Решение № 140402834, 05.10.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 279/3608/25

провадження 2/287/1067/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла за підсудністю із Коростенського міськрайонного суду Житомирської області цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (надалі ТОВ « КЛТ КРЕДИТ», позивач, товариство ) до ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8493 від 05.04.2024.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.04.2024 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 8493, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн. строком на 365 днів (до 05.04.2025) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Кредитні кошти були надані відповідачу шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПриватБанк». У межах строку кредитування відповідач зобов`язався сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 20 днів. Однак, у порушення умов кредитного договору та ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, зокрема, своєчасно суму кредиту не повернув, не сплатив нараховані відсотки, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 70875,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 63875,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 05.04.2024 по 05.04.2025, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5 % річних) та графіку платежів. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача означену заборгованість в загальній сумі 70875,00 грн. та судові витрати в сумі 2422,40 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Русину М.Г.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

21.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також, 27.04.2026 до суду від представника позивача ТОВ « КЛТ КРЕДИТ» адвоката Руденка К.В. надійшла відповідь на відзив.

02.06.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів, від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшла запитувана судом інформація.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві та у поданому клопотані просить розглянути цивільну справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання на розгляд справи не з`явився та не повідомив про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законодавством порядку, шляхом направлення на його адресу судових повісток та опублікування оголошення на веб - сайті суду, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи відповідач до суду не надав.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мотальової-Кравець В.Ю. у поданому відзиву на позовну заяву просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. В обгрунтування зазначає, зокрема, про неправомірне нарахування відсотків, що суперечить вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% , вказана норма набрала чинності 24.12.2023, тобто станом на час укладення договору про споживчий кредит з відповідачем вже діяла. Стверджує, що розрахунок заборгованості має бути таким : 7000 грн. (тіло кредиту) х 1 % (ставка в день) х 365 (фактична кількість днів нарахування відсотків) =25550,00 грн. Тому сплаті підлягає сума відсотків у розмірі 25550,00 грн., а загальна сума заборгованості складає 32550,00 грн., з яких : 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 25550,00 грн. - заборгованість за відсотками. Також, представник відповідача заперечує стосовно стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, оскільки позивачем не доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим. Також, представник відповідача просить розглянути справу без участі відповідача та його представника.

Представник позивача ТОВ « КЛТ КРЕДИТ» адвокат Руденко К.В. у поданій відповіді на відзив заперечує стосовно доводів представника відповідача, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за договором № 8493 від 05.04.2024 у загальному розмірі 70875,00 грн. та судові витрати в сумі 2422,40 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу. Зазначає, що заборгованість за відсотками нарахована відповідно до умов Кредитного договору за ставкою 2,5 % на день, що на момент укладення договору (05.04.2024) відповідало вимогам пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-ІХ. Звертає увагу на те, що зазначена відсоткова ставка є фіксованою та не змінювалася протягом строку дії договору, а правових підстав для її перерахунку не існувало, оскільки зміни до договору не вносилися. Наголошує на тому, що відповідач був вільним у своєму виборі та належним чином ознайомлений з умовами кредитування через інформаційно-телекомунікаційну систему. Окремо вказує на правомірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Стверджує, що суд не має права за власною ініціативою зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання та обґрунтування неспівмірності від іншої сторони. Посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається виключно на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Окрім цього, представник позивача просить розглянути справу за відсутності представника ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» .

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 05 квітня 2024 року між сторонами укладено кредитний договір № 8493, згідно з п.1.1 якого Товариство зобов`язалося надати позичальникові грошові кошти в розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором (а.с.13-18).

Процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912,50 %) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою (п. 1.3 договору).

Згідно з п.1.4 договору строк надання кредиту становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з додатком №1 до цього договору.

Невід`ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «КЛТ Кредит», які розміщені на сайті товариства (п. 1.6 договору).

Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс Fondy (п. 1.8 договору).

Згідно з п. 2.1.1 договору Товариство має право вимагати від позичальника повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором.

Позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит (п. 2.4.1 договору).

Даний договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті товариства відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 6.1 договору).

Кредитний договір підписаний 05 квітня 2024 року електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором та цього ж дня кредитні кошти у сумі 7000,00 грн перераховано на карту позичальника, що підтверджується витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи https://kltcredit.com.ua/. Одноразовий ідентифікатор відправлено на номер телефону (а.с.26).

ТОВ «КЛТ Кредит» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , що стверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» (а.с.19).

Також, відповідно до листа АТ КБ «Приват банк» від 15.05.2026 підтверджено зарахування на картковий рахунок відповідача 7000,00 грн. 05.04.2024 (а.с. 115-117).

Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 станом на 13.05.2026 та який знаходиться в анкетних даних відповідача: НОМЕР_3 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 8493 від 05.04.2024 станом на 23.05.2025 становить 70875,00 грн, яка складається з: 7000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 63875,00 грн прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом за період з 05.04.2024 по 05.04.2025 (а.с. 20-25).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 3 Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У статті 3 Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з статтею 12 вказаного Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Відповідно до статті 11 Закону норми вказаного Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що відповідач звернувася до позивача з метою отримання банківських послуг та 05 квітня 2024 року підписав кредитний договір № 8493 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд дійшов висновку, що наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснював платежі для погашення кредитної заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Окрім цього, відповідачем жодним чином не спростовано того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок та не надано доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Вказане також підтверджується випискою наданою АТ «КБ «ПриватБанк».

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк нараховані проценти за користування кредитом не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 70875,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 63875,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 05.04.2024 по 05.04.2025, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5 % річних) та графіку платежів.

Суд вважає необґрунтованими та безпідставними твердження представника відповідача у поданому відзиві на позов стосовно неправомірного нарахування відсотків за кредитом у розмірі 2,5 % в день всупереч вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», з огляду на наступне.

Відповідно до умов кредитного договору № 8493 від 05.04.2024 судом встановлено, що сторони за спільною згодою погодили денну процентну ставку у розмірі 2,5 % від суми кредиту.

На момент укладення вказаного правочину діяла редакція Закону України «Про споживче кредитування» із змінами, внесеними Законом № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023). Пунктом 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень цього Закону законодавець прямо встановив, що тимчасово, протягом перших 120 днів з дня набрання чинності законом, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %.

Суд вважає, що встановлення у законі конкретного граничного розміру відсоткової ставки для певного періоду є актом державного регулювання, спрямованим на балансування інтересів кредитора та споживача. Оскільки погоджена сторонами ставка 2,5 % відповідала імперативній нормі спеціального закону, вона не може бути визнана несправедливою у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». За наявності спеціальної норми права, яка прямо санкціонує такий розмір відсотків, суд не має підстав для застосування загальних оціночних принципів «справедливості» для її зменшення нижче встановленого законом ліміту.

Окрім цього, проценти за користування коштами є ціною договору (платою за послугу), а не заходом відповідальності за порушення зобов`язання. Таким чином, до них не можуть бути застосовані положення про можливість зменшення розміру неустойки чи компенсації за аналогією.

Наданий позивачем розрахунок процентів є арифметично вірним, відповідає умовам договору та встановленій у ньому процентній ставці, що не викликає сумнівів у суду. Суд також враховує, що наданий представником відповідача власний контррозрахунок не спростовує правильність проведених позивачем обчислень.

За таких встановлених фактичних обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю та з відповідача слід стягнути заборгованість у розмірі 70875,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 63875,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 05.04.2024 по 05.04.2025, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5 % річних) та графіку платежів.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно платіжної інструкції № 452 від 26.05.2025 (а.с. 52) позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп. позивач ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» надало суду: копію договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024, укладеного між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_2 ; копію довіреності виданої ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» від 17.09.2024; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 5 до договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024; копія витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 5 до договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024; копію платіжної інструкції № 241 від 07.03.2025 (а.с. 41-47).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Представник відповідача у поданому відзиві заперечує щодо витрат позивача ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп., при цьому суд, враховуючи принцип співмірності таких витрат, вважає, що витрати на правову допомогу у даній конкретній справі належить обмежити до 3000 грн. 00 коп., які стягнути на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 .

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 207, 526, 610, 611, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3,4,12,13,76-81,141,263, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 8493 від 05.04.2024 у розмірі 70875 (сімдесят тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. понесених судових витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення понесених судових витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», ЄДРПОУ 40076206, місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, приміщення 04.

Представник позивача: Руденко Костянтин Васильович, РНОКПП НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: Мотальова-Кравець Валерія Юріївна, РНОКПП НОМЕР_6 , місцезнаходження: м. Харків, вул. Г. Сковороди, буд. 57, офіс 10.

Суддя: Л. В. Винар