Постановление суда № 140397496, 07.10.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/11903/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лукашової О.Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду звіт про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі №620/11903/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.05.2025 без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, з урахуванням проведених раніше виплат.

Від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій останній просить зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області строк для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі № 620/11903/25.

28.07.2026 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому вказано, що на виконання вказаного рішення суду, Позивачу здійснено з 01.05.2025 перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1. Відповідно до перерахунків пенсії по пенсійній справі Позивача: з 01.05.2025 підсумок пенсії становить - 49076,40 грн та до виплати 49076,40 грн; з 01.01.2026 підсумок пенсії становить - 49170,00 грн та до виплати 33429,78 грн; з 01.03.2026 підсумок пенсії становить - 52413,75 грн та до виплати 33429,78 грн. З приводу зменшення розміру пенсії з 01.01 2026 та з 01 03.2026, призначеної Позивачу до виплати Головне управління зазначає, що нарахування та виплата Позивачу пенсії з урахуванням положень Постанови №1778 не були предметом розгляду у справ №620/11903/25 відтак, такі обставини не входили в предмет доказування в даній справ та не стосуються порядку виконання прийнятого судового рішення, а фактично складають окремий самостійний предмет спору.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Так, предметом спору у справі №620/11903/25 було право позивача на перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану. На виконання вказаного рішення з 01.05.2025 позивачу проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії з надбавками становить 49076,40 грн та до виплати 49076,40 грн. Заборгованість з 01.05.2025 по 31.03.2026 становить 198 598,28 грн.

При цьому, з 01.01.2026 до пенсії позивача застосовано положення Постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Суд зазначає, що питання щодо застосування постанови Кабінету Міністрів від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» не була предметом судового розгляду по справі №620/11903/25, та дане питання виходить за межі розглянутої справи, оскільки обмеження, які застосовані на виконання постанови Кабінету Міністрів від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» до пенсії позивача, у судовому рішенні з 01.01.2026 не встановлювалось, не досліджувались та не спростовувались.

Таким чином, в цій частині (застосування до розміру пенсії позивача постанови Кабінету Міністрів від 30.12.2025 № 1778) судом не встановлено обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача) щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/11903/25.

В даному випадку, зі встановлених обставин вбачається, що між позивачем та пенсійним органом фактично виник новий спір, щодо правовідносин, які не мали місце на час винесення судом рішення у справі №620/11903/25, а саме застосуванням механізму визначеного постановою Кабінету Міністрів від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з яким позивач не згоден.

Щодо виплати заборгованості, яка виникла у зв`язку з перерахунком пенсії, то суд зазначає таке.

Затвердження бюджету Пенсійного фонду України належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік із визначенням видатків на виплату заборгованості на виконання судових рішень затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 №127.

Пунктом 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що починаючи з 01.01.2026 видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (пп. "а" п. 9).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (далі - Положення № 423), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги), державне регулювання та нагляд за дотриманням норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі.

З урахуванням статей 10 та 22 Бюджетного кодексу України, додатку № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11, головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду", є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

З огляду на наведене, саме Мінсоцполітики України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".

Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем ведеться облік рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Черговість виконання рішень визначається датою набрання ним законної сили.

Рішення суду у даній справі обліковується в системі Пенсійного фонду України.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. (постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 16.07.2018 у справі №811/1469/18 та у справі №560/523/19, від 07.11.2019 у справі №420/70/19).

Отже суд зазначає, що невиконання рішення суду в частині виплати нарахованої заборгованості з пенсії відбулося через відсутність бюджетних асигнувань у відповідача, але керівником Управління вжито всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань і ці заходи на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Заважаючи на викладене, суд дійшов висновку про виконання відповідачем рішення суду від 29.01.2026 у справі №620/11903/25 та про наявність підстав для прийняття звіту про виконання судового рішення.

Прийняття звіту не припиняє обов`язку Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області забезпечити повну виплату позивачу сум, визначених на виконання рішення суду, відповідно до встановленого законодавством механізму їх фінансування.

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо розгляду звіту за участю представника є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-242, 248, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.07.2026 про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.10.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА