Постановление суда № 140454394, 07.10.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/4568/24

н/п 1-кп/766/1657/26

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

07.10.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі

головуючого судді: ОСОБА_1 секретар: ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора: ОСОБА_3 ,

захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченої: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні, в режимі відеоконференції клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12022230000005967 від 23.11.2022 року, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, №12022230000005967 від 23.11.2022 року, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.03.2024 року призначене підготовче судове засідання та 02.04.2024 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду та продовжено строк тримання під вартою.

Останній раз строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.08.2026 року до 11.10.2026 року включно.

Прокурором подано до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , оскільки такий закінчується 11.10.2026 року. Клопотання обґрунтовує тим, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження обвинуваченим такого запобіжного заходу на даному етапі не зменшились, зокрема наявні ризики передбачені п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому просить клопотання задовольнити та продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою на шістдесят днів, без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити, з підстав, наведених у ньому.

Обвинувачена та її захисники заперечували проти задоволення клопотання.

Зокрема захисник ОСОБА_5 висловила позицію щодо заявленого прокурором клопотання, якою заперечувала проти його задоволення, посилаючись на його необґрунтованість та не доведення ризиків, зазначених стороною обвинувачення. Зазначила, що заявлені прокурором ризики ґрунтуються на припущеннях. Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважала за можливе визначити обвинуваченій розмір застави.

Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію захисника ОСОБА_5 , посилаючись на відсутність ризиків зазначених прокурором.

Суд, заслухавши обґрунтування прокурора в підтримку заявленого клопотання, заперечення захисників та обвинуваченої, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

За матеріалами провадження ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні, злочину, передбаченого: ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме: умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Прокурором згідно клопотання про продовження застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 08.09.2026 року, заявлено ризики передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні.

Під час розгляду зазначеного клопотання, встановлено що заявлені прокурором ризики які виправдовують продовження обвинуваченій запобіжного заходу мають місце.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу суд бере до уваги у сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченої ОСОБА_6 , судом враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченої, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про неможливість утримання останньої під вартою.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, спрямованого проти основ національнеої безпеки України, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі може переховуватись від суду. Тобто суворість передбаченого законом покарання є суттєвим елементом при оцінюванні зазначеного ризику прокурором, та дає обґрунтовані підстави наявності ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від суду.

Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Співставлення негативних для обвинуваченої наслідків переховування у вигляді її покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором її винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченої здається явно переконливою.

Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування обвинуваченої ОСОБА_6 від суду наразі залишається актуальним.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування обвинуваченої ОСОБА_6 від суду є актуальним, продовжує існувати.

Оцінюючи можливість обвинуваченої ОСОБА_6 впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Даний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження обвинуваченій відомо про обсяг зібраних доказів, у тому числі про зміст наданих свідками показань, які можуть бути визнані такими, що викривають її у вчиненні інкримінованого злочину. Значну частину свідків сторони захисту у кримінальному провадженні вже допитано, проте, інша їх частина залишається недопитаною, за таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків, а тому суд вважає, що ризик протиправного впливу на свідків, які ще не надали свідчень суду, продовжує існувати та залишається реальним.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри чи обґрунтованого обвинувачення передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване» залежить від усіх обставин справи. Факти, які дають підставу для підозри і висунення обвинувачення не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи. У цьому випадку достатніми є докази, які об`єктивно зв`язують обвинувачену з певним злочином і не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для висунення звинувачення.

З огляду на положення ч. 3 ст. 199 КПК України, вирішуючи вказане питання, суд враховує обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та бере до уваги у сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, наведених прокурором.

Суд бере до уваги, що обвинувачена ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, спрямованого проти основ національної безпеки України, також судом встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, ступінь яких є високою.

З урахуванням тяжкості пред`явленого обвинувачення, характеру встановлених ризиків та обставин кримінального провадження суд приходить до висновку, що застосування застави не зможе належним чином забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою хоча і зменшилися, проте підстав вважати, що належну процесуальну поведінку останньої може забезпечити більш м`який запобіжний захід, судом не встановлено.

Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є тримання під вартою.

Таким чином, з огляду на наведене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу на менш суворий і з метою забезпечення виконання нею процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам будь - яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити його застосування в межах строку, визначеного законом - до 05.12.2026 року включно.

Керуючись п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176-178, 194, 197, 199, 331, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Строк тримання обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою продовжити до 05.12.2026 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченою, її захисниками, прокурором, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченою протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, захисникам, до відома та направити начальнику ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" для виконання.

Повний текст ухвали, буде складено та проголошено 09.10.2026 року о 13 год 00 хв.

Суддя ОСОБА_1