Решение № 140449949, 24.09.2026, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/17/26

Номер провадження: 2/365/237/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 вересня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Солдатової Т.М.

за участі секретаря судового засідання Матвієнко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду № 3 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про зняття арешту зі спадкового майна,

В С Т А Н О В И В:

12.01.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до Згурівського районного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить зняти обтяження у вигляді арешту на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , що належала його померлому сину ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , архівний запис, за реєстраційним номером обтяження 3929074, накладений згідно Постанови Відділу державної виконавчої служби у Яготинському районі про накладення арешту на майно боржника від 04.08.2006 серії АА № 820189 та зареєстрований Згурівською державною нотаріальною конторою 21.10.2006.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 . Крім нього, співвласниками даної квартири також є: дружина позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їхні діти: старший син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , менший син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його син, внук позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 29 березня 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер старший син позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16 листопада 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер менший син позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 16 травня 2023 року.

Після смерті старшого сина ОСОБА_6 , відкрилася спадщина на все належне йому майно, до складу якого входить й 1/5 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 83427946 від 28.11.2025. Спадкоємцями після його смерті є позивач та його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відмовилася від прийняття спадщини на користь позивача.

28 листопада 2025 року позивач подав заяву про прийняття спадщини після смерті свого сина до Згурівської державної нотаріальної контори. Того ж дня позивач дізнався, що на спадкове майно, а саме на 1/5 частку у праві спільної часткової власності на вищевказану квартиру, на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби у Яготинському районі від 04.08.2006 року серії АА № 820189, було накладено арешт / заборону відчуження спадкового майна спадкодавця, про що державним нотаріусом Згурівської районної державної нотаріальної контори було внесено запис (зареєстровано) за № 3929074 від 21.10.2006 про наявність арешту на частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом з реєстру дана постанова Відділу державної виконавчої служби у Яготинському районі була видана на виконання виконавчого листа № 1-58 від 19.06.2006, виданого Згурівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 , на користь НДКЕУ при ГУМВС боргу у сумі 146,00 грн.

22.12.2025 позивач, як спадкоємець після смерті сина, звернувся із заявою про зняття арешту з нерухомого майна до Баришівського відділу ДВС Броварського району Київської області та до Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області, у зв`язку з тим, що наявність арешту на спадкове майно перешкоджає праву на отримання Свідоцтва про прийняття спадщини.

Листом Баришівського відділу ДВС у Броварському районі Київської області від 24.12.2025 № 23687 було повідомлено, що відповідно до долучених до зави документів, виконавчих проваджень вікритих чи архівних на ім`я ОСОБА_3 , згідно даних з АСВП у Баришівському ДВС не перебуває. Про вирішення питання щодо зняття арешту з майна ОСОБА_3 , позивачу було рекомендовано звернувся до Яготинського ВДВС у Бориспільському районі Київської області, так, як постанова від 04.08.2006 серії АА №820189, виносилась в рамках виконавчого провадження яке перебувало у даній службі на виконанні.

Листом Яготинського відділу ДВС від 26.12.2025 №50702 у знятті арешту на нерухоме майно було відмовлено, у зв`язку з відсутністю підстав, зважаючи на те, що термін зберігання даного виконавчого провадження закінчився і відповідно вони були знищені згідно Наказу Міністерства юстиції України №227/5 від 25.12.2008 «Про затвердження порядку роботи з документами в органах держаної виконавчої служби» (втратив чинність) та Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» (діючий).

Для вирішення даного питання позивачу рекомендовано звернутися до суду.

Накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує законні права позивача, як спадкоємця та власника квартири щодо права на прийняття спадщини та вільного розпорядження майном: унеможливлює укладення договорів відчуження, здачі в оренду, тощо належної йому квартири.

Ухвалою від 23 січня 2026 року суддя Згурівського районного суду Київської області Солдатова Т.М. прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, призначила справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначила у справі підготовче судове засідання, визначила учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року від Згурівської державної нотаріальної контори витребувано належним чином засвідчену копію спадкової справи № 173/2025 від 28.11.2025 до майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ; належним чином засвідчені копії постанови Відділу державної виконавчої служби у Яготинському районі від 04.08.2006 року серії АА № 820189 та доданих до неї документів (у разі наявності), на підставі яких Згурівською районною державною нотаріальною конторою 21.10.2006 було зареєстроване обтяження у виді арешту нерухомого майна - частини квартири за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 . Реєстраційний номер обтяження: 3929074.

24.04.2026 на виконання ухвали суду від 20.04.2026 надійшла копія спадкової справи № 173/2025. Також, державний нотаріус Згурівської державної нотаріальної контори О.М. Саркісян повідомила, що надати належним чином засвідчені копії постанови Відділу державної виконавчої служби у Яготинському районі від 04.08.2006 року серії АА № 820189 та доданих до неї документів (у разі наявності), на підставі яких Згурівською районною державною нотаріальною конторою 21.10.2006 було зареєстроване обтяження у виді арешту нерухомого майна - частини квартири за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 . Реєстраційний номер обтяження: 3929074 не є можливим у зв`язку з тим, що вказані документи передані на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву.

21.05.2026 позивач ОСОБА_1 подав пояснення до позовної заяви, в яких фактично повторює аргументи, викладені ним у позовній заяві.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 21 травня 2026 року від Київського обласного державного нотаріального архіву витребувано належним чином засвідчені копії постанови Відділу державної виконавчої служби у Яготинському районі від 04.08.2006 року серії АА № 820189 та доданих до неї документів (у разі наявності), на підставі яких Згурівською районною державною нотаріальною конторою 21.10.2006 було зареєстроване обтяження у виді арешту нерухомого майна - частини квартири за адресою АДРЕСА_2 . Власник - ОСОБА_3 . Реєстраційний номер обтяження: 3929074.

11.06.2026 позивач ОСОБА_1 подав пояснення (додаткові) до позовної заяви з додатками, в яких фактично повторює аргументи, викладені ним у позовній заяві. Крім того, зазначає, що різниця у частці у праві власності на квартиру, що належала сину позивача ОСОБА_8 (1/5 частка) та на яку накладено арешт (1/4 частка) пояснюється тим, що Ордер на квартиру видавався на підставі рішення виконкому Згурівської селищної Ради народних депутатів від 11.09.1982 року на сім`ю, яка складається з чотирьох чоловік, а саме: позивача ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_2 та їхніх синів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 у сина позивача народився син ОСОБА_5 , який все своє життя проживав та був зареєстрований у спірній квартирі під час її приватизації, що підтверджується документами доданими до заяви та копії будинкової книги, копію якої додає. Син позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У 2021 році було подано заяву про приватизацію квартири кв. АДРЕСА_1 на сім`ю, що складається з п`яти чоловік а саме: позивача ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_2 , їхніх синів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також внука ОСОБА_5 . Тож після приватизації частки квартири змінилися з на 1/5 кожному.

12.06.2026 на виконання ухвали суду від 21.05.2026 надійшли витребувані судом від Київського обласного державного нотаріального архіву докази.

21.08.2026 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Паламарчук І.А. подала додаткові пояснення у справі з додатками. Окрім аргументів, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях позивача, поданих 21.05.2026 та 11.06.2026, зазначає, що Відділ державної виконавчої служби Яготинського району при винесенні постанови серії АА № 820189 від 04.08.2006 та нотаріус при накладенні арешту на нерухоме майно керувалися інформацією, адже згідно Ордеру частка у праві власності ОСОБА_9 була , але на той момент квартира була ще не приватизована і право власності не зареєстроване. Після приватизації і реєстрації право власності кожного співвласника було зареєстровано на 1/5 частку кожному і нотаріусом було внесено інформацію про наявність арешту саме в межах наявної та зареєстрованої частки боржника, в особі померлого сина позивача ОСОБА_11 , на яку й було фактично та юридично його накладено.

Ухвалою від 21 серпня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 09 годину 15 хвилин 11 вересня 2026 року.

Судове засідання, призначене на 11 вересня 2026 року, відкладено на 24 вересня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача.

В судове призначене на 24 вересня 2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Попередньо, 23.02.2026 та 21.05.2026, позивач ОСОБА_1 подавав заяви, в яких просив розглядати справу у його відсутність в зв`язку з тяжким станом захворювання, зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

21.09.2026 відповідач Яготинський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області подав заяву, в якій просив заслухати справу за відсутності представника відділу, у вирішенні питання про зняття арешту зі спадкового майна покладаються на розсуд суду.

Попередньо, 23.02.2026, третя особа ОСОБА_2 подавала заяву, в якій просила слухати справу у її відсутність, зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, а навпаки підтримує їх та просить задовольнити.

Суд визнав можливим розглядати справу за відсутності учасників справи, оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін та неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зняти обтяження у вигляді арешту на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , що належала його померлому сину ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , архівний запис, за реєстраційним номером обтяження 3929074, накладений згідно Постанови Відділу державної виконавчої служби у Яготинському районі про накладення арешту на майно боржника від 04.08.2006 серії АА № 820189 та зареєстрований Згурівською державною нотаріальною конторою 21.10.2006.

З досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що на підставі рішення виконкому Згурівської селищної Ради народних депутатів від 11 листопада 1982 року ОСОБА_1 , сім`я якого складається з 4 чоловік ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), видано ордер на право заняття трикімнатної квартири АДРЕСА_3 (а.с. 95).

За своєю правовою природою ордер на право заняття житла не є документом, що посвідчує право власності, а лише надає особі право вселитися в конкретне житлове приміщення. Отримання ордера не означало приватизацію квартири: житло залишалося у відповідному житловому фонді, а громадянин отримував право користуватися ним на встановлених законом умовах.

В подальшому, 23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до органу приватизації, в якій просив оформити передачу у приватну власність (у спільну часткову власність) квартиру, передбачивши розподіл частки власності між членами сім`ї, якими, згідно з доданою до заяви довідкою про склад сім`ї від 23.02.2021 № 289, є: дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 117-118).

З копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 березня 2021 року судом встановлено, що на підставі рішення органу приватизації Комунального підприємства «Згурівський комбінат комунальних підприємств» від 29.03.2021 зареєстроване право спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Співвласниками квартири згідно даного свідоцтва є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 14 копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а.с. 119 копія рішення органу приватизації № 1 від 29 березня 2021 року).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16 листопада 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_10 помер син позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 16 травня 2023 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі на 1/5 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 73 Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 454164331 від 28.11.2025).

28 листопада 2025 року у Згурівській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 173/2025 (а.с. 55-75).

З копії спадкової справи вбачається, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є батьки померлого: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 (позивач у справі) спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв, так як проживав постійно зі спадкодавцем до дня його смерті.

ОСОБА_2 (третя особа, що не заявляє самостійних вимог) пропустила строк прийняття спадщини, 28.11.2025 подала нотаріусу заяву, в якій зазначила, що на спадщину не претендує, до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини звертатись не буде.

Позивач ОСОБА_1 28 листопада 2025 року звернувся до нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/5 частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 60).

Державний нотаріус Згурівської державної нотаріальної контори Саркісян О.М. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно відповідно до пункту 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (із змінами) (далі Порядок). Нотаріус зазначає, що при проведенні перевірки відсутності заборони або арешту майна спадкодавця згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 454164331 від 28.11.2025 року виявлено актуальний запис за № 3929074 про наявність арешту на частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , який зареєстровано Згурівською державною нотаріальною конторою 21.10.2006 року на підставі постанови виданої 04.08.2006 року відділом Державної виконавчої служби Яготинського району серії АА № 820189.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 820189 від 04.08.2006, винесена державним виконавцем Хоменко В.С. Відділу державної виконавчої служби в Яготинському та Згурівському районах при примусовому виконанні в/л № 1-58 виданого 19.06.2006 року Згурівським райсудом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України 139,49 грн, а також 13,95 грн в/збору та 6,56 грн витрат на в/. У постанові зазначається, що в добровільному порядку борг не сплачений. Боржник ніде не працює. Згідно довідки Яготинського БТІ за ним значиться зареєстрованою ч. квартири АДРЕСА_1 , на яку цією постановою і було накладено арешт (а.с. 107).

Постанова була направлена для виконання Державному нотаріусу Згурівської Держнотконтори Саркісян О.М. (а.с. 106).

На підставі вищевказаної постанои державного виконавця, 21.10.2006 Згурівською районною державною нотаріальною конторою проведено реєстрацію обтяження у виді арешту нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3929074 (а.с. 108 копія витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 9651709 від 21.10.2006).

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (тут і далі - в редакції, чинній на дату накладення арешту на майно) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Арешт застосовується: 1) Для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 62 Закону № 606-XIV звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту.

Позивач ОСОБА_1 22.12.2025 звернувся із заявою про зняття арешту з нерухомого майна до Баришівського відділу ДВС Броварського району Київської області та до Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області, у зв`язку з тим, що наявність арешту на спадкове майно перешкоджає праву на отримання Свідоцтва про прийняття спадщини (а.с. 20, 21).

Листом Баришівського відділу ДВС у Броварському районі Київської області від 24.12.2025 № 23687 було повідомлено, що відповідно до долучених до зави документів, виконавчих проваджень вікритих чи архівних на ім`я ОСОБА_3 , згідно даних з АСВП у Баришівському ДВС не перебуває. Про вирішення питання щодо зняття арешту з майна ОСОБА_3 , позивачу було рекомендовано звернувся до Яготинського ВДВС у Бориспільському районі Київської області, так, як постанова від 04.08.2006 серії АА №820189, виносилась в рамках виконавчого провадження яке перебувало у даній службі на виконанні (а.с. 22).

Листом Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області від 26.12.2025 №50702 у знятті арешту на нерухоме майно було відмовлено, у зв`язку з відсутністю підстав, зважаючи на те, що термін зберігання даного виконавчого провадження закінчився і відповідно вони були знищені згідно Наказу Міністерства юстиції України №227/5 від 25.12.2008 «Про затвердження порядку роботи з документами в органах держаної виконавчої служби» (втратив чинність) та Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» (діючий) (а.с. 23).

Згідно п. 1, 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

На виконання зазначених норм виконавчі провадження були знищені.

На підставі вищевикладеного, у посадових осіб Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області відсутня можливість для зняття арешту зі спірного майна.

За змістом ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.18. та 4.20 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту.

Згідно з ч. 2 ст. 59 чинного Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (з подальшими змінами) у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ст. 3 Закону № 1404-VIII).

Частина 4 статті 59 Закону № 1404-VIII містить перелік підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

У частині 5 статті 59 Закону № 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що станом на дату накладення арешту на частку у праві власності на спірну квартиру, фактично ОСОБА_3 не мав права власності на це майно, а лише мав право користування на підставі ордеру на право заняття квартири від 11 листопада 1982 року. Право власності ОСОБА_3 набув на 1/5 частку у праві власності на спірну квартиру лише 29 березня 2021 року.

Слід зазначити, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року N 475/97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів N 2, 4. 7. та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчинити щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі. інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не згадати закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги № 19620/05, 41487/05, 17613/08 и 19316/08) від 05.03.2019 року, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном).

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності скаржника, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись наведеним, ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280, 281, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про зняття арешту зі спадкового майна задовольнити повністю.

Зняти обтяження у вигляді арешту на частку квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого Згурівською державною нотаріальною конторою 21.10.2006 на підставі постанови, виданої 04.08.2006 Відділом державної виконавчої служби Яготинського району серії АА№820189, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 3929074.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач:

Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області, код ЄДРПОУ 34233671, адреса місцезнаходження: вулиця Незалежності, будинок 148, м. Яготин Бориспільського району Київської області, 07700.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складене 05 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Т.М. Солдатова