Постановление суда № 140405502, 07.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19391/26

УХВАЛА

07 жовтня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова група"

до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу

В засіданні приймали участь:

представник відповідача: А. Чорнобрива

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова група" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

04.09.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про залишення позову без розгляду.

За положеннями ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Як вбачається із даної норми, вказане право позивача може бути реалізоване ним лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі.

Суд, давши оцінку заяві представника позивача про залишення позову без розгляду, встановив, що залишення позову без розгляду не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а відтак приймається судом.

Таким чином, суд прийшов до висновку про залишення позоу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова група" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу без розгляду.

Крім того, 17.09.2026 від представника відповідача надійшла заява про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

18.09.2026 представником позивача подано заяву, згідно якої просить суд відмовити у задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Щодо поданої представником відповідача заяви від 17.09.2026 слід вказати таке.

Положеннями ст. 142 ЦПК України регламентовано порядок розподілу судових витрат у разі залишення позову без розгляду.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною 6 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Отже, сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.

Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

На ряду з цим, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим, зокрема, частиною 1 статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною 1 статті 4 ЦПК України, є безумовним доступом до правосуддя незалежного від обґрунтованості позову.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18.

Відповідачем не підтверджено достатніми засобами доказування факт того, що дії позивача при поданні позову були необґрунтованими.

Підстав для констатування факту необґрунтованості дій позивача у зв`язку із зверненням до суду із заявою про залишення його позову без розгляду судом також не встановлено.

Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Звернення позивача до суду мало на меті захист порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, та не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правничу допомогу.

Крім того, витрати на правничу допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання відзиву, представництва інтересів в суді.

Аналогічна позиція викладена у Постанові ВС від 06 березня 2026 року у справі №290/248/22.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено, які дії позивача в ході розгляду справи слід вважати необґрунтованими та в чому їх прояв, тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, отриману відповідачем, а відтак у задоволенні заяви представника відповідача від 17.09.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 141-142, 257, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова група" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - залишити без розгляду.

У задоволенні заяви представника відповідача від 17.09.2026 про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана 07.10.2026.

Суддя О. Левчук