Решение № 140401821, 07.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/3860/25

2/154/184/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук А.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі судових засідань Володимирського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»» (надалі ТзОВ «Коллект Центр») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 19.08.2021 між ТзОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено електронний кредитний договір № 4457789, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та акцептований відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець надав відповідачу кредит в розмірі 20000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами та комісію.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, комісію.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором від 19.08.2021 утворилась заборгованість:

заборгованість за тілом кредиту 16245 грн;

заборгованість за процентам за користування кредитом 111882,48 грн;

заборгованість за комісією 2000 гривень.

15.12.2021 ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «Вердикт Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 15/12-2021-22, згідно з якого ТзОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 4457789 від 19.08.2021.

10.01.2023 ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» уклали договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно з якого ТзОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) ТзОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 4457789 від 19.08.2021.

04.09.2021 між ТзОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено електронний кредитний договір № 100308312, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та акцептований відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець надав відповідачу кредит в розмірі 20000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами та комісію.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, комісію.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором від 04.09.2021 утворилась заборгованість:

заборгованість за тілом кредиту 17878 грн;

заборгованість за процентам за користування кредитом 119786,04 гри;

заборгованість за комісією 2000 гривень.

17.12.2021 ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «Вердикт Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 17/12-2021-62, згідно з якого ТзОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 100308312 від 04.09.2021.

10.01.2023 ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» уклали договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно з якого ТзОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) ТзОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №100308312 від 04.09.2021.

15.09.2021 між ТзОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та відповідачем укладено електронний кредитний договір №77513738, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та акцептований відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець надав відповідачу кредит в розмірі 10171 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув кошти та не сплатив проценти за користування кредитом.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором від 15.09.2021 утворилась заборгованість:

заборгованість за тілом кредиту 10171 грн;

заборгованість за процентам за користування кредитом 19937,19 гри;

інфляційні збитки - 162,73 грн;

3% річних 23,40 гривень.

27.01.2022 ТзОВ «1 Безпечне Агентсво Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Вердикт Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 27/01/2022, згідно з якого ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів » передає (відступає) ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №77513738 від 15.09.2021.

10.01.2023 ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» уклали договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно з якого ТзОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) ТзОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №100308312 від 04.09.2021.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитними договорами, тому позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором від 19.08.2021, 04.09.2021, 15.09.2021 в розмірі 300085,84 грн, 3601,03 грн судового збору та 25000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 07.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.11.2025 відповідача подав заяву про часткове визнання позову в розмірі 105707 гривень. Зазначив, що по кредитному договору від 18.09.2021 визнає заборгованість в розмірі 46250 грн, оскільки кредит надавався строком на 15 днів і строк кредитування був продовжений на 90 днів. Оскільки позивач нараховує проценти за користування кредитом поза строком кредитування, а тому такі нарахування є незаконними. По кредитному договору від 04.09.2021 визнає заборгованість в розмірі 46250 грн, оскільки кредит надавався строком на 15 днів і строк кредитування був продовжений на 90 днів. Оскільки позивач нараховує проценти за користування кредитом поза строком кредитування, а тому такі нарахування є незаконними. По кредитному договору від 15.09.2021 визнає 13207 грн, оскільки кредити надавався строком на 15 днів, тобто до 30.09.2021. Після 30.09.2021 строк кредитування не продовжувався, а тому нарахування процентів за користування кредитом після 30.09.2021 є незаконним. Визнає вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3500 грн та заборгованість за процентами в розмірі 367,50 грн (787,50 - 420), оскільки відповідач 20.07.2024 сплатив 420 грн процентів за користування кредитом. Оскільки кредит надавався строком на 15 днів, а тому нарахування процентів поза межами строку кредитування є протиправним. З урахуванням наведеного та сплачених 420 грн процентів за користування кредитом, розмір процентів за користування кредитом становить 367,50 грн (з 06.07.2024 по 21.07.2024). Не грунтується і вимога про стягнення пені, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України нарахована з 24.02.2022 пеня за прострочення виконання кредитного договору підлягає списанню. Також не погоджується із розміром витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн, оскільки вона є явно завищеною.

27.11.2025 представник позивача відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, оскільки вимоги є законними і обґрунтованими.

В судовому засідання представник позивача просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що за договором від 19.08.2021 кредит в розмірі 20000 грн надавався строком на 15 днів. Оскільки відповідач продовжував строк кредитування, а тому нараховані проценти за користування кредитом після 03.09.2021. Відповідач сплатив по цьому договору 3755 грн за тіло кредиту та 4495 процентів за користування кредитом. За договором від 04.09.2021 відповідач отримав кредит в розмірі 20000 гривень, строком на 15 днів, тобто до 19.09.2021. Відповідач продовжував користуватись коштами після 19.09.2021, а також продовжував строк кредитування, а тому нараховані проценти за користування кредитом після 19.09.2021. Відповідач сплатив 2122 грн за тілом кредиту, 2255 грн процентів за користування кредитом. За договором від 15.09.2021 відповідач отримав 10171 гривню. Кредит надавався строком до 30.09.2021. Після цієї дати строк кредитування не продовжувався. Відповідач не здійснював оплат за цим договором. Оскільки відповідач не повернув кошти у строк визначений договором, а тому має сплатити позивачу інфляційні втрати в розмірі 162,73 грн та 3% річних в розмірі 23,40 гривень за період з 27.01.2022 по 23.02.2022.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у відзиві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги задовольнити в розмірі 105707 гривень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 19.08.2021, 04.09.2021 між ТзОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено електронний кредитний договір №4457789 та №100308312, які підписані електронними підписами одноразовим ідентифікатором та акцептовані відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.2. договорів, ТзОВ «МІЛОАН» надав відповідачу кредит в розмірі 20000 гривень.

За користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити проценти в розмірі 3750 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечує факт укладення кредитних договорів, отримання коштів в розмірі по 20000 грн за кожним договором та їх не повернення у строк, передбачений договорами, а тому дані обставини не підлягають доказуванню.

Згідно з п. 1.3. договору №4457789 сторони визначили, що строк кредитування за цим договором становить 15 днів, тобто до 03.09.2021.

Згідно з п. 1.3. договору №100308312 сторони визначили, що строк кредитування за цим договором становить 15 днів, тобто до 19.09.2021.

Відповідно до п. 2.2.2 Договорів нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною.

Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

Відповідно до п.2.3.1.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу (ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору.

Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.

Таким чином, сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника.

Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 19.08.2021 встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово здійснював пролонгацію на пільгових умовах і остання пролонгація на пільгових умовах відбулась 24.09.2021 строком на 7 днів, тобто до 02.10.2021

Після 02.10.2021 ОСОБА_2 не пролонговував даний договір на пільгових умовах, однак продовжив користуватись кредитними коштами, а тому а тому відповідно до умов, передбачених п. 2.3.1.2. відбулась пролонгація договору строком ще на 60 днів, тобто до 01.12.2021.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 04.09.2021 встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово здійснював пролонгацію на пільгових умовах і остання пролонгація на пільгових умовах відбулась 27.09.2021 строком на 3 днів, тобто до 30.09.2021

Після 30.09.2021 ОСОБА_2 не пролонговував даний договір на пільгових умовах, однак продовжив користуватись кредитними коштами, а тому а тому відповідно до умов, передбачених п. 2.3.1.2. відбулась пролонгація договору строком ще на 60 днів, тобто до 29.11.2021.

Отже, за кредитним договором від 19.08.2021 строк кредитування продовжений до 01.12.2021, а за кредитним договором від 04.09.2021 строк кредитування продовжений до 29.11.2021.

Таким чином, позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом по договору від 19.08.2021 в межах строків кредитування, тобто з 19.08.2021 по 01.12.2021. За договором від 04.09.2021 вправі нараховувати проценти за користування кредитом за період з 04.09.2021 по 29.11.2021.

Оскільки позивач нарахував проценти за користування наведеними кредитами поза межами кредитування, а тому такі нарахування є незаконними і не підлягають стягненню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом від 19.08.2021 та від 04.09.2021 в розмірі по 3750 грн по кожному кредиту за період з 19.08.2021 по 03.09.2021 та за період з 04.09.2021 по 19.09.2021.

Оскільки строк кредитування по кредитному договору від 19.08.2021 продовжений до 01.12.2021, а тому відповідно до умов п.п. 1.5.2, 2.3.1.1., п.п. 1.6., 2.3.1.2. ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити позивачу проценти за користування кредитом і за період з 04.09.2021 по 01.12.2021 в розмірі 50199,17 гривень.

Враховуючи, що строк кредитування по кредитному договору від 04.09.2021 продовжений до 29.11.2021, а тому відповідно до умов п.п. 1.5.2, 2.3.1.1., п.п. 1.6., 2.3.1.2. ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити позивачу проценти за користування кредитом і за період з 20.09.2021 по 29.11.2021 в розмірі 24135,30 гривень.

Розрахунком заборгованості підтверджується, що ОСОБА_2 за кредитним договором від 19.08.2021 сплатив 3755 грн тіло кредиту та 4493 грн процентів за користування кредитом.

Таким чином заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 19.08.2021 становить:

тіло кредиту 16245 грн (20000 - 3755);

проценти за користування кредитом 45706,17 грн (50199,17-4493);

комісія - 2000 гривень.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 19.08.2021 становить 63951,17 гривень.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_2 за кредитним договором від 04.09.2021 сплатив 2122 грн тіло кредиту та 2255 грн процентів за користування кредитом.

Таким чином заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 04.09.2021 становить:

тіло кредиту 17878 грн (20000 - 2122);

проценти за користування кредитом 21880,30 грн (24135,30-2255);

комісія - 2000 гривень.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 04.09.2021 становить 41758,30 гривень.

Судом встановлено, що 15.09.2021 між ТзОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та відповідачем укладено електронний кредитний договір №77513738, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та акцептовані відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1. договору, ТзОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» надав відповідачу кредит в розмірі 10171 гривень.

За користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити проценти в розмірі 1518,02 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечує факт укладення цього кредитного договору, отримання коштів в розмірі 10171 грн та їх не повернення у строк, передбачений договором, а тому дані обставини не підлягають доказуванню.

Згідно з п. 2.2. договору сторони визначили, що строк кредитування за цим договором становить 15 днів, тобто до 30.09.2021.

Однак у матеріалах справи відсутні докази, що між позивачем та відповідачем досягнуто домовленість про продовження строку кредиту (пролонгація), а тому строк надання кредиту не продовжений і закінчився 30.09.2021.

Оскільки позивач здійснив нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, тобто після 30.09.2021, а тому нарахування процентів з 01.10.2021 є незаконним і не підлягають стягненню починаючи з 01.10.2021.

Таким чином, ОСОБА_2 зобов`язаний повернути позивачу проценти за користування кредитом в період з 15.09.2021 по 30.09.2021 в розмірі 1518,02 гривні.

Оскільки відповідач порушив зобов`язання, а тому відповідно до ст. 625 ЦК України зобов`язаний сплатити позивачу 162,73 грн інфляційних збитків та 23,40 грн, що становить 3% річни, за період з 27.01.202 по 23.02.2022.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором від 15.09.2021 в розмірі 11875,15 гривень.

Таким чином, заборгованість за вищенаведеними кредитними договорами становить 117584,62 гривні.

Судом встановлено, що 17.12.2021 ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «Вердикт Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 17/12-2021-62, згідно з якого ТзОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 100308312 від 04.09.2021.

10.01.2023 ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» уклали договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно з якого ТзОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) ТзОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №100308312 від 04.09.2021.

27.01.2022 ТзОВ «1 Безпечне Агентсво Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Вердикт Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 27/01/2022, згідно з якого ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів » передає (відступає) ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №77513738 від 15.09.2021.

10.01.2023 ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» уклали договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно з якого ТзОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) ТзОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №100308312 від 04.09.2021.

Таким чином, ТзОВ «Коллект Центр» має право вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за даними кредитними договорами.

Застосовані норми права та мотиви суду.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак відповідач не спростував належними та допустимими доказами заборгованість за договором від 19.08.2021 в розмірі 63951,17 грн, заборгованість за договором від 04.09.2021 в розмірі 41758,30 грн, заборгованість за договором від 15.09.2021 в розмірі 11875,15 грн, при цьому позивач належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами довів наявність даного розміру кредитної заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню в користь позивача 117584,62 грн заборгованості за даними кредитними договорами.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (39,18%), а тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених в розмірі 1411 грн (3601,03х39,19:100%) судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Із матеріалів справи вбачається, що наявність договірних відносин між адвокатом Адвокатським об`єднання «Лігал Ассістанс» та ТзОВ «Коллект Центр» у справі, що розглядається, підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги, актом про надання юридичної допомоги, детальним описом наданих послуг.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 25000 грн не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Згідно з ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позов просив суд звернути увагу на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю даної справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Таким чином, відповідач не погодився із розміром витрат на професійну правничу допомогу та на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд бере до уваги складність справи, котра на думку суду не є складною, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, котрі є незначними, участь адвоката лише в одному судовому засіданні, критерії розумності їхньої вартості, неминучості, обґрунтованості, а також думку відповідача про неспівмірність витрат із складністю справи та приходить до висновку про дійсну неспівмірність розміру витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витрачених адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг, тобто завищення їхнього розміру та необхідності зменшення розміру витрат та стягнення із відповідача в користь позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, ст.610, ст. 611, 1049, 1054 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 4457789 від 19.08.2021 в сумі 63951,17 гривень, за кредитним договором № 100308312 від 04.09.2021 в розмірі 41758,30 гривень, заборговансіть за кредитним договором № 77513738 від 15.09.2021 в розмірі 11875,15 гривень, а всього в розмірі 117584,62 гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 1411 гривень судового збору та 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Головуючий: /підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук