Решение № 140417191, 17.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/16969/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.08.2024 №2705465-2412-0464- НОМЕР_1 на суму 38451,69 грн та від 17.04.2025 №442610-2412-0464- НОМЕР_1 на суму 41773,91 грн, прийняті стосовно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з прийнятими податковими повідомленнями-рішення. Згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачу було визначено податкові зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки за згаданою вище адресою, а відтак нарахування земельного податку з фізичних осіб та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправним. Як встановлено з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №480746081 від 08.06.2026, починаючи з 18.08.2025 власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «КОСМО 22А». Тобто, позивач була власником згаданої земельної ділянки протягом 2018-2025 років. Натомість, відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень даного питання не з`ясував, внаслідок чого прийняв рішення, яке не ґрунтується ані на фактичних обставинах, ані на положеннях податкового та земельного законодавства. Враховуючи факт відсутності у власності ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , протягом заявлених відповідачем податкових періодів, позивач не може бути платником земельного податку з фізичних осіб, а відтак оскаржувані рішення прийняті щодо фактично неіснуючого об`єкта оподаткування, тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою; відкрито провадження в адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

21.07.2026 представником відповідача через автоматизовану систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними з огляду на наступне. Відповідач вказує, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 перебуває на обліку в Дніпровській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник земельного податку з фізичних осіб. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (будівля магазину) та користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з 07.05.2018 по 18.08.2025. Згідно інформації з електронного реєстру Державного земельного кадастру про право власності та речові права за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 07.05.2018 по 18.08.2025 (договір купівлі-продажу від 07.05.2018, реєстр №353). Власник нежилого приміщення (його частини) сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8. ст. 287 ПК України). З часу коли ОСОБА_1 набула у власність нежитлову нерухомість за адресою АДРЕСА_1 , в силу положень п. 287.8 ст. 287 ПК України у поєднанні з положеннями ст. 382 Цивільного кодексу України у неї виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об`єкт та обов`язок сплачувати земельний податок.

23.07.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №480746081 від 08.06.2026 встановлено, що позивач володіла часткою земельної ділянки на підставі права спільної часткової власності. Натомість, контролюючий орган не визначив розміру частки позивача у земельній ділянці та не встановив фактично займаної нею площі земельної ділянки.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка №480746081 від 08.06.2026:

- за ОСОБА_1 07.05.2018 зареєстровано право власності на 1/2 об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №350 від 07.05.2018; номер відомостей про речове право: 26036336. Дата, час державної реєстрації: 07.05.2018 14:37:51; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40977894 від 07.05.2018 15:20:44;

- за ОСОБА_1 07.05.2018 зареєстровано право власності на 1/2 об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №353 від 07.05.2018; номер відомостей про речове право: 26037740. Дата, час державної реєстрації: 07.05.2018 15:16:58; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40976284 від 07.05.2018 14:41:57.

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1034220712101.

Тип об`єкта: приміщення та споруди, об`єкт житлової нерухомості: Ні.

Опис об`єкта: матеріали стін: будівля магазину А-1 (поз. 1-4 площею 87,7 кв.м., прибудова А1-1 (поз. 7) площею 15,1 кв.м., прибудова а-1 (поз. 5) площею 8,4 кв.м., прибудова а1-1 (поз. 6) площею 1,6 кв.м.

18.08.2025 право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Космо 22А», код ЄДРПОУ 46081164.

З аналізу відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що позивачу на праві власності належала вся будівля за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 07.05.2018 по 18.08.2025.

На користь встановленого факту належності позивачу всієї будівлі свідчить той факт, що речове право попереднього власника ОСОБА_2 припинено 07.05.2018 15:16:58.

02.08.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №705465-2412-0464- НОМЕР_1 про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання з земельного податку за 2024 рік у розмірі 38451,69 грн. Адреса місцезнаходження об`єкта нерухомості: АДРЕСА_1 .

Вид цільового призначення об`єкта - (03.07) для буд. та обслуг. будівель торгівлі; площа об`єкта, га - 0.0291; нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по земельному податку, грн/га 1281722,87; кількість місяців оподаткування 12; розмір ставки земельного податку або орендної плати за землю, % - 3.

17.04.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №442610-2412-0464- НОМЕР_1 про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання з земельного податку за 2025 рік у розмірі 41773,91 грн. Адреса місцезнаходження об`єкта нерухомості: АДРЕСА_1 .

Вид цільового призначення об`єкта - (03.07) для буд. та обслуг. будівель торгівлі; площа об`єкта, га - 0.0291; нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації по земельному податку, грн/га 1435529,61; кількість місяців оподаткування 12; розмір ставки земельного податку або орендної плати за землю, % - 3.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України, в редакції на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.73. п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.1 ст. 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до абзацу 1 п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.6 ст. 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення ст. 377 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши вказані норми, суд зазначає, що у разі набуття права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення (нежитлові будівлі), що розміщені на землі, та не оформлення права власності або права користування на таку земельну ділянку, обов`язок зі сплати податку за землю виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розміщено на цій землі, адже якщо фізична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 826/11166/16, від 21.05.2020 у справі №826/18359/16, від 12.05.2023 у справі №826/14240/16, від 22.05.2024 у справі №1640/2402/18.

Відтак, беручи до уваги те, що позивач з 07.05.2018 по 18.08.2025 була власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 112,8 кв.м., яке розміщено на земельній ділянці, право власності на яку позивачем не було зареєстровано у визначеному законом порядку, суд вважає, що виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку у позивача виник саме з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2026 у справі №826/8475/17.

Судом встановлено, що 07.05.2018 ОСОБА_1 на підставі двох договорів купівлі-продажу №350 та №353 набула по 1/2 частині одного й того самого об`єкта нерухомого майна, внаслідок чого з цієї дати їй належав об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 у цілому. 18.08.2025 право власності позивача на зазначений об`єкт припинено у зв`язку з державною реєстрацією права власності за ТОВ «КОСМО 22А».

Таким чином, протягом усього 2024 року позивач була власником зазначеної нежитлової будівлі у повному обсязі.

З огляду на це положення п. 286.6 ст. 286 ПК України щодо пропорційного нарахування земельного податку залежно від частки у праві спільної власності не дають підстав для зменшення визначеного позивачу податкового зобов`язання за 2024 рік, оскільки сукупність належних позивачу часток становила одиницю, тобто 100 відсотків права власності на об`єкт.

Суд також звертає увагу, що загальна площа належного позивачу об`єкта нерухомості 112,8 кв. м не є тотожною площі земельної ділянки, яка використовується для цілей оподаткування земельним податком.

Із детального розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 02.08.2024 встановлено, що відповідачем при розрахунку використано площу земельної ділянки 0,0291 га, що становить 291 кв. м, нормативну грошову оцінку 1281722,87 грн/га та 12 місяців оподаткування. Сума податкового зобов`язання визначена у розмірі 38451,69 грн.

Сам по собі факт того, що площа земельної ділянки перевищує площу забудови, не свідчить про неправильність визначення земельного податку, оскільки об`єктом оподаткування є земельна ділянка, а не площа розташованої на ній будівлі.

Доказів того, що протягом 2024 року позивач володіла лише частиною будівлі або що визначена контролюючим органом площа земельної ділянки 0,0291 га не стосується об`єкта нерухомості позивача, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд не встановив підстав для висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 02.08.2024 №2705465-2412-0464-UA12020010000033698, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за 2024 рік у сумі 38451,69 грн.

Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.04.2025 №442610-2412-0464-UA12020010000033698 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Абзацом 3 п. 286.5 ст. 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Враховуючи взаємозв`язок права власності на будівлю та права користування земельною ділянкою, на якій така будівля розташована, припинення 18.08.2025 права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю означає припинення з цієї дати й правової підстави для користування земельною ділянкою у зв`язку з належністю їй відповідного об`єкта нерухомості.

Отже, у 2025 році обов`язок позивача зі сплати земельного податку охоплював період із січня по липень 2025 року включно, тобто сім місяців.

Разом з тим, із детального розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 17.04.2025 встановлено, що контролюючим органом при визначенні суми податкового зобов`язання враховано 12 місяців оподаткування, а загальну річну суму земельного податку визначено у розмірі 41773,91 грн.

Таким чином, внаслідок припинення права позивача на нерухоме майно 18.08.2025 відсутні правові підстави для покладення на неї обов`язку зі сплати земельного податку за серпень-грудень 2025 року.

При цьому суд враховує, що в даному випадку визначення належної до сплати позивачем суми не потребує встановлення нової бази оподаткування, зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставки земельного податку чи здійснення судом власної оцінки об`єкта оподаткування.

Єдиним показником, який підлягає коригуванню, є кількість місяців оподаткування, яка у самому детальному розрахунку контролюючого органу визначена як окремий складник формули розрахунку податку.

З детального розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення встановлено, що сума земельного податку визначається, зокрема, з урахуванням співвідношення кількості місяців оподаткування до дванадцяти місяців календарного року.

Отже, належна до сплати позивачем сума земельного податку за сім місяців 2025 року становить: 41773,91 грн Ч 7 / 12 = 24368,11 грн.

Відповідно, сума податкового зобов`язання, визначена контролюючим органом без належної правової підстави за серпень-грудень 2025 року становить: 41773,91 грн 24368,11 грн = 17405,80 грн.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що часткове скасування рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за умови, якщо незаконну частину такого рішення можна чітко виокремити та ідентифікувати. Якщо ж визначити, яка саме частина рішення є правомірною, а яка - ні, неможливо, таке рішення підлягає скасуванню повністю (постанови Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №826/16991/13-а, від 20.03.2023 у справі №813/2689/17, від 06.05.2022 у справі №826/14188/16).

У цій справі неправомірну частину визначеного грошового зобов`язання можливо відокремити шляхом арифметичного розрахунку із застосуванням тих самих вихідних показників, які визначив та застосував податковий орган, зі зміною лише кількості місяців оподаткування з 12 до 7.

Отже, такий розрахунок не є самостійним визначенням судом податкового зобов`язання замість контролюючого органу, зміною бази оподаткування чи здійсненням дискреційних повноважень податкового органу, а спрямований виключно на відокремлення правомірної частини оскаржуваного рішення від його неправомірної частини.

У зв`язку з цим суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.04.2025 №442610-2412-0464-UA12020010000033698 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб у сумі 17405,80 грн.

В іншій частині, а саме щодо визначення податкового зобов`язання у сумі 24368,11 грн, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у встановленому розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 17.06.2026.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог - 288,87 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2025 №442610-2412-0464-UA12020010000033698 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб у сумі 17405,80 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 288 (двісті вісімдесят вісім) грн 87 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський