Решение № 140396980, 07.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 жовтня 2026 року Справа № 520/19899/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 35 календарних днів основної щорічної відпустки за 2022 2023 роки.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 35 календарних днів основної щорічної відпустки за 2022 2023 роки з урахуванням додаткової винагороди 100000 гривень у складі місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 126 календарних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 2023 роки.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 126 календарних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 2023 роки з урахуванням додаткової винагороди 100000 гривень у складі місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.

Відповідач надав до суду відзив, з позовними вимогами не погоджується, просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

ОСОБА_1 з 06.08.2009 року по 15.04.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , з якої 16.04.2022 року був переведений до військової частини НОМЕР_2 , де проходив військову службу до 02.03.2023 року.

02.03.2023 року позивача відповідно до наказу від 02.03.2023 року №99-ОС було звільнено з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами та виплачено:

- грошову компенсацію за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 2023 роки виходячи з місячного грошового забезпечення,

- грошову компенсацію за 35 невикористаних календарних днів основної відпустки за 2022 2023 роки виходячи з місячного грошового забезпечення.

20.05.2026 року позивачем направлено заяву до відповідача із проханням надати інформацію про виплачене грошове забезпечення у період проходження військової служби.

Листом від 15.06.2026 року №02.5/Г-909/1015 відповідач повідомив позивача, що за період з 01.03.2023 року по 02.03.2023 року включно виплачено щомісячну додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. в місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168).

Проте при обрахунку грошової компенсації за невикористані дні додаткової та основної відпусток відповідачем не враховано до місячного грошового забезпечення додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (стаття 1-2 Закону № 2011-XII).

Положенням статті 2 Закону№ 2011-XII закріплено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Так, частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином статтею 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що місячне грошове забезпечення складається з його основних та щомісячних додаткових видів, до яких входять підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер.

Пунктом 14 статті 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям які не використали щорічну або додаткову відпустку їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям які звільняються зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, враховуючи статті 9, 10-1, 15 Закону №2011-ХІІ при обчисленні вищезазначених виплат не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19 у якій заначено наступне: «Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки останні 15 місяців перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889, а суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині».

Як вбачається із відомостей про виплачене грошове забезпечення, впродовж проходження позивачем військової служби, йому щомісячно відповідно до Постанови №168 чинної на момент виникнення спірних правовідносин виплачувалася додаткова винагорода, яка як вбачається з матеріалів справи, мала систематичний характер.

При цьому, з такої винагороди щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок (абз. 2 п. 1 Постанови №168).

Винагорода передбачена Постановою №168 належала позивачу і на момент звільнення з військової служби.

Аналіз норм Постанови № 168 з урахуванням фактичних обставин цієї справи, а саме - виплати позивачу додаткової винагороди щомісячно, з моменту її установлення до моменту звільнення позивача з військової служби вказує на те, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Те, що виплату зазначеної винагороди постановлено Кабінетом Міністрів України здійснювати на період воєнного стану жодним чином не спростовує притаманних їй ознак щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, позаяк воєнний стан, як правовий режим, не є одно моментним за своєю суттю, триває певний період до його скасування у встановленому порядку і протягом цього періоду виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 здійснюється щомісячно.

Враховуючи зазначене, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення на час виникнення спірних правовідносин відсутні.

Тому, відповідачем безпідставно не було включено зазначену щомісячну винагороду до складу грошового забезпечення позивача, з якого було здійснено нарахування спірних виплат.

Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2024 року по справі №240/32125/23 зазначено:

«Відповідаючи на друге питання, що стосується умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, то Верховний Суд констатує, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини від 07 листопада 2023 року №133/9275 виплачувалася позивачу, починаючи з квітня 2022 року по лютий 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.

За таких обставин, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині вимог, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині необхідно скасувати, а позов задовольнити в цій частині вимог».

Виходячи з вищезазначеного неврахування відповідачем додаткової винагороди передбаченої Постановою №168, яка виплачувалася позивачу щомісячно та мала систематичний характер, при обрахунку спірних виплат є протиправним та такі виплати підлягають перерахунку.

Щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Пунктом 3 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпеченнях, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку № 44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, нарахування та виплата індексації позивача повинна відбуватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 35 календарних днів основної щорічної відпустки за 2022 2023 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 35 календарних днів основної щорічної відпустки за 2022 2023 роки з урахуванням додаткової винагороди 100000 гривень у складі місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 126 календарних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 2023 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 126 календарних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 2023 роки з урахуванням додаткової винагороди 100000 гривень у складі місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сагайдак В.В.