Решение № 140457265, 09.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/61/26 (909/756/26)Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. розглянув у межах справи № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, справу № 909/61/26 (909/756/26) за позовом Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, про стягнення 210 501,50 грн заборгованості.

Суть спору.

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

Кам`янська сільська рада Берегівського району Закарпатської області звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення 210 501,50 грн, з яких: 172 672,21 грн - недоотримана орендна плата, 37 829,29 грн - пеня. Також просить стягнути понесені судові витрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі від 25 грудня 2017 року в частині внесення орендної плати.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач позовні вимоги заперечив повністю, про що подав відзив на позов, вказуючи про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Головним управлінням ДПС у Закарпатській області уже заявлені позовні вимоги щодо земельного податку з юридичних осіб, в тому числі і щодо ТОВ "Карпатнафтохім" та визнані ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2026 у справі №909/61/26, зокрема і земельної ділянки, що є предметом цього позову.

Поряд з цим, посилається на повномасштабне вторгнення як на причину невчасного невиконання грошових зобов`язань по даному договору

Враховуючи вищенаведене, просить у задоволенні позовних вимог Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області відмовити.

Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Розпорядник майна ТОВ "Карпатнафтохім" - арбітражний керуючий Босак Олег Євгенович пояснень щодо позову і всіх наявних доказів, що підтверджують підтримання позову чи заперечення проти позову, не надав.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

18.06.2026 Кам`янська сільська рада Берегівського району Закарпатської області звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення 210 501,50 грн, з яких: 172 672,21 грн - недоотримана орендна плата, 37 829,29 грн - пеня.

В той же час, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 відкрито провадження у справі № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів - до 17.08.2026, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича.

27.02.2026 о 12:36 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на офіційному вебпорталі судової влади України; номер публікації: 78594.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2026, для розгляду справи № 909/61/26 (909/756/26), на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.06.2026 позовну заяву Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (вх. № 5728/26 від 18.06.2026)) залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

24.06.2026 до суду, на виконання вимог зазначеної вище ухвали, у строк, встановлений судом, надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 12132/26), якою усунуто недоліки позовної заяви, зокрема до заяви додано докази, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2026, суд прийняв справу до розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" - арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення та письмових пояснень.

Копію ухвали від 29.06.2026 суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 29.06.2026 о 13:40, третьої особи 08.09.2026.

07.07.2026 засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

25.12.2017 між Закарпатською обласною державною адміністрацією (далі також орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі також орендар, відповідач укладено договір оренди землі (далі - Договір).

Відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту з кадастровим номером 2121980400:02:001:0003, яка розташована за межам населеного пункту с. Дунковиця, урочище "Фулевиця", Арданівської сільської ради.

Згідно з п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,9144 га, в тому числі: під проїздами, проходами та площадками 0,9111 га; під спорудами 0,0033 га.

У відповідності до п. 3 Договору, на земельній ділянці розміщена факельна свіча та кранова площадка етиленопроводу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 470 383,67 грн (пункт 4 Договору).

Договір укладено строком на п`ять років - до 25.12.2022 року включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У такому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію (пункт 7 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору орендна плата 10 (десять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки нараховується і вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі 47 038,37 грн в рік.

Пунктом 9 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, визначених законодавством.

Сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду в розмірі 1/12 річної суми, обчисленої відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №170 від 14.11.2017 (пункт 10 Договору).

Пунктом 11 Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік, зокрема, у випадку, зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни грошової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У випадку невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі суми податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, діючою на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен день прострочення у його сплаті (п. 12 Договору).

Відповідно до пунктів 13-14 Договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для виробничих потреб. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту.

У відповідності до пункту 23 Договору, Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у пунктах 13, 14 цього Договору, забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі, своєчасного внесення орендної плати.

Сторони у пункті 29 Договору погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У пункті 30 Договору встановлено, що його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Дія Договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 31 Договору).

За невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору (пункт 34 Договору).

Відповідно до Прикінцевих положень Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки від 25.12.2017 Закарпатська обласна державна адміністрація передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" прийняло земельну ділянку для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту площею 0,9144 га з кадастровим номером 2121980400:02:001:0003, яка розташована за межам населеного пункту с. Дунковиця, урочище "Фулевиця", Арданівської сільської ради.

Про право власності позивача та речове право оренди відповідача на зазначену земельну ділянку свідчить наявний в матеріалах справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме (а.с.12). З відомостей якого вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 2121980400:02:001:0003, на підставі внесеного у реєстр відповідного запису на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:63478146 від 16.02.2022 запису, є Кам`янська сільська рада Берегівського району Закарпатської області.

В подальшому, на виконання умов п. 7 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" 23.11.2022 звернулося з повідомленням до Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області як правонаступника Закарпатської обласної державної адміністрації про поновлення строку дії договору оренди землі.

25.12.2022 між Кам`янською сільською радою Берегівського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі, якою внесено відповідні зміни, а саме:

1. Замінити сторону орендодавця у договорі з "Закарпатська обласна державна адміністрації" на "Кам`янська сільська ради Берегівського району Закарпатської області".

З моменту укладення цієї додаткової угоди:

- в тексті Договору під "Орендодавцем" земельної ділянки площею 0,9144 га (кадастровий номер 2121980400:02:001:0003), що розташована за межами населеного пункту с. Дунковиця, урочище "Фулевиця" Кам`янської сільської ради, Берегівського району Закарпатської області розуміють тільки й лише Кам`янську сільську раду Берегівського району Закарпатської області;

- Кам`янська сільська рада Берегівського району Закарпатської області приймає на себе всі права та обов`язки сторони (Орендодавця) у Договорі.

2. Пункт 1 розділу "ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ" викласти в наступній новій редакції:

"Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатацію об`єктів трубопровідного транспорту (код КВЦПЗ 12.06) з кадастровим номером 2121980400:02:001:0003, яка розташована за межами населеного пункту с.Дунковиця, урочище "Фулевиця" Кам`янської сільської ради Берегівського району. Закарпатської області".

3. Пункт 3 розділу "СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ" викласти в наступній новій редакції:

"Договір укладено на 5 (п`ять) років до 25.12.2022 року.

Згідно рішення Кам`янської сільської ради Берегівського району, Закарпатської області від 2022 року № строк дії Договору поновлено на 5 (п`ять) років з 25.12 2022 року до 25.12.2027 року.

Після закінчення строку Договору, на який його укладено, цей Договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах.

Відповідно, з моменту укладення Додаткової угоди №1, Кам`янська сільська рада Берегівського району Закарпатської області прийняла на себе всі права та обов`язки сторони.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав, передавши відповідачу об`єкт оренди, визначений договором, що підтверджується вказаним вище Актом приймання-передачі майна.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов`язання в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за договором не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у загальному розмірі 172 672,21 грн за період 01.10.2023 - 01.04.2026.

Матеріали справи містять претензію, направлену відповідачу (а.с. 15), з вимогою про оплату орендної плати. Проте, відповідач відповіді на претензію на надав, заборгованість з орендної плати не погасив.

Обставини несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Позивач є органом місцевого самоврядування в Україні та самостійною юридичною особою за Законом, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ. Діяльність позивача регламентована Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Орган місцевого самоврядування може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше приписи ст.19 Конституції України. Позивач у спірних відносинах виступає як орендодавець.

Відповідач є самостійною юридичною особою та суб`єктом господарювання на ринку послуг України, з присвоєнням коду ЄДРПОУ, визначенням та внесенням видів господарської діяльності в ЄДРПОУ. Відповідач у спірних відносинах виступає як орендар.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

У п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Ч. 1 та 3 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ч. 9 ст. 93 ЗК України відносити, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

У ст. 206 ЗК України та ст. 270 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 ПК України (розділ «Податок на майно») об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 ЗК України , пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі Договору оренди землі.

Відповідно до вимог ст. 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Отже, Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на підставі договору оренди землі від 25.12.2017 з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 25.12.2022 передано в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту площею 0,9144 га з кадастровим номером 2121980400:02:001:0003, яка розташована за межам населеного пункту с. Дунковиця, урочище "Фулевиця", Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату

Пунктами 287.1., 287.3. статті 287 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пунктів 288.1., 288.7. статті 288 цього ж кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться зокрема у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 289.1. ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач свій обов`язок щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у заявлений позивачем період з 01.10.2023 по 30.04.2026 не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 172 672, 21 грн, що підтверджується договором оренди земельної ділянки б/н від 26.12.2017 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 25.12.2022, розрахунком ціни позову та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б виконання ним свого обов`язку щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у заявлений позивачем період за договором оренди земельної ділянки б/н від 26.12.2017 та Додаткової угоди №1 від 25.12.2022.

Орендна плата є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати за землю порушує інтереси територіальної громади м. Берегова в особі Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача стосовно того, що несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою згідно договору оренди земельної ділянки призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 172 672,21 грн.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати заборгованості з орендних платежів за землю у вищевказаний період на суму 172 672,21 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі від 25.12.2017 та додаткової угоди № 1 від 25.12.2022 зі сплати орендної плати за земельну ділянку для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту, загальною площею 0,9144 га з кадастровим номером 2121980400:02:001:0003, яка розташована за межам населеного пункту с. Дунковиця, урочище "Фулевиця", Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача щодо того, що заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2023 по січень 2026 року визнана ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2026 у справі № 909/61/26 про банкрутство відповідача, якою визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області зі сплати податкового боргу, які обґрунтовано тим же договором оренди, і у зв`язку з цим позов не підлягає до задоволення.

Суд зазначає, що усталеним у судовій практиці є підхід до орендної плати за землю, як платежу, що має подвійну правову природу, а саме одночасно платежу за договором оренди та формою плати за землю (як загальнодержавного податку на нерухоме майно).

У зв`язку з цим, в межах справи про банкрутство суд може визнати вимоги контролюючого органу про стягнення з платника податків заборгованості з плати за землю у формі орендної плати як податкового боргу, і це не виключає розгляд спору за позовом, зокрема, органу місцевого самоврядування, як власника земельної ділянки, про стягнення з орендаря заборгованої орендної плати за договором оренди.

Однак одночасний розгляд таких категорій справ не призводить до подвійного стягнення однієї і тієї ж орендної плати, оскільки платник орендної плати після задоволення грошових вимог контролюючого органу у вигляді відповідного податкового боргу не позбавлений можливості клопотати перед господарським судом про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу, виданого на виконання рішення господарського суду, ухваленого за позовом органу місцевого самоврядування про стягнення орендної плати заземлю, з підстав фактичного припинення зобов`язання зі сплати орендної плати.

Тому наявність ухвали про визнання грошових вимог контролюючого органу, як податкового боргу у справі про банкрутство не може бути перешкодою для задоволення позову Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, як орендодавця, про стягнення заборгованості за договором оренди.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачеві пеню на підставі п. 12 договору б/н від 25.12.2017 оренди земельної ділянки та Додаткової угоди № 1 від 25.12.2022, за період прострочення відповідачем виконання свого обов`язку по сплаті орендної плати з 01.10.2023 по 30.05.2026, всього на загальну суму 37 829,29 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

З приводу вказаних позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" закріплено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 цього ж закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 12 Договору визначено, що у випадку несвоєчасного внесення орендної плати, на суму боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) справляється пеня у розмірі суми податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою за кожний календарний день прострочення у його сплаті, що встановлено Податковим кодексом України.

Таким чином, даний пункт договору передбачає нарахування пені саме на податковий борг.

Слід зазначити, що пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Тобто п. 12 Договору передбачає аналогічну відповідальність, що й п. 129.4 Податкового кодексу України, що додатково підтверджує що пеня у даному випадку нараховується на податковий борг.

Як визначено пунктом 14.1.39 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 14.1.162 Податкового кодексу України).

За змістом п. 41.4 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно з п. 41.1 Податкового кодексу України, контролюючими органами є:

- податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;

- митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

У зв`язку з цим, позивач не є органом стягнення пені, яка нараховується на податковий борг, є податковим боргом, а відповідні вимоги вправі заявляти відповідний контролюючий орган, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, яка за змістом п. 12 договору нараховується на податковий борг і є податковим боргом.

Отже позивач помилково, в порушення вимог ст. 41 Податкового кодексу України здійснив нарахування пені на податковий борг, не врахувавши що контролюючими органами є виключно органи податкової служби, а органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) до цього переліку не належать. У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що Кам`янська сільська рада Берегівського району Закарпатської області не мала законного права самостійно нараховувати пеню на податковий борг.

Крім того, розрахунок пені, за періоди прострочення відповідачем виконання свого обов`язку щодо сплати орендної плати за користування земельної ділянки за договором, виконаний позивачем, є арифметично неправильним, оскільки містить одну і ту ж облікову ставку НБУ 0,18, хоча за період з жовтня 2023 року по квітень 2026 року облікова ставка НБУ змінювалась, була різною в різні періоди.

Також у позовній заяві зазначено, що пеня нарахована по 30.05.2026, однак це не відповідає кількості днів прострочення в колонці дні прострочки, виходячи з зазначеного терміну сплати і по 30.05.2026.

Такі помилки унеможливлюють перевірку судом правильності розрахунку пені, адже не зрозуміло за який період нарахована пеня та з яких підстав застосовано облікову ставку НБУ 0,18, і чи зазначений показник у 0,18 становить ставку НБУ чи 120% ставки НБУ.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача недоотриманої орендної плати в розмірі 172 672,21 грн обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 403 від 15.06.2026 (а.с. 7), тобто у встановленому законом розмірі, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження ставки судового збору, який застосовано з врахуванням подання позовної заяви в електронній формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково в сумі 172 672,21 грн (82,03% від ціни позову), то на відповідача покладається судовий збір в сумі 2183,97 грн, 478,43 грн судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства суд

ВИРІШИВ:

позов Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (90125, Закарпатська обл., Берегівський р-н, с. Кам`янське, вул. Українська, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 04349550) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича (адреса офісу: 79014, м. Львів, вул. Ю. Руфа, 36; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), про стягнення 210 501,50 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683) на користь Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (90125, Закарпатська обл., Берегівський р-н, с. Кам`янське, вул. Українська, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 04349550; реквізити рахунку: ГУК у Зак. обл. / Кам`янська тг / 18010600 ЄДРПОУ 37975895 р/р UA728999980334129812000007419) 172 672 (сто сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн 21 коп. заборгованості з орендної плати та 2183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн 97 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 37 829,29 грн.

Витрати зі сплати судового збору в частині 478,43 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк