Постановление суда № 140450231, 07.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25599/26

Провадження №: 2-з/752/239/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

07.10.2026 Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кирильчук І.А., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Чистяковою Тетяною Олександрівною, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сперчун Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 /заявник/позивач) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» (надалі також АТ «ЮНЕКС БАНК»/відповідач), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сперчун О.О. (надалі також приватний нотаріусм КМНО Сперчун О.О./третя особа 1), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д.А. (приватний виконавець Гненний Д.А./третя особа 2), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно з пред`явленням позову представником позивача - адвокатом Чистяковою Т.О. подано заяву про забезпечення позову, в якій просить: вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа виконавчого напису, вчиненого 23 вересня 2026 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сперчуном Олександром Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі за № 931, яке здійснюється у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем.

Заява обґрунтована тим, що зазначеним виконавчим написом звернуто стягнення на належний позивачу транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2021 року випуску, чорного кольору, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , для задоволення вимог АТ «ЮНЕКС БАНК» на загальну суму 1 559 716,23 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису 23 вересня 2026 року приватним виконавцем Гненним Д.А. відкрито виконавче провадження НОМЕР_5. За доводами заявника, продовження примусового виконання оспорюваного виконавчого напису може призвести до вилучення та реалізації автомобіля до вирішення спору по суті. У такому випадку визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не забезпечить поновлення прав позивача в межах цього судового провадження, оскільки виникне необхідність пред`явлення додаткових вимог щодо повернення майна.

Представник позивача також зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, а спірний автомобіль використовується для отримання доходу та переданий у строкове платне користування на підставі договору про надання транспортних послуг №0916ТП/120-10 від 21 липня 2026 року. Вилучення автомобіля може ускладнити виконання позивачем договірних зобов`язань та негативно вплинути на отримання доходу, необхідного для забезпечення потреб сім`ї.

На думку заявника, зупинення стягнення є співмірним із предметом позову, спрямоване на збереження існуючого стану до вирішення спору та не вирішує питання правомірності виконавчого напису по суті. Підстав для застосування зустрічного забезпечення представник позивача не вбачає.

Від представника АТ «ЮНЕКС БАНК» Панасюка І.Л. надійшли заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, а у випадку її задоволення - застосувати зустрічне забезпечення.

Заперечення обґрунтовані тим, що саме по собі оскарження виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження не є безумовними підставами для забезпечення позову. На думку відповідача, позивач не довів наявності реальної загрози ускладнення ефективного захисту його прав, не надав доказів призначення реалізації автомобіля та не підтвердив, що спірний транспортний засіб є єдиним джерелом його доходу.

Відповідач зазначає, що зупинення стягнення відтермінує задоволення вимог банку, а арешт майна не виключає можливих негативних майнових наслідків такого відтермінування. Крім того, посилається на наявність у позивача семи кредитних зобов`язань, прострочення за шістьма з них та загальну заборгованість перед банком у розмірі 5 834 145,35 грн, що, на думку відповідача, має враховуватися при вирішенні питання про зустрічне забезпечення.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, заперечення відповідача та наведені сторонами обставини, суд вважає необхідним задовольнити заяву про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Предметом спору в цій справі є виконавчий напис №931, вчинений 23 вересня 2026 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сперчуном О.О., яким звернуто стягнення на конкретно визначений транспортний засіб позивача для задоволення вимог АТ «ЮНЕКС БАНК» на суму 1 559 716,23 грн.

На виконання цього напису приватним виконавцем Гненним Д.А. відкрито виконавче провадження НОМЕР_5. Існування відповідного виконавчого провадження та здійснення примусового виконання оспорюваного напису відповідачем не заперечуються.

Таким чином, заявлений захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із предметом спору та спрямований на тимчасове зупинення примусового виконання саме того виконавчого документа, правомірність якого оспорюється позивачем.

Суд враховує доводи відповідача про те, що оскарження виконавчого напису не є безумовною підставою для забезпечення позову. Водночас у цій справі необхідність забезпечення обґрунтовується не лише фактом пред`явлення позову, а й відкриттям виконавчого провадження, спрямованого на звернення стягнення на конкретний автомобіль.

Продовження примусового виконання може призвести до реалізації транспортного засобу до завершення судового розгляду. У випадку переходу права власності на автомобіль до іншої особи можливе задоволення вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не забезпечить повернення майна позивачу та може зумовити необхідність додаткового судового захисту.

З огляду на немайновий характер позовної вимоги оцінці підлягає не лише можливість виконання майбутнього рішення, а й можливість ефективного поновлення прав позивача в межах цього судового провадження. Тому посилання відповідача на можливість подальшого поновлення прав в іншому встановленому законом порядку не спростовує ризику істотного ускладнення такого захисту.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів призначення торгів, реалізації автомобіля чи передачі його покупцю також не є підставою для відмови у забезпеченні позову. Відповідний інститут має запобіжний характер і спрямований на недопущення наслідків, які можуть ускладнити захист прав особи. Застосування заходу забезпечення не потребує очікування фактичного відчуження майна або завершення підготовки до його реалізації, якщо наявні обставини дають достатні підстави припускати можливість таких наслідків.

Заперечення щодо недоведеності використання автомобіля як єдиного джерела доходу не усувають установленого зв`язку між предметом позову, примусовим виконанням оспорюваного напису та ризиком реалізації майна. Обставини підприємницької діяльності й сімейних обов`язків позивача наведені як додаткове обґрунтування можливих негативних наслідків. Необхідність збереження можливості ефективного захисту права на конкретний транспортний засіб не залежить від того, чи є він єдиним активом або єдиним джерелом доходу позивача.

Суд також враховує майнові інтереси відповідача та те, що зупинення стягнення відтерміновує можливість задоволення вимог банку в межах відповідного виконавчого провадження. Проте запитуваний захід має тимчасовий характер, не припиняє зобов`язань позивача перед банком, не скасовує виконавчого напису та не вирішує питання обґрунтованості заборгованості.

Зупинення стягнення не передбачає зняття накладеного у виконавчому провадженні арешту. Збереження такого обмеження перешкоджає відчуженню арештованого майна позивачем та враховується судом при оцінці балансу інтересів сторін.

За таких обставин тимчасове відтермінування примусового стягнення є співмірним із необхідністю запобігти реалізації автомобіля до вирішення питання про правомірність виконавчого напису. Саме по собі таке відтермінування не свідчить про невиправдане обмеження прав відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення оспорюваних прав позивача, а зупинення стягнення за виконавчим написом є адекватним і співмірним заходом, який безпосередньо відповідає предмету позовних вимог.

Щодо вимоги відповідача застосувати зустрічне забезпечення суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Пунктом 2 частини третьої статті 154 ЦПК України передбачено обов`язкове застосування зустрічного забезпечення, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

У запереченнях банк повідомляє про наявність у позивача інших кредитних зобов`язань та простроченої заборгованості. Однак документального підтвердження наведених відомостей, достатнього для оцінки майнового стану позивача та його спроможності відшкодувати можливі збитки, до заперечень не додано.

Посилання позивача на необхідність збереження доходу та виконання сімейних обов`язків також саме по собі не підтверджує такого майнового стану, який унеможливлював би або істотно ускладнював відшкодування можливих збитків відповідача.

Банком не наведено конкретного розрахунку можливих збитків, спричинених саме зупиненням стягнення, та обставин, які дозволяли б визначити співмірний розмір зустрічного забезпечення. Сума вимог за виконавчим написом не є тотожною розміру можливих збитків від тимчасового зупинення його виконання.

Оцінивши наведені сторонами обставини та характер застосованого заходу, суд не вбачає на цей час достатніх підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 149-154, 157, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Чистяковою Тетяною Олександрівною, про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа виконавчого напису, вчиненого 23 вересня 2026 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сперчуном Олександром Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі за № 931, яке здійснюється у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем, до набрання законної сили судовим рішенням, яким буде закінчено розгляд справи, або до скасування заходу забезпечення позову в установленому законом порядку.

Зустрічне забезпечення не застосовувати.

Стягувач - Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК», код ЄДРПОУ 20023569, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14.

Боржник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали направити учасникам справи та приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Гненному Дмитру Анатолійовичу для негайного виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала складена 07 жовтня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук