Решение № 140426892, 08.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуСправа №160/25260/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046950004317 від 10.07.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового та страхового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком, період навчання з 01.09.1988 до 01.02.1989 згідно з атестатом № 3266; період роботи з 10.09.1990 до 09.07.1994; періоди роботи з 06.09.2000 до 01.12.2000, з 02.04.2001 до 17.04.2001; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 07.05.2004 до 02.12.2004; періоди роботи згідно з довідкою від 14.06.2000 № 89/20 з 21.10.1994 до 01.11.1998, з 01.11.1998 до 14.06.2000; період відбування покарання у місцях позбавлення волі з 13.11.1980 до 02.03.1989 згідно з довідкою від 02.03.1989 № 072415 та з 21.10.1994 до 15.06.2000 згідно з довідкою від 15.06.2000 № 018933; період роботи в Республіці Польща відповідно до довідок з місця працевлаштування за 2016, 2017, 2021-2024 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за наслідками прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення про призначення пенсії за віком здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення - 02.07.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 02.07.2024 він звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком з доданими до заяви документами. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення № 046950004317 від 10.07.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно не зараховано до його страхового стажу спірні періоди навчання, роботи, отримання матеріальної допомоги по безробіттю та відбування покарання у місцях позбавлення волі. Зазаначає, що період навчання у професійно-технічному училищі з 01.09.1988 до 01.02.1989 підтверджується атестатом та випискою до нього. Оскільки навчальний заклад розташований на тимчасово окупованій території у Луганській області, позивач не має пожливості отримати довідку на підтвердження періоду навчання. Щодо незарахування періоду роботи з 10.09.1990 до 09.07.1994 через те, що запис про звільнення засвідчено печаткою, на якій зазначено УССР, вказав, що неналежний порядок заповнення трудової книжки з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи права на призначення пенсії. Відсутність інформації про сплату страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу, оскільки відповідальність за сплату страхових внесків покладено на страхувальника. У період з 07.05.2004 до 02.12.2004 позивач отримував матеріальну допомогу по безробіттю, отже вказаний період має бути зарахований до його страхового стажу. Щодо незарахування періодів роботи згідно з довідкою від 14.06.2000 № 89/20 через відсутність інформації про накази на прийняття та звільнення позивач зазначає, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження права на соціальний захист. Позивач вважає, що має право на зарахування періоду роботи у Республіці Польща на підставі Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012, ратифікованої 05.09.2013. Повноваженнями щодо надсилання до компетентних органів Республіки Польща документів для підтвердження стажу наділений саме орган Пенсійного органу, однак такі дії вчинені не були та протиправно не зараховано відповідні періоди роботи до страхового стажу позивача.

Ухвалою від 24.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 від 02.07.2024 про призначення пенсії та відомості про перелік доданих до заяви документів.

08.10.2024 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що заяву ОСОБА_1 від 02.07.2024 за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення № 046950004317 від 10.07.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж. За результатами розгляду доданих до заяви документів встановлено, що вік заявника становить 60 років 10 місяців 11 днів, страховий стаж - 15 років 11 місяців 25 днів. Згідно з наданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1988 до 01.02.1989 згідно з атестатом № 3266, оскільки відсутній номер реєстрації диплому; період роботи з 10.09.1990 до 09.07.1994 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 13.08.1980, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, на якій зазначено УССР; періоди роботи з 06.09.2000 до 01.12.2000, з 02.04.2001 до 17.04.2001, оскільки такі періоди не підтверджені даними в реєстрі застрахованих осіб; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 07.05.2004 до 02.12.2004, оскільки до страхового стажу підлягає зарахування матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; періоди роботи з 21.10.1994 до 01.11.1998, з 04.11.1998 до 14.06.2000 згідно з довідкою № 89/20 від 14.06.2000, оскільки у довідці відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи; періоди відбування покарання у місцях позбавлення волі з 13.11.1980 до 02.03.1989 згідно з довідкою № 072415 від 02.03.1989 та з 21.10.1994 до 15.06.2000 згідно з довідкою № 018933 від 15.06.2000, оскільки відсутні відомості, що підтверджують сплату страхових внесків за зазначені періоди; періоди роботи в Республіці Польща за 2016, 2017, 2021-2024 роки відповідно до довідки з місця працевлаштування, оскільки згідно з договором між Україною та Республікою Польща про співробітництво в галузі соціального забезпечення не долучено формуляр. Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 13.08.1980 записи про навчання з 01.09.1988 до 01.02.1989 не внесено. Позивачем до заяви про призначення пенсії долучено атестат № 3266 від 06.02.1989 про навчання у професійно-технічному училищі № 8 м. Свердловськ Ворошиловградської області з 01.09.1988 до 01.02.1989, в якому не зазначено реєстраційний номер. В атестаті № 3266 також не зазначено, за якою формою здобуто освіту. Спірний період навчання з 01.09.1988 до 01.02.1989 припадає на період перебування ОСОБА_1 у місцях позбавлення волі з 13.11.1980 до 02.03.1989 згідно з довідкою № 072415 від 02.03.1989. Отже, спірний період навчання потребує уточнення. Довідку про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за денною формою здобуття освіти позивачем надано не було. Позивачу не зараховано страховий стаж з 10.09.1990 до 09.07.1994, оскільки запис про звільнення у трудовій книжці НОМЕР_1 від 13.08.1980 скріплений печаткою УССР. Також відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 06.09.2000 до 01.12.2000, з 02.04.2001 до 17.04.2001, оскільки ці періоди відсутні в реєстрі застрахованих осіб, уточнюючу довідку позивачем не надано. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 07.05.2003 перебував на обліку Петриківського РЦЗ. З 07.05.2004 розпочато виплату матеріальної допомоги згідно з ч. 1 ст. 28, з 09.08.2004 до 15.11.2004 проходив курси підготовки, 02.12.2004 виплату матеріальної допомоги припинено згідно зі ст. 31 п. 1 пп.12. Підстави для зарахування до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги з 07.05.2004 до 02.12.2004 відсутні, оскільки матеріальна допомога підлягає зарахуванню у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. За відсутності записів у трудовій книжці НОМЕР_1 позивачем надано довідку № 89/20 від 14.06.2000 про періоди роботи з 21.10.1994 до 01.11.1998, з 04.11.1998 до 14.06.2000, однак у довідці відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи, у зв`язку з чим немає підстав для зарахування вказаних у ній періодів до страхового стажу. Довідка № 072415 від 02.03.1989 про період відбування покарання у місцях позбавлення волі з 13.11.1980 до 02.03.1989 та довідка № 018933 від 15.06.2000 про період відбування покарання у місцях позбавлення волі з 21.10.1994 до 15.06.2000, які надані позивачем, не містять відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, тому відсутні підстави для їх зарахування. Також немає підстав для зарахування спірних періодів роботи у Республіці Польща, оскільки на час розгляду заяви від 02.07.2024 не долучено формуляр. Після підтвердження компетентними оргнами договірної сторони можливо повернутися до питання призначення пенсії.

Копія ухвали від 24.09.2024 вважається врученою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідачу-1) 26.09.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Станом на час розгляду справи від відповідача-1 до суду відзив та витребувані докази не надійшли. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на те, що відповідача-1 було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач-1 не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідь на відзив та заперечення не надійшли. Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.07.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046950004317 від 10.07.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . У рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років 10 місяців 11 днів, його страховий стаж 15 років 11 місяців 25 днів. Право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 30 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1988 до 01.02.1989 згідно з атестатом № 3266, оскільки відсутній номер реєстрації диплому; період роботи з 10.09.1990 до 09.07.1994 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення завірено печаткою, на якій зазначено УССР; періоди роботи з 06.09.2000 до 01.12.2000 та з 02.04.2001 до 17.04.2001, оскільки такі періоди не підтвержені даними в реєстрі застрахованих осіб, записи у трудовій книжці доцільно підтвердити додатковими документами; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 07.05.2004 до 02.12.2004, оскільки до страхового стажу підлягає зарахуванню матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; періоди роботи згідно з довідкою від 14.06.2000 № 89/20 з 21.10.1994 до 01.11.1998, з 01.11.1998 до 14.06.2000, оскільки у довідці відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи; періоди відбування покарання у місцях позбавлення волі з 13.11.1980 до 02.03.1989 згідно з довідкою № 072415 від 02.03.1989 та з 21.10.1994 до 15.06.2000 згідно з довідкою № 018933 від 15.06.2000, оскільки відсутні відомості, що підтверджують сплату страхових внесків за зазначені періоди; періоди роботи в Республіці Польща відповідно до довідок з місця працевлаштування за 2016, 2017, 2021-2024 роки, оскільки згідно з договором між Україною та Республікою Польща про співробітництво в галузі соціального забезпечення не долучено формуляр. У призначенні пенсії відмовлено у з`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до копії атестата № 3266, виданого 06.02.1989, ОСОБА_1 з 01.09.1988 до 01.02.1989 навчався у професійно-технічному училищі № 8 м. Свердловськ Ворошиловградської області за професією зварювальник ручної дугової зварки, рішенням ексаменаційної комісії від 01.02.1989 йому було присвоєно кваліфікацію зварювальник ручної дугової зварки третього розряду. Атестат та виписка підсумкових оцінок успішності до атестату № 3266 від 06.02.1989 містять підписи голови екзаменаційної комісії, директора училища та заступника директора училища з навчально-виробничої роботи, печатку.

Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , заповнена вперше 13.08.1980, містить, зокрема, такі записи:

10.09.1990-09.07.1994 робота у кооперативі «Експрес» (10.09.1990 прийнятий робітником, 08.03.1991 присвоєно 5 розряд муляра-штукатура);

06.09.2000-01.12.2000 виконання громадських робіт у Петриківському районному військовому комісаріаті;

02.04.2001-17.04.2001 робота слюсарем четвертого розряду у ПП «Маргарита»;

07.05.2003 розпочато виплату допомоги по безробіттю Петриківським РЦЗ згідно з ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

30.04.2004 - припинено виплату допомоги по безробіттю;

07.05.2004 - розпочато виплату матеріальної допомоги згідно з ч. 1 ст. 28;

09.08.2004 прийнятий на курси підготовки операторів газифікованої котельні до Дніпропетровського учбово-курсового комбінату;

15.11.2004 закінчення навчання;

02.11.2004 припинення виплати матеріальної допомоги згідно з пп. 12 п. 1 ст. 31;

22.11.2004-30.06.2005 робота у ТОВ «Балівський завод залізобетонних виробів».

Згідно з довідкою серії ЕЕ № 072415 від 02.03.1989 ОСОБА_1 у період з 13.11.1980 до 02.03.1989 відбував покарання у місцях позбавлення волі.

Відповідно до довідки серії ББ № 018933 від 15.06.2000 ОСОБА_1 відбував покарання у місцях позбавлення волі у період з 21.10.1994 до 15.06.2000.

Згідно з довідкою № 89/20 від 14.06.2000, виданою Дніпропетровською виправною колонією № 89, ОСОБА_1 працював у ливарному цеху з 21.10.1994 до 01.11.1998 за спеціальністю слюсар з ремонту ливарного обладнання (5 розряд), та з 01.11.1998 до 14.06.2000 за спеціальністю механік ливарного цеху.

Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 (форма РС-право), обчисленого до 30.08.2019, було зараховано 15 років 11 місяців 25 днів: 01.09.1979-18.07.1980 (навчання), 13.08.1980-01.09.1980, 19.10.1989-11.02.1991, 10.02.1992-19.02.1993, 25.07.1994-17.10.1994, 15.10.2001-16.04.2002; 25.04.2002-14.10.2002 (безробіття); 15.10.2002-15.04.2003; 07.05.2003-31.12.2003 (безробіття); 01.01.2004-30.04.2004 (безробіття); 22.11.2004-30.06.2005; 09.10.2005-27.10.2005 (безробіття); 01.11.2005-10.04.2007, 21.08.2007-19.10.2007, 20.11.2007-21.04.2008, 23.04.2008-30.06.2009, 01.09.2009-31.05.2010, 01.06.2010-30.06.2011, 01.08.2011-31.08.2011, 05.09.2011-30.09.2011, 02.10.2011-30.11.2011, 06.12.2011-31.12.2011, 03.01.2012-31.01.2012, 02.02.2012-29.02.2012, 02.03.2012-31.03.2012, 02.04.2012-30.04.2012, 03.05.2012-31.05.2012, 04.06.2012-30.06.2012, 03.07.2012-31.07.2012, 04.08.2012-31.08.2012, 06.09.2012-30.09.2012, 03.10.2012-30.11.2012, 03.12.2012-29.07.2013, 12.08.2013-25.11.2013, 26.11.2013-14.07.2014, 17.07.2014-22.09.2014, 20.06.2018-30.08.2019.

Не погодившись із рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною третьою статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» визначено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належить, зокрема, професійно-технічне училище відповідного профілю.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно з пунктом 12-1 Порядку № 637 період роботи засуджених зараховується до стажу роботи за умови підтвердження платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами щодо поштових переказів, іншими документами про сплату страхових внесків або інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), установи виконання покарань із зазначенням відомостей про те, що особа підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, або про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника, їх виправлення у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу покладається на роботодавця.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періоду трудової діяльності з 10.09.1990 до 09.07.1994, тому зазначений відповідачем-2 недолік, а саме засвідчення запису про звільнення печаткою, на якій зазначено УССР, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи позивача до страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1988 до 01.02.1989 суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 13.11.1980 до 02.03.1989 позивач відбував покарання у місцях позбавлення волі. Період навчання у професійно-технічному училищі № 8 м. Свердловська Ворошиловградської області з 01.09.1988 до 01.02.1989, підтверджений атестатом № 3266 від 06.02.1989, припадає на вказаний період відбування покарання.

Статтею 7 Виправно-трудового кодексу України у редакції на час навчання позивача у професійно-технічному училищі № 8 м. Свердловська Ворошиловградської області було передбачено, що основними засобами виправлення і перевиховання засуджених є: режим відбування покарання, суспільно-корисна праця, виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання.

Згідно зі статтею 62 Виправно-трудового кодексу України у редакції на час навчання позивача у професійно-технічному училищі № 8 м. Свердловська Ворошиловградської області, у виправно-трудових установах може бути організовано підвищення виробничої кваліфікації осіб, позбавлених волі, а також навчання їх новим спеціальностям, необхідним для виробництва даної виправно-трудової установи.

Період навчання з 01.09.1988 до 01.02.1989 не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки таке навчання здійснювалося під час відбування покарання у виді позбавлення волі.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 06.09.2000 до 01.12.2000 та з 02.04.2001 до 17.04.2001, які не підтвержені даними в реєстрі застрахованих осіб, суд дійшов такого висновку.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.

У постанові від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Відповідачем-2 не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що роботодавцями позивача не виконувався обов`язок зі сплати страхових внесків за періоди роботи з 06.09.2000 до 01.12.2000 та з 02.04.2001 до 17.04.2001, зокрема, про застосування до страхувальників фінансових санкцій за несплату страхових внесків.

Суд зазначає, що позбавлення позивача соціальної захищеності за час його роботи внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим і таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Періоди роботи позивача з 06.09.2000 до 01.12.2000 та з 02.04.2001 до 17.04.2001, підтверджені записами у його трудовій книжці, протиправно не зараховано до його страхового стажу.

З розрахунку стажу позивача (форма РС-право) встановлено, що до його страхового стажу зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 07.05.2003 до 30.04.2004.

Спірним є період з 07.05.2004 до 02.11.2004, за який позивач отримував матеріальну допомогу по безробіттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції станом на час отримання допомоги по безробіттю з 07.05.2003 до 30.04.2004) застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (у редакції станом на час отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 07.05.2004 до 02.11.2004) безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом. Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 31 цього Закону (у редакції станом на час отримання допомоги матеріальної допомоги по безробіттю з 07.05.2004 до 02.11.2004) виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

За змістом абз. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

З урахуванням наведених положень законодавства наявні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 09.08.2004 (дата прийняття на курси професійної підготовки) до 02.11.2004 (дата припинення виплати матеріальної допомоги), протягом якого він отримував матеріальну допомогу в період професійної підготовки у Дніпропетровському учбово-курсовому комбінаті.

Щодо зарахування до трудового стажу позивача періодів роботи з 21.10.1994 до 01.11.1998 та з 01.11.1998 до 14.06.2000 у ливарному цеху Дніпропетровської виправної колонії № 89 згідно з довідкою № 89/20 від 14.06.2000.

Відповідно до статті 50 Виправно-трудового кодексу України у редакції, яка діяла у вказані вище періоди, час роботи засуджених у період відбування ними покарання у

вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім

випадків, спеціально передбачених у законі.

Згідно з п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до частини 3 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України (у первинній редакції), який набрав чинності з 01.01.2004, тобто після звільнення позивача з місць позбавлення волі, час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Оскільки законодавством, яке було чинним у період роботи позивача з 21.10.1994 до 01.11.1998 та з 01.11.1998 до 14.06.2000 у період відбування ним покарання у виді позбавлення волі, не було передбачено зарахування часу роботи засуджених у період відбування покарання у виді позбавлення волі до стажу роботи, позовні вимоги в частині зобов`язання органу Пенсійного фонду зарахувати такі періоди до страхового стажу позивача не підлягають задоволенню.

Також відсутні передбачені законодавством підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів відбування ним покарання у виді позбавлення волі з 13.11.1980 до 02.03.1989 та з 21.10.1994 до 15.06.2000.

У матеріалах справи відсутні копії довідок з місця працевлаштування позивача у Республіці Польща за 2016, 2017, 2021-2024 рр., про які зазначено в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії.

01.01.2014 набрала чинності Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012, ратифікована Законом України від 05.09.2013 № 458-VII.

Згідно зі статтею 2 цієї Угоди вона застосовується стосовно України - до законодавства щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, що стосується, зокрема, пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 12 цієї Угоди якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає. Якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність отримання права на пенсію від набуття страхового стажу у професії, на яку поширюється страхування, що функціонує в спеціальній системі, або від виконання певної трудової діяльності, то страховий стаж, набутий в цій професії або при виконанні такої трудової діяльності відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, підсумовується при призначенні пенсії. Якщо, після підсумовування, відповідно до пункту 1, застрахована особа не набуває права на пенсію, компетентна установа Договірної Сторони враховує страховий стаж, набутий в третій державі, з якою обидві Договірні Сторони зв`язані міжнародною угодою, яка передбачає підсумовування страхового стажу.

Згідно з пунктом 1 статті 20 Угоди Компетентні органи з метою реалізації цієї Угоди: 1) погоджують в Адміністративному договорі щодо застосування Угоди механізм реалізації цієї Угоди, 2) визначають установи зв`язку та компетентні установи з метою спрощення та прискорення виконання положень цієї Угоди, 3) здійснюють обмін інформацією щодо змін у законодавстві, які можуть впливати на виконання положень цієї Угоди.

Статтею 3 Адміністративного договору щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення передбачено, що в Україні Компетентними установами, про які йдеться у пункті 2 статті 20 Угоди, з питань призначення та виплати пенсій, а також виплати допомоги на поховання є Пенсійний фонд України, в Республіці Польща - Установа соціального страхування, Центральний офіс у Варшаві - у сфері застосування законодавства про соціальне страхування, за виключенням соціального страхування аграріїв.

Отже, страховий стаж, набутий на території Республіки Польща, враховується під час визначення права на пенсію. Для підтвердження страхового стажу, набутого на території Республіки Польща, необхідно надати до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання документи, зокрема, що підтверджують роботу на території Республіки Польща, для оформлення формуляра зв`язку. Підготовлений формуляр надсилається до Установи соціального страхування Республіки Польща. Після отримання від Установи соціального страхування Республіки Польща формуляра, який підтверджує страховий стаж, набутий на території Республіки Польща, відповідні періоди стажу враховуються під час визначення права на пенсію в Україні.

Беручи до уваги вищенаведене, відмова відповідача-2 у врахуванні під час визначення права позивача на пенсію страхового стажу, набутого на території Республіки Польща, з підстави ненадання разом із заявою про призначення пенсії формуляра, є протиправною.

З огляду на відсутність у матеріалах справи документів, наданих із заявою про призначення пенсії для підтвердження страхового стажу позивача, набутого на території Республіки Польща, та неотримання територіальним органом Пенсійного фонду України формуляра, який підтверджує страховий стаж, набутий позивачем на території Республіки Польща, на час розгляду справи не встановлено підстав для зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України врахувати такий стаж під час визначення права позивача на призначення пенсії.

Відповідач-1 не здійснював розгляд заяви позивача про призначення пенсії, рішення про відмову у призначенні пенсії за результатами розгляду його заяви було прийнято відповідачем-2.

Суд дійшов висновку, що протиправно не зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 10.09.1990 до 09.07.1994, 06.09.2000 до 01.12.2000 та з 02.04.2001 до 17.04.2001, та період з 09.08.2004 до 02.11.2004, протягом якого він отримував матеріальну допомогу в період професійної підготовки, відповідач-2 передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком. Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046950004317 від 10.07.2024, та зобов`язання відповідача-2 зарахувати до страхового стажу позивача зазначені вище періоди.

До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.

Обчислення страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України зобов`язує відповідача-2, як визначений орган призначення пенсії, повторно розглянути заяву позивача від 02.07.2024 про призначення пенсії за віком та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовні вимоги в частині зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу після прийняття рішення про призначення пенсії є передчасними та не підлягають задоволенню.

Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань. Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з виходом за межі позовних вимог у частині обрання способу захисту порушеного права позивача.

Позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № E89R-FYU1-QYSE від 16.09.2024.

Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046950004317 від 10.07.2024 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області області:

- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.09.1990 до 09.07.1994, 06.09.2000 до 01.12.2000 та з 02.04.2001 до 17.04.2001, та період з 09.08.2004 до 02.11.2004, протягом якого він отримував матеріальну допомогу в період професійної підготовки;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.07.2024 та вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012.

Повний текст рішення складено 08.10.2026.

Суддя В.В. Рянська