Решение № 140438154, 30.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/2789/25

Провадження № 2/355/462/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Логош Тетяни Василівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Логош Т.В. з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.07.2025-100001293 від 06 липня 2025 року у розмірі 24800,00 гривень, а також судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник/відповідач) 06 липня 2025 року уклали кредитний договір (оферти) № 06.07.2025-100001293 (договір), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 8000 гривень, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 06 липня 2025 року, на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до умов договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Як вказує позивач, за умовами кредитного договору № 06.07.2025-100001293 від 06 липня 2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. дата надання/видачі кредиту - 06/07/2025; 2. сума кредиту: 8000 гривень 00 копійок. 3. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту 22 листопада 2025 року; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує позичальника про зміну строку повернення кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет позичальника на вебсайті кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. 6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно з п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-2992.

Як стверджує позивач, відповідно до договору від 06 липня 2025 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 8000 гривень.

Отже, позивач констатує факт, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 24800 гривень, що складається з: тіла кредиту 8000,00 гривень; процентів 11200,00 гривень; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 1600,00 гривень; неустойки 4000,00 гривень.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив проводити розгляд малозначної справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника за наявними в матеріалах справи доказами, зазначив, що позивач - ТОВ «Споживчий центр» не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, була належно повідомлена про час, місце розгляду справи на 09 червня 2026 року на 09 годину 15 хвилин, на 30 вересня 2026 року на 09 годину 30 хвилин, з відмітки на поштових конвертах зі зворотнім поштовим повідомленням з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі та судовою повісткою, що були надіслані на адресу останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідачки, слід, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

Далі в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_1 повідомлялася через веб-сайт Судової влади України на 01 вересня 2026 року на 10 годину 00 хвилин, на 30 вересня 2026 року на 09 годину 30 хвилин. Причину неявки не повідомила, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. (ч. 10 ст. 187 ЦПК України)

Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до висновку про можливе часткове задоволення заявлених позовних вимог, оскільки:

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено матеріали справи у повному обсязі, а саме:

Копію пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) від 06 липня 2025 року, п. 1.1 якої передбачено, що вона є пропозицією Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавець) укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3.1 пропозиції про укладення кредитного договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію, (якщо комісія встановлена договором). (а.с. 12)

Згідно з п.п. 2.1-2.2 пропозиції про укладення кредитного договору, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 2.2.1. дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця, 2.2.2. заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, 2.2.3. відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Як передбачено п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-2992.

Пропозиція про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) від 06 липня 2025 року підписана електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору E895.

Згідно з копією заявки кредитного договору № 06.07.2025-100001293 (кредитної лінії) (далі- заявка), що є частиною електронного кредитного договору, частиною якого є дана заявка, що укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», кредитодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та позичальник: ОСОБА_1 , дійшли згоди, що відповідно до умов кредитного договору № 06.07.2025-100001293 від 06 липня 2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 06/07/2025; 2. сума кредиту: 8000 гривень 00 копійок. 3. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 22.11.2025; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує позичальника про зміну строку повернення кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет позичальника на вебсайті кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. (а.с. 12 зворотна сторона а.с. 13)

Відповідно до п. 6 заявки процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит («процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (комісія, економічна сутність плата за надання кредиту) 20% від суми кредиту та дорівнює 1600 гривень 00 копійок. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. (п.п. 7-9 заявки)

Як передбачено п. 10 заявки денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (9781.92 / 8000)/ 140 ? 100%.

Згідно з п.п. 14-15 заявки ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 7910.02%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 17781 гривень 92 копійок. Загальні витрати за споживчим кредитом 9781 гривень 92 копійок. Неустойка: 80 гривень 00 копійок, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 16 заявки розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.

Означена заявка підписана електронним підписом позичальника ОСОБА_1 - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору E895.

Крім того електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е895 відповідачка ОСОБА_1 підписала відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 06.07.2025-100001293 (кредитної лінії), у якій позичальник підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 06.07.2025-100001293 від 06 липня 2025 року, з якими вона попередньо уважно ознайомилася. Акцептовані позичальником умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті, а також вказані в означеній відповіді позичальника (а.с. 13) та додаток до кредитного договору № 2025-100001293 від 06 липня 2025 року - Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , у якому вона надала свої контактні дані, інформацію про своє місце роботи тощо. (а.с. 13)

На підтвердження проходження позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору ідентифікації позивачем надано скриншот із Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними позичальника ОСОБА_1 (а.с. 16).

З копії квитанції до платіжної інструкції № 20275-1391-233270257 від 06 липня 2025 року слід, що 06 липня 2025 року платник: ТОВ «Споживчий центр» через надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім» здійснило переказ коштів отримувачу ОСОБА_1 на суму 8000,00 гривень на картку № НОМЕР_1 , з призначенням платежу: видача за договором кредиту № 06.07.2025-100001293 ІД операції: 1635527680. (а.с. 17)

З копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором вбачається, що позичальник ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за кредитним договором № 06.07.2025-100001293 від 06 липня 2025 року має заборгованість, що складає: - 8000 гривень - основний борг; - 11200,00 гривень - проценти; - 1600,00 гривень - комісія за надання; - 4000 гривень - неустойка; разом 24800,00 гривень. (а.с. 14)

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як слід з ч. 1 ст. 207 ЦК України , що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно п.п. 5, 6, 7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів.

У суду не виникло сумніву про те, що кредитор виконав вимоги закону, уклавши договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, керуючись Законом України «Про електронну комерцію». У свою чергу відповідач, використовуючи своє право згідно укладеного договору, підписала його електронним підписом - одноразовим ідентифікатором - та отримала кредитні кошти, які використовувала на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України слід, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У змагальному процесі кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Отже, як було встановлено судом, сторона позивача на умовах кредитного договору надала споживчий кредит відповідачці, яка отримала кошти, однак зі свого боку договір не виконала, не повернула як тіло кредиту, так і проценти за користування грошовими коштами. З таких підстав позовні вимоги сторони позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у сумі 8000,00 гривень, процентів за користування кредитом у сумі 11200,00 гривень, всього: 19200,00 гривень, - підлягають задоволенню.

Стосовно суми заборгованості за комісією у розмірі 1600,00 гривень, яку просить сторона позивача стягнути з відповідачки, суд приходить до висновку, що в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Як слід з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

З таких підстав в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Стосовно стягнення з відповідачки заборгованості за неустойкою у сумі 4000,00 гривень, в цій частині суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки відповідно до Закону «2120-ІХ «Про внесення до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України» щодо дії норм на період воєнного стану «неустойка» (штрафи, пеня) та інші платежі, сплатити яких передбачені договором про споживчий кредит нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткові виконання) за таким договором підлягають списанню кредитодавцем.

Також у відповідності до цього закону у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк його припинення або скасування у разі прострочення за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком, або інших кредитодавців (позикодавців) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штраф, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідним договором, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 гривень, було задоволено частину позовних вимог: з 24800,00 гривень позовних вимог, задоволено 19200,00 гривень (19200,00х100%):24800,00= 77,41%, судовий збір 2662,40 гривень, задоволено 77,41%, (2662,40х77,41%):100%=1875,20 гривень, що підлягає стягненню з відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 ,4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 6, 526, 205, 207, 626, 628, 1048, 1054 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Логош Тетяни Василівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором №06.07.2025-100001293 від 06.07.2025 у розмірі 19200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) гривень з яких:

- тіло кредиту 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок;

- проценти за користування кредитом 11200 (одинадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог у розмірі 5600 (п`ять тисяч шістсот) гривень, з яких комісія 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок, 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок неустойка, відмовити як необґрунтовано заявлених.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) судовий збір сплачений під час подачі позовної заяви до суду у розмір 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року .

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов