Решение № 140444421, 07.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2237/26

н/п 2/953/2276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Харків Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю: секретаря судових засідань - Кот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк Інна Сергіївна, Товарна біржа «Харківська товарна біржа», про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі о представника- адвоката Косінцева К.В., звернувся до Київського районного суду м.Харкова із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк Інна Сергіївна, Товарна біржа «Харківська товарна біржа», відповідно до якого просить дублікат Договору Н6-222 купівлі-продажу, 60/100 часток в праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , укладений 03.04.1995 на Харківській товарній біржі між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , який діяв від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який видано ОСОБА_6 , президентом Харківської товарної біржі, 17 вересня 2025 року за №26 визнати дійсним.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 03.04.1995 ОСОБА_5 уклала спірний договір, відповідно до умов якого остання придбала у ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , який діяв від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , квартиру АДРЕСА_1 .

Спірний договір був посвідчений на товарній біржі «Харківська товарна біржа», згодом дублікат спірного договору був зареєстрований 17.09.20255 за №26 та виданий позивачу.

Зазначає, що 17.05.2024 спірний договір був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на підставі заяви ОСОБА_5 , яка надалі ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Вказує, що 30.01.2026 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С. видала свідоцтво про право на спадщину за законом на 40/100 часток в праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 на підставі договору Н6-221 купівлі-продажу, посвідченим Харківською товарною біржою 03.04.1995.

Разом з цим, 30.01.2026 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С. видала постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій- видачу свідоцтва про прово на спадщину за законом на 60/100 часток в праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 на підставі договору Н6-222 купівлі-продажу, посвідченим Харківською товарною біржою 03.04.1995, дублікат видано ОСОБА_6 президентом Харківської товарної біржи 17.09.2025, зареєстровано за №26. Підстава відмови - на момент посвідчення спірного договору ОСОБА_8 була неповнолітня. Малолітні та неповнолітні діти не можуть бути членами біржі відповідно до Закону України « Про товарну біржу» та статті 11 ЦКУ РСР від 18.07.1963.

Зазначає, що спірний договір є дійсним, оскільки сторони виконали його умови, в тому числі і істотні, ОСОБА_5 проживала в квартирі до часу її смерті. Нотаріальне посвідчення спірного договору неможливо, оскільки одна із сторін померла.Зазначене перешкоджає позивачу реалізувати його спадкові права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 справу передано для розгляду головуючій судді Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 06.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розпочато підготовче провадження. Цією ж ухвалою за клопотанням сторони позивача витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Решетняк Інни Сергіївни належним чином посвідчену копію спадкової справи №32/2025, заведеної 12.08.2025 після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.03.2026 до суду надійшли витребувані докази від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Решетняк Інни Сергіївни.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 12.05.2026 підготовче провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою закрито. Призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач та його представник у судове засідання не зявився, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Представник позивача ОСОБА_9 подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі, треті особи та їх представники у судове засідання повторно не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Поважні причини неявки суду не відомі. Правом на подання відзиву та письмових пояснень не скористалися.

Враховуючи зазначене, суд розглядає справу за відсутності сторін та згідно частини 4 статті 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з даними дубліката договору купівлі-продажу нерухомого майна №Н6-222 від 03.04.1995, посвідченого Харківською товарною біржею 03.04.1995, виданого 22.05.2025 президентом Харківської товарної біржі Дудніковим В.В. та зареєстрованого 17.09.2025 за №26, вбачається, що між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_10 , від імені якої як неповнолітньої діяі ОСОБА_2 на підставі рішення Київського районного виконавчого комітету м.Харкова від 21.03.1995 №77-14 (далі продавці), та ОСОБА_5 (далі покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі-спірний договір)

Відповідно до умов спірного договору продавці продали, а покупець придбала 60/100 частин трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Договір підписано сторонами та зареєстровано на Харківській товарній біржі на підставі біржового контракту №Н6-222 від 03.04.1995. У договорі зазначено, що відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» договори, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Водночас цей договір підлягає реєстрації в органах технічної реєстрації.

Відповідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав №379662872 від 22.05.2024 вбачається, що власником 60/100 частини квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 . Правова підстава - договір купівлі-продажу Н6-222, виданий 03.04.1995 Харківською товарною біржою. Підстава внесення запису- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:73259846 від 22.05.2024 .

Згідно даних довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради №1146163 від 30.04.2024 вбачається, що станом на 31.12.2012 за ОСОБА_5 (російською мовою) зареєстровано право власності : на 60/100 часток квартири АДРЕСА_1 . Підстава права власності - договір купівлі-продажу Н6-222, виданий 03.04.1995 Харківською товарною біржою, р.№Н6-222.; 40/100 часток квартири АДРЕСА_1 . Підстава права власності - договір купівлі-продажу, виданий 03.04.1995 Харківською товарною біржою, р.№Н6-221.

Відповідно даних свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого та посвідченого 30.01.2026 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк І.С. та зареєстрованого в реєстрі за №203, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті своєї матері - ОСОБА_5 , 1946 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв у спадщину 40/100 часток у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 .

30.01.2026 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С. винесено постанову про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 60/100 часток у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №Н6-222 від 03.04.1995, посвідченого Харківською товарною біржею. Дублікат вказаного договору видано 17.09.2025 президентом Харківської товарної біржі ОСОБА_6 та зареєстровано за №26.

Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії зазначено те, що на момент укладення та посвідчення договору купівлі-продажу від 03.04.1995 ОСОБА_10 була неповнолітньою. Відповідно до Закону України «Про товарну біржу» та статті 11 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року малолітні та неповнолітні особи не могли бути членами товарної біржі.

Судом були досліджені матеріалм спадкової справи №32/2025.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 ЦК України).

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (стаття 47 ЦК УРСР).

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей (частина перша статті 48 ЦК УРСР).

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (стаття 227 ЦК УРСР).

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (частина друга статті 15 Закону України "Про товарну біржу", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23) зазначено:

"у статті 227 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод було обов`язкове лише у випадках укладення договору купівлі-продажу жилого будинку. В ЦК УРСР не передбачалося обов`язку нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, у тому числі у випадку укладення договору, стороною якого є фізична особа (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 березня 2018 року в справі № 904/4573/16, постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 вересня 2019 року в справі № 903/729/16, постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі №183/900/17 (провадження № 61-9101св21));

Цивільний кодекс Української РСР не встановлював інституту нікчемності правочину, який запровадили аж у ЦК України, що набрав чинності 1 січня 2004 року. Єдиним механізмом підтвердження недійсності угоди, що існував до появи вказаного інституту, було визнання такої недійсності за рішенням суду ( пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21));

за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року в справі № 671/22/19 (провадження № 61-9511сво19));

правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може "вражати" правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання;

саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення. Тому при вирішенні питання щодо кваліфікації правочину чи договору як недійсного має застосовуватися той закон, який був чинний на момент його вчинення; в ЦК УРСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору;

правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду; норми ЦК України 2003 року щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року;

на рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів;

у частині другій статті 15 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону "Про товарну біржу" регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі;

спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori). Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі".

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України "Про нотаріат".

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 185/9284/23 вказано, що "можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судова процедура оскарження має на меті забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-цзазначено, що "обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має бути ефективним, тобто призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Велика Палата Верховного Суду вважає, що закріплене у статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб".

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача ( пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

В межах розгляду даної справи судом встановлено, що, звертаючись до суду з позовом про визнання дійсним спірного договору, позивач обґрунтовував необхідність звернення до суду з указаною вимогою тим, що він є спадкоємцем ОСОБА_5 , яка була стороню спірного договору та не може оформим спадкові права у звязку з відмовою приватного нотаріуса в оформленні спадкових справ через невідповідність спірного договору вимогам законодавства, а саме положенням ЦК УРСР (1963 року) та Закону України "Про товарну біржу", що фактично є відмовою в оформленні права на спадщину.

Також позивач посилається, на те, що спірний договір є дійсним, оскільки сторони виконали його умови, в тому числі і істотні, ОСОБА_5 проживала в квартирі до часу її смерті. Нотаріальне посвідчення спірного договору неможливо, оскільки одна із сторін померла.

Разом з цим, суд зазначає, що у статті 227 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод було обов`язкове лише у випадках укладення договору купівлі-продажу жилого будинку. В ЦК УРСР не передбачалося обов`язку нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, у тому числі у випадку укладення договору, стороною якого є фізична особа; в ЦК УРСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору, правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду; на рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалися правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів; у частині другій статті 15 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статтей 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року, адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону "Про товарну біржу" регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі; прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України "Про товарну біржу") має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами, відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

В межах розгляду даної справи судом встановлено, що спірний договір укладено між продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , від імені якої як неповнолітньої діяв її законний представник ОСОБА_2 , та покупцем - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому ОСОБА_10 , будучи неповнолітньою, самостійно від свого імені спірний договір не укладала та не підписувала, а участь у його укладенні від її імені здійснював відповідно до частини 1 статті 14 ЦК УРСР ОСОБА_2 як її законний представник. На виконання вимог статті 145 Кодексу про шлюб та сім`ю України відчуження належної неповнолітній частки у праві власності на квартиру здійснювалося її законним представником на підставі дозволу- рішення Київського районного виконавчого комітету м.Харкова від 21.03.1995 № 77-14.

Спірний договір був посвідчений Харківською товарною біржею 03.04.1995 відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу". У подальшому на виконання вимог статті 227 ЦК УРСР ОСОБА_5 зареєструвала за собою у КП "ХМБТІ" право власності на 60/100 часток в праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 на підставі спірного договору.

З урахуванням наведеного та за відсутності рішення суду про визнання недійсним вказаного договору, у приватного нотаріуса Решетняк І. не було підстав для висновку, що спірний договір не відповідає положенням чинного на момент його укладення законодавства або є недійсним (постанова Верховного суду від 12.11.2025 у справі № 501/896/23)

Разом з тим, на підставі частини другої статті 47 ЦК УРСР за вимогою сторони угоди, її правонаступників суд може визнати дійсною тільки угоду, яка відповідно до чинного законодавства підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу квартири не підлягав нотаріальному посвідченню, це унеможливлює задоволення позову спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_1 про визнання його дійсним. Такий спосіб захисту як визнання дійсної угоди очевидно є неналежним, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.11.2025 у справі №501/896/23, у якій предметом позову була вимога спадкоємця сторони договору про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) №13338 від 22.03.1996, укладеного та зареєстрованого на Одеській товарній біржі. За цим договором продавцями квартири були ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яка діяла у власних інтересах, а також в інтересах малолітнього ОСОБА_4, та малолітнього ОСОБА_5.

Підставою для звернення до суду з позовом, який був предметом розгляду у справі №501/896/23, стала відмова приватного нотаріуса в оформленні спадкових прав у зв`язку з невідповідністю договору купівлі-прождажу квартири вимогам законодавства, зокрема положенням ЦК УРСР 1963 року та Закону України «Про товарну біржу», у частині перевищення продавцями повноважень щодо вчинення правочину на товарній біржі від імені неповнолітніх осіб.

Крім того, Верховний Суд у вищезазначеній постанові від 12.11.2025 у справі №501/896/23 зазначив «…за змістом позовних вимог ОСОБА_1 належним способом захисту її порушеного права (інтересу) може бути оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії. Водночас касаційний суд наголошує, що за відсутності інших підстав для відмови в оформленні спадкових справ позивача або спору про право власності на вказану квартиру чи на спадщину ОСОБА_7 з іншими особами, вона не позбавлена можливості звернутися до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених (наведених) Верховним Судом в цій постанові…..».

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязнані з розглядом справи покладаються на позивача у разі відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовими у здоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк Інна Сергіївна, Товарна біржа «Харківська товарна біржа», про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог статтями 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідачі:

ОСОБА_2 , РНОКПП: не відомий, остання відома адреса: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП: не відомий, остання відома адреса: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_4 , РНОКПП: не відомий, остання відома адреса: АДРЕСА_2 ;

треті особа:

приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк Інна Сергіївна, РНОКПП: не відомий, адреса: АДРЕСА_4 ;

Товарна біржа « Харківська товарна біржа», код ЄДРПОУ:14086755, адреса: м.Харків, проспект Науки,5.

Суддя- С.М. Лисиченко