Постановление суда № 140408258, 25.09.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 Справа №607/19793/26 Провадження №1-кп/607/1906/2026Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , у м.Тернополі в залі суду під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №12025210000000819, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.5 ст.407 КК України, - встановив:

Прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 клопотань та заперечень не заявили.

Судом встановлено, що дане кримінальне провадження підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.

Підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, відсутні.

Із врахуванням думки учасників кримінального провадження та вимог КПК України, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у даному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні.

Крім того, прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів. Обгрунтовуючи клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.5 ст.407 КК України, які відносяться до тяжких злочинів. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені пунктами 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 у зв`язку із усвідомленням тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та усвідомлюючи міру покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, особисто або через третіх осіб незаконно чинити на них тиск, схиляти до надання неправдивих показань. Також, обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше притягувався до кримінальної відповідальності вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2023 року за ч.2 ст.307 КК України. Вказані обставини свідчать про схильність ОСОБА_4 до протиправної поведінки, а також про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені ст.177 КПК України, забезпечення належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та його належну поведінку шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, просить врахувати, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу перебуває під вартою, тому просить визначити обвинуваченому заставу в межах, визначених ч.5 ст.182 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи захисника.

У реєстрі матеріалів досудового розслідування вказано вагомі докази винуватості обвинуваченого. Проте, з метою не допустити сумнівів у неупередженості суду, доцільно зазначити, що на підставі ст.198 КПК України, вказані в ухвалі, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду.

Також прокурором доведено, що продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Зокрема, наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений, усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, може умисно переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також прокурором доведено, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків з метою схилення їх до надання неправдивих показань, надання показань на свою користь чи відмови у наданні показань.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 раніше суджений та вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. У даному кримінальному провадженні він обвинувачується у вчиненні нових кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжких злочинів. Наявні в матеріалах справи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 свідчать про його схильність до протиправної поведінки, тому суд вважає, що прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що вищезазначені обставини є також обставинами, які передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, та які достатньо переконливо свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, в ході розгляду даного клопотання, судом не здобуто доказів, які би свідчили про те, що інший, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченим належним чином покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які зазначені прокурором у клопотанні.

Враховуючи наведене, беручи до уваги фактичні обставини кримінального провадження та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, його майновий стан, стан здоров`я та міцність соціальних зв`язків, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, запобігання ризикам зазначеним у клопотанні та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2026 року у справі Ridkodubskyy and Others v. Ukraine (заяви № 16317/24 та ще п`ять), ЄСПЛ серед іншого зазначив, що суди мають аналізувати можливість застосування альтернативних запобіжних заходів.

Враховуючи фактичні обставини справи, тяжкість злочинів, які інкримінуються ОСОБА_4 , дані про особу обвинуваченого, його вік, сімейний та майновий стан, беручи до уваги вимоги ч. 4 ст. 182 КПК України, суд не вбачає на даний час виключних підстав, які б свідчили про неможливість визначення обвинуваченому у даному кримінальному провадженні застави у розмірі, що перевищує граничні межі визначені ч.5 ст.182 КПК України.

Вирішуючи питання про розмір застави, суд виходить із приписів ч. 4 та ч. 5 ст. 182 КПК України, згідно з якими застава повинна достатньо гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не бути завідомо непомірною для нього. Розмір застави повинен визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Сторона захисту не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження майнового стану обвинуваченого ОСОБА_4 (відомостей про доходи, наявність рухомого чи нерухомого майна, перебування на утриманні непрацездатних осіб тощо), які б давали змогу достовірно встановити його реальні матеріальні можливості щодо внесення застави у визначених законом межах.

Разом з тим, суд враховує характер та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжких злочинів, а також наявність встановлених ризиків переховування від суду, можливого впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення. У даному випадку інкриміновані правопорушення становлять підвищену суспільну небезпеку, оскільки стосуються як сфери обігу наркотичних засобів (ч. 2 ст. 307 КК України), так і правопорушень проти встановленого порядку проходження військової служби в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 407 КК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини («Мангурас проти Іспанії» [GC], № 12050/04, § 78-80), розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

Аналіз приписів кримінального процесуального закону, судової практики та практики ЄСПЛ свідчить про те, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

З урахуванням тяжкості висунутого обвинувачення, суворості покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у випадку визнання винним, схильності обвинуваченого до вчинення правопорушень та відсутності відомостей про його офіційне працевлаштування чи міцні соціальні зв`язки, суд вважає, що застава у межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, тому вважає за доцільне визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 1000 (однієї тисячі) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Встановлення застави саме у цьому розмірі зумовлене високою вірогідністю настання негативних процесуальних наслідків (ухилення від суду, повторне вчинення злочинів) та необхідністю гарантувати стримуючий ефект, який у даній категорії справ не може бути забезпечений розміром застави у межах, визначених ч.5 ст.182 КПК України. Визначена сума є пропорційною до встановлених ризиків, відповідає завданням кримінального провадження, є помірною, здатною забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні і не порушує права обвинуваченого.

У разі внесення застави на обвинуваченого слід покласти обов`язки, передбачені ст.194 КПК України.

Керуючись статтями 182, 314, 315, 331 КПК України, суд,-

постановив:

На підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.2 ст.307, ч.5 ст.407 КК України призначити судовий розгляд кримінального провадження Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області в 12 год. 30 хв. 05 жовтня 2026 року у відкритому судовому засіданні, в яке викликати учасників.

Клопотання прокурора задовольнити, ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на два місяці до 24 листопада 2026 року.

ОСОБА_4 визначити заставу у розмірі 1000 (однієї тисячі) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень, яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСА України в Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу застава за « ОСОБА_4 » у кримінальному провадженні №12025210000000819 згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2026 року».

У разі внесення застави ОСОБА_4 звільнити з-під варти і з цього часу на нього покладаються обов`язки: не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суду про зміну місця проживання; з`являтися за кожною вимогою до суду; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, на строк до 23 год. 59 хв. 24 листопада 2026 року, або до постановлення ухвали про зміну чи скасування запобіжного заходу.

ОСОБА_4 роз`яснити, що у випадку не виконання покладених на нього обов`язків внесена застава буде звернута в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити сторонам та надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.

Апеляційна скарга на ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддяОСОБА_1