Решение № 140394258, 06.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11792/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.03.2026 року № 42713-2407-1553-UA51100270000073549 ГУ ДПС в Одеській області, м. Одеса, вул. Семінарська, 5.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.03.2026 року № 50610-2407-1553-UA51100270000073549 ГУ ДПС в Одеській області, м. Одеса, вул. Семінарська, 5.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.03.2026 року № 50608-2407-1553-UA51100270000073549 ГУ ДПС в Одеській області, м. Одеса, вул. Семінарська, 5.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що до договору оренди землі зміни щодо нового фіксованого відсотку від нормативно грошової оцінки земельної ділянки з цільовим використанням для експлуатації житлового фонду не внесено, в порушення п. 4.4 договору. Тобто, податкова служба застосувала відсоток при визначенні ставок орендної плати від нормативної грошової оцінки в порушення рішення міської ради та договору оренди.

Позивач вказує, що загальні суми податкового зобов`язання, які визначені в ППР, не відповідають діючому законодавству, а саме ПКУ та договору оренди землі.

14.05.2026 року від Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що відповідно до листа Одеської міської ради від 30.01.2026 № 01-18/38 щодо надання переліку орендарів, нормативно-грошова оцінка на 2020 рік складає 913630,79 грн, згідно Витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 28.10.2020 № 1643. Ставка орендної плати складає 0,09%. Тобто, розпочинаючи з 2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки змінена та складає 913630,79 грн. Крім того, листом від 09.04.2026 №01-08/320 Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, повідомив, що вищезазначеним Договором нарахування орендної плати відбувається відповідно до умов Договору та Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 28.10.2020 N: 1643 та складає з урахуванням коефіцієнту індексації, зокрема за: 2024 рік 1093,22 грн, 2025 рік 1224,41 грн, 2026 рік 1322,36 грн.

Відповідач вказує, що відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору: Орендна плата за земельну ділянку площею 0,0120 га розрахована в трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; Розмір орендної плати може збільшуватись Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки яка знаходиться у користуванні; Орендна плата підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель». У зв`язку з вищенаведеним, згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС, на орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500: 14:002:0005, площею 0,0120 га, що розташована за адресою: м. Одеса, провулок Воронцовський, буд. 5, відносно ОСОБА_1 були сформовані податкові повідомлення рішення з орендної плати.

01.06.2026 року від представника Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин надійшли пояснення, в яких зазначено, що відповідно до вимог Податкового кодексу України Департамент, листом від 30.01.2026 № 01-18/38, направив на адресу Головного управління ДПС в Одеській області інформацію стосовно надання переліку орендарів-юридичних осіб, з якими укладено договори оренди, відповідно до затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2015 № 783 форми.

Ухвалою від 28.04.2026 року прийнято справу до провадження та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

26.11.2009 року між Одеською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998 року та рішення Одеської міської ради № 4665- від 07.07.2009 року надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку площею 120 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування жилого будинку, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

В оренду передається земельна ділянка площею 120 кв. м. у тому числі по угіддях: капітальна забудова 120 кв. м. (п. 2.1)

На земельній ділянці розташоване домоволодіння (фундамент бутовий, черепашникові стіни, крівля шиферна), 4 (одна друга) частина якого належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого 19.10.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано КП «ОМБТІ та РОН» 27.10.2004 року за номером запису: 41361 в книзі: 270-116.

Домоволодіння обладнане електрикою, водопроводом, каналізацією та газопостачанням. (п. 2.2)

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 127394 (сто двадцять сім тисяч триста дев`яносто чотири) гривні 38 коп., з урахуванням індексації за 2005-2008 роки, згідно витягу № 142/П від 23.08.2005 року з «Грошової оцінки земель м. Одеси», складеного Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах (п. 2.3).

Орендна плата за земельну ділянку площею 120 кв. м. розрахована у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» та складає: 114,66 грн. на рік, з урахуванням індексації за 2005-2008 роки. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі (п. 4.1).

Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради №4247-IV від 15.07.2005 року у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки яка знаходиться у користуванні (п. 4.2).

Орендна плата, вноситься двічі на рік рівними частинами до 15 серпня та 15 листопада на Банк ГУДКУ В Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ, на рахунок Одержувача УДК у м. Одесі, ЄДРПОУ 23862106, місцевий бюджет Приморського району №33217815700008, код бюджетної класифікації 13050500.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель" (п. 4.3).

Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору, крім випадків:

зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України;

коригування "Грошової оцінки земель м. Одеси", яка затверджується рішеннями Одеської міської ради;

зміни функціонального призначення будівлі або її частини (п. 4.4).

Відповідно до листа Одеської міської ради від 30.01.2026 № 01-18/38 щодо надання переліку орендарів, нормативно-грошова оцінка на 2020 рік складає 913630,79 грн, згідно Витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 28.10.2020 № 1643. Ставка орендної плати складає 0,09%. Тобто, розпочинаючи з 2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки змінена та складає 913630,79 грн.

Листом від 09.04.2026 №01-08/320 Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, повідомив, що вищезазначеним Договором нарахування орендної плати відбувається відповідно до умов Договору та Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 28.10.2020 N: 1643 та складає з урахуванням коефіцієнту індексації, зокрема за: 2024 рік 1093,22 грн, 2025 рік 1224,41 грн, 2026 рік 1322,36 грн.

Головним управлінням ДПС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області №42713-2407-1553-UA51100270000073549 від 12.03.2026, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з орендної плати за 2026 рік на суму 1322,36 грн.

податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області №50610-2407-1553-UA51100270000073549 від 18.03.2026, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з орендної плати за 2025 рік на суму 1224,40 грн.

податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області №50608-2407-1553-UA51100270000073549 від 18.03.2026, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з орендної плати за 2024 рік на суму 1093,22 грн.

ОСОБА_1 подано до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення №42713-2407-1553-UA51100270000073549 від 12.03.2026, №50610-2407-1553-UA51100270000073549 від 18.03.2026, №50608-2407-1553-UA51100270000073549 від 18.03.2026, які залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними ППР, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульована Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата для цілей розділу ХІІ цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками плати за землю є, зокрема, землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Згідно п. 288.1-288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Отже, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пункту 288.5 статті 288 Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у його пункті 5.2 статті 5, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Вказана правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 року по справі №817/206/15, від 07.03.2018 року по справі №813/6875/14, від 28.03.2019 року по справі № 814/1834/16, від 01.10.2019 року по справі №824/2644/14-а, від 27 грудня 2022 року по справі № 804/7551/15, від 27 січня 2022 року по справі № 1140/2785/18, від 17 січня 2023 року по справі № 806/2203/16, від 31 травня 2023 року по справі № 814/1884/16, від 23 грудня 2022 року по справі № 803/1432/15-a.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування". Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Згідно ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Згідно ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно ст. 13, 15 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні вказаних норм права, у постановах від 08.06.2016 року (справа №21-804а16), від 12.09.2017 року (справа №2а-10596/12/2670) вказав, що аналіз цих норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Таким чином, у розумінні положень пп.14.1.72,14.1.73 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1,269.1.2 п. 269.1 ст.269, пп.270.1.1,270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Отже, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. При цьому законодавцем визначено нижню (а в деяких випадках і верхню) граничну межу ставки орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином з аналізу наведених норм ПК України вбачається, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є базою оподаткування. Диспозиція статті 288 ПК України чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати,ПК України вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі відповідних даних (Державного земельного кадастру, місцевого самоврядування) та з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної у встановленому порядку.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України(пункт 7.12. постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, та постанова від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19, пункт 8.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року справа № 912/2797/21).

Аналогічний правовий висновок щодо застосування вказзаних норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року (справа № 21-274а14), 7 квітня 2015 року (справа №21-117а15), 14 квітня 2015 року (справа № 21-165а15), 24 квітня 2015 року (справа № 21-131а15).

При цьому, від вказаного правового висновку Верховний Суд у встановленому КАС України порядку не відступав.

Аналогічний підхід до розуміння норм права, зокрема, й підпункту 288.1.5 пункту288.5 статті 288 ПК України, було підтримано Верховним Судом у постановах від 18 березня 2019 року (справа №823/219/18), від 16 квітня 2019 року (справа №2140/1586/18), від 11 червня 2019 року (справа №826/17049/16), від 10 жовтня 2019 року (справа №824/2281/15-а), від 17 вересня 2020 року (справа №160/3242/19), від 2 грудня 2020 року (справа №160/2705/19), від 13.07.2022 (справа №160/10944/20), від 14 вересня 2023 року (справа № 160/12791/22).

Також, Верховний Суд у постанові від 27 січня 2022 року по справі № 1140/2785/18 суд дійшов висновку, що нормами Податкового кодексу України й самим договором оренди землі передбачено проведення індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок, проте, всупереч приписам закону, позивач при обчислені розміру орендної плати цього не врахував, що й стало підставою для податкового органу здійснити відповідні донарахування. Позиція ж суду апеляційної інстанції про фактичну зміну умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з цим його постанова підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, що відповідає закону й було скасовано помилково.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа Одеської міської ради від 30.01.2026 № 01-18/38 щодо надання переліку орендарів, нормативно-грошова оцінка на 2020 рік складає 913630,79 грн, згідно Витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 28.10.2020 № 1643. Ставка орендної плати складає 0,09%. Тобто, розпочинаючи з 2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки змінена та складає 913630,79 грн.

Листом від 09.04.2026 №01-08/320 Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, повідомив, що вищезазначеним Договором нарахування орендної плати відбувається відповідно до умов Договору та Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 28.10.2020 N: 1643 та складає з урахуванням коефіцієнту індексації, зокрема за: 2024 рік 1093,22 грн, 2025 рік 1224,41 грн, 2026 рік 1322,36 грн.

При цьому, вказані листи направлений на виконання вимог наказу Міністерства фінансів України від 17.09.2015 року № 783, який прийнято з метою реалізації положень пункту 288.1 статті 288 розділу XII Податкового кодексу України.

За таких підстав, у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки земель, відбулася зміна нормативної грошової оцінки земель у бік збільшення, а тому відповідно зазначені зміни є підставами для перегляду розміру орендної плати у спосіб, встановлений у договорі, а також для визначення контролюючим органом (відповідачем) грошового зобов`язання зі сплати за землю з фізичних осіб у 2024-2026 роках з урахуванням вимог п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.

Відтак, доводи позивача відносно того, що контролюючим органом в порушення приписів п.288.1 ст.288 ПК України визначено спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання з орендної плати за землю без урахування розміру орендної плати, встановленої договором оренди, без внесення відповідних змін до нього є безпідставними та спростовуються приписами чинного податкового законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 09.11.2021 року по справі №635/4233/19 також зробила висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

При цьому, розмір грошового зобов`язання з орендної плати, визначений в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях відповідає умовам договору оренди землі від 26.11.2009 року та нормативній грошовій оцінці землі, а також не перевищує 12 відсотків нормативної грошової оцінки, як то передбачено пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 року по справі № 820/1975/17, від 24.04.2019 року по справі №820/212/16, від 31.01.2020 року по справі № 520/10776/18, від 24.03.2020 року по справі № 280/5332/18.

Отже, з огляду на вищевикладене, податкові повідомлення-рішення №42713-2407-1553-UA51100270000073549 від 12.03.2026, №50610-2407-1553-UA51100270000073549 від 18.03.2026, №50608-2407-1553-UA51100270000073549 від 18.03.2026, прийняті правомірно та скасуванню не підлягають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, стягнення судових витрат з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ 44069166) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, код ЄДРПОУ 45839467), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Суддя Н.А. Кузьменко

.