Решение № 140435628, 06.10.2026, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1046/26

Провадження № 2/197/965/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник ТОВ "ФК "ЄАПБ" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 9431240 від 14.09.2025 та №1459709 від 15.10.2025 в загальному розмірі 55872,82 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 14.09.2025 ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 9431240. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника. 28 травня 2026 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу №28052026. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 42996,82 грн, з яких 12499 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 27247,82 грн сума заборгованості за відсотками, 3250 грн сума заборгованості за неустойкою. Крім того, 15.10.2025 ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1459709. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника. 26 лютого 2026 року між ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу №2602206, у відповідності до умов якого ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" передав ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" прийняв належні ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників ТОВ "ФК "ЄАПБ". Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 12876 грн, з яких: 3000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 810 грн сума заборгованості по комісії; 6000 грн сума заборгованості за пенею; 3066 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 19.08.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25 вересня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що відповідач із висунутими позовними вимогами кредитора погоджується лише частково. Зазначає, що відповідач з 13.11.2022 по сьогоднішній день проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою по формі 5 від 14.09.2026 та копією військового квитка. Відповідач неодноразово в усному порядку повідомляв первинним кредиторам про статус військовослужбовця, надавав їм фото документів у переписках та заявляв про бажання скористатися правом на списання відсотків, проте дане прохання було залишено кредитором без задоволення. Отже, нараховані кредитором за весь період кредитування проценти та штрафні санкції підлягають списанню як такі, що були нараховані у період проходження відповідачем військової служби. Не підлягають стягненню заявлені позивачем суми заборгованості за відсотками (в силу статусу військовослужбовця), суми заборгованості за пенею, штрафами (в силу статусу військовослужбовця, норм Перехідних положень ЦК України), суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту (в силу нікчемності положень кредитного договору №1459709 від 15.10.2025). Також слід врахувати те, що відповідачем було сплачено кошти у розмірі 7751 грн на погашення заборгованості за кредитним договором №9431240 від 14.09.2025. Відтак, до стягнення підлягають наступні суми: за кредитним договором № 9431240 від 14.09.2025 у розмірі 4748 грн, з яких: 4748,00 грн (12499 грн - 7751 грн) сума заборгованості за основною сумою боргу; за кредитним договором №1459709 від 15.10.2025 у загальному розмірі 3810 грн, з яких: 3000 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 810 грн заборгованість по комісії за надання кредиту. Також просить суд стягнути з ТОВ "ФК "ЄАПБ" на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн.

29 вересня 2026 року на адресу суду від ТОВ "ФК "ЄАПБ" надійшла відповідь на відзив, в якому вказує, що відповідачем факт укладення кредитних договорів у відзиві не спростовується. До того ж, відповідачем безпосередньо визнається укладення ним кредитних договорів з первісними кредиторами та сплатою коштів на погашення кредиту, відповідно, відповідач визнає отримання на підставі кредитних договорів коштів та визнає свою обізнаність щодо умов кредитних договорів. Відповідач не подав суду докази того, що перед укладенням, при укладенні кредитного договору, або після його укладення він надавав кредитодавцям ці документи або взагалі будь-яким чином повідомляв про наявність своїх пільг стосовно сплати відсотків. Тобто, в даній справі, відповідач так само не надав підтвердження того, що він звертався з даними документами до первісних кредиторів, а отже не маючи ніяких підтверджень, заборгованістю наявна, відсотки нараховані відповідно до умов кредитного договору. За договором про надання споживчого кредиту № 9431240 від 14.09.2025 перший платіж за Графіком від 14.10.2025 позичальник своєчасно не сплатив, у зв`язку з чим з 15.10.2025 виникла триваюча прострочена заборгованість. 22 жовтня 2025 року позичальник здійснив платіж на суму 7751 гривень, яка згідно з черговістю погашення вимог (п. 5.6 договору) була розподілена наступним чином: 1 грн - часткове погашення основного боргу (тіла кредиту); 4750 грн - повне погашення нарахованих на той момент процентів; 3000 грн - повне погашення нарахованого на той час штрафу. Всього пред`явлено до стягнення: 12499 (тіло кредиту) + 27247,82 (відсотки за користування кредитом) + 3250 (неустойка) = 42996,82 грн. За договором про споживчий кредит № 1459709 від 15.10.2025, станом на 26.02.2026 - дату фіксації боргу, сукупна заборгованість відповідача становить рівно 12876 грн. Зазначена сума є арифметично точною, повністю відповідає матеріалам бухгалтерського обліку відомості про щоденні нарахування та погашення, первісній сумі заборгованості за договором. Відповідач звернувся за правовою допомогою до адвоката та уклав договір про надання правової допомоги, орієнтовний розрахунок витрат, які поніс та планує понести відповідач у зв`язку із розглядом справи складає 10000 гривень, що стосується витрат на правничу допомогу. На думку позивача, заявлена вартість виконаних робіт з огляду на малозначність справи та складність справи є неспівмірною. ТОВ "ФК "ЄАПБ" не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10000 грн стороною відповідача.

02 жовтня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло заперечення (на відповідь на відзив) в якому вказує, що жодна норма чинного законодавства не ставить право військовослужбовця на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом у залежність від обов`язкового надання кредитодавцю під час укладення кредитного договору документів, що підтверджують статус військовослужбовця. Право військовослужбовця на ненарахування процентів за користування кредитом безпосередньо встановлене законом та не залежить від волевиявлення кредитодавця, подання йому заяви чи виконання будь-яких додаткових процедур, які законом не передбачені. Отже, відсутність у матеріалах кредитної справи документів, які підтверджують подання первісному кредитору документів на підтвердження статусу військовослужбовця, сама по собі не може бути підставою для відмови у застосуванні частини 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою суду 06.10.2026 в клопотанні представника позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" про витребування доказів було відмовлено.

Представник позивача в судове засідання повторно не з`явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній заяві було заявлено представницею позивача клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання повторно не з`явилися, про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. У відзиві заявлено про розгляд справи за їх відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків:

судом встановлено, що 14.09.2025 ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 . уклали кредитний договір № 9431240. Відповідно до умов якого, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 12500 гривень. Строк кредиту 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,93% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 14.10.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний споживачем одноразовим ідентифікатором A4398.

Також в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту до договору, у якому містяться основні умови кредитування.

Згідно з листом ТОВ "Пейтек" за вих. № 20260529-2.1 від 29.05.2026, 14 вересня 2025 року було здійснено зарахування коштів в сумі 12500 грн на платіжну карту № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі ТОВ "Пейтек" 470dee26-292c-4ba7-aa09 8fd12c954d51, номер транзакції в системі ТОВ "Авентус Україна" 56084334, Session ID 034622048054, сайт торгівця - https://creditplus.ua, код авторизації 267279, банк-еквайр - АТ ПУМБ.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором 9431240 від 14.09.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Авентус Україна" становить 42996,82 грн.

28 травня 2026 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу №28052026. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 42996,82 грн, з яких 12499 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 27247,82 грн сума заборгованості за відсотками, 3250 грн сума заборгованості за неустойкою.

15 жовтня 2025 ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1459709. Відповідно дор умов якого сума кредиту становить 3000 грн. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 15.10.2025 (дата надання кредиту). Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 10.10.2026 (дата остаточного погашення заборгованості). Комісія за надання кредиту: 810 грн, яка нараховується за ставкою 27,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту: 9636 грн, що нараховується за ставкою 14.60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 .

Також в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту до договору, у якому містяться основні умови кредитування.

Відповідно до платіжного доручення № 46993090 від 15.10.2025 ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" перерахувало грошові кошти в сумі 3000 грн на рахунок НОМЕР_3 , отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 1459709.

Також в матеріалах справи наявні відомостями ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1459709 від 15.10.2025 ОСОБА_1

26 лютого 2026 року між ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу №2602206, у відповідності до умов якого ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" передав ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" прийняв належні ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників ТОВ "ФК "ЄАПБ".

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі: 12876 грн, з яких: 3000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 810 грн сума заборгованості по комісії; 6000 грн сума заборгованості за пенею; 3066 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту.

При вирішенні спору суд керується такими нормами права.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, - це одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 вищевказаного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, так якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитні договори № 9431240 від 14.09.2025, № 1459709 від 15.10.2025 підписано одноразовим ідентифікатором.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит у визначений договором строк.

Факт отримання грошових коштів за кредитним договором № 9431240 від 14.09.2025 від ТОВ "Авентус Україна" та за кредитним договором № 1459709 від 15.10.2025 ТОВ "ФК "Незалежні фінанси" відповідачем не оспорюється.

Згідно з вищевказаного реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 9431240 від 14.09.2025 складає 42996,82 грн, з яких 12499 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням, 27247,82 грн сума заборгованості за відсотками, 3250 грн сума заборгованості за неустойкою.

Згідно з вищевказаного реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1459709 від 15.10.2025 становить : 12876 грн, з яких: 3000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 810 грн сума заборгованості по комісії; 6000 грн сума заборгованості за пенею; 3066 грн сума заборгованості за по комісії за обслуговування кредиту.

Щодо заперечень відповідача проти стягнення з нього відсотків та неустойки за вказаними кредитними договорами, посилаючись на положення п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" та перебування на військовій службі суд зазначає наступне.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем до відзиву за позовну заяву надано підтверджуючі документи, а саме: довідку Форми А5 за вих. № 3165 від 14.09.2026, згідно якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у війській частині НОМЕР_1 з 13.11.2022 по теперішній час та військовий квиток № НОМЕР_4 виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" визначено, що Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

Таким чином, з досліджених судом матеріалів вбачається, що кредитний договір №9431240 укладений 14.09.2025, проценти по кредиту нараховані за період з 14.09.2025 по 28.05.2026; кредитний договір № 1459709 укладений 15.10.2025, проценти по кредиту нараховані за період з 15.10.2025 по 26.02.2026. При цьому з довідку Форми А5 за вих. №3165 від 14.09.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 13.11.2022 по теперішній час, відтак на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів і неустойки за кредитними договорами.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18.

Разом з тим, щодо стягнення штрафних санкцій (неустойки) за кредитним договором № 9431240 від 14.09.2025 у розмірі 3250 грн, та за кредитним договором №1459709 від 15.10.2025 у розмірі 6000 грн, суд зазначає також, що п. 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України вказує про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказана норма діє на час виникнення спору, а відтак, у стягненні з відповідача штрафних санкцій слід відмовити.

Таким чином, станом на момент укладання кредитних договорів та нарахування процентів та неустойки, відповідач має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей", а щодо пені і штрафів, також ще і п. 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, тобто, у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів і пені і штрафів за користування кредитом.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що вимоги позивача за кредитним договором № 9431240 від 14.09.2025 в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в розмірі 27247,82 грн і неустойки (штрафів) в розмірі 3250 грн та за кредитним договором № 1459709 від 15.10.2025 в частині стягнення з відповідача неустойки (штрафів) в розмірі 6000 грн - задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування комісії за кредитним договором № 1459709 від 15.10.2025 у розмірі 3066 грн за обслуговування кредиту, суд зазначає, що ч. 4 ст. 42 Конституції України передбачено, обов`язок держави захищати права споживачів, здійснювати контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяти діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно із ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 статті 11 ЗУ "Про споживче кредитування" передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Отже, ЗУ "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемним.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав і обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит у цьому випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Зазначені висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 у справі № 686/14530/15.

Суд звертає увагу, що товариством було встановлено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за ставкою 14.60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду).

Тобто, товариством фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про споживче кредитування" і вказану плату встановлено без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Враховуючи те, що позивачем встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата у справі №496/3134/19 дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, щодо кредитного договору № 9431240 від 14.09.2025 суд також враховує, що відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) ОСОБА_1 22.10.2025 здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 7751 грн. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки, сплачена відповідачем сума підлягає врахуванню саме в рахунок погашення основної суми кредитної заборгованості.

Таким чином, із заявленої позивачем суми основного боргу 12499 грн підлягає стягненню залишок основної заборгованості у розмірі 4748 грн = 12499 грн - 7751 грн. Нараховані за кредитним договором проценти у розмірі 27247,82 грн та неустойка у розмірі 3250 грн стягненню не підлягають, оскільки відповідач як військовослужбовець звільнений від їх сплати відповідно до частини 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в загальному розмірі 8558 грн, тобто в частині заборгованості за тілом кредиту (за кредитним договором № 9431240 від 14.09.2025 в розмірі 4748 грн, та за кредитним договором № 1459709 від 15.10.2025 в розмірі 3000 грн), та 810 грн комісії за видачу кредиту (за кредитним договором № 1459709 від 15.10.2025), при цьому в частині заборгованості за процентами в розмірі 27247,82 грн та пені і штрафів в розмірі 3250 грн + 6000 грн - відмовлено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Судом встановлено, що понесені відповідачем ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, підтверджуються матеріалами справи, а саме: договором про надання правової допомоги № 296 від 14.09.2026; спеціфікацією № 1 та №2 до договору про надання правової допомоги № 296 від 14.09.2026; актом № 16 від 25.09.2026 прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 10000 грн; квитанцією до прибуткового касового ордера № 001 від 20.09.2026 про сплату 10000 грн відповідно до договору № 296 від 14.09.2026.

Разом з тим, суд приймає як обґрунтовані заперечення позивача щодо пропорційності розміру такого, з огляду на те, що справа є ординарною, не потребує значних затрат, представник відповідача в судових засіданнях участі безпосередньо чи через відеоконференцію не брав, а тому суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) - витрати оцінені щодо підготовки відзиву з додатками, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн є завищеними і непропорційними, відтак вважає обґрунтованим розмір таких витрат у сумі 5000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 8558 грн, що становить 15,32 % від загальної суми заявлених позовних вимог у розмірі 55872,82 грн, а у задоволенні позовних вимог на суму 47314,82 грн, що становить 84,68 %, відмовлено, відтак судові витрати на професійну правничу допомогу присуджуються відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а саме у розмірі 4234 грн (5000 грн *84,68 %).

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 167419 від 14.07.2026 (а.с. 6). Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8558/55872,82*2662,40 = 407,80 грн.

Разом з тим, враховуючи, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 407,80 грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду із зданим позовом, а з позивача на користь відповідача 4234 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у даній справі, а відтак, здійснивши взаємозарахуванням судових витрат, які складаються із судовог збору та витрат на професійну правничу допомогу, з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати в розмірі 4234-407,80=3826,20 грн.

При цьому, враховуючи, що судом встановлено обґрунтовану суму боргу, яка підлягає стягненню із відповідача на корить позивача в розмірі 8558 грн, а судові витрати, які підлягають стягненню із позивача на користь відповідача становлять 3826,20 грн, а відтак, із застосуванням взаємозарахування зазначених сум, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 8558 грн - 3826,20 грн = 4731,80 грн.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (місцезнаходження: місто Бровари, вул.Лісова, будинок 2, ЄДРПОУ: 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитними договорами № 9431240 від 14 вересня 2025 року та №1459709 від 15 жовтня 2025 року та понесені судові вирати, пов`язані з розглядом справи, в загальному розмірі 4731 (чотири тисяч сімсот тридцять одна) гривня 80 копійок.

В іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 06.10.2026.

Суддя М.В. Панчук