Решение № 140396309, 07.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07.10.2026 р. справа №520/22108/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, адміністративний орган, владний суб"єкт, орган публічної адміністрації, МТЦКтаСП) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непідготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України оновлених довідок про розмір мого грошового забезпечення станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 роки для перерахунку пенсії; 2) зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 роки, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії, обчислених із перерахованих розмірів окладів, для здійснення перерахунку основного розміру пенсії.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що відповідач протиправно відмовив у видачі довідки про підвищене грошове забезпечення, обчислене у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням актуального станом на 01 січня календарного року показника прожиткового мінімуму для працездатної особи понад "1.762,00грн" для перерахунку пенсії.

Ухвалою суду від 27.07.2026р. прийнято позов до розгляду та відкрито провадження, роз`єднано в окремі провадження об`єднані у позові вимоги.

У межах справи №520/22108/26 залишено вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непідготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлених довідок про розмір мого грошового забезпечення станом на 01.01.2022 для перерахунку пенсії; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії, обчислених із перерахованих розмірів окладів, для здійснення перерахунку основного розміру пенсії.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначав про відсутність підстав для видання довідки про підвищене грошове забезпечення військовослужбовця станом на 01.01.2022р. у зв`язку із постійним та незмінним використанням під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "1.762,00грн".

Суд, дослідивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За викладеними у позові твердженнями, заявник отримує пенсію за вислугу років у порядку Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; з 2022р. по 2023р. проходив військову службу за мобілізацією; згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2023р. №150 старшого солдата ОСОБА_2 , бухгалтера (2 категорії) розрахункової групи фінансово-економічної військової частини НОМЕР_1 , звільненого у запас наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 26 вересня 2023 року № 100-РС з військової служби за підпунктом "г" - через такі сімейні обставини (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи) відповідно до пункту другого частини четвертою статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу вважати, що справи та посаду здав. З 20 жовтня 2023 року виключити зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оскільки заявник є пенсіонером по лінії Міністерства оборони України, то обов`язок з приводу видачі довідки про розмір та структуру підвищеного грошового забезпечення діючого військовослужбовця за тією ж самою посадою у штаті, котру обіймав заявник до звільнення зі служби у відставку чи прирівняною посадою у цілях перерахунку (обчислення нового розміру) раніше вже призначеної пенсії покладений на ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивачем за власною ініціативою було порушено питання щодо підготовки відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022р. із визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2.481,00 грн. замість 1.762,00 грн.

Відповідного звернення заявника до ІНФОРМАЦІЯ_4 матеріали справи не містять.

Листом від 22.04.2026р. №986/17/ВихЗВГ/6618 заявнику відмовлено у підготовці довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023р.

Відомостей щодо розгляду відповідачем звернення з питання підготовки довідки станом на 01.01.2022р. матеріали справи не містять.

Стверджуючи про невідповідність закону владного управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень з приводу відмови у складанні довідки про підвищене грошове забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2022р. із використанням показника прожиткового мінімуму на для працездатної особи у розмірі - "2.481,00 грн." заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон України від 09.07.2003р. №1058-ІV) (який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"; далі за текстом - Закон України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ), а згідно з ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV відносно заявника реалізація цього права унормована положеннями Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).

Приписами Закону України №2662-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

Суд вважає, що указані процедури є різними як за змістом, так і за механізмом проведення (що підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18) і збігаються виключно в частині визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії.

Також і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 16.04.2024р. у справі №240/1996/23 аналіз положень ст.ст.43, 63 Закону України №2262-ХІІ засвідчує, що при перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.63 Закону України №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до ст.43 Закону України №2262-ХІІ законодавством не обмежується.

Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).

Відповідно до п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб`єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення публічних службовців.

Згідно з ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відносини з оплати праці військовослужбовців Збройних Сил України на подальший розвиток ч.ч.1-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовані приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.) та приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).

Згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (у період 29.01.2020р. як календарної дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі №826/6453/18 20.05.2023р. як календарної дати набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) обчислення грошового забезпечення передбачалось із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб без визначення конкретної арифметичної величини цієї правової категорії безпосередньо у тексті постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

При цьому, згідно з п.1 Розділу ІІ, п.1 Розділу ІІІ, п.1 Розділу IV, п.1 Розділу VI, п.2 Розділу XVI, п.1 Розділу ХХІІІ, п.1 Розділу ХХІV Порядку №260 обчислення таких видів грошового забезпечення як: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова допомога для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відбувається із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Суд зауважує, що у розумінні ч.2 ст.51, ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням (зростанням) грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з підстав кореспонденції ч.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.270,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.684,00грн." замість - "1.762,00грн.") (за умови незастосування ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік") припадає на календарні дати - 01.02.2020р., 01.02.2021р., 01.02.2022р., 01.02.2023р.

Розглядаючи справу, суд зважає, що за визначеними ч.ч.2-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) (в інтерпретації правових висновків постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2020р.), від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 19.09.2023р. по справі №160/15756/21 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2022р.), від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2023р.), від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23, від 02.04.2024р. у справі №340/608/23) правилами обчислення грошового забезпечення слід використовувати показник "загального" прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного календарного року (а саме: станом на 01.01.2020р. - "2.102,00грн."; станом на 01.01.2021р. - "2.270,00грн."; станом на 01.01.2022р. - "2.481,00грн."; станом на 01.01.2023р. - "2.684,00грн.").

З огляду на вичерпне використання окружним адміністративним судом правових механізмів за ст.290 КАС України у справах №520/644/23, №520/10076/24, №520/33451/24 суд вважає за доцільне поширити на спірні правовідносини дію перелічених вище правових висновків Верховного Суду.

Тож, станом на 01.01.2022р. мала місце подія підвищення обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 грошового забезпечення.

Подібний правовий висновок сформульований і у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.03.2025р. у зразковій справі №440/6254/23.

Однак, у межах спірних правовідносин суб"єкт владних повноважень не мав визначених законодавством приводів для складання відносно заявника довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2022р.

Так, згідно з п.2 Порядку №45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальним органам, Національному антикорупційному бюро, ДФС (комісіям з реорганізації ДФС/територіальних органів ДФС), Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів, комісіям з реорганізації ДФС/територіальних органів ДФС (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Відповідно до п.3 Порядку №45 на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Отже, приводом для складання суб"єктом владних повноважень відносно заявника довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2022р. є подія отримання суб`єктом владних повноважень відповідних списків від ГУ ПФУ в м.Києві, де має бути відображене прізвище, ім"я, по-батькові заявника.

Окрім того, згідно з п.3.2 Розділу ІІІ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071; далі за текстом - Положення№530) заяви про призначення/перерахунок пенсій за формою, передбаченою додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, подаються до головних управлінь Пенсійного фонду України за місцем проживання заявника через відділи соціального забезпечення (відділи оформлення допомог, військових пенсій та пільг сектору соціальних виплат) обласних ТЦКСП.

Згідно з п. 3.16-3.18 Положення№530 у разі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється відповідно до статті 63 Закону та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (зі змінами) (далі - Порядок проведення перерахунку пенсій).

Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Міністерства соціальної політики України повідомляє своїм головним управлінням про підстави для проведення перерахунку пенсій і про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міністерству оборони України.

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, за формою згідно з додатком 1 до Порядку проведення перерахунку пенсій та подають їх до обласних ТЦКСП та військової частини НОМЕР_2 .

На підставі списків обласні ТЦКСП та військова частина НОМЕР_2 готують для перерахунку пенсій довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій та в місячний строк подають їх до головних управлінь Пенсійного фонду України.

Доказів отримання таких списків у межах спірних правовідносин матеріали справи не містять.

Відповідно до чинної у межах спірних правовідносин редакції Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023р. №10-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за №135/13402; далі за текстом - Порядок №3-1) зацікавлені особи не мають прямо передбаченого права на звернення за отриманням довідки про підвищене грошове забезпечення у цілях проведення перерахунку раніше призначеної пенсії за власною ініціативою.

Таке право не згадане законодавцем і у приписах Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (затверджене наказом міністерства оборони України від 14.08.2014р. №530, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2014р. за №1294/26071; далі за текстом - Положення №530).

Водночас із цим, згадане вище право може бути реалізовано зацікавленою особою або у порядку Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР "Про звернення громадян", або у порядку закону України від 13.01.2011р. №2939-IV "Про доступ до публічної інформації" (у контексті доступу до публічної інформації про використання бюджетних коштів на оплату праці публічного службовця за цією ж самою, аналогічною, різнозначною чи прирівняною посадою).

У такому випадку приводом для складання суб"єктом владних повноважень відносно заявника довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2022р. є отримання суб`єктом владних повноважень від заявника окремого письмового звернення з цього питання.

Тож, відсутність такого письмового звернення зацікавленої особи з питання видачі довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2022р. унеможливлює виникнення у суб"єкта владних повноважень обов`язку стосовно виготовлення згаданої довідки і або направленні цієї довідки зацікавленій особі, або направленні до відповідного тероргану системи ПФУ.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів його звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про підготовку та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення саме станом на 01.01.2022.

У ході розгляду справи судом було постановлено ухвалу про витребування таких доказів.

У відповідь позивач задекларував подію звернення до суб`єкта владних повноважень з приводу видачі довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2022р., але жодних доказів існування такого звернення не подав.

При цьому, приєднана до справи відмова суб"єкта владних повноважень стосується виключно довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2023р.

Відтак, враховуючи ч. 2 ст. 76 КАС України, суд кваліфікує обставину звернення заявника до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про підготовку та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення саме станом на 01.01.2022 недоведеною.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) субєкта владних повноважень як у спорі про оскарження новоствореного органом публічної адміністрації публічного обовязку, так і у спорі про прагнення приватної особи до набуття будь-якого блага за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, у постанові Верховного суду від 14.01.2025р. у справі №240/31245/23 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.77, ч.ч.1-ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах не доведена подія вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення у формі відмови у видачі довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2022р. для перерахунку пенсії, позаяк матеріалами справи не підтверджено факт отримання відповідачем відповідної заяви позивача, після якого у відповідача виник би обов`язок розглянути таке звернення та вчинити відповідні дії.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого субєктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми зясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко