Решение № 140426327, 08.10.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1523/25

Провадження № 2/945/403/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Павленко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сербіної К.Ю.,

представника позивача адвоката Гавловської Ю.В. (в режимі ВКЗ),

представника відповідачів адвоката Бондаренко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Обласний земельно-кадастровий центр», про скасування рішення Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, скасування державної реєстрації (речового права) земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2025 позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що у відповідності до договору купівлі-продажу житлового будинку з земельною ділянкою, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Лактіоновою С.А. від 31 жовтня 2011 року за реєстровим № 2899 позивач ОСОБА_1 купила та стала власницею житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,25 га, наданої для обслуговування житлового будинку та господарсько-побутових будівель, кадастровий номер: 4824255601:04:004:0001, що підтверджується: копією договору купівлі-продажу, витягу з Державного реєстру правочинів 10579707, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 6685 від 03.09.1997 р.

Рішенням Ольшанської селищної ради № 7 від 24.05.2012 р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), на ім`я ОСОБА_1 загальною площею 0,2154 в АДРЕСА_1 . Також рекомендовано розробнику технічної документації - ТОВ «Обласний земельно-кадастровий центр» здійснити встановлення меж земельної ділянки у натурі у відповідності з технічною документацією, а Миколаївській регіональній філії ДР «Центр державного земельного кадастру» - виготовити державний акт про право власності на вищевказану земельну ділянку.

Відповідно, на підставі вказаного рішення селищної ради, гр. ОСОБА_1 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК 984579 від 07.12.2012 р., який посвідчує її право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4824255601:04:004:0001) площею 0,2154 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

В квітні 2025 року, при перегляді правовстановлюючих документів на вищевказаний будинок та земельну ділянку для внесення даних до Державного реєстру речових прав на майно, позивачем випадково була помічена помилка кадастровому плані земельної ділянки та державному акті на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а саме: в плані топографічної зйомки земельної ділянки вбачаються прямі лінії вздовж межових знаків, в той же час якщо звернути увагу на схему плану меж земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 03.09.1997 р., то межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (власник - Позивач) та домоволодіння АДРЕСА_2 є не прямими, а ламаними лініями, які між межами В і Г, в поворотних кутах проходять лініями не прямими, а під кутами.

Окрім того, площа земельної ділянки зменшена, що не узгоджується з договором купівлі-продажу житлового будинку з земельною ділянкою від 31 жовтня 2011 року за реєстровим № 2899, який було вчинено на підставі державного акту серія МК № 6685 від 03.09.1997 р., у відповідності до якого площа земельної ділянки становить 0,25 га., а не 0,2154 га.

В той же час, згідно плану кадастрової зйомки до технічної документації із землеустрою до Державного акту ЯК № 984579 від 07.12.2012 р., межові знаки, позначені на плані між межами В і Г проходять прямими лініями, а не під кутами що не відповідає історичним межам та порядку фактичного користування між суміжниками. Сама ж кадастрова зйомка була проведена по лінії паркану, яка є прямою, в той час, як лінія паркану взагалі не є лінією фактичних меж між земельними ділянками, і не відповідає історичним межам та порядку фактичного користування між суміжниками.

Аналогічна ситуація вбачається в плані кадастрової зйомки між межами А і Б (суміжники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 )

Як зазначено в пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_1 , після проведення кадастрової зйомки, була площа земельної ділянки уточнена і склала 0,2154 га, що на 0,0346 га менше (зазначено «більша», ймовірно опечатка), ніж площа, яка дана по Договору купівлі-продажу.

Відповідно, на підставі технічної документації із землеустрою земельної ділянки по АДРЕСА_1 , до складу якої входить кадастровий та топографічний плани земельної ділянки будо прийнято рішення Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 24.05.2012 р. № 7, яке не узгоджується з правовими документами позивача. Однак, враховуючи що кадастрова зйомка була проведена по фактичній лінії паркану між земельними ділянками і не є межею між земельними ділянками, то і інженером землевпорядником поворотні кути на плані земельної ділянки позначені прямими лініями, в той час коли історично межа мала поворотні кути, що підтверджується схематичними планами ділянки з технічної документації до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 03.09.1997 р

Отже у топографічній зйомці до технічної документації до Державного акту ЯК № 984579 від 07.12.2012 р., яка виконувалась ТОВ «Обласним земельним кадастровим центром» не вірно позначена границя між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що не відповідає історичній межі, а площа земельної ділянки не відповідає правовим документам позивачки на земельну ділянку, а саме договору купівлі-продажу житлового будинку з земельною ділянкою від 31 жовтня 2011 року.

Внаслідок неправильності визначення інженером геодезистом поворотних кутів у позивача зменшена загальна площа земельної ділянки, а саме: за позивачем зареєстровано речове право на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,2154 га; внаслідок неправильного здійснення кадастрової зйомки, а саме не по фактичному та історичному порядку користування, а вздовж лінії паркану, площа земельної ділянки, що є у власності Позивача зменшена на 0,0346 га; внаслідок не вірно позначеної інженером геодезистом конфігурація та границі земельної ділянки № 17 зі сторони ділянки № НОМЕР_1 , порушено право користування земельною ділянкою в тих межах, які існували раніше та були визначені історично.

Окрім того, позивачем при купівлі земельної ділянки 31.10.2011 р. було сплачено саме за 0,25 га., а не за 0,2154 га.

Відтак, невідповідність координат фактичному користуванню та зменшена площа земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача, свідчить про недоліки виконання землевпорядних робіт з боку землевпорядних організацій при розробленні технічної документації.

При виявленні зазначених розбіжностей Позивач звертався до голови Ольшанської сільської ради із заявами: від 29.04.2025 р. про збільшення площі належної йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до попереднього Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 6685 від 03.09.1997 р.; від 16.05.2025 р. про розгляд питання на сесії ради про внесення змін до площі земельної ділянки (кадастровий номер 4824255601:04:004:0001) з наданням дозволу на розробку технічної документації щодо відновлення меж.

На звернення Позивача отримана відповідь селищного голови Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 19.05.2025 що питання, викладені у вищевказаних заявах підлягають розгляду в судовому порядку.

Просить скасувати рішення Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області № 7 від 24.05.2012 р. про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 4824255601:04:004:0001) площею 0,2154 га, з цільовим призначенням згідно для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію (речового права) земельної ділянки площею 0,2154 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4824255601:04:004:0001, що належить ОСОБА_1 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

22.09.2025 від Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області надійшла заява про визнання позовних вимог (в подальшому від неї відмовились).

25.11.2025 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову де вказано, що у відповідності до Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4824255600:04:004:0028 площею 0,195 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації 17.09.2025. Отже на час звернення до суду ОСОБА_1 факт реєстрації набуття права власності на земельну ділянку суміжником ОСОБА_2 був відсутній. Тому просила суд доповнити позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 945/1523/25 новою позовною вимогою: скасувати державну реєстрацію (речового права) земельної ділянки площею 0,195 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4824255600:04:004:0028, що належить ОСОБА_2 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки. інші позовні вимоги, зазначені в позовній заяві ОСОБА_1 є незмінними. Просила залучити по справі у якості відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гавловської Ю.В. про доповнення позовних вимог, залучення співвідповідача та витребування доказів у цивільній справі, задоволено. Прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову, якою доповнено позов новою позовною вимогою: скасувати державну реєстрацію (речового права) земельної ділянки площею 0,195 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4824255600:04:004:0028, що належить ОСОБА_2 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки. Постановлено справу розглядати з урахуванням поданої заяви. Залучено до участі у цивільній справі № 945/1523/25 співвідповідача ОСОБА_2 .

25.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бондаренко І.О. надійшла заява про застосування позовної давності.

15.01.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бондаренко І.О. надійшов відзив на позовну заяву. Адвокат зазначає, що Позивачка - ОСОБА_1 скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 12 ст. 79-1 Земельного кодексу самостійно на підставі вільного волевиявлення, за допомогою землевпорядника (який надавав відповідні послуги на договірних умовах із власницею земельної ділянки, контролюючи його дії та погоджуючи відповідні результати наданих ним послуг), змінила межі власної земельної ділянки. Дії інших учасників справи базувалися виключно на результатах вільної діяльності Позивачки. У пояснювальній записці до Технічної документації із землеустрою щод встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) зазначено, що земельн ділянка межує від А до Б із землеволодінням ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 (кад.№ 4824255601:04:004:0001) виходячи з плану земельної ділянки конфігураці такої врахована конфігурація межі із земельною ділянкою (кад. 4824255601:04:004:0001) із координатними точками А та Б. Тобто, при складенні технічної документації ОСОБА_2 , землевпорядником було враховано розташування на місцевості межі (від А до Б) та її конфігурація із земельною ділянкою за кадастровим номером 4824255601:04:004:0001, виходячи із відомостей у ДЗК. У відповіді від 05.01.2026 (вих. № 29-14-0.61-76/2-26) на адвокатський запит від 30.12.2026 Головне управління Держгеокадастру зазначило: Стосовно земельної ділянки (за кадастровим номером 4824255601:04:004:0001): Земельна ділянка за кадастровим номером 4824255601:04:004:0001 площею 0,2154 га сформована та відомості про неї перенесено до ДЗК в 2013 році на підставі Технічної документації із землеустрою; Згідно експлікації земельних угідь, яка міститься в технічній документації, загальна площа земельної ділянки становить 0,2154 га; Відповідно до акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 01.12.2012 межі земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001 площею 0,2154 га закріплені в натурі. Власником земельної ділянки ОСОБА_1 (Позивачка) та власниками суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Документація із землеустрою за земельну ділянку, яка обліковувалася за державним актом на право приватної власності на землю від 03.09.1997 площею 0, 25 га не розроблялась. Стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 4824255600:04:004:0028: Формування та внесення до ДЗК відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 4824255600:04:004:0028 не вплинуло на відомості стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001; Згідно відомостей ДЗК зміна межі, площі координатних точок, конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001 після внесення до ДЗК відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 4824255600:04:004:0028 не відбувались. З цього, вбачається: Визначення меж земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001 із визначенням площі 0,2154 га, меж та конфігурації земельної ділянки, здійснене правомірно, без зауважень та погоджено як власником цієї земельної ділянки та і власниками суміжних земельних ділянок. Формування земельної ділянки з кадастровим номером 4824255600:04:004:0028, визначення в натурі її меж та конфігурації здійснювалося виходячи із наявних в ДЗК відомостей про суміжну земельну ділянку (з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001) та не призвело до порушення прав власника земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001.

01.02.2026 від Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області в особі їх представника Бондаренко І.О. надійшли додаткові пояснення, які за змістом дублюють відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_2 . Просять у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

10.07.2026 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бондаренко І.О. надав додаткові пояснення у справі (до долученого представником позивача висновку судового експерта).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гавловська Ю.В. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала пояснення, які за змістом відповідають поданим заявам по суті спору.

Представник відповідача Щербатюк І.М. та Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області адвокат Бондаренко І.О. надав пояснення, які відповідають поданим письмовим заявам по суті спору та просив відмовити у задоволені позовних вимог, застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Треті особи не направили представників у судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача та представника відповідача, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з земельною ділянкою, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Лактіоновою С.А. від 31 жовтня 2011 року за реєстровим № 2899 позивач ОСОБА_1 купила та стала власницею житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,25 га, наданої для обслуговування житлового будинку та господарсько-побутових будівель, кадастровий номер: 4824255601:04:004:0001, що підтверджується: копією договору купівлі-продажу, витягу з Державного реєстру правочинів 10579707, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 6685 від 03.09.1997.

Рішенням Ольшанської селищної ради № 7 від 24.05.2012 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на ім`я ОСОБА_1 загальною площею 0,2154 в АДРЕСА_1 . Також рекомендовано розробнику технічної документації ТОВ «Обласний земельно-кадастровий центр» здійснити встановлення меж земельної ділянки у натурі у відповідності з технічною документацією, а Миколаївській регіональній філії ДР «Центр державного земельного кадастру» - виготовити державний акт про право власності на вищевказану земельну ділянку.

Технічна документація розроблена на замовлення ОСОБА_1 на підставі договору № 12896 від 31.01.2012.

Як зазначено в пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_1 , після проведення кадастрової зйомки, була площа земельної ділянки уточнена і склала 0,2154 га, що на 0,0346 га більша (можливо малось на увазі менша), ніж площа, яка дана по Договору купівлі-продажу серії ВРН, зареєстровано в реєстрі за № 2899 від 01 жовтня 2011 року.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки є внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до п. 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їх спадкоємців.

Відповідно до ч. 12 ст. 79-1 ЗКУ межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 (яка діяла на момент формування позивачкою земельної ділянки за кадастровим номером 4824255601:04:004:0001), якою безпосередньо визначається механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає зокрема відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у пояснювальній записці, та план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок (п. 2.8. Інструкції).

Відповідно до ст. 21 ЗУ Про Державний земельний кадастр відомості про межі земельної ділянки вносяться до ДЗК, зокрема на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок, у випадках, визначених статтею 791 Земельного кодексу України, при їх формуванні; технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

За законом об`єктами землеустрою є зокрема окремі земельні ділянки (ст. 5 Закону України Про землеустрій). Землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об`єктів землеутрою (земельних ділянок); надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою (ст. 21 Закону).

Землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою (ст. 22 Закону).

Відповідно до ст. 55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.

Під категорією межа земельної ділянки розуміється - умовна замкнена ламана лінія, що розмежовує земельні ділянки (ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель).

Відповідно до статті 27 Закону України Про землеустрій замовники документації із землеустрою мають право здійснювати контроль за виконанням робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 01 лютого 2012 року, що підписаний виконавцем робіт представником ТОВ «Обласний земельно-кадастровий центр», замовником ОСОБА_1 , у присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , межі земельної ділянки за кадастровим № 4824255601:04:004:0001, яка знаходиться в АДРЕСА_1 в межах території Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області площею 0.2154 га, наданою власнику земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 22 шт, список яких додається. Власник земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки немає. Власниками суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено.

Отже, ОСОБА_1 скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 12 ст. 79-1 Земельного кодексу самостійно на підставі вільного волевиявлення, за допомогою землевпорядника (який надавав відповідні послуги на договірних умовах із власницею земельної ділянки, контролюючи його дії та погоджуючи відповідні результати наданих ним послуг), змінила межі власної земельної ділянки.

Суд фіксує, що вже з 01.02.2012 позивачка знала про порушення своїх прав, про які нею заявлено з позовній заяві, про що свідчить її особистий підпис в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

В подальшому, на підставі рішення Ольшанської селищної ради № 7 від 24.05.2012, ОСОБА_1 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК 984579 від 07.12.2012, який посвідчує її право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4824255601:04:004:0001) площею 0,2154 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Позивачу стало відомо, що відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4824255600:04:004:0028 площею 0,195 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації 17.09.2025, номер запису про право в державному реєстрі прав 61518767, орган, що здійснив державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) Четверта Миколаївська державна нотаріальна контора, Миколаївський районний нотаріальний округ.

Так, ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку кадастровий номер 4824255600:04:004:0028 площею 0,195 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлої ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17.09.2025. В свою чергу ОСОБА_5 вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 10.09.1997.

У пояснювальній записці до Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку розроблено на підставі договору за замовленням ОСОБА_2 , зазначено, що земельна ділянка межує від А до Б із землеволодінням ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (кад.№ 4824255601:04:004:0001); виходячи з плану земельної ділянки конфігурація такої врахована конфігурація межі із земельною ділянкою (кад.№ 4824255601:04:004:0001) із координатними точками А та Б.

Тобто, при складенні технічної документації ОСОБА_2 , землевпорядником було враховано розташування на місцевості межі (від А до Б) та її конфігурація із земельною ділянкою за кадастровим номером 4824255601:04:004:0001, виходячи із відомостей у ДЗК.

У відповіді від 05.01.2026 (вих. № 29-14-0.61-76/2-26) на адвокатський запит від 30.12.2026 Головне управління Держгеокадастру зазначило:

стосовно земельної ділянки ОСОБА_1 (за кадастровим номером 4824255601:04:004:0001):

Земельна ділянка за кадастровим номером 4824255601:04:004:0001 площею 0,2154 га сформована та відомості про неї перенесено до ДЗК в 2013 році на підставі Технічної документації із землеустрою;

Згідно експлікації земельних угідь, яка міститься в технічній документації, загальна площа земельної ділянки становить 0,2154 га;

Відповідно до акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 01.12.2012 межі земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001 площею 0,2154 га закріплені в натурі. Власником земельної ділянки ОСОБА_1 (Позивачка) та власниками суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено.

Документація із землеустрою за земельну ділянку, яка обліковувалася за державним актом на право приватної власності на землю від 03.09.1997 площею 0, 25 га не розроблялась.

Стосовно земельної ділянки ОСОБА_2 (за кадастровим номером 4824255600:04:004:0028):

Формування та внесення до ДЗК відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 4824255600:04:004:0028 не вплинуло на відомості стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001;

Згідно відомостей ДЗК зміна межі, площі координатних точок, конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001 після внесення до ДЗК відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 4824255600:04:004:0028 не відбувались.

Отже, визначення меж земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001 із визначенням площі 0,2154 га, меж та конфігурації земельної ділянки, здійснене правомірно, без зауважень та погоджено як власником цієї земельної ділянки ОСОБА_1 так і власниками суміжних земельних ділянок.

Формування земельної ділянки з кадастровим номером 4824255600:04:004:0028, визначення в натурі її меж та конфігурації здійснювалося виходячи із наявних в ДЗК відомостей про суміжну земельну ділянку (з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001) та не призвело до порушень прав власника земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності (користуванні) позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Судом досліджено висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по зверненню адвоката Гавловської Юлії Вікторівні, яка діє в інтересах громадянки України ОСОБА_1 в межах цивільної справи № 945/1523/25 від 05.06.2026 № 8/3T.

На вирішення судової земельно-технічної експертизи поставлено наступні питання: 1. Яка фактична площа земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ? 2. Чи є невідповідність площ земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 правовстановлюючим документам, а саме: Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯК №984579 від 07 грудня 2012 року з Державним актом на право приватної власності на землю, серія МК №6685 від 03 вересня 1997 року?

ПО ПЕРШОМУ ПИТАННЮ: Фактична площа земельної ділянки з кадастровим номером 4824255601:04:004:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 0,2210 га.

ПО ДРУГОМУ ПИТАННЮ: Різниця між площами земельної ділянки, зазначеними у Державному акті на право власності на земельну ділянку, серія ЯК № 984579 від 07 грудня 2012 року з Державним актом на право приватної власності на землю, серія МК № 6685 від 03.09.1991 становить 0,0346 га (346,0 кв.м).

Крім того, порівняльним аналізом графічних матеріалів зазначених державних актів встановлено невідповідність конфігурації земельної ділянки та її лінійних розмірів. Зокрема, довжини окремих меж земельної ділянки, відображені у Державному акті на право приватної власності на землю серії МК №6685 від 03.09.1997, не відповідають довжинам меж, зазначеним у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК №984579 від 07.12.2012. Зміна лінійних розмірів меж земельної ділянки призвела до зміни її конфігурації та, як наслідок, до зміни загальної площі земельної ділянки.

При цьому графічний матеріал Державного акта на право приватної власності на землю серії МК №6685 від 03.09.1997 не містить координат поворотних точок меж земельної ділянки та інших геодезичних даних, необхідних для однозначного відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У зв?язку з цим межі земельної ділянки за зазначеним державним актом були нанесені на схему орієнтовно шляхом графічного співставлення планово-картографічних матеріалів без координатної прив?язки до державної геодезичної системи координат.

У зв?язку з відсутністю координат поворотних точок меж земельної ділянки у Державному акті на право приватної власності на землю серії МК № 6685 від 03.09.1997, а також відсутністю землевпорядної документації, на підставі якої зазначений державний акт було видано, встановити, за рахунок якої саме суміжних земельних ділянок відбулася зміна площі та конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_1 , не є можливим.

Таким чином, встановлені невідповідності між Державним актом на право приватної власності на землю серії МК №6685 від 03.09.1997 та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №984579 від 07.12.2012 стосуються площі земельної ділянки, конфігурації її меж та лінійних розмірів окремих сторін. Водночас через відсутність координат поворотних точок меж земельної ділянки у Державному акті серії МК № 6685 від 03.09.1997 визначити точне місцезнаходження земельної ділянки станом на дату його видачі та встановити причини або напрямок зміни ії конфігурації не є можливим.

Отже, судом встановлено, що відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності (користуванні) позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Встановити за рахунок чого і коли саме змінилась конфігурація земельної ділянки позивача неможливо, принаймні з доданих до позову документів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором [пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)].

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)].

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними [постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)].

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Позивач просить скасувати рішення Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області № 7 від 24.05.2012 р. про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 4824255601:04:004:0001) площею 0,2154 га, з цільовим призначенням згідно для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію (речового права) земельної ділянки площею 0,2154 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4824255601:04:004:0001, що належить ОСОБА_1 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки, скасувати державну реєстрацію (речового права) земельної ділянки площею 0,195 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4824255600:04:004:0028, що належить ОСОБА_2 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про скасування рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)].

Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах один з одним, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту [аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

Як зазначалось, особа може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними, скасування рішень органів місцевого самоврядування або документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право власності, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.

Натомість усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14- ц (провадження № 14-256цс18), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)].

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц(пункт 146)].

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

Прі цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 наголосила, що витребування як належний спосіб захисту не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення.

Позивач має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на належну їй земельну ділянку. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

Не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації (речового права) всієї земельної ділянки призведе до того, що відповідачка буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивачки, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною. Таке втручання не може визнаватися законним.

Крім того, варто зазначити, що віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.

Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2 та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_1 .

Такий позов у цій справі не заявлено.

До того ж, проведена на замовлення позивача експертиза визначила, що через відсутність координат поворотних точок меж земельної ділянки у Державному акті серії МК № 6685 від 03.09.1997 визначити точне місцезнаходження земельної ділянки станом на дату його видачі та встановити причини або напрямок зміни ії конфігурації не є можливим.

Неналежність та неефективність заявленого позивачем способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (пункт 67), від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 (пункт 8.17), від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункт 116)].

Подібна правова позиція викладена також у постанові ВС від 25 лютого 2026 року у справі № 288/699/23.

Щодо стосується позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Суд констатує, що позивач довідалася та могла довідатися про порушення свого права з 01.02.2012, коли підписала акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та вказала, що претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки немає. Крім того, 24.05.2012 було винесено рішення Ольшанської селищної ради № 7, а в подальшому ОСОБА_1 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК 984579 від 07.12.2012.

В судовому засіданні представник позивача усно зауважила, що вони відраховують строк позовної давності від дати реєстрації права на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_2 , що відбулось у 2025 році, однак вказані доводи є безпідставними. Позовна заява подана до суду 15.07.2025, тобто до реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 . В подальшому позивач змінив предмет позову у зв`язку з тим, що дізнався про вказаний факт, при чому підстав позовної заяви змінено не було. Звертаючись до суду позивач чітко визначив підстави позову і з наведеного вбачається, що строк позовної давності сплив у 2015 році.

Однак, оскільки суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, позовна давність не застосовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог, то судові витрати зі сплаченого судового збору підлягають залишенню за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 18, 141, 142, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , про скасування рішення Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області № 7 від 24.05.2012, скасування державної реєстрації (речового права) земельних ділянок, відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04375553, адреса: Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. К. Ольшанського, 1А;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 39825404, адреса: м. Миколаїв, пр. Миру, 34;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обласний земельно-кадастровий центр», код ЄДРПОУ 30533631, адреса: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 14/2.

Дата складення повного судового рішення 08.10.2026.

Суддя І.В. Павленко