Решение № 140396305, 07.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року, м. Харків справа № 520/37952/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) до Комунального підприємства «Харківводоканал» (вул.Шевченка, буд. 2, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 03361715) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал»» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( НОМЕР_1 в ХОУ АТ «Ощадбанк» МФО 351823 код ЄДРПОУ 14099344) заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з червня по листопад 2023 року в сумі 547 270,86грн.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач в порушення вимог статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1), не відшкодував виплачені пільгові пенсії за період з червня по листопад 2023 року, на загальну суму 547 270 грн 86 коп.

Заперечення відповідача

Відповідач із поданим позовом не погодився та надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували, що вказані у розрахунку позивача пенсіонери працювали у Комунальному підприємстві «Харківводоканал».

Процесуальні дії у справі

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №520/37952/23 позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі №520/37952/23 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 по справі № 520/37952/23 - скасовано. Прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Постановою Верховного Суду від 11.03.2025 у справі №520/37952/23 Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 скасовано, а справу №520/37952/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Адміністративна справа №520/37952/23 надійшла до провадження судді Ширант А.А. 24.03.2025, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою суду від 25.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 09.10.2025 зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у адміністративній справі № 520/35281/24.

Ухвалою суду від 31.03.2026 поновлено провадження в адміністративній справі № 520/37952/23 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Комунального підприємства «Харківводоканал» про стягнення заборгованості.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що КП «Харківводоканал» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в ГУ ПФУ як платник страхових внесків.

ГУ ПФУ на адресу КП «Харківводоканал» були направлені розрахунки боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з червня по листопад 2023 року, на загальну суму 547 270 грн. 86 коп, призначених особам, які були зайняті:

- на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону №1788-ХІІ та пунктів 2 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ;

- повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_24 .

Проте відшкодування сум, понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за вказаний період в розмірі 547270 грн. 86 коп відповідачем не здійснено, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які застосовує суд: Конституція України, процесуальні та процедурні положення

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право має пряму дію та гарантується державою як складова соціальної функції держави.

Реалізація зазначеного конституційного права здійснюється через систему загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, правові, фінансові та організаційні засади якої визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Крім того, також спеціальним законом, що визначає підстави призначення пенсій на пільгових умовах є Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд України є органом, який здійснює управління солідарною системою, забезпечує акумулювання страхових внесків, фінансування та виплату пенсій, а також несе витрати, пов`язані з організацією їх виплати. Отже, саме на Пенсійний фонд покладено обов`язок гарантувати безперервність, повноту та своєчасність пенсійних виплат незалежно від поведінки окремих платників.

Статтею 13 Закону № 1788-XII встановлено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, відповідно до пункту «а» цієї статті таке право мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах та на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за умови підтвердження спеціального стажу результатами атестації робочих місць.

Відповідно до підпунктів «б»«з» статті 13 Закону № 1788-XII право на дострокове пенсійне забезпечення мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, також затвердженим Кабінетом Міністрів України, за наявності встановленого спеціального стажу.

Платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР) є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б» «з» статті 13 Закону № 1788-XII, та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Згідно зі статтею 3 Закону № 400/97-ВР збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Законом № 1058-IV також передбачено призначення пенсій на пільгових умовах. Зокрема пунктами 2 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено категорії осіб, яким пенсія за віком призначається на пільгових умовах, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, за умови досягнення встановленого віку та наявності відповідного страхового стажу.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих Положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, законодавством встановлено спеціальний фінансовий механізм, відповідно до якого держава гарантує призначення та виплату пенсій на пільгових умовах як складову реалізації конституційного права на соціальний захист, тоді як підприємства, на яких набувався відповідний спеціальний стаж, зобов`язані компенсувати Пенсійному фонду України фактичні витрати, пов`язані з виплатою та доставкою таких пенсій.

Зазначений обов`язок має публічно-правовий характер, виникає безпосередньо із закону та не залежить від волевиявлення суб`єкта господарювання. Його зміст полягає у відшкодуванні Пенсійному фонду України фактичних витрат, пов`язаних із фінансуванням дострокових пенсійних виплат та забезпеченням їх своєчасного і повного отримання пенсіонерами. Під доставкою пенсії у розумінні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування слід розуміти організаційні та фінансові заходи щодо доведення належних сум до одержувача через уповноважені банківські установи або операторів поштового зв`язку. Такі витрати є складовою фактичних витрат на виплату пенсій і відповідно до статті 2 Закону № 400/97-ВР підлягають компенсації підприємствами, на яких набувався спеціальний стаж.

Таким чином, обов`язок із компенсації фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є елементом встановленого законом механізму розподілу фінансового навантаження між державою та суб`єктами господарювання, діяльність яких зумовила виникнення у працівників права на дострокове пенсійне забезпечення.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі Інструкція), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Пунктом 6.3 Інструкції передбачено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат вносять правонаступники.

Таким чином, закон прямо пов`язує виникнення обов`язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій із підприємством, на якому працівником набуто спеціальний стаж, а у випадку реорганізації такого підприємства з його правонаступником, який у порядку, визначеному законодавством, набуває прав та обов`язків реорганізованого суб`єкта господарювання.

Відповідно до пунктів 6.4 та 6.5 Інструкції розмір сум до відшкодування визначається органами Пенсійного фонду України шляхом складання розрахунків фактичних витрат на підставі відомостей відділів з призначення пенсій. Такі розрахунки надсилаються підприємствам у встановлені строки.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25 числа зобов`язані вносити до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат.

Пункт 6.8 Інструкції регламентує порядок направлення розрахунків у випадках, коли пенсія призначається не за місцезнаходженням підприємства, та визначає, що відшкодування здійснюється підприємством за місцем його обліку.

Отже, з аналізу наведених норм убачається, що законодавством визначено чіткий, імперативний та процедурно врегульований механізм формування і сплати сум відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Визначення розміру таких витрат віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України, які на підставі відомостей про призначення пенсій складають розрахунки фактичних витрат і надсилають їх відповідним підприємствам.

Надісланий розрахунок є належною та достатньою правовою підставою для виникнення обов`язку зі сплати визначених сум, а підприємство не наділене правом ухилятися від виконання такого обов`язку з мотивів незгоди із самим принципом його покладення. Обов`язок сплати має імперативний характер і підлягає виконанню у строки, прямо встановлені Інструкцією.

При цьому законодавець спеціально врегулював питання збереження такого обов`язку у випадку припинення або реорганізації підприємства, передбачивши його перехід до правонаступника. Такий підхід спрямований на забезпечення безперервності фінансового забезпечення солідарної системи пенсійного страхування та недопущення уникнення виконання встановлених законом зобов`язань шляхом зміни організаційно-правового статусу суб`єкта господарювання.

Судом встановлено, що органом Пенсійного фонду України до КП «Харківводоканал» у порядку, передбаченому пунктами 6.4 6.8 Інструкції, направлялися розрахунки боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з червня по листопад 2023 року, на загальну суму 547 270 грн. 86 коп, призначених особам, які були зайняті:

- на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону №1788-ХІІ та пунктів 2 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ;

- повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_24 .

Вказані обставини не заперечуються сторонами та не є спірними.

Водночас, ключовим у цій справі є питання про те, чи пов`язується виникнення у юридичної особи обов`язку з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виключно з державною реєстрацією припинення підприємства, що реорганізується, чи такий обов`язок переходить до правонаступника з моменту переходу прав та обов`язків відповідно до передавального акта, та чи може формальна відсутність запису про припинення юридичної особи бути самостійною підставою для звільнення правонаступника від виконання встановленого законом публічно-правового обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації майно, права та обов`язки юридичної особи переходять до її правонаступників.

Стаття 106 ЦК України визначає, що реорганізація здійснюється за рішенням учасників юридичної особи або органу, уповноваженого установчими документами, а у випадках, встановлених законом, за рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами комісія з припинення складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи стосовно всіх її кредиторів і боржників, включаючи зобов`язання, що оспорюються сторонами. Передавальний акт затверджується органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи.

Із наведених положень убачається, що законодавець пов`язує реорганізацію юридичної особи шляхом приєднання з переходом до правонаступника всіх прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, на підставі передавального акта, який фіксує факт такого переходу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №910/5953/17 зазначено, що лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво між кількома особами. Натомість при злитті, приєднанні чи перетворенні правонаступником є одна особа, а тому будь-який розподіл прав та обов`язків виключається. Відсутність у передавальному акті згадки про конкретне майно або зобов`язання не означає, що вони не перейшли до правонаступника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 761/40822/21, у якій наголошено, що правонаступництво юридичної особи за своєю природою є універсальним та передбачає одночасний перехід до правонаступника всіх прав і обов`язків юридичної особи, що припиняється, незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган спрямовує волю на передачу не окремих прав чи обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто у разі універсального правонаступництва до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта.

Отже, зі змісту частини першої статті 104 та статті 107 ЦК України у їх системному зв`язку з правовими позиціями Верховного Суду випливає, що при реорганізації юридичної особи шляхом приєднання, до правонаступника переходить увесь комплекс прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, без будь-яких винятків чи обмежень. Такий перехід охоплює всі активи і пасиви, включаючи наявні, спірні та невиконані зобов`язання.

Волевиявлення уповноваженого органу, спрямоване на реорганізацію шляхом приєднання, має наслідком передачу не окремих прав чи обов`язків, а всієї їх сукупності як єдиного майнового комплексу. За своєю правовою природою такий перехід є універсальним правонаступництвом, що означає повний та безумовний перехід до правонаступника всіх без винятку прав і обов`язків юридичної особи, яка припиняється.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2026 по справі № 520/32776/24, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1 рішення Харківської міської ради 4 сесії 5 скликання від 12 січня 2011 року № 132/11 «Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства Виробничо-технологічне підприємство Вода», міська рада вирішила:

«Реорганізувати в порядку, встановленому чинним законодавством, комунальне підприємство Виробничо-технологічне підприємство Вода шляхом приєднання його до комунального підприємства каналізаційного господарства Харківкомуночиствод».

Зазначене рішення прийнято уповноваженим органом місцевого самоврядування в межах його компетенції та є юридичною підставою для здійснення реорганізації у формі приєднання. Відповідно до статей 104, 107 ЦК України така форма реорганізації зумовлює перехід усього майна, прав та обов`язків юридичної особи, що приєднується, до правонаступника.

Оскільки рішенням не передбачено розподілу прав та обов`язків між кількома суб`єктами, приєднання має наслідком універсальний перехід усього комплексу прав та обов`язків до юридичної особи, до якої здійснено приєднання.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що за даними з ЄДРПОУ, КП «ВТП «Вода» не є ліквідованим та перебуває «В стані припинення», які також були підтримані судом першої інстанції, суд виходить із наступного.

Правові засади державної реєстрації припинення юридичної особи визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі Закон № 755-IV).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 755-IV державна реєстрація є офіційним засвідченням державою факту створення, припинення юридичної особи або інших змін у її статусі шляхом внесення відповідних відомостей до ЄДР.

Згідно з пунктом 26 частини 2 статті 9 Закону № 755-IV в ЄДР містяться дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію, керуючого припиненням тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Пунктом 11 частини 1 статті 17 Закону № 755-IV встановлено, що державна реєстрація припинення юридичної особи здійснюється на підставі поданих документів, зокрема передавального акта у разі реорганізації.

Подібні положення закріплені у пункті 9 частини 4 статті 17 Закону № 755-IV, згідно з яким для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи подається, зокрема, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа.

Системний аналіз положень статей 104, 107 ЦК України у їх взаємозв`язку із нормами Закону № 755-IV свідчить, що державна реєстрація припинення юридичної особи має реєстраційний (публічний) характер і спрямована на офіційне засвідчення вже вчинених юридичних дій, але не створює самого факту правонаступництва, оскільки юридичним фактом, з яким закон пов`язує визначення обсягу та суб`єкта переходу прав і обов`язків при реорганізації шляхом приєднання, є затвердження передавального акта. Саме цей документ фіксує універсальний перехід усього комплексу активів і пасивів юридичної особи, що припиняється, до її правонаступника. Якщо передавальний акт затверджений і з нього вбачається передача всіх прав та обов`язків, правонаступництво вважається таким, що настало, незалежно від технічної завершеності реєстраційної процедури.

Такий підхід узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду. Зокрема, об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц прямо вказала, що момент переходу прав та обов`язків при приєднанні не пов`язується із внесенням запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 802/1950/17-а та від 20 лютого 2025 року у справі № 916/925/24.

Верховний Суд у цих справах наголосив, що пов`язування моменту виникнення правонаступництва виключно з державною реєстрацією припинення створює ризик порушення прав кредиторів та допускає ситуацію, за якої правонаступник фактично отримує все майно правопопередника, але не несе відповідальності за його зобов`язаннями. Такий формальний підхід є несумісним із природою універсального правонаступництва.

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що внесення запису до ЄДР має декларативний характер і не може переважати над реальним переходом прав та обов`язків, засвідченим передавальним актом. Відсутність запису про припинення юридичної особи, що реорганізується, сама по собі не свідчить про відсутність правонаступництва та не є самостійною підставою для звільнення правонаступника від виконання обов`язків, у тому числі публічно-правового характеру.

За наявності передавального акта, яким передано всі активи та пасиви юридичної особи, що припиняється, а також з огляду на встановлений факт припинення нею господарської діяльності та відсутності у неї можливості самостійно виконувати майнові зобов`язання, обов`язок щодо їх виконання переходить до правонаступника незалежно від завершення державної реєстрації припинення.

Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті реорганізації є завершальною стадією відповідної процедури та має публічно-реєстраційний характер. Водночас вона не є самостійним юридичним фактом виникнення правонаступництва, оскільки перехід прав та обов`язків пов`язується законом із затвердженням передавального акта.

Формальне збереження в Єдиному державному реєстрі запису про юридичну особу, яка припинила господарську діяльність та передала свій майновий комплекс правонаступнику, не може розглядатися як підстава для звільнення останнього від виконання обов`язків, що перейшли до нього у порядку універсального правонаступництва.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2026 по справі № 520/32776/24, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 132/11 та наказу Управління комунального майна та приватизації № 471 від 08.04.2011 було укладено передавальний Акт по КП ВТП «ВОДА» від 17.10.2011 про передання всіх активів та пасивів КП ВТП «ВОДА» до КП каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (у подальшому перейменовано на КП «Харківводоканал»), з набуттям останнім усіх прав і обов`язків станом на 01.10.2011.

За таких обставин, враховуючи наявність у даній справі передавального акта, яким передано всі активи та пасиви від КП ВТП «ВОДА» до КП каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (у подальшому перейменовано на КП «Харківводоканал»), обов`язок щодо виконання майнових зобов`язань перейшов до відповідача, як правонаступника, незалежно від завершення державної реєстрації припинення.

При цьому, зміна найменування юридичної особи не є припиненням суб`єкта права і не тягне виникнення нової юридичної особи. Ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) залишається незмінним, що свідчить про продовження існування того самого суб`єкта господарювання. Відтак права та обов`язки, набуті КП КГ «Харківкомуночиствод» у результаті приєднання КП «ВТП «Вода», збереглися за тією ж юридичною особою після зміни її найменування на КП «Харківводоканал».

За таких обставин саме юридична особа, до якої було здійснено приєднання, незалежно від подальшої зміни її найменування, є правонаступником прав та обов`язків підприємства, що приєдналося.

Крім того, суд зазначає, що Статут юридичної особи лише відображає її правовий статус і не є джерелом виникнення правонаступництва. Відсутність у ньому окремої згадки про КП «ВТП «Вода» не може нівелювати правові наслідки прийнятого рішення про приєднання та не впливає на факт переходу прав і обов`язків у результаті реорганізації.

За таких умов покладення обов`язку з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на підприємство, яке передало всі активи, припинило діяльність і фактично позбавлене майнової основи для здійснення розрахунків, суперечило б правовій природі універсального правонаступництва та положенням пункту 6.3 Інструкції, яким прямо передбачено перехід відповідного обов`язку до правонаступника у разі реорганізації.

Універсальне правонаступництво означає повний і одночасний перехід усього комплексу прав і обов`язків від юридичної особи, що припиняється, до правонаступника. Передача всіх активів і пасивів за передавальним актом виключає можливість збереження відповідальності за зобов`язаннями за суб`єктом, який втратив економічну спроможність їх виконувати, а також не допускає існування подвійної відповідальності як у підприємства, що приєдналося, так і у його правонаступника.

Формальне перебування юридичної особи у стані припинення саме по собі не може блокувати реалізацію прав кредитора, якщо встановлено факт реорганізації та передачі всіх прав і обов`язків іншій юридичній особі. Інше тлумачення створювало б ситуацію, за якої суб`єкт, що отримав майно і продовжує діяльність, не ніс би відповідальності, тоді як підприємство без активів залишалося б формальним боржником, неспроможним виконати зобов`язання.

Такий підхід призвів би до фактичної неможливості виконання судового рішення, що не узгоджується з вимогами статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, гарантіями статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині ефективного судового захисту та принципом добросовісності, закріпленим у статті 3 ЦК України. Покладення обов`язку на юридичну особу, яка фактично припинила господарську діяльність, не має активів та не здійснює розрахунків, створювало б ситуацію, за якої судове рішення не забезпечувало б реального поновлення порушеного права. Механізм відшкодування витрат на доставку пільгових пенсій спрямований на забезпечення стабільності солідарної системи пенсійного страхування та захист публічного інтересу, а тому не може зводитися до формального покладення обов`язку на суб`єкта, неспроможного його виконати.

З урахуванням публічно-правової природи обов`язку з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, універсального характеру правонаступництва при приєднанні, правових позицій Верховного Суду щодо моменту переходу прав і обов`язків, припинення господарської діяльності та закриття розрахункових рахунків КП «ВТП «Вода», суд доходить висновку, що КП «Харківводоканал» набуло статусу універсального правонаступника незалежно від внесення запису про припинення до Єдиного державного реєстру.

Отже, саме на КП «Харківводоканал» покладається обов`язок з відшкодування спірних сум витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Суд зазначає, що обов`язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має триваючий публічно-правовий характер і виникає безпосередньо із закону у зв`язку з набуттям працівниками відповідного спеціального стажу на підприємстві. Такий обов`язок не є одноразовим зобов`язанням, яке існувало виключно на момент реорганізації, а охоплює також подальші нарахування, що здійснюються органами Пенсійного фонду України відповідно до встановленого законодавством механізму.

Перехід прав та обов`язків у порядку універсального правонаступництва означає, що правонаступник відповідає не лише за зобов`язання, наявні на момент реорганізації, але й зобов`язаний виконувати ті обов`язки, які конкретизуються або виникають у майбутньому, якщо їх підставою є діяльність юридичної особи, що припинилася. Отже, те, що спірні нарахування здійснені у 2023 році, не змінює правової природи обов`язку та не звільняє правонаступника від його виконання, оскільки підставою такого обов`язку є діяльність підприємства, реорганізованого у 2011 році.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2026 по справі № 520/32776/24, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) до Комунального підприємства «Харківводоканал» (вул. Шевченка, буд. 2, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 03361715) про стягнення заборгованості - задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал»» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( НОМЕР_1 в ХОУ АТ «Ощадбанк» МФО 351823 код ЄДРПОУ 14099344) заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з червня по листопад 2023 року в сумі 547 270,86грн.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант