Решение № 140396906, 07.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 жовтня 2026 року № 520/7709/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ - 43983495) №1220296-2414-2016 від 24.06.2025 ГУ ДПС в Харківській області на суму 66 424,05 грн.

-стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, Харків, вул. Г. Сковороди, 46, код ЄДРПОУ - 43983495).

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

В обгрунтування позовузазначено, що 03.03.2026 ОСОБА_1 (далі - Позивач) від ГУ ДПС у Харківській області було отримано податкове повідомлення-рішення №1220296-2414-2016 від 24.06.2025 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 в розмірі 66 424,05 грн.

Позивач, в особі свого представника, вважає податкове повідомлення- рішення №1220296-2414-2016 від 24.06.2025 ГУ ДПС в Харківській області на суму 66 424,05 грн. протиправним і необґрунтованим як нормативно, так і документально, а також таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку , що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Щодо належності нерухомого майна та його функціонального призначення.

Як вбачається із спірного податкового повідомлення-рішення, то воно було прийнято податковим органом відносно об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ.Д-1, загальною площею 1871,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В свою чергу, нежитлова будівля літ.Д-1, загальною площею 1871,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить Позивачу - ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Факт належності вказаного об`єкта нерухомості Позивачу підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.09.2008, а також витягом про реєстрацію права власності від 15.09.2018 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №140111811 від 03.10.2018.

Вказане нерухоме майно протягом 2024 року і до 22.04.2025 належало Позивачу, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2024.

З 22.04.2025 належить на праві власності Фермерському господарству «ТРІЙЦЯ» (код ЄДРПОУ - 42312312), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №423622133 від 22.04.2025.

Тобто, Позивач в 2024 році був власником об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ.Д-1, загальною площею 1871,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у встановленому законом порядку.

Суд вказує, що згідно п.п. 14.1.15 п. 1 ст. 14 ПК України будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче- огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності;

Відповідно до п.п. 1291 п. 1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) включено клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271).

Клас «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

До цієї групи належать «Будівлі для зберігання зерна» (код 1271.3).

Відтак, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

З наведеного вбачається, що належний Позивачу об`єкт нерухомого майна, а саме: сарай-склад, відноситься до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, зокрема, для зберігання сільськогосподарської продукції.

Щодо використання об`єкту нерухомого майна за його цільовим призначенням.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в 2019 року було створено Фермерське господарство «ТРІЙЦЯ» (код ЄДРПОУ - 42312312), де Позивач є єдиним засновником та головою вказаного господарства, що підтверджується протоколом №1/2019 від 18.04.2019 та витягом з ЄДР.

Також згідно протоколу загальних зборів Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ» (код ЄДРПОУ - 42312312) №1/2019 від 18.04.2019 вказаний об`єкт нерухомості Позивачем було передано у статутний капітал Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ» (код ЄДРПОУ- 42312312).

Крім цього, згідно п. 5.2. Статуту Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ» передбачено, що статутний капітал вказаного господарства сформований, в тому числі, і за рахунок нежитлової будівлі (сараю) площею 1871,1 кв.м.

Перебування вказаної нежитлової будівлі на балансі ФГ «ТРІЙЦЯ» підтверджується оборотно -сальдовою відомістю по основним засобам, а також повідомленням за формою №20-ОПП від 31.08.2018 щодо об`єктів нерухомості.

Цільове призначення вказаної нежитлової будівлі - склад для зберігання сільськогосподарської продукції.

Основним видом діяльності Фермерського господарства «ТРІЙЦЯ» є КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

В рамках зазначеного основного виду діяльності господарство здійснює вирощування та реалізацію с/г культур (зокрема, пшениці, соняшника, кукурудзи тощо).

Вказана нежитлова будівля (склад) використовується Фермерським господарством «ТРІЙЦЯ» як сільськогосподарським товаровиробником за його цільовим призначенням - для зберігання сільськогосподарської продукції, що підтверджується книгою складського обліку, в тому числі із відповідними відмітками і за 2024 рік.

Підтвердженням того, що ФГ «ТРІЙЦЯ» займається вирощуванням та реалізацією с/г культур, зокрема і в 2024 році, є також відповідні статистичні звіти за формами №4-сг (Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2024 року), №29-сг (Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2024 році), №21-сг (Звіт про реалізацію продукції сільського господарства за 2024 рік), згідно яких вбачається, що ФГ «ТРІЙЦЯ» займалося виробництвом та реалізацією кукурудзи та соняшника.

Крім того, ФГ «ТРІЙЦЯ» має в користуванні земельні ділянки та сплачує податки у відповідності до норм податкового законодавства, що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи за 2024 рік.

Також використання вказаного об`єкту нерухомості в сільськогосподарській діяльності підтверджується і довідкою Зорянського старостинського округу Красноградської міської ради від 11.03.2024 за №37.

Тобто, вказаний об`єкт нерухомого майна як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури використовувався в 2024 році в межах сільськогосподарських потреб.

Щодо наявності у Позивача статусу «сільськогосподарського товаровиробника».

Суд вказує, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься У статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-111, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно-виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі статтею І Закону України «Про сільськогосподарський перепис»: виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає суду підстави вважати, що Позивач підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника. Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1,235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Суд вказує, що такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року (справа №560/168/19), у постанові у справі №820/3705/17 від 18.05.2021 року, у постанові від 04.03.2021 по справі №500/2782/18.

Суд зазначає, що згідно ч.І ст. 1 Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-ІУ Фермерське господарство с формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону, як то передбачено ч.2 ст.1 Закону №973-17

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

У відповідності до ст. 19 Закону №973-ІУ до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом:, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

За ст.20 Закону №973-ІУ майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (абзац восьмий ст. 1 Закону №2238).

Коди продукції сільського господарства та пов`язані з ними послуги визначені розд. 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - Класифікатор ДК 016:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 із змінами та доповненнями.

На підставі наведеного, враховуючи те, що Позивач займається підприємницькою діяльністю в сфері вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції через Фермерське господарство «ТРІЙЦЯ», як однієї із форм підприємницької діяльності, де Позивач є єдиним засновником та головою, то Позивач у відповідності до норм чинного законодавства є сільськогосподарським товаровиробником.

Щодо застосування п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України

Згідно зі ст. 265 ПК України зазначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

З положень п.п. 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України вбачається, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з п.п. 266,3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України зазначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Положеннями пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно п. «ж» підпункту 266.2.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування, зокрема, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 01.8-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Здійснивши аналіз приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суд приходить до висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

В розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Суд вказує, що наведений висновок відображений у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року в справі N° 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року в справі N° 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року в справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року в справі №823/1751/17, від 23 вересня 2021 в справі N° 140/2700/19.

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Це також стосується і фізичних осіб, які здійснюють свою діяльність у формі фермерського господарства.

Аналогічний підхід по застосуванню підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст.266 ПК України міститься і в постанові Верховного суду від 09.05.2023 в рамках справи №380/10802/22.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що враховуючи те, що Позивач як сільськогосподарський товаровиробник є власником об`єкта нерухомості сільськогосподарського призначення і вказаний об`єкт безпосередньо використовується ним в своїй сільськогосподарській діяльності без здачі такого об`єкту в оренду, лізинг чи позичку, то нежитлова будівля літ.Д-1, загальною площею 1871,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить Позивачу, не є об`єктом оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, проаналізувавши наведене, суд робить висновок, що податкове повідомлення-рішення №1220296-2414-2016 від 24.06.2025, яким Позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік, у розмірі 66 424,05 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Представник відповідача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 8000,00 грн.

Суд зазначає, що згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що для захисту своїх прав позивачем укладено договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Феленко Сергієм Олександровичем, відповідно до чого укладено договір № 01/03-24 від 01.03.2024 р., який було надано до суду разом з позовною заявою.

На підтвердження факту надання правничої допомоги у зв`язку з підготовкою та розглядом справи в суді адміністративної юрисдикції та обсягу наданих послуг долучено:

- копію Договору про надання правничої допомоги Позивачу,

-копію додаткової угоди №1 від 28.02.2025;

-копію акту здачі-приймання наданих послуг №5 від 01.06.2026;

-звіт про обсяг та затрачений час на надання правничої допомоги;

- копію рахунку-фактури №СФ-5 від 25.03.2026 року;

-копіюплатіжної інструкції 2.596553415.1 від 30.03.2026 р. на суму8000,00 грн.

Однак, проаналізувавши наведене та дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню в сумі 2000,00 грн.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу .

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ - 43983495) №1220296-2414-2016 від 24.06.2025 ГУ ДПС в Харківській області на суму 66 424 (шістдесят шість тисяч чотириста двадцять чотири) грн.05 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, Харків, вул. Г. Сковороди, 46, код ЄДРПОУ - 43983495) витрати по сплати судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн.96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000(дві тисячі) грн.00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.