Постановление суда № 140432073, 30.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4617/25

Провадження № 1-кп/204/518/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

представника малолітнього потерпілого (ВКЗ) адвоката ОСОБА_8 ,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024040000000274, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.301-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту. Вказане кримінальне провадження розглядати в закритому судовому засіданні. Окрім цього, прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_7 . Відповідно до ст.183 КПК України, визначити обвинуваченому розмір застави у вигляді трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком від дев`яти до п`ятнадцяти років. Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_7 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому, з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від суду. Також, прокурор вказує, що на користь зазначеного ризику також свідчать ті обставини, що обвинувачений не має постійного місця роботи, мешкав у знайомого через конфлікти з родичами, тобто відсутні соціальні важелі впливу на нього. Крім того, на думку прокурора існує ризик того, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки маючи доступ до інтернет-аккаунтів, які знаходяться на технічних засобах, може знищити інформацію яка має значення для кримінального провадження. Крім того, на думку прокурора існує ризик незаконного впливу обвинуваченим на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні у зв`язку з обізнаністю їх анкетних даних, оскільки вони є його знайомими, шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди, з метою уникнення відповідальності за особливо тяжкий злочин. Крім того, існує ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, a саме створити штучні докази своєї невинуватості, враховуючи, що вчинення кримінального правопорушення здійснено за допомогою мережі інтернет, соціальних мереж для спілкування, тому перебуваючи на волі ОСОБА_7 матиме можливість вільного доступу до цих мереж та створення штучних обставин, начебто, вчинення кримінального правопорушення іншими особами. Ураховуючи факт, що обвинувачений не має постійного джерела доходу окрім, як дохід отриманий ним від розповсюдження та збуту дитячої порнографії, останній перебуваючи на свободі може вчиняти інші кримінальні правопорушення з метою отримання прибутку, або продовжити кримінальне правопорушення з тією ж метою. На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, можливо лише при продовженні застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також враховуючи особу обвинуваченого, запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

В судовому засіданні представник малолітнього потерпілого ОСОБА_8 підтримав клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому та просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та зазначив про необґрунтованість доводів прокурора щодо наявності вказаних ризиків. Вказав, що тяжкість кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для продовження запобіжного заходу. Захисник зауважив, що укладання угод з іншими обвинуваченими, матеріали відносно яких були виділені, ніяким чином не підтверджує вину його підзахисного. Просив врахувати, що його підзахисний є раніше не судимим, має місце проживання. Бабуся з якою він проживав є особою з інвалідністю та вона перебувала на його утриманні. Обвинувачений має позитивну характеристику, не має майна, раніше працював на будівництві вантажником, тому визначений розмір застави є непомірним для нього. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір визначеної застави. Щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, захисник заперечував, оскільки вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору посилаючись на те, що викладені в ньому фактичні обставини не відповідають пред`явленому обвинуваченню. Крім того, захисник заперечував щодо здійснення судового розгляду у закритому судовому засіданні, вважаючи необґрунтованим клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника. Заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, подав письмове клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, проти продовження строку тримання під вартою заперечував, просив суд обрати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, обговоривши доводи клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Відповідно до п.п.5-8, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством; стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Обвинувачений ОСОБА_7 у клопотанні просить суд закрити провадження відносно нього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, якою передбачено закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення

Таким чином, чинним КПК України визначено виключний перелік підстав, з яких на стадії підготовчого судового розгляду суд може закрити провадження у справі. Закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, не передбачено на стадії підготовчого судового засідання.

Відтак клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження на даній стадії судового розгляду є передчасним та задоволенню не підлягає.

Відносно клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Згідно пункту 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Суд зазначає, що перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України не може вдаватись до оцінки та перевірки фактичних обставин кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання. У той же час, межі судового розгляду кримінального провадження, які визначаються обвинувальним актом, можуть бути кориговані під час судового розгляду, адже пізнавальний процес, який здійснюється судом за участю сторін, може призвести до результатів, що свідчать про необхідність зміни обвинувачення у порядку передбаченому ст. 338 КПК України або навіть відмови від нього і таким правом, відповідно до ст.337 КПК України, наділений як прокурор, так і суд, якщо це покращує становище обвинуваченого, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення та/або обсягу обвинувачення.

З огляду на вищезазначене, судом не встановлено допущення органом досудового розслідування порушень вимог кримінального процесуального закону під час подання до суду обвинувального акту, який відповідає положенням ст. 291 КПК України за своєю формою та змістом, разом із долученими до нього додатками, тому суд вважає, що обвинувальний акт складений у відповідності зі ст.291 КПК України та підстави для його повернення відсутні.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Кримінальне провадження підсудне Чечелівському районному суду міста Дніпра. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.

Згідно з п.п.4,5 ч.2 ст. 27 КПК України суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у разі якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом та у разі необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Як було встановлено в підготовчому судовому засіданні ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення по відношенню до малолітньої особи, а тому задля забезпечення безпеки обвинуваченого та потерпілого, колегія суддів вважає за необхідне проводити розгляд кримінального провадження в закритому судовому засіданні.

Крім того, враховуючи положення ст.128 КПК України суд вважає за необхідне прийняти цивільний позов законного представника ОСОБА_9 та представника ОСОБА_8 в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення до свого провадження та розглядати його разом з кримінальним провадженням.

Щодо клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст.178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своєму клопотанні у сукупності.

Колегія суддів виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років. На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Таким чином, наявний ризик можливого переховування обвинуваченого від суду.

Надаючи оцінку ризику переховування, судом враховується, що наявність у обвинуваченого місця проживання та бабусі з інвалідністю не є таким, що суттєво зменшує ризик переховування особи у співставленні з суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

Аналізуючи наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів виходить з того, що обвинувачений, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ураховуючи, що злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 вчинено з використанням мобільних телефонів та мережі Інтернет, ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Оскільки судове провадження у кримінальній справі ще не розпочато, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, що є вагомим психологічним фактором, ОСОБА_7 може впливати на малолітнього потерпілого, та свідків, які не допитані в судовому засіданні. При цьому слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України).

Щодо існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слід ураховувати мету, спосіб, обстановку кримінального правопорушення у вчиненні, якого обвинувачується ОСОБА_7 , а саме обвинувачений може створити штучні докази своєї невинуватості, враховуючи, що вчинення кримінальних правопорушень здійснено за допомогою мережі інтернет, соціальних мереж для спілкування, отже маючи можливість вільного доступу до цих мереж обвинувачений має можливість створення штучних обставин вчинення кримінальних правопорушень іншими особами.

Колегія суддів вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Що стосується клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що інший більш м`який запобіжний захід є таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та усунути ризики, які наявні та є дійсними на даний час, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 ст. 182 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При визначенні розміру застави суд, враховує положення ст.ст. 182, 183 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , а також особу обвинуваченого, встановлені ризики, суд вважає, суд вважає, що раніше визначений судом розмір застави у сумі 998400 гривень, що відповідно становить 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним покладених процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Таким чином, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів з визначеним розміром застави у розмірі 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 197, 314, 315, 369- 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження відносно нього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України відмовити.

У задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта відмовити.

Кримінальне провадження №12024040000000274, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, призначити до судового розгляду у закритому судовому засіданні в приміщенні Чечелівського районного суду міста Дніпра , за адресою: м. Дніпро, просп. Лесі України,77-Б, о 13 годині 15 хвилин 30 вересня 2026 року.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В судове засідання викликати учасників процесу.

Прийняти до спільного провадження з кримінальним провадженням відносно ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, цивільний позов законного представника ОСОБА_9 та представника ОСОБА_8 в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 28 листопада 2026 року включно.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно складає 998 400,00 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2