заяви з інформацією про нарахування плати за водоспоживання у серпні та грудні 2025 року, а також виправлений розрахунок пені. Одночасно позивач зменшив розмір позовних вимог, зазначивши, що внаслідок виправлення арифметичної помилки розмір пені становить 34,91 грн замість 115,89 грн, а загальна сума позову 11 756,51 грн.

У зв`язку з чим предметом розгляду стали вимоги про стягнення 11 756,51 грн, з яких 10 320,30 грн основної заборгованості, 34,91 грн пені, 988,70 грн інфляційних нарахувань та 412,60 грн трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

21.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив.

28.08.2026 позивач подав відповідь на відзив разом із додатковими доказами. 10.09.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 22.09.2026 розгляд справи відкладено на 06.10.2026, явку представника позивача визнано обов`язковою, а позивача зобов`язано надати письмові пояснення щодо проведення контрольних показань засобу обліку відповідача, періоду, за який виявлено спірні обсяги стічних вод, підстав віднесення цих обсягів до одного розрахункового місяця та розрахунку позовних вимог.

02.10.2026 позивач подав додаткові пояснення (вих. № 6859) з доказами, у яких повідомив, що 19.08.2026 відповідач сплатив основну заборгованість у сумі 10 320,30 грн, і просив стягнути з відповідача 34,91 грн пені, 988,70 грн інфляційних нарахувань, 412,60 грн трьох процентів річних та судові витрати, а справу розглянути без участі свого представника.

У судове засідання 06.10.2026 представник позивача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином і просив розглядати справу без його участі. Відповідач не з`явився.

Правова позиція позивача.

Позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір № 50311 від 05.02.2020 з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, яким погоджено ліміт водоспоживання та водовідведення 84 куб. м на рік та 7 куб. м на місяць.

За твердженням позивача, 26.02.2024 під час обстеження водопровідної та каналізаційної мережі його контролер зняв фактичний показник засобу обліку, згідно з яким обсяг спожитих послуг становив 70 куб. м (акт № 5031 від 26.02.2024).

10.07.2025 під час обстеження та розпломбування засобу обліку у зв`язку із закінченням міжповірочного інтервалу знято показник, згідно з яким обсяг спожитих послуг становив 78 куб. м (акт № 5031).

На підставі абзацу третього пункту 1 розділу II Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Мінрегіону від 01.12.2017 № 316, позивач у березні 2025 року нарахував відповідачу чотирикратний розмір плати за 63 куб. м стічних вод за лютий 2024 року на суму 3 714,48 грн, а в липні 2025 року п`ятикратний розмір плати за 71 куб. м на суму 7 548,72 грн.

Позивач наголошує, що обсягу стічних вод не донараховував, а нарахував лише кратний розмір плати.

Необхідність такого нарахування позивач пояснює тим, що Державна аудиторська служба України під час ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 2022 по 2024 рік встановила, що підприємство цієї норми не застосовувало, а лише інформувало про неї споживачів у рахунках-фактурах, і зобов`язала усунути порушення.

Заперечуючи проти доводів відзиву, позивач зазначив, що відповідач показання засобу обліку подавав щомісяця, тому пункт 19 Договору не застосовується, а розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

У додаткових поясненнях від 02.10.2026 позивач зазначив, що 10.10.2023 його працівник виходив на об`єкт відповідача, однак показань засобу обліку не зняв, оскільки приміщення було зачинене (акт обстеження № 5031 від 10.10.2023).

На думку позивача, 70 куб. м, зафіксовані 26.02.2024, відповідач спожив саме в лютому 2024 року, а 78 куб. м, зафіксовані 10.07.2025, саме в липні 2025 року, оскільки за інші місяці відповідач сам подавав показання засобу обліку, що видно з довідок взаєморозрахунків та листування відповідача з контролером.

Позивач навів розрахунок спірних сум із зазначенням тарифів і повідомив про сплату відповідачем 19.08.2026 заборгованості в повному розмірі.

Правова позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив.

На його думку, донарахування за лютий 2024 року здійснено в односторонньому порядку через рік на підставі внутрішнього наказу позивача.

У розрахунку за березень 2025 року відображено стічні води без відповідного обсягу водопостачання; річний ліміт 84 куб. м перевищено не було; спірний обсяг не є новим споживанням, а відображає фактично спожиту воду за попередній період, яка не була врахована через несвоєчасне подання показань; застосуванню підлягав пункт 19 Договору (визначення обсягу за середньодобовим споживанням), а не підвищений розмір плати.

Водночас відповідач зазначив, що не заперечує факту користування послугами, обов`язку оплачувати фактично отримані послуги та самих показників засобу обліку, зафіксованих представниками позивача, а також не заперечує можливості застосування передбачених законом та договором правових наслідків у разі несвоєчасного виконання щомісячного грошового зобов`язання, зокрема пені та інфляційних втрат.

Спір, за його твердженням, стосується виключно правової кваліфікації частини фактично спожитого обсягу як додаткового, не врахованого договором, та застосування до нього підвищеного розміру плати.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

05.02.2020 між позивачем як виконавцем та відповідачем як споживачем укладено договір № 50311 з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньобудинкових систем).

Об`єктом водоспоживання є нежитлове приміщення за адресою: вул. Грушевського, буд. 1, м. Стебник.

Підпунктом 5 пункту 4 Договору сторони визначили: ліміт водоспоживання 84 м.куб/рік; 7 м.куб./місяць; ліміт водовідведення 84 м.куб/рік; 7 м.куб./місяць.

Облік води здійснюється вузлом розподільного обліку SENSUS ResidiaJet QN 1.0, заводський № 08704904 (підпункт 6 пункту 4 Договору).

Пунктом 17 Договору передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць (з 01 числа по останній день місяця). Оплата послуг здійснюється не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Відповідно до пункту 18 Договору показання вузлів розподільного обліку знімаються споживачем щомісячно та надаються виконавцеві у паперовому вигляді останнього дня місяця, в якому надаються послуги.

Пунктом 19 Договору встановлено, що у разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцеві показань відповідного вузла розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання відповідної послуги за попередні 12 місяців.

Згідно з пунктом 26 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Підпунктом 4 пункту 31 Договору серед прав споживача визначено право на забезпечення послугами з централізованого водовідведення відповідно до нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, визначених Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення та додатком № 1 до Договору.

Пунктом 65 Договору встановлено, що розподіл отриманих коштів єдиним платежем за видами діяльності здійснюватиметься пропорційно до нарахувань, відображених у рахунку, в разі сплати більшої суми за суму визначену в рахунку, сума коштів, що перевищує поточне нарахування зараховуватиметься на погашення заборгованості попередніх періодів у календарній черговості виникнення зобов`язань.

10.10.2023 працівник позивача виходив на об`єкт відповідача для обстеження водопровідної та каналізаційної мережі, однак показань засобу обліку не зняв, оскільки приміщення було зачинене (акт обстеження № 5031 від 10.10.2023).

26.02.2024 контролер позивача під час обстеження водопровідної та каналізаційної мережі зняв показання засобу обліку, за якими встановлено обсяг 70 куб. м (акт № 5031 від 26.02.2024).

За цей обсяг відповідачу в лютому 2024 року виставлено рахунок за звичайним тарифом.

Після цього, за даними позивача, відповідач подавав такі показання обсягу споживання: у березні, квітні, травні, червні та липні 2024 року по 3 куб. м; за серпень 2024 року показання не подано; у вересні, жовтні та листопаді 2024 року по 5 куб. м; за грудень 2024 року показання не подано. У січні, лютому, квітні, травні та червні 2025 року відповідач подавав по 3 куб. м, у березні 2025 року 4 куб. м.

У першому кварталі 2025 року Державна аудиторська служба України провела ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 2022 по 2024 рік. Наказом позивача від 03.03.2025 № 16/з службі збуту доручено провести нарахування за додаткові обсяги стічних вод споживачів (не враховані договором) відповідно до Порядку, затвердженого наказом Мінрегіону від 01.12.2017 № 316. На виконання цього наказу в березні 2025 року відповідачу донараховано 3 714,48 грн, тобто чотирикратний розмір тарифу 14,74 грн за 63 куб. м стічних вод за лютий 2024 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 22.12.2021 № 2883 позивачу встановлено тариф на централізоване водовідведення для споживачів, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, у розмірі 12,28 грн за 1 куб. м без податку на додану вартість, що з урахуванням податку становить 14,74 грн.

10.07.2025 позивач здійснив обстеження та розпломбування засобу обліку у зв`язку із закінченням міжповірочного інтервалу. Прилад показував 1122, тоді як за поданими відповідачем даними враховано 1044. Різниця становить 78 куб. м (акт № 5031).

За липень 2025 року відповідачу нараховано 12 176,62 грн, з яких за водопостачання 78 куб. м за тарифом 56,88 грн нараховано 4 436,64 грн, за водовідведення 7 697,57 грн, абонентська плата становить 42,41 грн. Нарахування за водовідведення складається з 148,85 грн за 7 куб. м за тарифом 21,2638 грн та 7 548,72 грн за 71 куб. м у п`ятикратному розмірі цього тарифу.

Загалом за період з грудня 2024 року по травень 2026 року позивач нарахував відповідачу 21 689,05 грн. Відповідач за цей час сплатив 11 368,75 грн: 31.03.2025 1 000,00 грн та 276,84 грн; 07.05.2025 276,84 грн; 09.10.2025 280,00 грн; 06.11.2025 276,84 грн; 03.12.2025 198,69 грн; 05.12.2025 5 114,70 грн з призначенням платежу згідно договору 50311 Сметанка М.Г. оплата боргу. 78 кубів; 10.01.2026 700,00 грн; 01.02.2026 700,00 грн; 03.03.2026 636,00 грн; 18.04.2026 636,00 грн; 06.05.2026 637,00 грн; 08.06.2026 635,84 грн. Різниця між нарахованим і сплаченим становила 10 320,30 грн.

19.08.2026 відповідач перерахував позивачу 10 320,30 грн з призначенням платежу «Заборгованість за послуги в розмірі 10320.30 грн», що підтверджується банківською випискою за 19.08.2026 та довідкою взаєморозрахунків за 2026 рік.

Оцінка суду.

Щодо вимоги про стягнення основного боргу.

Після відкриття провадження у справі, 19.08.2026, відповідач сплатив позивачу 10 320,30 грн, тобто всю суму основного боргу, заявлену до стягнення.

Позивач підтвердив отримання цих коштів і вимоги про стягнення основного боргу не підтримує.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки спірну суму сплачено вже під час розгляду справи, спір між сторонами в цій частині припинився, а тому провадження у справі в частині стягнення 10 320,30 грн основної заборгованості підлягає закриттю.

Водночас предметом розгляду залишаються вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Щодо пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних, суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 26 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач здійснив нарахування окремо за кожним місячним рахунком, починаючи з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, до дня зарахування платежу, а щодо сум, не сплачених на день звернення до суду, до 29.07.2026.

Суд, перевіривши нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 34,91 грн пені, 988,70 грн інфляційних втрат та 412,60 грн 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу плату за стічні води понад ліміт, встановлений Договором, у кратному розмірі тарифу, а відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання. Основний борг у сумі 10 320,30 грн відповідач сплатив після відкриття провадження у справі, тому провадження в цій частині підлягає закриттю.

Вимоги про стягнення 34,91 грн пені, 988,70 грн інфляційних втрат та 412,60 грн трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору.

Враховуючи закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10 320,30 грн, відповідача на користь позивача належить стягнути 325, 25 грн судового збору.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 231, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10 320,30 грн основної заборгованості.

2. В іншій частині позов задоволити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сметанки Миколи Григоровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11; код ЄДРПОУ 03348910, на розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ АКБ «Львів») 1436, 21 грн з яких 34,91 грн пені, 988,70 грн інфляційних втрат, 412,60 грн трьох процентів річних та 325, 25 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.