Постановление суда № 140456938, 07.10.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/5854/26

Провадження № 1-кп/712/856/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 382 КК України.

В судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Своє клопотання обґрунтовує тим, що існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки на даний час обвинувачується у вчиненні злочину у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, внаслідок якого загинула людина.

Захисник просив змінити запобіжний захід вказуючи, що ризики передбачені ст. 177 КК України змінилися та визначити його підзахисному розмір застави.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав захисника, та вказав, що бажає працювати та відшкодовувати завдану шкоду.

Представник потерпілої та потерпіла в судове засідання не з`явилися.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, вважає наступне.

Згідно з ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для застосування запобіжного заходу є необхідність наявності не тільки обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.08.2026 відносно ОСОБА_4 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк дії, якого спливає 17.10.2026.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи дане клопотання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред`явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом лише при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слід зазначити, що на даній стадії судового розгляду суд не вирішує питання щодо винуватості особи, належності та допустимості доказів на підтвердження такої винуватості. Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місті його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, а також інші обставини зазначені в законі.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При продовженні запобіжного заходу судом враховані ризики, що не зменшилися, обставини щодо тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , майновий та сімейний стан обвинуваченого.

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за скоєння інкримінованого йому злочину, при цьому, суд виходить з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі від трьох до восьми років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого та може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки останній обвинувачується за ч. 1 ст. 382 КК України, а саме за невиконання рішень суду.

З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого запобіганню встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи дане питання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред`явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом лише при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.

Суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статі.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи норму статті 182 КПК України, особу обвинуваченого, те, що ризики зменшилися, суд приходить до висновку про можливість визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що передбачено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, що зможе дисциплінувати останнього, у разі внесення якої покласти на ОСОБА_4 конкретні обов`язки за ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді триманні під вартою задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто по 03.12.2026 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави 80 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), та у разі внесення якої покласти на ОСОБА_4 зобов`язання, передбачені ст. 194 КПК України:

- не відлучатися без дозволу суду із м. Черкаси;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та зміну контактного номеру телефону;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю, відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, останній зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 діб.

Повний текст ухвали оголошений 07.10.2026 о 14:30 годин

Головуючий ОСОБА_1