Постановление суда № 140418708, 07.10.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1978/26 Провадження № 1-кс/613/567/26УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року. Слідчий суддя Богодухівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого відділення №1 СВ Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солодири Володарсько-Волиського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого: вироком Ленінського районного суду 29.10.2018 за ч.1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до 12 років позбавлення волі, звільненого 11.10.2022 по відбуттю строку покарання,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що відділенням №1 слідчого відділу Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026170030003719, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді майстра - номера обслуги 2 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та незаконно ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості проходити військову службу, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини поблизу АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин, чим вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

05.10.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Слідчий вважає, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів на підтвердження обгрунтованості підозри вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України та зазначає, що його причетність до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується такими зібраними в ході досудового розслідування доказами:

-повідомленням командира в/ч НОМЕР_1 про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України від 07.11.2025;

-актом службового розслідування від 19.11.2025 року за фактом самовільного залишення місця служби ОСОБА_7 ;

-доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 про самовільне залишення місця служби військовослужбовцем ОСОБА_7

-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який підтвердив факт самовільного залишення місця служби ОСОБА_7 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , який підтвердив факт самовільного залишення місця служби ОСОБА_7 ;

-іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Слідчий вважає, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, здійснювати вплив на свідків, командування військової частини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховування підтверджується на думку слідчого тим, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем, та, враховуючи проведення бойових дій на території України, ВЧ, в якій він проходить військову службу, в будь-який час може змінити місце дислокації, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України. Крім того, суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання.

Крім того, враховуючи воєнний стан в державі, ОСОБА_7 , будучи солдатом, може перейти на бік ворога та передати інформацію про наявність та місцезнаходження військової техніки, а також живої сили військової частини з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ризик впливу на свідків підтверджується тим, що ОСОБА_7 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується на думку слідчого тим, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину. Крім цього останній може продовжити вчиняти злочин, у якому підозрюється.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів на думку органу досудового розслідування не може запобігти вищевказаним ризикам.

Від сторони захисту надійшли заперечення на клопотання про обрання запобіжного заходу.

В запереченнях захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 зазначає, що жодних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідством до клопотання долучено не було.

Так, щодо ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органу досудового розслідування або суду), звернув увагу, що зміна дислокації військової частини відбувається на підставі офіційних наказів командування, тому дана обставина не може становити для слідства і суду перепон, щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 , його виклику для проведення слідчих дій або участі в судових засіданнях, зокрема, шляхом примусового доставления, в установленому законом порядку;

Наголошував, що ОСОБА_7 було затримано за адресою його фактичного проживання разом з дружиною - ОСОБА_11 та дітьми - ОСОБА_12 , 2023 року народження, та ОСОБА_13 , 2026 року народження, що свідчить про відсутність в його діях умислу переховуватись від слідства, та наявність у нього стійких соціальних зв`язків.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, (ризик незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні), то як вбачається з матеріалів оскаржуваного клопотання, з моменту оформлення та видачі військово-облікового документу до нібито моменту доставления ОСОБА_7 до місця несення служби та нібито його зникнення, пройшло близько доби. За таких умов наявна дуже низька ймовірність того, що ОСОБА_7 мав змогу налагодити знайомства та взаємозв`язки з військовослужбовцями, вищими за званням та посадами, які можуть бути залучені до даного кримінального провадження у якості свідків, дізнатись їхні анкетні та контактні дані, з метою нібито залякувань та умовлянь;

Щодо ризиків, передбачених п.4 ч.1 ст. 177 КПК України (перешкоджання здійсненню кримінального провадження іншим чином), вважав, що посилання слідчого на можливість вчинення самокаліцтва або симулювання хвороби як на підставу перешкоджання кримінальному провадженню є безпідставним, оскільки дані обставини можуть настати як в слідчому ізоляторі, так і під час перебування на волі, однак їх наявність чи відсутність, незалежно від місцезнаходження особи, підтверджується відповідним медичним висновком про стан здоров`я особи. А посилання на ризик використання мобільного телефону взагалі не може бути покладеним в обгрунтування даного клопотання, оскільки військовослужбовці, які перебувають на гауптвахті мають доступ до користування мобільними пристроями зв`язку, відповідно до встановленого порядку;

Щодо ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення), то на поточному етапі кримінального провадження факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_7 ще не встановлено слідством і не доведено у судовому порядку. Натомість слідство спирається на твердження, що у задумах ОСОБА_7 вже наявний умисел на повторне вчинення аналогічного злочину, хоча його причетність до вчинення інкримінованого злочину ще не доведена.

Звернув увагу, що не надано доказів того, що ОСОБА_7 офіційно викликався до органу досудового розслідування для надання показань, або до місця несення служби з метою її продовження; ОСОБА_7 не знав і не міг знати про наявність даного кримінального провадження, не знав про перебування в розшуку, тому продовжував проживати разом з дружиною, вести з нею спільне господарство, утримувати дітей.

При вирішенні рішення просив врахувати Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_14 по справі № 3-50/2025(102/25) від 24 червня 2026 року, яким частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України щодо безальтернативного застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), а також наведену у запереченнях практику ЄСПЛ, та практику судів України при вирішення питань щодо обрання запобіжних заходів в аналогічній категорії справ.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, оскільки саме запобіжний захід у виді тримання під вартою буде дієвим у даному кримінальному провадженні.

Звернув увагу, що підозрюваний після залишення місця несення служби не виявив бажання повернутись на службу, до правоохоронних органів з відповідною заявою не звертався.

Беручи до уваги тяжкість інкримінованого злочину та тривалість неповернення підозрюваного на службу просив не визначати заставу.

Підозрюваний в судовому засіданні свою вину не визнав, заперечував як факт самовільного залишення місця несення служби, так і сам факт її проходження, оскільки присягу не складав, навчання не проходив.

Повідомив, що проживає з цивільною дружиною та двома малолітніми дітьми, один з яких є його біологічною дитиною. Зазначив, що наразі постійних офіційних джерел доходу не має, однак регулярно підробляє будівельними роботами. Вони з родиною проживають в будинку, власником якого є мати співмешканки, сам він у власності нерухомості не має, має у розпорядженні та користуванні автомобіль Фольксваген Поло та мотоцикл, однак вони офіційно за ним не зареєстровані.

Зазначив, що бажає проходити військову службу.

Просив обрати більш м`який запобіжний захід заставу або домашній арешт.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 вважав, що ризики, зазначені у клопотанні, не доведені стороною обвинувачення. Звернув увагу, що ОСОБА_7 має судимість за тяжкий злочин, отже він взагалі не міг бути мобілізованим. Проходження служби такими особами можливе лише за їх ініціативи і сам підозрюваний заявив, що має так бажання.

Вважав недоцільним обрання такого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою.

При вирішенні питання про можливість застосування застави просив врахувати, що не тільки сам підозрюваний має право вносити заставу, а й інші особи.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію, наведену у письмових запереченнях.

Звернув увагу на дату складення військово-облікового документу та дату початку службового розслідування, яке розпочалось раніше ніж через три дні з моменту ніби то залишення ОСОБА_7 місця несення служби.

Наголошував на тому, що перебування ОСОБА_7 під вартою становить додаткові ризики для життя і здоров`я членів його сім`ї - ОСОБА_11 , та малолітніх дітей - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , якими опікується ОСОБА_7 , і який перебуваючи на волі під час здійснення кримінального провадження, матиме можливість забезпечити евакуаційні заходи для членів своєї сім`ї у разі настання несприятливих наслідків на території місця їх проживання у виді ескалації бойових дій.

Звернув увагу на рішення Конституційного Суду від 24.06.2026 та просив обрати своєму підзахисному більш м`який запобіжний захід заставу або домашній арешт.

Перевіривши надані матеріали клопотання, вислухавши думку всіх осіб, що беруть участь у справі, слідчий суддя доходить наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з копією витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 332 від 12.11.2025, солдата ОСОБА_7 призначено солдатом резерву взводу резерву солдатського складу, з 01.11.2022 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Згідно з копією рапорту командира 2 самохідного артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 від 12.11.2025, ним було виявлено відсутність на службі майстра - номер обслуги 2 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 .

Згідно з копією акта службового розслідування від 19.11.2025, солдат ОСОБА_7 з 12.11.2025 без поважних причин самовільно залишив місце служби, не виконує обов`язки військової служби в умовах воєнного стану, в його діяннях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Згідно з протоколами допитів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , солдат ОСОБА_7 самовільно залишив місце несення служби, його місцезнаходження невідоме.

Слідчий суддя наголошує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як зазначено у п.175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук, Йонкало проти України: термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Отже, незважаючи на невизнання вини підозрюваним ОСОБА_7 , слідчий суддя з урахуванням наведених вище доказів та інших матеріалів клопотання, досліджених в судовому засіданні, вважає, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, незаконно впливати на потерпілого та свідків.

Оцінюючи доводи клопотання в частині доведення існування зазначених в ньому ризиків, слідчий суддя наголошує, що наявність обґрунтованої підозри та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , самі по собі не можуть свідчити про ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду. Однак тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами іноді збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, при цьому суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

05 жовтня 2026 в період часу з 06 год. 38 хв. по 07 год. 40 хв. на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та виявлено місцезнаходження ОСОБА_7

05 жовтня 2025 року о 06 годині 40 хвилин безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_7 .

Дана слідча дія проводилась саме з метою відшукання розшукуваної особи ОСОБА_7 .

Ця обставина, а також відомості про особу підозрюваного, який не має постійного місця роботи та проживає не за місцем реєстрації, особливість складу інкримінованого правопорушення в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та ймовірного покарання на думку слідчого судді може свідчити про існування ризику переховування.

ОСОБА_7 є судимим, відбував покарання в місцях позбавлення волі. Зазначені обставини в сукупності з тривалістю строку неповернення на службу, а також відомостями Акту службового розслідування на думку слідчого судді можуть свідчити про схильність підозрюваного до протиправної поведінки, та як наслідок про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Наявність ризиків, передбачених п. 3 та п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого судді не підтверджується об`єктивними даними та зводиться до припущень сторони обвинувачення.

Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.

Так, ОСОБА_7 раніше судимий, судимість не знята і не погашена, неодружений, зі слів проживає зі співмешканкою та двома малолітніми дітьми, є біологічним батьком однієї молодшої дитини, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває, відомостей, що характеризують особу за колишнім місцем проживання (місце реєстрації) не надано.

Відомостей про стан здоров`я або відомості про характеристику підозрюваного за фактичним місцем проживання слідчому судді не надавалось.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкцією ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Таким чином ОСОБА_7 , який є раніше судимим, підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три років.

У ч.8 ст.176 КПК України, в редакції, яка діяла до 24.09.2026, було зазначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Водночас, Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2026 від 24 червня 2026 частина восьма статті 176 Кримінального процесуального кодексу У країни, визнана неконституційною, визначено, що зазначена норма утрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже на сьогоднішній день зазначена норма втратила чинність.

Водночас, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у зазначеному кримінальному правопорушенні, відомі дані про особу, слідчий суддя вважає, що застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та не забезпечить належне виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Обставини, передбачені абз.1-7 ч.4 ст.183 КПК України, за яких слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні відсутні.

Крім того, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України (абз.8 цієї норми).

Водночас, беручи до уваги встановлені ризики та відомості про особу підозрюваного, про його сімейний стан та інші обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання про її розмір, слідчий суддя враховує, що підозрюваний офіційно не працює, зі слів проживає зі співмешканкою та двома неповнолітніми дітьми, зі слів має у користуванні та розпорядженні автомобіль та мотоцикл, інших даних про матеріальний та сімейний стан підозрюваного суду не надавалось.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, того факту, що підозрюваний певний час переховувався від слідства, з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, даних про його особу, враховуючи ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення застави у мінімально можливому або максимально можливому розмірі, та вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня поточного року, складає 199680.00 грн. та покласти на ОСОБА_7 у разі внесення застави обов`язки, передбаченні ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого відділення №1 СВ Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_3 задовольнити.

Застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 03 грудня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 03 жовтня 2026 року.

Визначити розмір застави 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює сумі 199680.00 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, які можуть бути внесено як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, рахунок отримувача UA208201720355299002000006674, МФО одержувача 820172, призначення платежу - застава, підозрюваний ОСОБА_7 , платник - (прізв., ініціали).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії запобіжного заходу.

Звільнити ОСОБА_7 з під варти після внесення застави на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками у провадженні.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя