Постановление суда № 140425680, 08.10.2026, Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/270/26

Провадження № 2-з/151/2/26

УХВАЛА

іменем України

08 жовтня 2026 року селище Чечельник

Суддя Чечельницького районного суду Вінницької області Токарчук Л.Г., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Кузя Олександра Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі №151/270/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ''Ольгопіль'' про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Чечельницького районного суду Вінницької області перебуває на розгляді вищевказана цивільна справа.

Ухвалою судді Чечельницького районного суду Вінницької області від 09 квітня 2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

01 липня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

08 жовтня 2026 року адвокат Кузь О.М. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить постановити ухвалу, якою заборонити СТОВ ''Ольгопіль'' вчиняти дії, спрямовані на її подальший сільськогосподарський обробіток та засів, а також інші дії, які можуть змінити фактичний стан земельної ділянки площею 2,5752 га, кадастровий номер 0525086400:03:000:0096 або створити нові наслідки її використання. Заяву мотивує тим, що 27.03.2026 через підсистему ''Електронний суд'' до Чечельницького районного суду Вінницької області спрямовано позовну заяву до відповідача Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (далі відповідач 1) та Сількогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ''Ольгопіль'' (далі відповідач 2) з позовними вимогами, а саме: розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 24 липня 2019 року між Тартацькою сільською радою Чечельницького району Вінницької області правонаступником якої є Чечельницька селищна рада Гайсинського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326247) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою ''Ольгопіль'', щодо земельної ділянки площею 2,5752 га, кадастровий номер 0525086400:03:000:0096, розташованої на території Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 18 листопада 2019 року , індексний номер 34270339; зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірму ''Ольгопіль'' ( ЄДРПОУ 03729478) припинити користування земельною ділянкою площею 2,5752 га, кадастровий номер 0525086400:03:000:0096 та звільнити зазначену земельну ділянку, повернувши її законному власнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та стягнути солідарно з Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326247) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми ''Ольгопіль'' ( ЄДРПОУ 03729478) судові витрати, понесені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку з розглядом даної справи. Обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог, предмет позову та правової позиції позивача, наведено в позовній заяві, які знаходяться в матеріалах справи № 950/1128/26. Щодо вжиття заходів забезпечення позову, зазначили наступне: станом на дату подання цієї заяви у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно продовжує міститися запис про зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 2,5752 га, кадастровий номер 0525086400:03:000:0096 за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою ''Ольгопіль'', яке виникло на підставі договору оренди землі від 24 липня 2019 року. Відповідно до пункту 8 договору оренди землі договір укладено строком на 7 років. При цьому пунктом 41 договору прямо визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Отже, сторони договору погодили момент набрання ним чинності саме з 24 липня 2019 року. Таким чином, за умовами самого договору погоджений сторонами семирічний строк його дії сплив 24 липня 2026 року. Відповідно до статті 31 Закону України ''Про оренду землі'' договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. При цьому державна реєстрація права оренди 18 листопада 2019 року не змінює погодженого сторонами строку дії договору, визначеного його умовами, а тому сама по собі наявність відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після 24 липня 2026 року не може свідчити про продовження строку дії договору без наявності передбачених законом та договором підстав для його поновлення. Водночас станом на сьогодні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про припинення права оренди за зазначеним договором, у зв`язку з чим фактично створюється ситуація, за якої відповідач СГ ТОВ'' Агрофірма ''Ольгопіль'' має можливість посилатися на наявність зареєстрованого речового права та продовжувати фактичне користування земельною ділянкою. Більше того, відповідно до пункту 17 договору після припинення договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Однак земельна ділянка позивачу фактично не повернута, відповідний акт повернення земельної ділянки сторонами не складено, а фактичне користування земельною ділянкою відповідачем продовжується. Отже, після спливу визначеного договором строку відповідач 2 фактично продовжує користуватися земельною ділянкою, яка є предметом спору у цій справі, незважаючи на те, що позивач звернувся до суду саме з вимогами про припинення існуючих правовідносин та звільнення земельної ділянки. При цьому пунктом 8 договору передбачено переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі на новий строк. Водночас реалізація такого переважного права не відбувається автоматично лише у зв`язку із закінченням строку дії договору. Орендар повинен дотриматися встановленого законом та договором порядку реалізації такого права, зокрема своєчасно повідомити орендодавця про намір укласти договір оренди землі на новий строк та надати необхідні документи. Відповідно до статті 33 Закону України ''Про оренду землі'' орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору у строк, встановлений договором, але не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору, якщо інше не передбачено законом. У даному випадку позивачем заявлено спір щодо правомірності подальшого користування земельною ділянкою відповідачем 2 після закінчення погодженого сторонами строку дії договору, а тому до вирішення спору по суті існує реальна необхідність у недопущенні вчинення відповідачем 2 дій, які можуть ускладнити або унеможливити ефективне поновлення порушеного права позивача. Особливо актуальним це є з огляду на те, що земельна ділянка має сільськогосподарське призначення, а у цей період здійснюються роботи, пов`язані з підготовкою земель до посіву та посівом озимих сільськогосподарських культур. За відсутності заходів забезпечення позову відповідач 2, посилаючись на наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право оренди, може продовжити обробіток спірної земельної ділянки, здійснити її засів озимими культурами, внести добрива, провести інші агротехнічні заходи та в подальшому отримати урожай. Вчинення таких дій створює ризик виникнення нових фактичних та правових наслідків щодо спірної земельної ділянки, у тому числі необхідності встановлення належності посівів, витрат на їх вирощування, визначення прав на майбутній урожай та фактичного стану земельної ділянки. У свою чергу, це істотно ускладнить не лише виконання можливого рішення суду у цій справі, а й ефективне поновлення права позивача на володіння та користування належною йому земельною ділянкою. Зазначені обставини відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 149 ЦПК України, відповідно до якої забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача. При цьому заявлені заходи забезпечення позову мають бути безпосередньо пов`язані з предметом спору, співмірними із заявленими позовними вимогами та спрямованими виключно на збереження існуючого стану земельної ділянки до вирішення спору по суті. Позивач не просить суд на стадії забезпечення позову фактично вирішити спір щодо належності права оренди або достроково задовольнити позовні вимоги. Метою забезпечення позову є тимчасове недопущення вчинення відповідачем 2 нових дій щодо спірної земельної ділянки, які можуть призвести до виникнення нових правовідносин, зміни фактичного стану земельної ділянки або ускладнення виконання майбутнього судового рішення. Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову не можуть бути тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Частиною 2 ст. 150 ГПК України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову водночас тимчасова заборона вчинення конкретних дій щодо спірної земельної ділянки спрямована саме на збереження фактичного стану об`єкта спору до моменту вирішення справи судом та не передбачає вирішення питання про припинення права оренди по суті. Таким чином, наявні об`єктивні та конкретні обставини, які свідчать про реальний, а не абстрактний ризик того, що до завершення розгляду справи відповідач 2 продовжить використовувати спірну земельну ділянку для здійснення сільськогосподарської діяльності, у тому числі проведе її посів, що може істотно ускладнити ефективне поновлення порушеного права позивача. З огляду на викладене, невжиття заходів забезпечення позову на цей час створює реальну загрозу подальшого фактичного використання спірної земельної ділянки відповідачем 2 та виникнення нових наслідків такого використання, які після ухвалення рішення суду вимагатимуть додаткового врегулювання. Саме тому до вирішення справи № 950/1128/26 по суті необхідним є тимчасове забезпечення збереження фактичного стану земельної ділянки площею 2,5752 га, кадастровий номер 0525086400:03:000:0096, шляхом заборони відповідачу 2 вчиняти дії, спрямовані на її подальший сільськогосподарський обробіток та засів, а також інші дії, які можуть змінити фактичний стан земельної ділянки або створити нові наслідки її використання. Внаслідок застосування судом заходів забезпечення позову відповідачам не буде завдано жодних збитків, навпаки в разі відповідних дій збитки настають у позивача, оскільки він до цього часу був належним користувачем земельної ділянки та відповідно здійснював необхідні технологічні операції з метою утримання ділянки в належному стані. Такий захід є необхідним, обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язаний із предметом спору та спрямований на забезпечення можливості ефективного виконання майбутнього рішення суду.

Дослідивши вказану заяву, оцінивши докази у їх сукупності, вважаю, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, а відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 910/13985/19 зазначено, що заходи забезпечення позову не повинні призводити до фактичного задоволення позовних вимог до вирішення спору по суті, а також не повинні створювати надмірні обмеження для іншої сторони.

У постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 761/46285/18 зазначено, що забезпечення позову не може бути способом попереднього вирішення спору та не повинно підміняти собою судове рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо договору оренди земельної ділянки, припинення користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки позивачу.

Разом з тим, забезпечення позову шляхом заборони СТОВ ''Ольгопіль'' вчиняти дії, спрямовані на її подальший сільськогосподарський обробіток та засів, а також інші дії, які можуть змінити фактичний стан земельної ділянки або створити нові наслідки її використання, є надмірним та таким, що не відповідає принципу співмірності.

Фактично зазначений захід повністю позбавляє СТОВ ''Ольгопіль'' можливості користуватися земельною ділянкою та реалізовувати свої права, що випливають із зареєстрованого речового права оренди.

Суд звертає увагу, що така заборона носить всеохоплюючий характер та фактично означає повне припинення господарської діяльності відповідача щодо спірної земельної ділянки на невизначений строк до вирішення спору по суті.

За своєю суттю та правовими наслідками такий захід забезпечення позову є тотожним задоволенню позовних вимог, оскільки повністю виключає можливість відповідача здійснювати користування земельною ділянкою.

Доводи представника позивача про те, що у разі здійснення посіву можуть виникнути додаткові спори щодо права на врожай, не можуть бути підставою для застосування такого обмежувального заходу, оскільки сам по собі ризик виникнення інших спорів не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду у справі, яка наразі розглядається.

Суд вважає, що зазначений представником позивача захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, порушує баланс інтересів сторін, є фактично тотожним задоволенню позовних вимог та застосований без належного обґрунтування наявності реальних ризиків невиконання рішення суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 149, 153, 353, 354 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Кузя Олександра Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі №151/270/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ''Ольгопіль'' про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів після отримання копії ухвали до Вінницького апеляційного суду.

Суддя Людмила ТОКАРЧУК