Решение № 140443, 04.07.2006, Хозяйственный суд Автономной Республики Крым

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 448

РІШЕННЯ

Іменем України

04.07.2006

Справа №2-16/9660-2006

За позовом – Суб’єкта підприємницької діяльності Малій Тетяни Сергіївни ( 98312, м. Керч, вул. Гагаріна, 34, кВ. 25, р/р 26002259808001 Керченська філія КБ «Приватбанк», МФО 324731, ІНН 2546201461)

До відповідача – ТОВ «Транссервіс» ( 95000, АРК, м. Сімферополь, вул. Сімферополь, вул. Боровського, 24, р/р 260063017336 в ВАТ «Держощадбанк України», МФО 324805, ОКПО 31263745)

Про стягнення 100 215,02 грн.

Суддя Омельченко В.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Петрусенко І.М., представник, дов. б/н від 26.05.2006 року

Від відповідача – Тарасюк В.А., адвокат, дов. б/н від 25.05.2006 року

Суть спору: Позивач – СПД Малій Т.С., м. Керч звернувся до господарського суду АРК з позовною заявою до ТОВ «Транссервіс», м. Сімферополь про стягнення з останнього 95 442,88 грн. заборгованості та 4 772,14 грн. неустойки по договору бартеру.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснив постачання матеріалів по договору бартеру в обмін на рибопродукцію, однак відповідач не виконав умови договору та у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість. Також позивач посилається на норми Цивільного законодавства та на умови договору просить стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочки платежу.

Відповідач проти позову заперечує, та вказує, що всі зобов’язання ТОВ «Транссервіс» перед СПД Малій Т.С. по договору бартеру виконані належним чином, на підставі чого у позові просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В :

02 січня 2003 року між СПД Малій ( позивач) та ТОВ «Трансервіс» ( відповідач) був укладений договір бартеру.

Згідно умовам вказаного договору постачальник ( позивач) зобов’язувався поставити та передати покупцю ( відповідач), а покупець зобов’язаний прийняти товар, а саме ЗІП матеріали у відповідності до накладних, які вважаються невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1. договору від 02.01.2003 року покупець зобов’язується виконати оплату товару шляхом бартеру - рибопродукцією в асортименті.

Як вказує позивач, СПД Малій Т.С. поставила товарно – матеріальні цінності ТОВ «Транссервіс» на суму 143 588,24 грн., а також вказує, що платіжними дорученнями № 2 від 11.01.2005 року перерахував відповідачу 4 100 грн., у якості передплати за рибопродукцію, та платіжним дорученням № 19 від 10.02.2005 року в сумі 6 100 грн. по рахунку № 96 від 17.12.2004 року ( ст. справи 43,44).

Таким чином, як вказує позивач, він виконав свої зобов’язання всього на суму 153 788,24 грн.

Також позивач вказує, що відповідач платіжним дорученням перерахував позивачу 106 726,30 грн., а також поставив відповідно до накладної № РН – 0000028 пеленгаса на суму 10 200 грн.

Згідно до акту звірки взаєморозрахунків сальдо на користь Малій Т.С. станом на 01.08.2005 року складає 95 442,77 грн.

Однак суд вважає, що у позові підлягає відмовити по наступним підставам.

В судовому засіданні відповідачем надана довіреність ЯЗХ № 597708 яка видана Малій Т.С. на отримання від ТОВ «Транссервіс» цінностей по накладній РН – 0000128 з вказівкою «Хамса с/м», а також Расходна накладна № РН 0000128 від 05.08.2005 року на суму 95 442,77 грн., яка підписана позивачем.

При вказаних обставинах суд вважає, що позивач не довів суду наявність заборгованості ТОВ «Транссервіс» за договором бартеру від 02.01.2003 року, оскільки відповідачем виконанні зобов’язання належним чином, заборгованість погашена в повному обсязі.

На підставі ст.. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

У порушення вимог ст.. 33 ГПК України позивачем на надано доказів про наявність будь – яких передбачених законодавством підстав для задоволення позову.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 04.07.2006 р.

Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України – 12.07.2006 року.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати по оплаті державного мита, та витрати пов’язані з забезпеченням судового процесу суд відносить на позивача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.