Решение № 140407970, 22.09.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий - суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Баранишин Д.В.,

Справа № 458/806/26

Провадження №2/458/512/2026

за участі сторін цивільного провадження:

позивач - виконавчий комітет Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, як орган опіки та піклування в інтересах дітей, повноважні представники Сливар Н.Ф., Рогач М.М.,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області повноважний представник начальник служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Сливар Н.Ф.,

прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області Бохонок З.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, як органу опіки та піклування, діючи в інтересах неповнолітніх дітей, до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

24.07.2026 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області від представника позивача в порядку самопредставництва - провідного спеціаліста Служби у справах дітей Боринської селищної ради Рогач М.М. надійшла позовна заява Виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, як органу опіки та піклування, діючи в інтересах неповнолітніх дітей, до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Боринської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, у якій позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом .

Також суди повинні виходити з того, що правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом (Рішення Конституційного Суду України від 27.03.2002 року № 7-рп/2002, від 07.05.2002 року № 8-рп/2002, від 22.06.2004 року № 13-рп/2004.

Ч.ч.1,2 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст..30 ЦПК України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено інші райони, зокрема, Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій, у тому числі, Боринської селищної територіальної громади, затверджених Кабінетом Міністрів України, до якої віднесено с-ще Бориня.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.

Зважаючи на вище вказане, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є матір`ю дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 шлюб не укладала, батько дітей і державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного одексу України (за вказівкою матері). Діти з вищевказаної сім`ї перебувають на обліку як такі, що опинилися в кладних життєвих обставинах в службі у справах дітей Боринської селищної ради у в`язку з тим, що матір ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Працівниками служби у справах дітей Боринської селищної ради неодноразово було проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 06 грудня 2024 року, 28 січня 2025 року, 12 ютого 2026 року, 19 березня 2026 року. Під час обстеження встановлено, що неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають за вищевказаною адресою разом із своєю бабусею ОСОБА_4 . ОСОБА_1 з ними не проживає. У будинку збережений санітарно-гігієнічний стан житла. В кімнатах наявний дитячий одяг, канцелярія, взуття, іграшки та комп`ютерна техніка. Для дітей створені всі належні умови для комфортного проживання, виховання та розвитку. Також працівники служби у справах дітей неодноразово роз`яснювали матері ОСОБА_1 про наслідки від ухилення виконання батьківських бов`язків. Однак ніяких змін для покращення проживання і виховання дітей не становлено. Матір до будинку, де проживають її неповнолітні діти, повертатися не хоче та забирати дітей до себе також не планує. Сім`я ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом, як сім`я, що опинилася в складних життєвих обставинах з 19.02.2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв`язку з тим, що матір ОСОБА_1 зловживає алкоголем та ухиляється від виконання батьківських обов`язків. 29 червня 2026 року відбулося засідання Комісії з питань захисту прав дитини при Боринській селищній раді, на якому розглядалося питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , рішенням виконавчого комітету Боринської селищної ради від 30 червня 2026 року №70 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просила сторона позивача позбавити батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила позовну заяву задовольнити, додатково пояснила, що відповідачка не цікавиться ні життям, ні навчанням дітей, самоусунулася від виховання дітей.

Позиція відповідача.

Відповідачка ОСОБА_1 забезпечила самопредставництво, будучи повідомленою про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи підтвердженнями.

В судовому засіданні підтвердила той факт, що вона є мамою дочки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 , підтвердила факт непроживання і ненадання будь-якої допомоги дітям - дочці ОСОБА_5 та сину ОСОБА_6 , оскільки проживає окремо від дітей зі співжителем ОСОБА_7 , діти перебувають на вихованні та утриманні її матері, а відповідно для дітей бабці. Стала байдужою до дітей, оскільки проживає триваний час призлижно з 2023 року окремо, до дітей не навідується, підтвердила факт вживання спритних напоїв, доходів не має, ніде не працює.

Позиція третьої особи.

Повноважний представник третьої особи в судовому засіданні ОСОБА_8 підтримала позов, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, надала суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, підтвердила, що зі сторони служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області під час вирішення витання позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 вживалися заходи до виклику на засідання служби, проте ОСОБА_1 в відмовився прибувати на засідання.

Прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області Бохонок З.О. в судовому засіданні просив позов задовольнити, оскільки такий є підставний, в судовому засіданні, безпосередньо при допиті відповідачки, встановлено, що ОСОБА_1 самоусунулася від батьківських обов`язків.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила, що ОСОБА_1 є її дочкою, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є її внуки. ОСОБА_1 прописана в її житловому будинку, проте починаючи приблизно з 2023 року проживає окремо у свого співжителя, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживають з нею, бабцею. Мати дітей вихованням, навчанням, матеріальним утриманням не займається, не цікавиться дітьми.

Допитані в судовому засіданні в присутності психолога ОСОБА_11 діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що проживають з бабцею, а не з мамою, мама з ними не проживає тривалий час, допомогає в навчанні бабця, готує харчування, надає кошти на навчання, на харчування виключно бабця, а не мама.

Заяви (клопотання) учасників справи.

24.07.2026 року стороною позивача подано позовну заяву.

24.07.2026 року стороною позивача разом з позовною заявою подано висновок про доцільність батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

17.08.2026 року стороною позивача подано клопотання про виклик свідків - ОСОБА_12 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , які зможуть підтвердити обставини ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 відносно неповнолітніх дітей.

17.08.2026 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог подала клопотання про доручення доказів - правовстановлюючих документів та повноваження.

Інших клопотань і заяв від сторін на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29.07.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали, відкрито підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, в судове засідання викликано осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 18.08.2026 року закрито підготовче засідання, призначено до судового розгляду по суті цивільну справу, визнано явку сторін по справі обов`язковою, визначено дати судових засідань, вирізено заслухати думку дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в закритому судовому засіданні, без присутності батьків, за участю представників сторін по справі, органу опіки та піклування та психолога, викликано в судове засідання свідків для допиту.

22.09.2026 року по справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Підготовчі судові за сідання було проведено 11.08.2026 року, 18.08.2026 року, 08.09.2026 року, 14.09.2026 року, 22.09.2026 року.

Сторони по справі про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в передбачений законом порядок, що підтверджується судовою повісткою скерованою на їхнє ім`я.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно вимог ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному ст. 129 ЦПК України, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів. Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №10986/06; п. 57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п. 35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п. 27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п. 34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_1 шлюб не укладала.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 16.02.2024 року на ОСОБА_3 , в графі «підстава запису відомостей про батька» зазначено: «заява матері про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України" та відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового апису про народження від 16.02.2024 року на ОСОБА_2 , в графі «підстава запису відомостей про батька» зазначено: «державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного одексу України (за вказівкою матері)».

Діти з вищевказаної сім`ї перебувають на обліку як такі, що опинилися в кладних життєвих обставинах в службі у справах дітей Боринської селищної ради у в`язку з тим, що матір ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до наказу №5-сжо від 09 лютого 2024 року, службою у справах дітей Боринської селищної ради дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було взято на облік дітей, які перебувають в складних життєвих бставинах у зв`язку з тим, що батьки ухиляються від виконання батьківських бов`язків.

Відповідно до наказу №6-сжо від 09 лютого 2024 року, службою у справах дітей Боринської селищної ради дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було взято на облік дітей, які перебувають в складних життєвих бставинах у зв`язку з тим, що батьки ухиляються від виконання батьківських бов`язків.

Працівниками служби у справах дітей Боринської селищної ради неодноразово було проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 06 грудня 2024 року, 28 січня 2025 року, 12 ютого 2026 року, 19 березня 2026 року.

Під час обстеження встановлено, що неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають за вищевказаною адресою разом із своєю бабусею ОСОБА_4 . ОСОБА_1 з ними не проживає. У будинку збережений санітарно-гігієнічний стан житла. В кімнатах наявний дитячий одяг, канцелярія, взуття, іграшки та комп`ютерна техніка. Для дітей створені всі належні умови для комфортного проживання, виховання та розвитку.

Також працівники служби у справах дітей неодноразово роз`яснювали матері ОСОБА_1 про наслідки від ухилення виконання батьківських бов`язків. Однак ніяких змін для покращення проживання і виховання дітей не становлено. Матір до будинку, де проживають її неповнолітні діти, повертатися не хоче та забирати дітей до себе також не планує.

Відповідно до характеристики від 26.03.2026 року №129, виданої старостою старостинського округу №5 Боринської селищної ради на ОСОБА_13 встановлено, що остання зарекомендувала себе з негативної сторони, зовживає спиртними напоями, не приділяє уваги вихованню дітей, неодноразово поступали скарги сусідів. Діти проживають із бабусею ОСОБА_4 .

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , складеної класним керівником Нижньотурівського ЗЗСО 1-2 ст.-ЗДО встановлено, що дитина навчається в даному закладі в 6 класі. За час навчання зарекомендував себе старанним та уважним учнем, стриманий, врівноважений, працелюбний, дисципліновиний. Мати не приділяє уваги вихованню сина, не цікавиться навчанням.

Відповідно до характеристики ОСОБА_2 , складеної класним керівником Нижньотурівського ЗЗСО 1-2 ст.-ЗДО встановлено, що дитина навчається в даному закладі в 9 класі. За час навчання зарекомендувала себе старанною та уважною учницею, стримана, врівноважена, працелюбна, дисципліновина. Мати не приділяє уваги вихованню дочки, не цікавиться навчанням.

Відповідно до інформації начальника відділу соціального захисту населення та надання соціальних послуг Боринської селищної ради Віталія Гарасимчука встановлено, що сім`я ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом, як сім`я, що опинилася в складних життєвих обставинах з 19.02.2024 року по 16.09.2024 рік у зв`язку з тим, що матір ОСОБА_1 зловживає алкоголем та ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

29 червня 2026 року відбулося засідання Комісії з питань захисту прав дитини при Боринській селищній раді, на якому розглядалося питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 . Мати дітей на засідання на комісії не прибула, але взяла участь в телефонному режимі. Позбавлення її батьківських прав не заперечувала, та пояснила, що усвідомлює те, що вона не дбає про дітей, не забезпечує їх фінансово та матеріально та визнала, що свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Після спільного обговорення членами комісії було прийнято рішення та комендовано виконавчому комітету Боринської селищної ради затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 . Відповідно до рішення виконавчого комітету Боринської селищної ради від 30 червня 2026 року №70 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У матеріалах справи наявні докази про направлення відповідачці позовної заяви, повістки про виклик до суду, у зв`язку з чим суд прийшов до переконання про розгляд справи у відсутність відповідача по наявних матеріалах справи.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Предметом спору у цій справі є позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції, яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідачку батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідачки на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) зазначив про те, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Врахувавши конкретні обставини справи, «якнайкращі інтереси дитини», а також те, що відповідачка не підтримувала стосунків з дітьми протягом тривалого часу, не цікавився їхнім життям, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, суд дійшов висновку про застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав, оскільки ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 перешкоджали у спілкуванні з дітьми.

Судом враховано те, що спір вирішено в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, з врахуванням повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 ЦПК України та керується нею. Згідно пунктів 1,2,6 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Вимогами ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Пільги щодо сплати судового збору, а також підстави звільнення від сплати судового збору визначено у ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п.35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року№10 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

На підставі вище вказаної норми закону, п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року, який набрав чинності з 01.01.2026 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року становить 3328 гривень.

У зв`язку з чим з 01.01.2026 року розмір судового збору за позовну заяву немайнового характеру, яка подана юридичною особою становить 3 328,00 грн .

Згідно долученої до заяви платіжної інструкції № 114 від 22.07.2026 року вбачається, що позивачем через Систему дистанційного обслуговування «Клієнт Казначейства - Казначейство» було оплачено судовий збір у сумі 3 328,00 грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи на наявність вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача оплаченого судового збору за позовну вимогу, суд вирішує таку вимогу, про стягнення з відповідачки в користь позивача судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Приймаючи до уваги вище вказане, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5,10,12,19,23,27,28,258,259,265,268,272,273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, як органу опіки та піклування, діючи в інтересах неповнолітніх дітей, до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , по відношенню до неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , по відношенню до малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: виконавчий комітет Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, як орган опіки та піклування;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 82547 Львівська область Самбірський район с-ще Бориня вул. І. Франка, буд. 4, код 05290787.

Відповідачка: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 82547 Львівська область Самбірський район с-ще Бориня вул. І. Франка, буд. 4, код 43962297.

Турківський відділ Самбірської окружної прокуратури Львівської області;

Юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 82500, Львівська область Самбірський район м. Турка, вул. Молодіжна, 19а.

Повний текст судового рішення складено 02.10.2026 року.

Суддя Р.І.Ференц