Решение № 140454052, 23.09.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/383/26

Номер провадження по справі 2/387/598/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 18.03.2026 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №528236-КС-004 від 28.06.2025 у розмірі 83910,00 грн.

Свій позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» обґрунтовує тим, що 28.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №528236-КС-004, згідно з яким відповідачка як позичальник отримала кредит у розмірі 27 000, 00 грн. Позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 27 000,00 грн. на картку позичальника, станом на 15.02.2026 у відповідачки утворилась заборгованість в розмірі 83 910,00 грн, що спонукало Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялась, надала до суду заяву згідно з якою позовні вимоги визнає частково, визнає лише тіло кредиту, інші нарахування не визнає.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 31.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно судом, за клопотанням позивача, витребувано від АТ КБ " Приват Банк" інформацію по банківській картці № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Зі змісту свідоцтва про реєстрацію фінансової установи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» зареєстроване як фінансова установа відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.04.2017 № 961 та має право на надання фінансових послуг, у тому числі надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.10.2025 ТОВ «Бізнес Позика» зареєстроване як юридична особа 17.01.2017, основним видом економічної діяльності якої є 64.92 інші види кредитування.

Судом встановлено, що 28.06.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 528236-КС-004 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма), який був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Факт укладення договору підтверджується наданими позивачем: пропозицією (офертою) укласти договір про надання кредиту №528236-КС-004 від 28.06.2025; прийняттям (акцептом) зазначеної оферти, підписаним відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-1639; анкетою клієнта; візуальною послідовністю дій клієнта в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця.

Із зазначених документів убачається, що під час укладення договору відповідачем було зазначено свої персональні дані, номер мобільного телефону, електронну адресу та реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 , а також підтверджено волевиявлення на укладення кредитного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 27 000 грн строком на 24 тижні, тобто з 28.06.2025 по 13.12.2025.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що стандартна процентна ставка за кредитом становить 1% від суми кредиту за кожний день користування кредитом та є фіксованою. Комісія за надання кредиту встановлена у розмірі 5 400 грн та підлягає сплаті одноразово.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується:

підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» від 28.06.2025, згідно з яким на платіжну картку № НОМЕР_2 здійснено переказ коштів у сумі 27 000 грн із призначенням платежу: «Перерах.коштів ОСОБА_1 , згідно з кредитним договором №528236-КС-004 від 28.06.2025»;

інформаційною довідкою ТОВ «Бізнес Позика» від 28.06.2025;

листом АТ КБ "ПриватБанк" від 18-04-2026 №20.1.0.0.0/7-260410/56381-БТ, з якого вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 та на вказану картку 28.06.2025 були зараховані грошові кошти у сумі 27 000 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення між сторонами кредитного договору та фактичного надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 27 000 гривень.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості станом на 17.02.2026 заборгованість відповідача за Договором №528236-КС-004 від 28.06.2025 становить 83 910 грн, з яких: 27 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 40580 грн заборгованість за процентами; 3910 грн заборгованість за комісією; 12420 грн -% за ст.625 ЦК України.

При цьому наданий позивачем розрахунок заборгованості містить детальний щоденний розрахунок нарахованих процентів, комісії та штрафних санкцій за договором із зазначенням періодів та підстав їх нарахування, що було перевірено судом під час розгляду справи.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до частин першої та другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій (електронній) формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що у разі прострочення повернення позики позикодавець має право вимагати повернення всієї суми заборгованості та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, оформленою в електронній формі.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» акцепт електронного договору може бути здійснений шляхом заповнення електронної форми, надсилання електронного повідомлення або вчинення інших дій, які однозначно свідчать про прийняття пропозиції.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додаються особою до інших електронних даних та використовуються нею для підписання електронного правочину.

Отже, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що 28.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №528236-КС-004 про надання кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями із використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця.

Факт укладення кредитного договору підтверджується наданими позивачем пропозицією (офертою), прийняттям (акцептом) оферти, анкетою клієнта, візуальною послідовністю дій клієнта в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та іншими письмовими доказами, які узгоджуються між собою та не спростовані відповідачем.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з умовами договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 27 000 грн строком на 24 тижні, тобто до 13.12.2025, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 27 000 грн підтверджується підтвердженням про здійснення переказу грошових коштів від 28.06.2025, інформаційною довідкою позивача та листом АТ КБ "ПриватБанк", з яких убачається, що на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти у сумі 27 000 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення між сторонами кредитного договору та фактичного надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за договором, повернення кредитних коштів або сплати нарахованих процентів суду не надав.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 17.02.2026 заборгованість відповідача за Договором №528236-КС-004 від 28.06.2025 становить 83 910 грн, з яких: 27 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 40580 грн заборгованість за процентами; 3910 грн заборгованість за комісією; 12420 грн -% за ст.625 ЦКУ.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 000 грн суд зазначає, що відповідач отримав зазначені кошти, однак у встановлений договором строк їх не повернув, у зв`язку із чим вимога в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 40 580 грн суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 40 580 грн суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 2.1 договору про надання кредиту № 528236-КС-004 від 28 червня 2025 року кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 27 000 грн.

Згідно з пунктом 2.4 договору сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % за кожний день користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 2.8 договору строк його дії визначено до 13 грудня 2025 року.

Як убачається з наданого позивачем підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, 28 червня 2025 року ТОВ «ПрофітГід» на виконання договору про надання фінансових платіжних послуг здійснило переказ на користь ТОВ «Бізнес Позика» грошових коштів у розмірі 27 000 грн, із призначенням платежу: «Перерах. коштів ОСОБА_1 зг. до кредитного дог. № 528236-КС-004 від 28.06.2025 Без ПДВ».

Таким чином, факт надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 27 000 грн підтверджується не лише умовами укладеного договору, а й окремим документом щодо здійснення відповідного переказу коштів.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися за погодженою сторонами процентною ставкою 1 % за кожний день користування кредитними коштами, починаючи з 28 червня 2025 року та до 13 грудня 2025 року, тобто в межах визначеного договором строку його дії.

Судом встановлено, що заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 40 580 грн відповідає сумі процентів, зазначеній позивачем у розрахунку заборгованості та довідці про стан заборгованості станом на 18 лютого 2026 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток.

Отже, погоджена сторонами у пункті 2.4 договору фіксована процентна ставка у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом не перевищує встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.

Суд також враховує, що умовами договору сторонами було визначено конкретний строк його дії до 13 грудня 2025 року, а тому нарахування процентів за користування кредитом після закінчення визначеного договором строку судом не встановлено.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості проценти нараховані саме за період користування кредитними коштами до 13 грудня 2025 року. Відповідачкою доказів погашення заборгованості за процентами, неправильності визначеного позивачем періоду нарахування процентів, застосованої процентної ставки або арифметичної неправильності розрахунку суду не надано.

При цьому суд бере до уваги, що сама по собі наявність у договорі умови про сплату процентів не є достатньою підставою для їх стягнення в заявленому розмірі, а тому суд перевірив як відповідність погодженої сторонами процентної ставки вимогам законодавства, так і період та порядок нарахування процентів.

За результатами такої перевірки судом встановлено, що процентна ставка, передбачена пунктом 2.4 договору, відповідає встановленому законом обмеженню, а проценти в заявленому до стягнення розмірі нараховані в межах строку дії договору та за погодженими сторонами умовами кредитування.

Відповідно до наданої позивачем довідки про стан заборгованості за договором № 528236-КС-004 станом на 18 лютого 2026 року заборгованість за процентами становить 40 580 грн.

Таким чином, оцінивши надані докази в їх сукупності, зокрема умови договору про надання кредиту, підтвердження фактичного перерахування кредитних коштів, розрахунок заборгованості та довідку про стан заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки 40 580 грн заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 3910 грн суд зазначає таке.

Умовами договору передбачено сплату одноразової комісії за надання кредиту.

Разом із тим надання кредиту є обов`язком кредитодавця за кредитним договором і не може розглядатися як самостійна послуга, за яку з позичальника може стягуватися окрема плата.

Позивачем не надано доказів того, що зазначена комісія встановлена за надання будь-яких додаткових чи супутніх послуг, замовлених відповідачем, а не за сам факт видачі кредитних коштів.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що встановлення плати саме за надання кредиту суперечить правовій природі кредитного договору, оскільки видача кредиту є обов`язком кредитодавця, який виконується на виконання укладеного договору.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 3910 грн, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Оскільки спірний кредитний договір укладений 28.06.2025, а прострочення виконання зобов`язання та нарахування позивачем 12 420 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України відбулося під час дії воєнного стану в Україні, відповідач звільняється від обов`язку їх сплати.

Тому вимоги позивача про стягнення 12420 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до квитанції про сплату № 6872 від 13.03.2026 при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Ціна позову становить 83 910 грн.

Судом встановлено, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 67 580 грн, що становить 80,54 % від заявленої ціни позову.

Враховуючи наведене, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі: 2 662,40 грн ? 67 580 грн / 83 910 грн = 2 144,26 гривень.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 144,26 гривень.

У решті витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 518,14 грн покладаються на позивача.

ІІІ. Резолютивна частина

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 207, 526, 530, 599, 625, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 7681, 141, 247, 263265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 528236-КС-004 від 28 червня 2025 року в розмірі 67 580 (шістдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 144 (дві тисячі сто сорок чотири) гривні 26 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач має право оскаржити рішення до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (місце знаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки,26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239);

відповідач ОСОБА_1 жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І. П.