Постановление суда № 140448253, 07.10.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/252/24

Провадження № 1-кп/541/143/2026

У Х В А Л А

іменем України

07 жовтня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170000000098 від 15.02.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, - ВСТАНОВИВ:

В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження № 12023170000000098 від 15.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.

25.12.2025 р. з Полтавського апеляційного суду після скасування вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 лютого 2024 року надійшли матеріали кримінального провадження № 12023170000000098 від 15.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12.08.2026 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід строком на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого спливає, а ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, вважаючи його необґрунтованим. Вона зазначила, що ризики, на які посилається прокурор, є безпідставними та ґрунтуються виключно на припущеннях. Захисник ОСОБА_5 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати обвинуваченому ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. Обґрунтовуючи свою позицію, захисник звернула увагу суду на те, що ОСОБА_4 перебуває під вартою вже тривалий час (у жовтні 2026 року виповниться три роки його утримання в умовах слідчого ізолятора, виправній колонії). Крім того, можливість застосування м`якшого запобіжного заходу, захисник посилалась на наявність обставин, що мінімізують заявлені ризики, наведені стороною обвинувачення, а саме: наявності у ОСОБА_4 постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, перебуванні у цивільному шлюбі та вихованні неповнолітньої дитини.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтримав позицію свого захисника.

Вирішуючи заявлене клопотання, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, суд враховує наступне.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно з ч.1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Судом з матеріалів кримінального провадження встановлено, що строк тримання ОСОБА_4 під вартою було продовжено до 09.10.2026 року включно, на підставі ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11.08.2026 року.

При вирішенні питання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із наявності пред`явленого йому обвинувачення та необхідності уникнення ризиків, визначених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.

Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.

Доведений і ризик того, що обвинуваченій ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній офіційно не працевлаштований, не має належного та постійного джерела доходу (прибутку).

Ймовірним є й те, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадження, оскільки останні ще не допитані в судовому засіданні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до вимог ч.1 ст.178 КПК України, судом враховуються такі обставини як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у його вчиненні, відсутністю сталих соціальних зв`язків та стосунків, а також вільний вибір місця знаходження та проживання, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі, а також беручи до уваги те, що у суду відсутні докази, які б свідчили про те, що ризики передбачені ст.177 КПК України, які існували на час обрання та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зникли, а тому оскільки підстав для обрання (зміни) більш м`якого запобіжного заходу не встановлено, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені ризики виправдовують продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім того, слід зазначити, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 перебуває на стадії дослідження доказів, свідки в судовому засіданні не допитані. Таким чином, на даному етапі судового провадження відсутні достатні підстави вважати, що більш м`який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

А тому, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, тобто тяжкий злочини, за вчинення яких передбачено кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, беручи до уваги вік та стан здоров`я обвинуваченого, відсутність постійного джерела доходу, суд приходить до висновку, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений ОСОБА_4 , може ухилятися від суду, не виконуючи процесуальні рішення, крім того може незаконно впливати на свідків, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, та вважає, що обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, та вважає, за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 05 грудня 2026 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України суд визначає заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Застосовуючи до обвинуваченого поряд із запобіжним заходом у виді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На даний час обвинувачений ОСОБА_4 перебуває в Державній установі «Полтавська виправна колонія (№ 64)».

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, в подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження) у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Положеннями ч. 2 ст. 336 КПК України передбачено, що суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення прав обвинуваченого та з метою забезпечення швидкого, повного, об`єктивного розгляду кримінального провадження, забезпечення безпеки учасників кримінального провадження та оперативності судового розгляду, а також враховуючи введення на території України воєнного стану, суд вважає за необхідне провести судове засідання призначене на 13 годину 10 хвилин 15 жовтня 2026 року в режимі відеоконференції з Державною установою «Полтавська виправна колонія (№64)».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 197, 331, 369-372, 376, 392 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 05 грудня 2026 року включно з утриманням у Державній установі «Полтавська виправна колонія (№ 64)».

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_4 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою суду протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)».

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Миргородську окружну прокуратуру Полтавської області, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Термін обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 05 грудня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Попередити обвинуваченого, що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.

Судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2023 року за №12023170000000098 по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, яке призначено на 13 годину 10 хвилин 15 жовтня 2026 року провести в приміщенні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, в режимі відеконференції з Державною установою «Полтавська виправна колонія (№64)», за участю обвинуваченого.

Копію ухвали направити Державній установі «Полтавська виправна колонія (№64)» для вручення обвинуваченому ОСОБА_4 та для виконання в частині забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвала суду щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 08 жовтня 2026 року.

СуддяОСОБА_1