Решение № 140429285, 08.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/27079/25

Провадження № 2/161/1811/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань Маєвської Х.Ю.

прокурора Войтюк К.О.

представника відповідача Матвіїва В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія Ярославовича, поданої в інтересах держави в особі Луцької міської ради, до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2025 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Луцької міської ради із вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу №1102 від 24.06.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , а саме площадка для забою свиней /літер А-2/ площею 282,2 кв.м., яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 площею 0,1993 га. Право комунальної власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.03.2023, а в Державному земельному кадастрі ділянку сформовано та зареєстровано 14.05.2015. ОСОБА_1 є єдиним власником об`єкта нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050. Таким чином, відповідач фактично користується земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 площею 0,1993 га, що належить до комунальної форми власності з моменту набуття права власності на нерухоме майно, що розташоване на зазначеній земельній ділянці (з 24.06.2021). Рішенням Луцької міської ради від 29.01.2025 № 70/34 ОСОБА_1 надано на умовах оренди зазначену земельну ділянку для будівництва та обслуговування площадки для забою свиней. Рішенням міської ради від 28.05.2025 № 75/59 внесено зміни до попереднього рішення в частині обмежень щодо використання земельної ділянки. Також встановлено, що між Луцькою міською радою та ОСОБА_1 07.07.2025 укладено договір оренди землі щодо зазначеної земельної ділянки. Згідно пунктів 4, 8 Договору орендна плата становить 55457,70 гривень на рік в грошовій формі в розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 1848587,22 гривень. Поряд з цим, з моменту набуття права власності на нерухоме майно (24.06.2021) до укладення зазначеного договору оренди землі ОСОБА_1 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 без належно оформлених правовстановлюючих документів, що свідчить про безпідставне збереження коштів територіальної громади. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 24.05.2023 затверджено мирову угоду у справі № 161/1830/23 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення 49855,80 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 (за період з 24.06.2021 (включно) по 31.12.2022), провадження у справі закрито. Водночас, надалі за період з 01.01.2023 до укладення договору оренди землі ОСОБА_1 кошти за фактичне використання зазначеної земельної ділянки не сплачувались, в результаті чого виник новий борг у сумі 115938,15 гривень. Факт використання відповідачем без правовстановлюючих документів та земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 підтверджується інформацією ГУ ДПС у Волинській області від 11.12.2025 № 12036/5/03-20-24-06-05 відповідно до якої за даними ІКС «Податковий блок» податкові зобов`язання зі сплати за користування вказаною земельною ділянкою за період з 01.01.2023 по 06.07.2025 ОСОБА_1 не декларувались та не сплачувались. Відповідач у період з 01.01.2023 по 06.07.2025 не був власником або постійним користувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). Таким чином, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 внесено до Державного земельного кадастру 14.05.2015. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, тобто з 14.05.2015. Зазначає, що сума коштів, яку Відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки і які мав би заплатити за користування нею становить 115938,15 гривень з 01.01.2023 по 06.07.2025. Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти в сумі 115938,15 гривень які мав би заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Несплата Відповідачем орендної плати за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування. Факт невжиття заходів до стягнення безпідставно збережених коштів, як плати за користування вказаною земельною ділянкою, безумовно порушує інтереси Луцької територіальної громади, однак міська рада не виконує визначені законом положення щодо захисту інтересів територіальної громади та упродовж тривалого часу не звертається до суду з відповідним позовом. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради 115938, 15 гривень безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 площею 0,1993 га, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури сплачену суму судового збору в сумі 2422,40 гривень.

27 лютого 2026 року представник відповідача адвокат Матвіїв В.М. подав відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що відповідач визнає такі обставини: він є власником нерухомого майна по АДРЕСА_1 (площадка для забою свиней/ літер А-2/ площею 282,2 кв.м.) (надалі нерухоме майно), яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим №0710100000:22:025:0050, площею 0,1993 га (надалі земельна ділянка);07.07.2025 уклав договір оренди землі з Луцькою міською радою на якій розташований об`єкт нерухомого майна; користувався земельною ділянкою з кадастровим № 0710100000:22:025:0050 у межах обсягах, які необхідні для обслуговування об`єкта нерухомого майна площею 282,2 кв. м. Разом з тим, вказує, що з одного боку, позов заявлений як кондикційне зобов`язання відповідно до ст. 1212 ЦК України, що має приватно-майновий характер та регулюється переважно Главою 83 (статті 1212-1215) ЦК України. З іншого боку, позивач вказав про заподіяння шкоди інтересам держави. Відповідно, правовідносини в зобов`язаннях із заподіяння шкоди регулюються главою 82 (статті 1166-1195) ЦК України, яка визначає порядок і обов`язки з відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок бездіяльності. Розмежування даних правових позицій необхідне для оцінки належності обраного позивачем способу захисту та необхідності доведення вини у заподіянні шкоди чи відсутності такої необхідності. Так, вказує, що якщо правова природа спору є кондикційною, в розумінні правових висновків ВП ВС зроблених у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, тоді: відсутній факт заподіяння шкоди інтересам держави/територіальній громаді, як юридичної категорії; не йдеться про деліктну відповідальність (зобов`язання із заподіяння шкоди); предметом доказування є лише факт безпідставно збережених коштів і їх розміри. В такому випадку саме Луцька міська рада повинна бути позивачем по стягненню безпідставно збережених коштів, а не прокурор, оскільки згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор має право здійснювати представництво інтересів держави лише в разі, якщо порушено або існує загроза порушення інтересів держави, і якщо орган, уповноважений здійснювати цей захист, не здійснює його належним чином. Якщо ж правова природа спору стосується відшкодування шкоди (деліктне зобов`язання), тоді: підстави позову слід оцінювати на предмет дотримання спеціальної процедури визначення збитків; розмір шкоди повинен бути встановлений з дотриманням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 №284 (далі - Порядок №284); відсутність такої процедури ставить під сумнів факт доведеності шкоди і, відповідно, підстави для звернення прокурора з позовом. Якщо була заподіяно шкоду інтересам територіальної громади у відповідності до норм вищенаведених регуляторних актів, існує визначена законом процедура їх стягнення. Дана процедура, серед іншого, передбачає створення комісії, складання акту, визначення розміру збитків у відповідності до площі фактичного користування земельною ділянкою. З поданих позивачем документів вбачається, що описану вище процедуру не було дотримано. Більше того, розрахунок безпідставно збережених коштів було проведено не колегіальним органом (комісією), а працівником ЛМР одноосібно, що суперечить нормативним актам ЛМР. Відтак, відсутні належні та допустимі докази розміру безпідставно збережених коштів. Означене вище свідчить, що позивач використав дві різні правові позиції: кондикцію (повернення безпідставно збережених коштів) та відшкодування шкоди, яка потребує спеціального порядку визначення збитків. З метою врегулювання питання, пов`язаного з користуванням земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, ОСОБА_1 особисто та через свого представника неодноразово звертався до Луцької міської ради та її структурних підрозділів щодо оформлення права оренди земельної ділянки, однак постійно отримували відмови в праві укласти договір оренди земельної ділянки на підставі того, що на момент звернення не було скасовано попереднє рішення Луцької міської ради, яким було надано в оренду земельну ділянку ТзОВ «АБК-АГРО». Оформити речове право на земельну ділянку вдалося лише 07.07.2025. Проте, ця дата укладення договору оренди не залежала від особистої волі ОСОБА_1 , а зумовлена тривалою бездіяльністю Луцької міської ради. У свою чергу, зазначає, що розрахунок безпідставно збережених коштів, безпідставно опирається на всю площу земельної ділянки. Разом з тим, площа забудови нерухомого майна (площадки для забою свиней) становить 282,2 кв. м. В матеріалах справи відсутні будь які докази, які підтверджують межі фактичного користування земельною ділянкою, таким чином припущення прокуратури про використання всієї території не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог. Звертає також увагу, що нормами ЗК України передбачено можливість обрати кілька варіантів способу отримання в користування чи власність земельної ділянки, що свідчить про хибне твердження позивача, що ОСОБА_1 міг отримати земельну ділянку лише в користування. На підставі викладеного просить суд відмовити в задоволенні позову та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10000 грн.

04 березня 2026 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області Мацюк С.Я. подав відповідь на відзив, відповідно до якої просив відхилити заперечення представника відповідача, викладені у відзиві, з підстав їх необгрунтованості. Зазначає, що позовна заява аргументована виключно посиланнями на застосування норм, передбачених главою 83 ЦК України, що регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. До спірних правовідносин не застосовуються норми про відшкодування збитків. З аналізу змісту норм статтей 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи. У даному разі наявні усі три вказані ознаки. Вказує, що ОСОБА_1 (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою у період з 01.01.2023 по 06.07.2025 за відсутності на той час укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Луцька міська рада недоотримала належне їм майно (кошти в розмірі орендної плати за користування таким майном), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме коштів в розмірі орендної плати Відповідачем за рахунок Позивача. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Відтак, посилання представника Відповідача про відсутність у Відповідача умислу зберегти у себе кошти, які необхідно було сплатити на користь Луцької міської ради за користування земельною ділянкою, а також дії Відповідача, вчинені з метою врегулювання питання, пов`язаного з користуванням земельною ділянкою, є безпідставними та значення для вирішення даного спору не мають. Посилання представника Відповідача про те, що тривале неоформлення ОСОБА_1 права оренди зумовлене тривалою бездіяльністю Луцької міської ради також не заслуговують на увагу суду, адже такі правовідносини є предметом зовсім іншого позову та в іншому судочинстві. Так, у разі, якщо Відповідач вважає протиправною бездіяльність Позивача, такого роду спір може бути вирішений в порядку адміністративного судочинства. Несплата Відповідачем орендної плати за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування. В той же час, незважаючи на те, що ОСОБА_1 використовував земельну ділянку по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, при цьому не сплачуючи тривалий час платежів за землю, Луцькою міською радою не вжито реальних дій до захисту інтересів територіальної громади. Крім того, Луцька міська рада не звернулась до суду про стягнення заявленої суми коштів, чим завдається шкода інтересам держави. Пред`явлення саме Луцькою окружною прокуратурою позову в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне використання земельної ділянки комунальної власності є єдиним ефективним способом захисту інтересів держави та важелем впливу на Відповідача, з метою захисту інтересів територіальної громади та наповнення місцевого бюджету коштами. Твердження представника Відповідача про те, що ОСОБА_1 фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 у межах, що необхідні для обслуговування об`єкта нерухомості площею 282,2 кв.м., не узгоджуються із укладеним в подальшому договором оренди землі, адже в оренду Відповідач отримав земельну ділянку у повному обсязі (0,1993 га), а не її частину, що використовувалась виключно під об`єктом нерухомого майна. Також, вказує, що правовідносини з безпідставного збереження коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 площею 0,1993 га вже мали місце при розгляді Луцьким міськрайонним судом цивільної справи № 161/1830/23. Так, ухвалою Луцького міськрайонного суду від 24.05.2023 затверджено мирову угоду у справі № 161/1830/23 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення 49855,80 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 (за період з 24.06.2021 (включно) по 31.12.2022), провадження у справі закрито. За мовами затвердженої мирової угоди ОСОБА_1 визнав у повному обсязі зобов`язання зі сплати на користь Луцької міської ради вищевказаних коштів, чим фактично підтверджено факт використання цієї земельної ділянки Відповідчем у межах її сформованої площі.

Представник Луцької міської ради у судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Луцької окружної прокуратури Волинської області Войтюк К.О. заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, які викладені у позовній заяві та відповіді на відзив та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Матвіїв В.М. в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у його відзиві на позовну заяву, у задоволенні позову просив відмовити. Додатково зазначив, що докази понесення його довірителем витрат на правничу допомогу буде подано після ухвалення судом рішення в передбачений законом строк.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У п. п. 79-81 Постанови від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на виявлене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Бездіяльністю компетентного органу щодо захисту прав та інтересів держави чи територіальної громади є невжиття ним заходів для такого захисту протягом розумного строку після того, як йому стало або повинно було стати відомо про можливе порушення зазначених прав або інтересів.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні).

Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України).

Несплата орендної плати за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

У позові вказано, що про необхідність вжиття заходів до захисту інтересів територіальної громади міська рада знала, оскільки володіла інформацією про відсутність надходжень від використання земельної ділянки.

Разом з тим, Луцька міська рада не звернулась до суду про стягнення вказаної суми коштів, чим завдається шкода інтересам держави.

Факт невжиття заходів до стягнення безпідставно збережених коштів, як плати за користування вказаною земельною ділянкою, безумовно порушує інтереси Луцької територіальної громади, однак міська рада не виконує визначені законом положення щодо захисту інтересів територіальної громади та упродовж тривалого часу не звертається до суду з відповідним позовом.

Враховуючи обставини щодо обізнаності Луцької міської ради про порушення інтересів територіальної громади, та беручи до уваги характер наданих останньою на запити прокуратури відповідей (відсутність у них належного обґрунтування причин невжиття заходів щодо стягнення з відповідача коштів до місцевого бюджету, у тому числі й у судовому порядку), є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 1102 від 24.06.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , а саме площадка для забою свиней /літер А-2/ площею 282,2 кв.м. Дана обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 435752795 від 17 липня 2025 року.

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 площею 0,1993 га (землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком).

Право комунальної власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за Луцькою міською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.03.2023, а в Державному земельному кадастрі ділянку сформовано та зареєстровано 14.05.2015, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Рішенням Луцької міської ради від 29.01.2025 № 70/34 ОСОБА_1 надано на умовах оренди зазначену земельну ділянку для будівництва та обслуговування площадки для забою свиней.

Рішенням міської ради від 28.05.2025 № 75/59 внесено зміни до попереднього рішення в частині обмежень щодо використання земельної ділянки.

07 липня 2025 між Луцькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки 0710100000:22:025:0050 площею 0,1993 га. Згідно пунктів 4, 8 Договору орендна плата становить 55457,70 гривень на рік в грошовій формі в розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 1848587,22 гривень.

Звертаючись до суду з даним позовом, посилаючись на положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави», прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти за користування земельною ділянкою без достатньою правової підстави, за період з 01 січня 2023 року по 06 липня 2025 року, які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати за зазначений період та зобов`язаний повернути Луцькій міській раді.

Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України ).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України ).

З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

З матеріалів справи слідує, що у період з 24 червня 2021 року по 07 липня 2025 року, відповідач, як власник нерухомого майна, користувався земельною ділянкою 0710100000:22:025:0050.

Доводи сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 у межах, що необхідні для обслуговування об`єкта нерухомості площею 282,2 кв.м., не узгоджуються із укладеним в подальшому договором оренди землі, адже в оренду Відповідач отримав земельну ділянку у повному обсязі (0,1993 га), а не її частину, що використовувалась виключно під об`єктом нерухомого майна.

Також, правовідносини з безпідставного збереження коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 площею 0,1993 га мали місце при розгляді Луцьким міськрайонним судом цивільної справи № 161/1830/23.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 24.05.2023 затверджено мирову угоду у справі №161/1830/23 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення 49855,80 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 (за період з 24.06.2021 (включно) по 31.12.2022), провадження у справі закрито.

За умовами затвердженої мирової угоди ОСОБА_1 визнав у повному обсязі зобов`язання зі сплати на користь Луцької міської ради вищевказаних коштів, чим фактично підтверджено факт використання цієї земельної ділянки Відповідачем у межах її сформованої площі.

Посилання представника відповідача на те, що відповідач неодноразово звертався до Луцької міської ради з метою оформлення права користування земельною ділянкою та укладення договору оренди, однак отримував відмови, не спростовує встановленого судом факту фактичного користування ним спірною земельною ділянкою у відповідний період.

Саме по собі вчинення відповідачем дій, спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою, не свідчить про відсутність фактичного користування нею та не звільняє від обов?язку компенсувати власнику земельної ділянки вартість такого користування у випадку відсутності належних правових підстав для безоплатного користування нею.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки, будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач у період з 01 січня 2023 по 06 липня 2025 року був власником або постійним користувачем земельної ділянки 0710100000:22:025:0050 не надано, тому відповідач не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). Таким чином, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Враховуючи встановлений судом факт користування відповідачем земельною ділянкою площею 0, 1993 га, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, суд приходить до висновку, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов?язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку та вносити плату за її користування, проте відповідач вказаних дій протягом тривалого часу не вчиняв та фактично користуючись цією земельною ділянкою, плату за користування нею у встановленому законодавчими актами розмірі не вносив.

Предмет позову у даній справі становить вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, №922/5468/14.

Відтак, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача щодо неможливості застосування вимог ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

У даному разі наявні усі три вказані ознаки.

Так, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мали бути сплачені за користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 з моменту набуття у власність нерухомого майна до моменту оформлення правовстановлюючих документів на землю. Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України , п.п.14.1.136 п. 14.1 . ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю. Відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. У відповідності до положень пункту «а» частини другої статті 83 ЗК України земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 належить Луцькій міській раді на праві комунальної власності. Відповідач фактично користується земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 площею 0,1993 га, що належить до комунальної форми власності з моменту набуття права власності на нерухоме майно, що розташоване на зазначеній земельній ділянці (з 24.06.2021).

Згідно з частинами 1-5, 9 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно з абзацом 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт нерухомості, що що належить відповідачу, є сформованою, має кадастровий номер 0710100000:22:025:0050, має чітко визначені межі та площу 0,1993 га, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВІ-0001321052022, форма власності земельної ділянки комунальна.

Державна реєстрація вказаної земельної ділянки ніким не оскаржувалась, та у відповідності до вимог ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державним кадастровим реєстратором не скасовувалась.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2023, 24.10.2024, 18.06.2025 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 у 2023 році становила 1259994,53 гривень, у 2024 році 1650502,95 гривень, у 2025 році 1848587,22 гривень.

У Додатку до рішення Луцької міської ради від 24.06.2009 №42/20 «Про впорядкування орендної плати за землю» з наступними змінами згідно рішень міської ради №7/9 від 23.03.2011, №16/7 від 30.11.2011, №20/90 від 26.01.2012, №38/60 від 28.02.2013, №69/39 від 28.01.2015 та №20/27 від 21.03.2017, визначено, що річний розмір орендної плати за землю встановлено у 3 відсотках від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Такий же відсоток встановлено у договорі оренди землі від 07.07.2025, укладеного між Луцькою міською радою та ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку боргу за період з 01 січня 2023 року по 06 липня 2025 року, наданого Луцькою окружною прокуратурою, вбачається, що розмір орендної плати за використання земельної ділянки у 2023 році становив: 37799,83 гривень за рік (3 % від 1259994,53 гривень), а у 2024 році 49515,08 гривень за рік (3% від 1650502,95 гривень). У 2025 році ця сума становить уже 55457,61 гривень за рік (3 % від 1848587,22 гривень), 4621,46 гривень за місяць (55457,61 / 12 місяців) та 149,08 гривень за день (4621,46 / 31 день). Таким чином, сума боргу за 2025 рік складає 28623,24 гривні (за 6 місяців та 6 днів). Загальна заборгованість за період з 01 січня 2023 року по 06 липня 2025 року становить 115938,15 гривень (37799,83+49515,08+28623,24).

Відтак, сума коштів, яку відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки, і які мав сплатити позивачу за користування нею за період з 01 січня 2023 року по 06 липня 2025 року становить 115938, 15 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 0, 1993 га.

У свою чергу відповідач не довів суду, що він не користувався даною земельною ділянкою, а також не надав суду доказів на спростування використання земельної ділянки саме такою площею, як зазначає прокурор.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доведеними та такими, що підтверджуються належними доказами обставини користування відповідачем земельною ділянкою площею 0, 1993 га, а також визнає обґрунтованим розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який здійснений прокурором.

Крім того, оскільки, відповідачем не були проведені та надані суду власні розрахунки за користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю стягнувши з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 115938, 15 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь Волинської обласної прокуратури слід стягнути судовий збір в розмірі 2422, 40 грн., який був сплачений останньою при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія Ярославовича, поданої в інтересах держави в особі Луцької міської ради, до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради 115938 (сто п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн. 15 коп. безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:025:0050 площею 0,1993 га.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Луцька окружна прокуратура, адреса місцезнаходження: Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, 13, код ЄДРПОУ: 02909915.

Позивач: Луцька міська рада, адреса місцезнаходження: Волинська облм. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ: 34745204.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення у повному обсязі складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій