Решение № 140420686, 07.10.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1325/26

Провадження №2/155/1020/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Стретович Інни Сергіївни до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини

УСТАНОВИВ

Представник позивача 05 серпня 2026 року звернулася до суду з позовом до відповідача про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.

Свій позов мотивує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2014 року, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 - аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень щомісячно, починаючи з 08 серпня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що вказаний розмір аліментів не відповідає реальним потребам доньки. Оскільки, потреби дитини постійно зростають, а саме на харчування, одяг, освіту, медичне обслуговування, розвиток та дозвілля.

Вказує, що окрім зазначених витрат, донька має значні проблеми зі шкірою голови, у зв`язку з чим потребує постійного догляду та використання спеціалізованих лікувальних і дерматологічних засобів, які мають вищу вартість порівняно зі звичайною косметичною продукцією. Такі витрати не є одноразовими, а виникають систематично та зумовлені необхідністю підтримання належного стану здоров`я дитини. Зазначає, що позивач орієнтовно витрачає на догляд за дитиною 16000,00 гривень. З огляду на вищенаведене, представник позивача просить змінити спосіб стягнення аліментів, який було встановлено рішенням Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 08 вересня 2016 року з твердої грошової суми у розмірі 1500,00 гривень щомісячно на частки усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою від 10 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від відповідача 04 вересня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов не визнає, оскільки позивач фактично хоче збільшити існуючий розмір аліментів, а не змінити спосіб стягнення аліментів, доказування вказаних обставин є різним. Також, позивач вказує, що підставою для зміни способу стягнення аліментів є її скрутне матеріальне становище. При цьому його матеріальне становище також значно погіршилось і є скрутним на даний час. Крім того, в супереч вимог закону, позивач не надала суду бдь-яких доказів на підтвердження покращення матеріального стану відповідача, а також на підтвердження погіршення її матеріального стану. Водночас, зазначає, що він мінімальний розмір аліментів сплачує. Враховуючи наведене, просить відмовити в задоволені позову. Справу розглядати у його відсутності, у разі задоволенні позову, просить стягнути з нього не більше 1000,00 гривень витрат на правову допомогу.

На адресу суду 01 жовтня 2026 року, від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просила змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ). Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), з твердої грошової суми у розмірі 1000 грн. на дитину на 1/4 доходів на дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати."

Позивач та її представник, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в прохальній частині відзиву на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, в позові відмовити. Також, у разі задоволенні позову, просить стягнути з нього не більше 1000,00 гривень витрат на правову допомогу

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, наявного в матеріалах справи (а.с.19).

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження №46390263 від 05 лютого 2015 року, виданої заступником начальника відділу державної виконавчої служби Горохівського районного управління юстиції, відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №161/19078/14 виданого 23 січня 2015 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення аліментів в розмірі 1000,00 гривень щомісячно.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, ст.180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Положеннями ст.141 Сімейного Кодексу України, передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.181 ЦПК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вказаних норм закону, а саме те, що: «спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів», слід застосовувати в контексті змісту наведених норм, якими передбачено: обставини визначення способу стягнення аліментів; спосіб визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини; відповідні обставини, які підлягають перевірці та враховуються при визначенні способу та розміру стягнення аліментів.

При цьому слід вважати, що ст.192 СК України, у даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки новела, що міститься у статті 181 СК України не містить посилань чи тверджень, які б вказували на необхідність застосування ст.192 СК України, тобто обставин, які б підлягали перевірці судом у випадку заявлення вимог про зміну саме розміру аліментів.

Слід вважати, що законодавцем при констатації у вказаній частині статті «спосіб аліментів… змінюється…» вказано на необхідність, а не можливість здійснення зміни способу аліментів і це безальтернативне твердження вказує, також, і те, що обставини, перевірка яких передбачена при застосуванні ст.192 СК України, у даному випадку значення не мають. Мають ж значення фактично згадані загальні обставини, які перевіряються судом при вирішенні питання про стягнення аліментів. Фактично судом вирішується питання про стягнення аліментів новим способом, тобто у новій формі, з перевіркою обставин, що мають значення на час розгляду справи без перевірки обставин, що мали значення в минулому. Тобто спосіб стягнення аліментів встановлюється по новому з перевіркою нових, існуючих обставин.

Окрім цього, право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від: 10 жовтня 2019 року у справі № 644/4836/18 (провадження № 61-13257св19); від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18 (провадження № 61-10880св19).

У ч.3 ст.181 СК України, законодавець розширив можливості того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (отримувача аліментів) щодо вибору способу стягнення аліментів.

Із вказаної норми закону, також, вбачається, що він не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися можливістю зміни способу стягнення аліментів.

Отже, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року у справі №643/11949/19.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, що своєю чергою відповідає вимогам ч.3 ст.181 СК України.

Звернувшись в суд з даним позовом про зміну способу стягнення аліментів, позивач фактично просить стягувати передбачений законом мінімум на дитину, що визначений ст.ст.182, 183 СК України, про що йшлося вище.

Суд, застосовуючи вимоги вказаних статей, у випадку відсутності певних істотних обставин, що можуть вплинути на визначення такого мінімального розміру зобов`язаний встановити саме такий розмір. Такими, істотними обставинами, що давали б підставу стягувати аліменти у іншому розмірі, відмінному від мінімального слід вважати, наприклад, наявність поганого стану здоров`я платника аліментів (важкої хвороби, каліцтва, тощо), утриманців у платника аліментів, надзвичайно скрутного матеріального стану платника, що обумовлений об`єктивними обставинами, наявності значних доходів у дітей або отримувача аліментів, що забезпечують їх повноцінне утримання, тощо. Спосіб та розмір ж стягнення, про який просить позивач є тим гарантованим державою мінімумом на утримання дитини, який забезпечить необхідний матеріальний мінімум для її утримання.

Звернення позивача з позовом про зміну способу аліментів є її правом і не залежить від зміни матеріального становища відповідача.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі. Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов`язок батьків утримувати дитину.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку не заборонено законом та буде відповідатиме якнайкращому інтересу дітей.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Розмір аліментів на дитину в умовах воєнного стану має бути більш ніж достатнім, оскільки діти є найбільш вразливими та потребують додаткових фінансових ресурсів через зростання цін та погіршення життєвих умов.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

При вирішенні спору про стягнення аліментів, визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними, чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.

Виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

Позивач мотивувала позов про зміну способу стягнення аліментів, покликаючись на збільшення матеріальних потреб дитини і відповідно збільшення витрат для забезпечення її повноцінного утримання, також вказувала і на погіршення свого матеріального стану.

В поданому відзиві відсутнє належне обґрунтування щодо незгоди відповідача із зміненим розміром та способом стягнення аліментів.

Також не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу, що відповідач позбавлений можливості сплачувати аліменти у частці від заробітку (доходу), в розмірі який просить позивач.

Отже, суд вважає, що слід змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 вересня 2014 року з твердої грошової суми у розмірі 1000 гривень на частки усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно положень ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1331,20 гривень слід стягнути з відповідача на користь держави.

Згідно з п.23 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Крім того, у зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1331,20 гривень слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст..ст.12, 13,77,81,89,141,263,264,265, 430 ЦПК України, ст. 84, 150, 180-184, 191,192 СК України, ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік», суд,-

УХВАЛИВ

Позов задовольнити.

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми в розмірі 1000 гривень на частки усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами у справі є:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Дата складення повного тексту рішення 07 жовтня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана