Постановление суда № 140402723, 07.10.2026, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1232/26

Провадження № 2-з/282/14/26

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2026 року селище Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Гуцал П.І., розглянувши заяву Забуги Володимира Владиславовича, який діє в інтересах АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову, що подана одночасно з позовною заявою,-

УСТАНОВИВ:

06 жовтня 2026 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, що подана одночасно з позовною заявою, в якій він просить накласти арешт у межах ціни позову (398 134,41 грн) на майно, яке на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1 (Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), а саме на:

- Житловий будинок. Загальна площа (кв.м): 86, Житлова площа (кв.м): 54.1, Житловий будинок літ. "А", матеріали стін: цегла. До будинку належить: веранда літ. "а", сараї літ. "Б", "В", "Г", погріб літ. "п/д". Адреса: АДРЕСА_2 ;

- Земельну ділянку площею 3.5955 га, кадастровий номер 1823184600:03:004:0033, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2535865318231;

- Земельну ділянку площею 3.0421 га, кадастровий номер 1823184600:04:006:0026, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2535855118231;

- Земельну ділянку площею 0.1151 га, кадастровий номер 1822082000:02:001:0570, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1097045918220.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, ігнорує вимоги банку про погашення заборгованості, що свідчить про його недобросовісну поведінку.

Існує реальна загроза того, що відповідач, дізнавшись про звернення позивача до суду з позовом про стягнення значної суми заборгованості, може здійснити відчуження належного йому рухомого та нерухомого майна третім особам (продати, подарувати, передати в іпотеку тощо) з метою уникнення майнової відповідальності.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п. 4 постанови від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, свідчать про те, що між сторонами дійсно існує спір, тому суд вважає, що вид забезпечення позову, який просить застосувати заявник, а саме, накладення арешту на земельні ділянки є співмірним та виправданим заходом, який забезпечить можливість реального виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», а також забезпечить ефективне поновлення порушених прав та законних інтересів позивача.

Як роз`яснив КЦС ВС в постанові від 19.02.2021 в справі № 643/12369/19 арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до обмеження права володіння та користування зазначеним майном відповідачами, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ними до вирішення спору в суді.

Згідно пунктом 20 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та проаналізувавши відповідні норми процесуального права, з огляду на те, що між сторонами дійсно винник спір, заходи забезпечення позову є співмірними заявленим вимогам, а також необхідними і достатніми для виконання судового рішення в разі задоволення позову, виходячи із забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Оцінивши доводи заявника, давши оцінку всім дослідженим доказам, виходячи із пов`язаності заходу забезпечення позову з предметом спору, співмірності такого заходу заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно підлягає частковому задоволенню.

Водночас, оскільки забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд також вважає, що забезпечення позову істотно не порушує інтереси відповідача, а тому є співмірним та обґрунтованим для застосування у даній справі.

Керуючись ст. 149-154,258-261,354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Забуги Володимира Владиславовича, який діє в інтересах АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 3.5955 га, кадастровий номер 1823184600:03:004:0033, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2535865318231, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 3.0421 га, кадастровий номер 1823184600:04:006:0026, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2535855118231, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали для виконання направити Любарському відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та для відома заявнику і представнику заявника.

Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя П.І. Гуцал