Решение № 140397007, 06.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 жовтня 2026 року № 520/12931/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 26.02.2025 №963340835830 про відмову у поновленні виплати пенсії;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 та здійснювати виплати у призначеному розмірі;

- стягнути заборгованість з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за період з березня 2022 року по день фактичного поновлення виплат;

- стягнути матеріальну шкоду у сумі 500 € (у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день стягнення);

- стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 заяву про забезпечення позову у справі №520/12931/26 - повернуто без розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідач надав до суду відзив, в якому просить залучити як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому просить на розсуд суду залучити як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 залучено в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у даній справі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 справу №520/12931/26 було передано на розгляд судді Зеленову А.С.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 прийнято до свого провадження адміністративну справу №520/12931/26.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що припиняючи нарахування та виплату йому пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.

Відповідач Головне управління ПФУ в Харківській області надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що виплату пенсії припинено з жовтня 2022 року відповідно до ст. 49 Закону №1058 у зв`язку із неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Після реєстрації звернення (заяви) ОСОБА_1 в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення пенсії, було розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області. За результатами розгляду за екстериторіальним принципом питання поновлення виплати пенсії головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області було прийнято рішення від 26.02.2025 за №963340835830 про відмову у поновленні виплати пенсії з причини ненадання засвідчених в установленому порядку копій документів: про тимчасовий захист або статус біженця та паспорту громадянина України. Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання вчинити будь- які дії не можуть бути заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оскільки відповідальним за прийняття відповідного рішення є Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області. За таких обставин, оскільки у спірних відносинах останнім компетентним органом для розгляду заяви Позивача про перерахунок пенсії є головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, оскільки вказаний суб`єкт владних повноважень розглядав надані Позивачем документи, то саме він має завершити процедуру перерахунку пенсії Позивачу.

У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не скористався правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

У листі ГУ ПФУ від 07.03.2025 №6630-5824/Л-03/8-2000/25 (на адресу позивача) зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ і отримує пенсію за віком. Виплату пенсії припинено з жовтня 2022 року відповідно до ст. 49 Закону №1058 у зв`язку із неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Рішенням ГУ ПФУ у Рівненській області №963340835830 від 26.02.2025 за результатом розгляду заяви позивача щодо проведення перерахунку пенсії - поновлення виплати пенсії №223 від 10.01.2025 прийнято рішення про відмову в поновленні виплати пенсії. Зазначено, що для поновлення пенсії до заяви про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до пункту 2.9 вищезазначеного Порядку 22-1, додаються: копія документу/документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця, реєстрацію їх місця тимчасового проживання/перебування за кордоном (з перекладом); оригінал документу про посвідчення факту, що фізична особа є живою (з перекладом); копія паспорта громадянина України. Заява про призначення (поновлення) пенсії, встановленого взірця, може подаватись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, незалежно від місця реєстрації особи. Додані до заяви про призначення (поновлення) копії документів повинні бути засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально. При поданні заяви для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 не дотримано вимоги, визначені Порядком для осіб, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця, не наданий документ про тимчасовий захист або статус біженця та долучено скановані копії з копій паспорта та ідентифікаційного кода.

Спірні правовідносини виникли з приводу наявності у відповідача підстав для невиплати позивачці пенсії.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється в разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

У частині 2 ст. 49 указаного Закону зазначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до п. 8 Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 (далі Порядок № 1279), передбачено, що одержувач може вибрати інший спосіб виплати пенсії, грошової допомоги після її призначення у будь-який час шляхом подання відповідної заяви до уповноваженого органу.

У пункті 1.2 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), зазначено, що заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.

У п. 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вказано, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Також у п. 1.2 розділу І Порядку № 22-1 передбачено, що заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.

Згідно з п. 2.8 розділу ІІ Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Приписами п. 2.9 і п 2.23 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Пунктами 4 і 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі Порядок № 1596) установлено, що виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).

Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Згідно з п.п. 8-10 Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.

Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, одержувача та уповноваженого працівника банку.

Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.

Водночас останнім абзацом п. 10 Порядку № 1596 передбачено, що заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг і Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги.

Згідно з п. 14 указаного Порядку на підставі складених документів Пенсійний фонд України та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.

За змістом ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

Водночас таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 236/2495/17).

Як було встановлено судом, відповідач припинив виплату пенсії позивачу без прийняття окремого рішення, тому суд вважає, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області діяв не в спосіб установлений Законом № 1058-IV.

У наступному позивач через вебпортал ПФУ подав заяву про поновлення пенсії.

Водночас наведені приписи Порядку № 22-1 і п. 10 Порядку № 1596 не передбачають обов`язкового подання заяви про поновлення виплати пенсії з метою виплати пенсії.

Суд зазначає, що процедура поновлення виплати пенсії згідно з ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV і відповідних підзаконних нормативно-правових актів передбачена для випадків правомірного припинення виплати пенсії. Проте, як було встановлено, відповідачем не приймалося рішення про припинення виплати пенсії, тобто відповідач припинив (призупинив) виплату пенсії не в спосіб, установлений Законом № 1058-IV.

Суд дійшов висновку, що після отримання заяви про виплату пенсії банк у відповідача не було правових підстав і фактичних перешкод для не виплати пенсії позивачу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальних витрат (збитків) в орієнтовному розмірі 500 євро (витрати на поїздки, марку митного збору (marca da bollo), послуги з перекладу документів та консульські послуги тощо) в еквіваленті у національній валюті України (гривні) за курсом Національного банку України на день стягнення, суд зазначає таке.

Згідно зі статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України, матеріальна шкода (збитки) підлягає відшкодуванню за умови доведення її реального розміру, протиправності поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести їх розмір належними, допустимими та достовірними доказами.

Відповідно до загальних засад судочинства, зокрема положень законодавства щодо обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях чи орієнтовних розрахунках сторони.

Встановлено, що будь-яких первинних розрахунково-платіжних документів (квитанцій, фіскальних чеків, платіжних інструкцій, квитків тощо), які б підтверджували факт понесення вказаних витрат та їх реальний розмір, до матеріалів справи долучено не було.

Саме по собі посилання позивача на неможливість збереження квитанцій та прохання врахувати «фактичні витрати» без їх документального підтвердження суперечить імперативним принципам належності, допустимості та достовірності доказів. Оскільки позивачем не доведено ні самого факту понесення витрат, ні їх точного розміру, ні їхнього безпосереднього зв`язку із правопорушенням, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення матеріальних збитків є недоведеною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає

Щодо моральної шкоди.

Згідно із статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховним Судом від 30.01.2018 року у справі № 804/2252/14, яка, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при розгляді цього спору.

За приписами п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнення моральної шкоди, а також доказів погіршення його здоров`я внаслідок дій з боку відповідача (медичних довідок, висновків тощо).

Суд вказує на відсутність будь-яких допустимих та належних доказів того, що рішення, дії (бездіяльність) відповідача вплинули на стан здоров`я позивача та зумовили фізичні, душевні, психічні страждання останнього.

Доказів настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, позивачем також не надано.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв`язку з рішеннями, діями (бездіяльністю) відповідачів утворювали підстави для стягнення з останніх моральної шкоди.

Таким чином, позивачем жодним чином не обґрунтовано підстав для стягнення моральної шкоди, не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань рішеннями, діями (бездіяльністю) відповідача, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вказує на те, що позивач жодним чином не обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди.

Разом з тим, саме по собі таке твердження позивача не є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат, наявності причинного зв`язку між шкодою і діянням відповідача та вини останніх в заподіянні позивачу страждань та втрат, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення відшкодування за завдану моральну шкоду у сумі 50000,00 грн з відповідача.

Зазначений висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 21.02.2020 року у справі № 363/3520/16-а, від 21.02.2020 року у справі №628/3028/16-а та від 15.04.2020 року у справі №815/63/18, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при розгляді цієї справи.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем не доведено тієї обставини, що йому було завдано моральну шкоду в сумі 50000,00 грн, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, з метою забезпечення правової визначеності у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати позивачу пенсії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії позивачу та виплатити заборгованість з пенсії з жовтня 2022 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з виплати пенсії за період з березня 2022 року по день фактичного поновлення виплат, суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи та дослідженими судом письмовими доказами встановлено, що фактичне припинення (зупинення) відповідних виплат позивачу відбулося у жовтні 2022 року. Зазначена обставина підтверджується листом відповідача від 07.03.2025 №6630-5824/Л-03/8-2000/25 та не спростована.

З огляду на засади належності та достовірності доказів, суд зазначає, що право на стягнення заборгованості може виникнути лише за той період, протягом якого мало місце реальне порушення прав особи (тобто невиплата належних сум). Оскільки у період з березня 2022 року по вересень 2022 року включно виплати здійснювалися у встановленому законом порядку і факту припинення нарахувань у цей проміжок часу матеріали справи не містять, вимога про стягнення заборгованості, починаючи з березня 2022 року, є безпідставною.

За таких обставин, оскільки заявлений позивачем період стягнення не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наявними у ній доказами, позовна вимога про стягнення заборгованості за вказаний період є необґрунтованою та задоволенню не підлягає у цій частині.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Вирішуючи питання стосовно строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає, що з урахуванням встановлених обставин у суду відсутні підстави для розгляду клопотання позивача про поновлення строку та прийняття до уваги посилань відповідача на пропуск строку звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про їх не змістовність, оскільки в даному випадку не виплата пенсії відбулась внаслідок протиправної протиправних дій відповідача, тобто з його вини, а тому на підставі положень частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV, виплата пенсії має бути здійснена без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 1331,20 грн, тоді як сплаті підлягав судовий збір в сумі 1064,96 грн (1331,20 грн х 0,8, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позов, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Питання про повернення судового збору, надміру сплаченого за подання даного адміністративного у розмірі 266,24 грн, може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область,61022, код ЄДРПОУ: 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (Код ЄДРПОУ: 21084076, адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 7) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №963340835830 від 26.02.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з жовтня 2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість з пенсії з жовтня 2022 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму судових витрат у розмірі 1064,96 грн.

Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Зеленов А.С.