Постановление суда № 140428577, 07.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/30378/26

УХВАЛА

07 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні;

стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 162 341,43 грн (сто шістдесят дві тисячі триста сорок одну гривню 43 копійки).

Ознайомившись зі змістом адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що він не відповідає вимогам 161 КАС України.

Згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є, зокрема, нарахування та виплата середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік з 01 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 3328,00 грн.

За розрахунком позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні складає 162 341,43 грн.

З урахуванням зазначеного, судовий збір за позовну вимогу стосовно середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 1 298,73 грн. (1,0% * 162341,43*0,8 грн).

До суду не надано доказів сплати судового збору в розмірі 1 298,73 грн.

Щодо статусу учасника бойових дій, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Статус, права, пільги учасників бойових дій та Героїв України встановлені, відповідно, Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України від 16.12.1993 № 3721-ХІІ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, визначені статтею 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зокрема, за приписами пункту 18 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і пункту 2 статті 9 Закону України від 16.12.1993 № 3721-ХІІ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» такі особи мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, наявність статусу учасника бойових дій або Героя України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, а в цій частині зроблена відсилка до іншого законодавства.

Частиною другою статті 22 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

З цією правовою нормою кореспондується пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Правовий аналіз змісту статті 5 Закону № 3674-VI свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються або особи, зазначені в пунктах 7, 8, 9, 10, яким така пільга безумовно надається у зв`язку з наявністю певного статусу незалежно від категорії справи (особи з інвалідністю, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), або особи у справах, визначеної в пунктах 1-6, 12-16 категорій.

Такий висновок підтверджується диспозицією пункту 16 частини першої статті 5 названого закону, згідно з яким згадану пільгу мають позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних з наданням статусу учасника бойових дій.

Конструкція пункту 13, в якому йдеться про справи, пов`язані з порушенням їхніх прав, вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.

Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов`язане саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які встановлені Конституцією України та іншими законами.

В даному спорі при зверненні до суду позивач, який є учасником бойових дій, просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, тобто спір не стосується соціальних прав особи, яка має статус учасника бойових дій.

Відповідно до правового висновку, викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20 (провадження № 11-128заі20) пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Подібні висновки зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд враховує, що предмет та підстави позову не стосуються захисту прав позивача з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібний висновок висловлено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 9901/258/20, а також у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 240/8644/20, від 16.02.2022 у справі № 560/4971/21, від 26.05.2022 у справі № 640/14577/20, від 08.03.2023 у справі № 701/589/22 та від 20.07.2023 у справі № 160/20070/21.

Таким чином, до суду не надано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, а також не надано достатніх доказів на підтвердження неможливості сплати позивачем судового збору у встановленому законом розмірі.

Відтак, системно проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та дослідивши позовну заяву, судом з`ясовано, що при подачі адміністративного позову позивачем не було виконано вимог, передбачених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору або доказами на підтвердження обставин, що є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України суддя

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (код ЄДРПОУ 08038284, адреса: вул. Незалежності, 18, м. Одеса, 65058) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз`яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя П.П. Марин