Решение № 140454473, 09.10.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9083/26

Провадження № 2-о/750/231/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Сапона А.В.,

за участю секретаря Потапенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

В обґрунтування вимог поданої заяви вказує, що у неї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документом, що посвідчує її особу є паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 26 жовтня 2000 року. Такі прізвище, ім`я, по батькові також вказані в її довідці про присвоєння ідентифікаційного номера, яка була видана 03.07.1998 року. Отже, згідно паспортних даних по батькові записано українською мовою « ОСОБА_2 ». 19.11.1999 року Заявниця уклала договір купівлі-продажу квартири, посвідченого Гезою О.В., державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером №5-4564, згідно якого придбала двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1 . Після придбання вказаної квартири, а саме 18.05.2000, заявниця зареєструвалася в ній та проживає до даного часу, що підтверджується відміткою в її паспорті. При оформленні та посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 19.11.1999, державним нотаріусом була допущена помилка в написанні по батькові заявниці, тобто покупця квартири: в договорі було зазначено по-батькові ОСОБА_1 зазначено « ОСОБА_3 », тоді як згідно паспорту, який посвідчував особу покупця її по-батькові було зазначено « ОСОБА_2 ». Нотаріус вчиняє нотаріальні дії по посвідченню договору купівлі-продажу квартири на підставі паспортних даних сторін по договору. ОСОБА_1 змінювала свій паспорт 26.10.2000 року, проте із довідки про присвоєння їй ідентифікаційного номеру, яка була видана 03.07.1998 року, вбачається, що і в попередньому паспортному документі, що діяв станом на дату укладення договору купівлі-продажу квартири, її по батькові було записано « ОСОБА_2 ». На допущену державним нотаріусом помилку заявниця вчасно не звернула уваги. В даний час вказана помилка в написанні в договорі купівлі-продажу квартири по батькові заявниці перешкоджає їй проведенню дій щодо перенесення відомостей про право власності на квартиру АДРЕСА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що в свою чергу унеможливлює реалізацію її права на розпорядження вказаною квартирою. За даних обставин, ОСОБА_1 просить: встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Гезою О.В., державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори 19 листопада 1999 року за реєстровим № 5-4564, в якому покупцем квартири за адресою; АДРЕСА_1 , зазначено ОСОБА_1 .

У судове засідання заявник та її представник подали клопотання про розгляд заяви за їх відсутності, зазначивши, що заяву вони підтримують.

Представник заінтересованої особи не з`явився, повідомлений належним чином.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно паспортних даних по батькові ОСОБА_1 записано українською мовою « ОСОБА_2 ».

19.11.1999 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу квартири, посвідченого Гезою О.В., державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером №5-4564, згідно якого придбала двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1 . При оформленні та посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 19.11.1999, державним нотаріусом в договорі було зазначено по-батькові ОСОБА_1 зазначено « ОСОБА_3 ».

За доводами заявниці, встановлення факту належності їй правовстановлюючого документу договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Гезою О.В., державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори 19 листопада 1999 року за реєстровим № 5-4564, необхідне заявниці для внесення державним реєстратором в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запису про належність Заявниці на праві власності квартири за адресою; АДРЕСА_1 .

Оскільки встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, а можливість внести зміни в документи в позасудовому порядку не можливо, вказаний факт підлягає встановленню в судовому порядку.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України: суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст.315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення

Відповідно до ч.4 ст.294 ЦПК України: справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

За ст.293 ЦПК України: окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п. 12 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Вимоги ОСОБА_1 не містять в собі спору про право, матеріалами справи підтверджується факт належності їй договору купівлі-продажу квартири від 19.11.1999 року за реєстровим № 5-4564, який просить встановити заявниця, а тому суд вважає за можливе заяву задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Гезою О.В., державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори 19 листопада 1999 року за реєстровим № 5-4564, в якому покупцем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Сапон