Решение № 140444960, 07.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16078/26

Провадження № 2/643/8820/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костенюк А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держава Україна в особі військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа Державна казначейська служба України, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Стеганцова М.С. звернувся до суду із вищевказаним позовом до Держава Україна в особі військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа Державна казначейська служба України, в якому прохає стягнути з Держави Україна в особі військової частини НОМЕР_1 , ЄДРОПУ: 14321676за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями посадових осіб, у розмірі 33 000 грн., майнової шкоди у вигляді понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн., -

В обґрунтування позову зазначено, що 14.12.2025 приблизно о 15:00 год. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» у контрольованому прикордонному районі, на напрямку прикордонного знаку № 312, ОСОБА_1 було безпідставно виявлено та затримано. Затримання супроводжувалося фізичним обмеженням свободи пересування та психологічним тиском на позивача. За фактом затримання посадовими особами Державної прикордонної служби України щодо позивача було складено протокол про адміністративне затримання від 14.12.2025; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 14.12.2025; протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 340110 від 14.12.2025 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне затримання позивач був фактично позбавлений волі з 15:00 год. до 21:10 год. 14.12.2025, тобто протягом 6 год. 10 хв., при цьому протокол формально допускав тримання позивача під вартою строком до 3 діб. Затримання відбулося у гірській лісовій місцевості на відстані 12 000 метрів від державного кордону та від будь-якого населеного пункту, після чого позивача було доставлено до приміщення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) для проведення перевірочних заходів. Під час затримання ОСОБА_1 було піддано особистому огляду та огляду речей, за результатами якого в нього вилучено для тимчасового зберігання зарядний пристрій-павербанк торгової марки Xiaomi білого кольору, що зафіксовано протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 14.12.2025. Затримання ОСОБА_1 відбувалося одночасно із затриманням ще двох осіб, з якими позивач перебував у гірському поході. У довідці про виникнення обстановки на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 », складеній посадовими особами Державної прикордонної служби України, прямо констатовано, що метою вбачуваного «незаконного перетину» кордону визначено намір ухилення позивача від мобілізаційного призову та подальшого працевлаштування і проживання за кордоном. Таким чином, позивачу попри те, що жодних доказів такого наміру надано не було, а в подальшому справу закрито за відсутністю складу правопорушення, фактично інкриміновано ухилення від мобілізації в умовах воєнного стану, що є вкрай стигматизуючим та таким, що завдає шкоди діловій репутації та гідності особи в українському суспільстві. Зазначені дії посадових осіб спричинили позивачу сильний емоційний стрес, відчуття безпорадності та приниження честі й гідності. Ініціювання провадження у справі про адміністративне правопорушення базувалося виключно на рапорті старшого лейтенанта ОСОБА_2 , без будь-яких інших об`єктивних доказів вини позивача. Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 21.01.2026 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. 00 коп. Не погодившись із свавільними діями посадових осіб органу державної влади та незаконним рішенням суду першої інстанції, захисник позивача подав апеляційну скаргу. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08.07.2026 у справі № 305/51/26 постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, офіційно підтверджено відсутність в діях позивача складу будь-якого правопорушення, а отже незаконність його затримання, особистого огляду та вилучення речей, здійснених посадовими особами Державної прикордонної служби України 14.12.2025. Внаслідок протиправних дій посадових осіб ДПСУ позивач був незаконно позбавлений волі, зазнав приниження честі та гідності під час процедур особистого огляду й вилучення речей, а також був змушений звернутися по професійну правничу допомогу для захисту своїх прав у справі про адміністративне правопорушення, яка в підсумку була закрита за відсутністю складу правопорушення. За викладеного позивач в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду та просить його задовольнити в повному обсязі.

Не погодившись із вимогами позовної заяви представником військової частини НОМЕР_1 Барановською О.О. 24.08.2026 через систему Електронний суд подано відзив на позовну заяву, в якому представник вказує на те, що у справах про відшкодування шкоди, в тому числі моральної обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Проте, позивачем таких доказів суду не надано. Вважає, що позивачу має бути відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, зокрема, у зв`язку з відсутністю факту заподіяння такої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів, а також відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між заявленою позивачем шкодою та рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів. Крім того, факт заподіяння позивачеві моральної шкоди не підтверджений належними та допустимими доказами, як і не підтверджено доказами характер, обсяг та інтенсивність моральних страждань, на які посилається позивач. Відсутні також будь-які обґрунтовані обставини, які б свідчили про те, на чому саме ґрунтується заявлений розмір моральної шкоди та яким чином він був розрахований. Заявлений позивачем розмір моральної шкоди є неспівмірним, необґрунтованим, нерозумним та несправедливим з огляду на обставини справи та відсутність належного доказового підтвердження. Заявлений позивачем розмір моральної шкоди не відповідає фактичним обставинам справи та не має належного правового й доказового обґрунтування, а його стягнення у заявленому розмірі фактично може призвести до безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідача. Вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу, що надана по справі про адміністративне правопорушення, не підлягають задоволенню, оскільки вона не пов`язана з цією справою. Чинним КУпАП не передбачено відшкодування витрат на правову допомогу у разі закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а отже заявлена позивачем вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі про адміністративне правопорушення не може бути задоволена під час розгляду цієї справи, оскільки такі витрати не пов`язані з наданням правничої допомоги саме у цій справі. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, а тому вважає, що у позові слід відмовити.

24.08.2026 представник позивача Стеганцов М.С. подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що для задоволення позову за обраною позивачем правовою підставою вина відповідача (органу чи посадової особи) не підлягає доказуванню на відміну від підстав, передбачених ст.ст. 11661167 та ч. 6 ст. 1176 ЦК України, на які помилково посилається відповідач. Відзив не містить жодних заперечень щодо застосовності статей 11731174 ЦК України до спірних правовідносин, а отже, обрана позивачем правова кваліфікація вимог відповідачем фактично не спростована. Із долучених до позову протоколів фактичний строк затримання позивача становив 6 год. 10 хв., тоді як ч. 1 ст. 263 КУпАП встановлює граничний строк адміністративного затримання у три години, а продовження строку до трьох діб можливе лише за умови письмового повідомлення прокурора протягом 24 годин з моменту затримання. Жодних доказів такого повідомлення прокурора матеріали справи не містять, що додатково підтверджує протиправність дій посадових осіб ДПСУ незалежно від наслідків апеляційного перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення. Характер заподіяних позивачу страждань підтверджується сукупністю встановлених обставин, а саме затримання відбулося в гірській лісовій місцевості поза межами населеного пункту; позивача було піддано особистому огляду з вилученням речей; провадження щодо нього ґрунтувалося виключно на рапорті однієї службової особи без будь-яких інших доказів; а в довідці, складеній посадовими особами ДПСУ, позивачу прямо і безпідставно інкриміновано намір ухилення від мобілізаційного призову обставина, яка в умовах воєнного стану має вкрай стигматизуючий характер та завдає шкоди діловій репутації й гідності особи в українському суспільстві. Ця обставина відзивом жодним чином не спростована й навіть не згадана.

Розмір моральної шкоди визначено позивачем з урахуванням тривалості порушення (незаконне затримання, особистий огляд, вилучення речей), тривалості самого провадження у справі про адміністративне правопорушення з моменту затримання 14.12.2025 до набрання законної сили постановою апеляційного суду 08.07.2026, тобто майже сім місяців перебування під загрозою адміністративної відповідальності за необґрунтованим обвинуваченням не є завищеною та повністю відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності наслідкам порушення. Вимога про стягнення 11 000 грн. є вимогою про відшкодування майнової шкоди (збитків), а не заявою про розподіл судових витрат за статтею 137 ЦПК України. За викладеного прохав позовну заяву задовольнити.

12.08.2026 представником третьої особи Державної казначейської служби України Пузіковим В.А. подано письмові пояснення, в яких останній просить відмовити в задоволенні позову та зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що казначейство відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету за рішенням суду. Разом з цим, Казначейство не порушувало інтересів та охоронюваних законом прав позивача. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 33000 грн. 00 коп. вважає визначений позивачем розмір шкоди таким, що не підтверджується належними та допустимими доказами, а витрати на правову допомогу в розмірі 11000 грн., за розгляд справи призначеної у спрощеному провадженні не відповідають критеріям розумності. Водночас Державний бюджет України на 2026 рік (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати витрат на правничу допомогу адвоката у цивільній справі. Судове рішення про стягнення коштів, без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік, не може бути виконане. Тому, у вказаній справі відсутні підстави для стягнення судових витрат з Казначейства або державного бюджету. Такі витрати мають бути покладені на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

14.08.2026 представником позивача Стеганцовим М.С. подані додаткові пояснення щодо письмових пояснень Державної казначейської служби України, в яких останній зазначив, що у прохальній частині позовної заяви вимога сформульована чітко: стягнути кошти з Держави Україна в особі Військової Частини НОМЕР_1 за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України. Позивач не просить стягнути кошти з майна самого Казначейства як юридичної особи, а лише залучає його як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, саме для уникнення процесуальних ускладнень на стадії виконання рішення. Позовна вимога про стягнення 11 000 грн. 00 коп. заявлена саме як майнова шкода (збитки) за ст.ст. 22, 1173, 1174 ЦК України, а не як судові витрати в розумінні ст. 137 ЦПК України, тобто вона прямо охоплюється цією ж бюджетною програмою, на яку посилається Казначейство. Отже, твердження про відсутність бюджетного призначення спростовується поясненнями самої третьої особи. Аргументи третьої особи про недоведеність моральної шкоди зводяться до загальних тверджень про необхідність доведення складу цивільного правопорушення. Незаконність дій посадових осіб (затримання, особистого огляду та вилучення речей) фіційно підтверджена постановою Закарпатського апеляційного суду від 08.07.2026, якою провадження закрито за відсутністю складу правопорушення, а тому вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 33 000 грн. є розумним та співмірним із характером та тривалістю порушення (незаконне затримання, особистий огляд, вилучення речей), інтенсивністю психологічного впливу та тривалістю всього провадження (з 14.12.2025 по 08.07.2026).

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 04.08.2026 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до рапорту начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В)відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) старшого лейтенанта ОСОБА_4 надійшла доповідь від прикордонного наряду «Прикордонний патруль», який виконував наказ на охорону державного кордону на напрямку 309-313 прикордонних знаків, про затримання трьох громадян України, які здійснили спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії на напрямку 312 прикордонного знаку на відстані 12000 метрів до державного кордону. Додатковими факторами, що вказують на наявність в діях громадян України складу адміністративного правопорушення адміністративного правопорушення є спрацювання декількох превентивних потенційних та безсумнівних індикаторів загальнодержавного профілю ризиків № З_2010_01_У «Незаконне перетинання державного кордону військовозобов`язаними громадянами України, у тому числі з використанням автомобільної техніки затвердженого наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 26.12.2024 № 1464-АГ, а саме: особа є громадянином чоловічої статті віком від 18-60 років; особа є мешканцем областей України, які не входять у межі ділянки відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_4 ; у особи знервована поведінка, намагається пришвидшити процедуру перевірки документів або навпаки її уникнути; особа надає нечіткі відпвоіді на запитання, плутанина у відповідях; особа не може підтвердити мету перебування у прикордонні, а саме відсутні зворотні квитки, бронювання житла, незнання адреси місця запланованого перебування; відсутні військово-облікові документи. За результатами перевірки офіцерами ПОРВ (з м.д. н.п. ділове) встановлено, що громадяни України прибули у Закарпатську область з метою незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. В подальшому громадян було доставлено до приміщення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) з метою проведення перевірочних заходів та складання адміністративних матеріалів за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (зворотній бік а.с.11).

14.12.2025 начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 340110 у відповідності до якого 14.12.2025 близко 15 год прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку № 312, на відстані 12 000 метрів до державного кордону (територія Рахівської міської громади Рахівського району Закарпатської області), було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який спільно з двома громадянами України здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України в пішому порядку шляхом подолання гірського масиву у складі групи осіб, чим порушив вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» (а.с.09).

Відповідно до протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 14.12.2025 начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ОСОБА_5 у присутності понятих проведено особистий огляд, огляд речей ОСОБА_1 , під час огляду виявлено та вилучено для тимчасового зберігання зарядний пристрій павербанк марки Xiaomi білого кольору (а.с.11).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14.12.2025 начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ОСОБА_5 ОСОБА_1 був затриманий о 15-00 год. 14.12.2025 строком до 3 діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення (а.с.10).

Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 21.01.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн на користь держави (а.с.13).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08.07.2026 поновлно адвокату Стеганцову М.О., в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційну скаргу адвоката Стеганцова М.О., в інтересах ОСОБА_1 задоволено, постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 21.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП скасовано. Провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (а.с. 14-16).

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Дії (бездіяльність) посадових осіб державного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов`язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до такого протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.

Під час складення протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюють її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність».

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність здійснюється, в тому числі, оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються обв`язки, а саме: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами.

У постанові від 22 січня 2025 року в справі № 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов`язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом статей 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи.

Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.

У справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій цих суб`єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.

У наведеній категорії справ суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій працівників поліції (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.

Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.

Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) посадових осіб прикордонної служби як обов`язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.

При невстановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) посадових осіб прикордонної служби,, їх протиправності або ознак свавільності таких дій щодо винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою та навпаки.

Як убачається з постанови Закарпатського апеляційного суду від 08.07.2026 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. У даному судовому рішенні зазначено, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому, відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі про адміністративні правопорушення, що не доводить очевидної протиправності дій працівників прикордонної служби під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Судом враховано, що рішенням у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 не відповідав вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії працівників прикордонної служби були протиправними.

При цьому, і під час розгляду вказаної справи судом не встановлено і матеріали справи не містять доказів неправомірності у діях працівників прикордонної служби під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди.

Судом не приймаються до уваги доводи представника позивача про те, що фактичний строк адміністративного затримання позивача становив 6 годин 10 хвилин, що, на його думку, перевищує встановлений статтею 263 КУпАП трьохгодинний строк, а також про відсутність у матеріалах справи доказів письмового повідомлення прокурора про затримання позивача протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Як убачається з матеріалів справи, зазначені обставини не були предметом доводів позивача під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Зокрема, у долученій до позовної заяви копії апеляційної скарги відсутні посилання на обставини утримання позивача понад три години, порушення вимог статті 263 КУпАП у цій частині, а також на відсутність письмового повідомлення прокурора про продовження строку адміністративного затримання.

Так само рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не містять встановлених обставин щодо перевищення строку адміністративного затримання позивача понад три години або щодо невиконання уповноваженими особами вимог статті 263 КУпАП.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які представник позивача посилається, зокрема щодо фактичного затримання позивача протягом 6 годин 10 хвилин, а також щодо відсутності письмового повідомлення прокурора у встановлений законом строк.

Посилання представника позивача на те, що 14.12.2025 уповноваженим органом було направлено запит до Державної міграційної служби України із зазначенням підстави «встановлення особи», саме по собі також не свідчить про те, що особу позивача було встановлено до моменту направлення такого запиту, не підтверджує тривалість адміністративного затримання та не доводить відсутності передбачених законом підстав для такого затримання.

Отже, наведені представником позивача обставини щодо тривалості адміністративного затримання та дотримання вимог ст. 263 КУпАП не підтверджені належними доказами, а відповідні доводи не були заявлені та не досліджувалися судами попередніх інстанцій. За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про порушення відповідачем вимог статті 263 КУпАП у зв`язку з перевищенням строку адміністративного затримання позивача.

Таким чином, звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_1 не довів сам факт як моральної шкоди та безпосередній причинний зв`язок між діями відповідача і заподіяною шкодою. Позивач мав можливість і скористався встановленими законом процедурами доведення своєї позиції при розгляді справ про адміністративне правопорушення.

Разом із тим суд зауважує, що під час розгляду справи Рахівським районним судом Закарпатської області ОСОБА_1 особистої участі у судовому засіданні не брав, не наводив доводів щодо своєї невинуватості та не заявляв клопотань, спрямованих на захист своїх прав та інтересів, обмежившись поданням заяви про розгляд справи за його відсутності, що підтверджується постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 21.01.2026 та копією відповідної заяви ОСОБА_1 від 14.12.2025, долученою до матеріалів справи (а.с. 12).

Аналізуючи вищенаведене, враховуючи те, що у спірних правовідносинах закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників прикордонної служби під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, суд, із врахування вищевикладених висновків Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку, що оскільки у справі не встановлено підстав, визначених статтею 1174 ЦК України для відшкодування шкоди, у позивача не виникло право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, не підлягають до задоволення за їх безпідставністю, оскільки позивачем не підтверджено самого факту незаконності дій уповноважених осіб Деравдної прикордонної служби України при здійсненні ними своїх повноважень, що є визначальним елементом та передумовою для відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідно до положень ст.ст.1173, 1174 ЦК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1173, 1174 ЦК України, ст. 56 Конституції України, ст.ст.13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держава Україна в особі військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа Державна казначейська служба України, про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Держава Україна в особі військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Суддя Т. В. Поліщук