Постановление суда № 140428349, 07.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1255/26

У Х В А Л А

07 жовтня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач в/ч НОМЕР_1 ), у якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , що полягає у нездійсненні перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2022 року по 19.05.2023 року включно а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення, тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн, станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб».

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2022 року по 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення, тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн, станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше сплачених коштів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають в обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 18.06.2025 року по 16.10.2025 року, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення, тощо) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн).

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.06.2025 року по 16.10.2025 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення, тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше сплачених коштів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

30.01.2026 року судом зареєстровано від представника відповідача відзив, до якого додано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з порушенням позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для його пропуску, суд вказує наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є порушення відповідачем законодавства про оплату праці під час проходження Позивачем військової служби та у зв`язку зі звільненням, а саме не отримання у належному розмірі грошового забезпечення у період з 07.11.2022 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 16.10.2025 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Суд не вбачає підстав для відступу від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

За усталеною позицією Верховного Суду з питання застосування вказаної правової норми, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 07.11.2022 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 16.10.2025 року) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Такий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 21 березня 2025 року по справі №460/21394/23, ухваленій у складі Судової палати, у якій сформувано єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25 вересня 2025 у справі №440/9690/24, від 11 грудня 2025 року у справі №420/3504/25 та ін. Так, Верховний Суд сформував у подібних справах загальний підхід, за якого для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення з позовом, суд має перевірити наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення до моменту отримання відповіді на запит, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2025 року за № 315 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини з 16.10.2025 року у зв`язку зі звільненням його з військової служби за станом здоров`я.

При цьому, матеріали справи не містять доказів щодо письмового повідомлення ОСОБА_1 про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Разом з тим, Довідку № 2265/ФЕС від 10.12.2025 р. про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 за період з 29.10.2022 по 16.10.2025, Позивач отримав разом з листом військової частини НОМЕР_1 за № 1156/15/11438 від 12.12.2025 року.

Враховуючи, Позивач звернувся до суду з даним позовом 19.01.2026 року, а документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення отримав від відповідача у грудні 2025 року, суд дійшов висновку про дотримання Позивачем тримісячного строку звернення до суду із вказаним позовом.

Щодо посилання представника відповідача на факт обізнаності Позивача про нараховані йому суми грошового забезпечення з огляду на займані ним посади - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 (до 31.07.2025), а згодом на посаді офіцера стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , тобто підрозділу, який безпосередньо готує проекти наказів на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , готує проекти наказі про встановлення посадового окладу, окладу за військове звання, щомісячної премії, і т.д., то вказане не впливає на вказаний висновок суду, який вмотивований нормами законодавства про оплату праці та правовими висновками Верховного Суду щодо їх застосування при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення з вказаним позовом.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів щодо повідомлення Позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, отримання якого є початком обчислення 3-х місячного строку звернення до суду, доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 4, 122, 123, 183, 243, 248, 250 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у задоволені клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А. Дубровна