Решение № 140397166, 07.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2298/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.12.2025 № 879/33-00-07-03.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.12.2025 № 880/33-00-07-03.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновок відповідача про зберігання пального без ліцензії ґрунтується лише на тому, що ТОВ «Петрол Партнер» не надало документів про технічну можливість заправляти пальне у паливні баки транспортних засобів. Проте таких документів відповідач не запитував ні в позивача, ні в постачальника, а запит до ТОВ «Петрол Партнер» стосувався лише надання інформації. Технічна можливість безпечної видачі пального у паливний бак підтверджується довідками ТОВ «Еверласт» вих. №413 та SCHWARZMUELLER вих. 13/11/1 щодо автоцистерн з номерними знаками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Позивач також вказує, що направив відповідачу заперечення на акт перевірки від 02.12.2025 №04/552, у яких просив повідомити про час та місце їх розгляду. Відповідач листом від 08.12.2025 повідомив про відсутність додатків до заперечень, акта про відсутність вкладень не склав, заперечень не розглянув та прийняв оскаржувані рішення із зазначенням, що заперечення не надавалися. Цим порушено право позивача на участь у розгляді матеріалів перевірки.

Ухвалою від 18.02.2026 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що у період з 01.11.2024 по 17.12.2024 позивач не мав ліцензії на право зберігання пального, проте отримав від ТОВ «Петрол Партнер» пальне 22.11.2024 в кількості 8659,65 л та 03.12.2024 в кількості 4037,93 л. Відповіді ТОВ «Петрол Партнер» не підтверджують технічну можливість у пересувних акцизних складів здійснювати реалізацію пального у паливний бак транспортного засобу, а позивач не надав жодних документів щодо заправки автомобілів безпосередньо в паливні баки. Довідки виробників підтверджують конструктивну комплектацію автоцистерн, однак не свідчать про безпечну видачу пального у паливний бак. Обов`язок довести технічну можливість такої видачі відповідач покладає на позивача.

Щодо заперечень відповідач вказує, що під час первинного надходження 05.12.2025 до них не було долучено додатків, тому їх повернуто листом від 08.12.2025. Повторно заперечення з додатками направлено 19.12.2025, тобто після граничного терміну (09.12.2025), у зв`язку з чим їх залишено без розгляду, а обов`язку повідомляти позивача про дату засідання комісії не виникло.

Щодо податкового повідомлення-рішення №880/33-00-07-03 відповідач зазначає, що позовна заява не містить жодного обґрунтування його протиправності. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

На підставі наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 03.11.2025 №248 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Т-Стиль» (ЄДРПОУ 35750435)» та направлень на перевірку від 04.11.2025 №569/33-00-07-03, №570/33-00-07-03 посадові особи відповідача з 04.11.2025 по 13.11.2025 провели фактичну перевірку позивача за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 12.

Згідно з пунктом 2 наказу від 03.11.2025 №248 перевірку належало провести за період діяльності з 01.01.2024 року по дату закінчення перевірки, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального. Таку ж мету перевірки зазначено в обох направленнях.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 13.11.2025 №488/ж5/33-00-07-03/35750435 (далі - акт перевірки). В акті перевірки зазначено таке.

Позивач мав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №17160414202000581 терміном дії від 04.09.2020 до 04.09.2025 за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Фабрична, буд. 12. Цю ліцензію анульовано 01.11.2024 у зв`язку з несплатою чергового платежу. Нову ліцензію №17160414202400286 позивач отримав на термін від 17.12.2024 до 17.12.2029.

При проведенні обстеження території підприємства встановлено використання 3-х резервуарів об`ємом по 20 м.куб. та наявність 2-х місць відпуску пального наливом.

У період з 01.11.2024 по 17.12.2024 позивач отримав від ТОВ «Петрол Партнер» (ЄДРПОУ 44763104) пальне (важкі дистиляти (газойлі)) 22.11.2024 в кількості 8659,65 л та 03.12.2024 в кількості 4037,93 л. В акцизних накладних від 22.11.2024 та 03.12.2024 в графі «Напрям використання» зазначено код «6» - реалізація пального з акцизного складу пересувного у паливний бак транспортного засобу або обладнання, пристрою.

На запит відповідача від 06.11.2025 №3921/6/33-00-07-03 ТОВ «Петрол Партнер» листами від 10.11.2025 №3024 та від 12.11.2025 повідомило, що відвантажувало важкі дистиляти (газойлі) на ТОВ «Т-Стиль» та виписало акцизні накладні форми «П» від 22.11.2024 №345911 (пересувний акцизний склад, номер державної реєстрації НОМЕР_2 ) та від 03.12.2024 №357773 (пересувний акцизний склад, номер державної реєстрації НОМЕР_1 ), має ліцензію на оптову торгівлю пальним №2482210225 від 03.10.2022 та обладнання, яке забезпечує безпечну видачу пального безпосередньо в баки транспортних засобів.

З посиланням на те, що ТОВ «Петрол Партнер» не надало підтверджуючих документів щодо технічної можливості здійснювати реалізацію пального у паливний бак транспортного засобу, а позивач не надав документів щодо заправки автомобілів 22.11.2024 та 03.12.2024 безпосередньо в паливні баки, в акті перевірки зроблено висновок, що позивач здійснював зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Також в акті перевірки вказано, що позивач у своїй діяльності використовує 21 транспортний засіб та що проведеним аналізом підсистеми «Відомості про об`єкти оподаткування» АІС «Податковий блок» встановлено неподання повідомлення про 21 об`єкт оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (ф.20-ОПП) щодо транспортних засобів.

У висновку акта перевірки зазначено про порушення п.1 ст.28 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX та п.66.5 ст.66 Податкового кодексу України.

Начальник юридичного відділу позивача Вітрук Ю.В. від підписання та отримання акта перевірки відмовилась, про що складено акт від 13.11.2025 №144/ж6/33-00-07-03/35750435. Акт перевірки надіслано позивачу поштою та вручено 25.11.2025.

Позивач склав заперечення на акт перевірки від 02.12.2025 №04/552, у яких не погодився з висновками про порушення п.1 ст.28 Закону №3817-IX та п.66.5 ст.66 Податкового кодексу України, послався на довідки ТОВ «Еверласт» вих. №413 і SCHWARZMUELLER вих. 13/11/1 та просив переглянути результати перевірки і повідомити про місце і час проведення розгляду заперечення на акт перевірки.

Заперечення надійшли до відповідача засобами поштового зв`язку 05.12.2025 (трек №3302900222219), що відповідач підтверджує у листі від 08.12.2025 №4257/6/33-00-01-18 та у відзиві. Цим листом відповідач повернув заперечення позивачу з посиланням на п.150 розділу ІІІ Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55, оскільки службою діловодства встановлено відсутність додатків, зазначених у запереченні.

15.12.2025 відповідач прийняв:

- податкове повідомлення-рішення №879/33-00-07-03, яким за порушення п.1 ст.28 Закону №3817-IX на підставі п.п.36 п.2 ст.73 цього Закону застосував до позивача штраф у сумі 32000,00 грн (4 х 8000) за зберігання пального в період з 01.11.2024 по 16.12.2024 без отримання відповідної ліцензії;

- податкове повідомлення-рішення №880/33-00-07-03, яким за порушення п.66.5 ст.66 Податкового кодексу України на підставі п.117.1 ст.117 цього Кодексу застосував до позивача штраф у сумі 21420,00 грн (21 х 1020).

В обох податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що заперечення, пояснення та додаткові документи не надавалися.

19.12.2025 позивач повторно направив відповідачу заперечення з додатками (трек №3302900222103), які зареєстровано 22.12.2025 за вх. №4549/6. Листом від 26.12.2025 №4457/6/33-00-07-03 відповідач повідомив, що комісією прийнято рішення заперечення залишити без розгляду у зв`язку із недотриманням граничного терміну подання заперечення.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно з підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Підпунктом 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Відповідно до абзацу першого підпункту 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Згідно з підпунктом 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень, зокрема, встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини). При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Абзацом першим підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Суд встановив, що акт перевірки позивач отримав 25.11.2025, тому строк для подання заперечень тривав з 26.11.2025 по 09.12.2025. Цей граничний термін визнає і відповідач. Заперечення від 02.12.2025 №04/552 надійшли до відповідача 05.12.2025, тобто в межах встановленого строку.

Отже, з 05.12.2025 у відповідача виник обов`язок повідомити позивача про дату, час та місце розгляду матеріалів перевірки, розглянути заперечення на засіданні комісії, надіслати позивачу відповідь і лише після цього на підставі висновку комісії прийняти податкові повідомлення-рішення.

Жодної з цих дій відповідач не вчинив. Він повернув заперечення позивачу листом від 08.12.2025, а 15.12.2025 прийняв оскаржувані рішення, вказавши в них, що заперечення не надавалися. Висновку комісії з питань розгляду заперечень, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення, відповідач суду не надав.

Суд відхиляє посилання відповідача на Типову інструкцію з діловодства. Порядок подання і розгляду заперечень на акт перевірки врегульований статтею 86 ПК України, яка не передбачає повернення своєчасно поданих заперечень без розгляду через відсутність додатків. Підзаконний акт з питань діловодства не може обмежувати право платника податків, надане законом. Додаткові документи платник має право, а не зобов`язаний подавати разом із запереченнями, тому їх відсутність не позбавляла відповідача можливості й обов`язку розглянути самі заперечення, які надійшли на двох аркушах і містили доводи по суті та прохання про участь у їх розгляді. До того ж акта про відсутність вкладень відповідач суду не надав.

Безпідставним є і довід відповідача про пропуск граничного терміну. Повторне направлення заперечень 19.12.2025 було наслідком їх неправомірного повернення і не спростовує того, що вперше заперечення подано своєчасно.

Таким чином, оскаржувані рішення прийнято з порушенням пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України, без розгляду своєчасно поданих заперечень та без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення. Зазначення в рішеннях про те, що заперечення не надавалися, не відповідає дійсності.

Верховний Суд у постановах від 24.02.2022 у справі №560/8920/20 та від 28.09.2020 у справі №520/2305/19 дійшов висновку, що неврахування контролюючим органом своєчасно поданих заперечень платника податків на акт перевірки або прийняття податкового повідомлення-рішення (ППР) до закінчення строку на їх подання є самостійною та достатньою підставою для скасування такого ППР.

Отже, безпідставне залишення пояснень та додаткових документів платника без розгляду прямо впливає на обґрунтованість рішення органу ДПС, роблячи його протиправним.

Це порушення суд вважає істотним, оскільки заперечення містили доводи щодо події правопорушення, оцінка яких могла вплинути на зміст прийнятих рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.12.2025 №879/33-00-07-03

Відповідно до пункту 32 частини першої статті 1 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №3817-IX) зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов`язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб).

Згідно з пунктом 48 частини першої статті 1 Закону №3817-IX місце зберігання пального - об`єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб`єкту господарювання на праві власності або користування.

Частиною першою статті 28 Закону №3817-IX встановлено, що зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону №3817-IX суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Згідно з пунктом 36 частини другої статті 73 Закону №3817-IX до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки без наявності ліцензії на право зберігання пального: за перше порушення - 4 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Із наведених норм випливає, що підставою для застосування штрафу є встановлений факт здійснення суб`єктом господарювання операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального у місці зберігання пального за відсутності ліцензії. Сам по собі факт придбання пального у період, коли ліцензія не діяла, складу цього правопорушення не утворює.

Відповідач не заперечує, що заправлення пального з пересувного акцизного складу безпосередньо у паливні баки транспортних засобів не є зберіганням пального, яке потребує ліцензії. Його висновок про порушення зводиться до того, що така заправка не підтверджена, а отже, пальне зберігалося у резервуарах позивача.

Суд з таким висновком не погоджується з огляду на таке.

Єдиними доказами руху пального, на які посилається відповідач, є акцизні накладні від 22.11.2024 №345911 та від 03.12.2024 №357773. У них зазначено код «6» - реалізація пального з акцизного складу пересувного у паливний бак транспортного засобу або обладнання, пристрою. Постачальник листами від 10.11.2025 та від 12.11.2025 підтвердив, що відвантаження відбулося саме так. Відповідач достовірність акцизних накладних не спростував і до відповідальності за їх неправильне складення постачальника не притягнув.

Також суд зазначає, що акт перевірки не містить жодних даних про те, що пальне, отримане 22.11.2024 та 03.12.2024, було злите у резервуари позивача чи розміщене в інших ємностях на території за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 12. Відповідач не дослідив первинних та облікових документів позивача про оприбуткування, рух і списання цього пального, не встановив залишків пального у резервуарах у спірний період, не відібрав пояснень у посадових осіб позивача та постачальника.

Наявність 3-х резервуарів об`ємом по 20 м.куб. та 2-х місць відпуску пального встановлена обстеженням у листопаді 2025 року, коли позивач мав чинну ліцензію. Ця обставина не підтверджує, що резервуари використовувалися для зберігання пального у період з 01.11.2024 по 16.12.2024.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що ТОВ «Петрол Партнер» не надало документів про технічну можливість заправки у паливні баки. Проте, як зазначено в акті перевірки, запитом від 06.11.2025 відповідач просив постачальника лише повідомити, чи є така технічна можливість, і отримав позитивну відповідь. Ненадання документів, яких не запитували, не може свідчити про недостовірність наданої інформації. Так само запит про надання документів від 04.11.2025, вручений позивачу, не містив вимоги надати документи щодо способу заправки транспортних засобів 22.11.2024 та 03.12.2024.

Крім того, у відзиві відповідач визнає, що довідки виробників підтверджують конструктивну комплектацію автоцистерн з номерними знаками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 самовсмоктуючим насосом, який забезпечує можливість викачувати та закачувати нафтопродукти в сторонні ємності. Отже, технічну можливість видачі пального з цих автоцистерн відповідач фактично не спростовує, а його твердження про недоведеність «безпечності» такої видачі не стосується складу правопорушення, за яке застосовано штраф.

Таким чином, висновок про зберігання пального без ліцензії є припущенням, яке не підтверджене доказами.

Верховний Суд у постановах від 31.05.2022 у справі №540/4291/20, від 07.06.2022 у справі №360/4140/20 та від 13.07.2022 у справі №600/664/21-а дійшов висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане з наявністю у суб`єкта господарювання споруд, та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (тобто місця зберігання пального), і якщо пальне використовується виключно для власних виробничих потреб без мети його продажу чи отримання доходу від зберігання, обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального відсутній. Ці висновки сформульовано щодо Закону України №481/95-ВР, проте вони є застосовними до спірних правовідносин, оскільки Закон №3817-IX так само пов`язує відповідальність із фактом зберігання пального, а не з його придбанням.

Суд відхиляє аргумент відповідача про те, що технічну можливість заправки у паливні баки мав довести позивач. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Саме відповідач, застосовуючи штраф, мав встановити і довести подію правопорушення.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 15.12.2025 №879/33-00-07-03 є протиправним і підлягає скасуванню.

Визначаючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення від 15.12.2025 №880/33-00-07-03, суд враховує таке.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з абзацами четвертим, п`ятим пункту 63.3 статті 63 ПК України об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Пунктом 66.5 статті 66 ПК України передбачено, що у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цією главою, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов`язаний подати контролюючому органу, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Відповідач застосував штраф у розмірі 21420,00 грн як 21 х 1020 грн, тобто виходив із того, що позивач вчинив 21 окреме правопорушення. За такого підходу відповідач зобов`язаний довести кожне з них: який саме об`єкт позивач використовує, на якій правовій підставі, коли виник обов`язок повідомити про нього та коли сплив строк для такого повідомлення.

Акт перевірки таких відомостей не містить. У ньому лише зазначено, що позивач у своїй діяльності використовує 21 транспортний засіб. Акт не називає жодного транспортного засобу (марки, реєстраційного номера), не вказує, на підставі яких документів встановлено їх кількість, чи належать вони позивачу на праві власності або користування, коли вони набуті чи передані в користування. Переліку транспортних засобів, документів на них, а також відомостей з підсистеми «Відомості про об`єкти оподаткування» АІС «Податковий блок», на аналіз якої послався відповідач, до акта перевірки і до відзиву не додано.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити, чи існували 21 об`єкт, чи виник щодо кожного з них обов`язок подати повідомлення саме у період з 01.01.2024 по 13.11.2025, зазначений в оскаржуваному рішенні, та чи пропущено строк його виконання. Подія правопорушення в акті перевірки не описана.

Крім того, оскаржуване рішення прийнято за порушення пункту 66.5 статті 66 ПК України, який встановлює обов`язок подати уточнені документи у разі змін у даних або документах, що подаються для взяття на облік. Акт перевірки не містить відомостей про те, які саме дані чи документи позивача змінилися і коли, тобто не розкриває, у чому полягає порушення саме цієї норми.

Суд також враховує, що згідно з наказом від 03.11.2025 №248 та направленнями на перевірку фактичну перевірку призначено з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального. Питання повідомлення контролюючого органу про транспортні засоби як об`єкти оподаткування до цієї мети не належить і не охоплюється предметом фактичної перевірки, визначеним підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України. Доказів того, що це питання досліджувалося в межах іншого заходу податкового контролю, відповідач не надав.

Довід відповідача про те, що позовна заява не містить обґрунтування протиправності цього рішення, суд відхиляє. Позивач оскаржує обидва рішення з підстав порушення порядку розгляду заперечень, які стосувалися і висновку про порушення пункту 66.5 статті 66 ПК України. Обов`язок довести правомірність рішення про застосування штрафу в силу частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача незалежно від повноти доводів позивача.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 15.12.2025 №880/33-00-07-03 також є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач правомірності оскаржуваних рішень не довів. Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 5324,80 грн. Цю суму позивач обчислив як за дві позовні вимоги немайнового характеру з урахуванням коефіцієнта 0,8 (3328,00 грн х 2 х 0,8).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовано штрафи у сумах 32000,00 грн та 21420,00 грн. Скасування цих рішень безпосередньо впливає на склад майна позивача, оскільки звільняє його від обов`язку сплатити визначені в них суми. Тому вимоги про визнання протиправними та скасування цих рішень є вимогами майнового характеру, а ціна позову становить 53420,00 грн.

1,5 % ціни позову становить 801,30 грн (53420,00 грн х 1,5%), що менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2026 року (3328,00 грн). Отже, ставка судового збору за подання цього позову дорівнює 3328,00 грн, а з урахуванням коефіцієнта 0,8, оскільки позов подано в електронній формі через систему «Електронний суд», 2662,40 грн (3328,00 грн х 0,8).

Таким чином, за подання цього позову належало сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Саме ця сума є судовими витратами, які підлягають відшкодуванню відповідно до частини першої статті 139 КАС України, тому її необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Решту суми у розмірі 2662,40 грн (5324,80 грн - 2662,40 грн) позивач сплатив понад розмір, встановлений законом, тому вона не може бути покладена на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону №3674-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Отже, надміру сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн може бути повернутий позивачу з державного бюджету за його клопотанням.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль"задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.12.2025 № 879/33-00-07-03.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.12.2025 № 880/33-00-07-03.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (вул. Романа Шухевича, 6,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 35750435)Відповідач:Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, 35,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79026 , код ЄДРПОУ - 44045187)

Головуючий суддя В.К. Блонський